Кульмінаційним моментом цьогорічного американсько-німецького фільму «Хранителі спадщини» (The Monuments Men, 2014) є смілива операція англо-американської військової команди по збереженню предметів європейської старовини від двох загроз — знищення нацистами і захоплення у якості трофеїв радянськими військами. По сюжету загрози рівновеликі. І в першому, і в другому випадку культурна спадщина не повернулася б на довоєнне місце до своїх господарів, а зникла б назавжди. В картині радянські мисливці за культурними цінностями трохи не встигають, і команді «монументалістів» вдається вивезти найцінніше з радянської зоні окупації. Дивлячись через багато років на збережену статую роботи Мікеланджело, герой у виконанні Клуні торжественно визнає, що жертви були не марні. Ради цього, власне, і велася війна.
Час між днем висадки в Нормандії і Днем перемоги в Європі був, по суті, такою однією величезною операцією західних союзників по збереженню того, що залишилося в Європі після двох диктаторських режимів. Кому не пощастило, опинилися в радянській зоні, і вони діждалися визволення тільки через сорок років.
Сьогодні на узбережжі Нормандії європейцям є що святкувати. Вони святкують свою історичну перемогу в боротьбі за цінності відкритого світу. Серед повноправних переможців знаходяться й німці з італійцями. А нам залишається дивитися з боку запрошених гостей на чужому святі й по-доброму заздрити, бо мільйони жертв і перемога в Другій світовій не означали для нас ні національного, ні політичного визволення. Наша битва за ці цінності триває просто зараз.
Діаріуш або тиск слова 