Відновлення тонкого прошарку

 
У культовому серіалі штандартенфюрер Штірліц вирішує спуститися в бомбосховще під час нальоту радянської авіації з іронічним зауваженням про нерозумність бути «угроханим у власній установі». Це одне з тих двозначних крилатих висловлювань з грою ідентичностей і лояльностей, що були негайно гіперболізовані вдячними глядачами, лягли в основу численних анекдотів про улюбленого кінорозвідника. Співчуваючи головному героєві, мало хто звертає увагу, що ті самі радянські бомби вбили одного з другорядних персонажів, зв’язкового Ервіна, чоловіка радистки Кет. І от що має дивувати: ні вона з маленькою дитиною, ні Штірліц не мають ніяких претензій до пілотів бомбардувальників, до командування радянської армії, до тих нападників, які, власне, вбили чоловіка, батька й друга. Така байдужість до безпосередніх убивць своїх рідних і близьких може бути зрозуміла тільки тоді, коли ми усвідомлюємо далекі причини і наслідки. Тварина кидається на палку, вважаючи її причиною побиття. Люди ж завжди здатні до розуміння віддалених причин. Чи не завжди?