Діаріуш або тиск слова

July 30, 2014

Чужі люде

Filed under: Культурологія, Мова, Політологія — maksymus @ 18:51

 
Образити українця легко, досить сказати, що він теж росіянин. Жодна пряма образа, яку здатна народити російська уява, — етнічні прізвиська (хохли, черкаси, новітня вигадка — укри), соціальні наліпки (селюки, рогулі, бидло, мужики), політичні звинувачення (мазепинці, петлюрівці, бандерівці), — не справить на українця такого руйнівного й гіркого ефекту, як поблажливе зарахування до російського народу. Не врятують жодні проміжні пом’якшення, які залишають простір для української окремішності, на кшталт історичних малоросіяни, червоноруси чи новороси. Будучи названий росіянином, кацапом чи москалем українець відчуває, що його позбавили чогось дуже важливого, обікрали, принизили і зневажили водночас. Читати запис далі…

July 25, 2014

Голоси Донбасу

Filed under: Культурологія, Політологія — maksymus @ 13:26
«Ой, красиво сбили хунтовский самолет, молодцы наши ДНРовцы».
Донецький хлопчик коментує падіння малайзійського авіалайнера.

Українську блоґосферу розірвало повідомлення дівчини з Тореза про «туш з Амстердама, а точніше, з поля». Нафарбована модною косметикою, щойно знятою з трупів, Катерина Пархоменко спокійно фотографується для друзів у блозі й розповідає в коментарях, що «багато речей по руках пішло, від пінцетів до одягу». Іноземне! А от «від усього українського мене просто нудить і жутко бісить», скаржиться мародерка.

Черговий раз ми почули Донбас і черговий раз жахнулися моральній прірві. А жахатися треба не їхньому, а нашому власному моральному становищу. Як ми можемо жити поруч з дикунами і не помічати їх, вважати це нормою? Адже не від хорошого життя місцеві мешканці кинулися негайно розтягувати дари неба, іноземні скарби, що щасливо звалилися до них у відповідь на молитви. Одяг, косметика, блискучі дрібнички, мобільні телефони, номери яких тепер відповідають родичам «східноєвропейськими голосами», кредитні картки, з яких можна зняти фантастичні для місцевих жебраків суми, дорогоцінний метал, що його можна здати перекупникам і, можливо, прожевріти ще сезон. Ці нещасні забиті й забуті люди, обкрадувані все своє життя місцевими феодалами, просто не можуть чинити інакше. Вони щасливі, що терористи збили літак. Мораль ситих і спокійних місць не для них, мораль не дозволила б таким людям виживати в тих злиденних умовах, в яких перебувають, а ніхто з решти світу їх навіть не пожалів. Ніхто ніколи не чув їхні щоденні людські трагедії. Тож вони і не мають ставитися до класово, етнічно, ідеологічно чужих мертвих якось інакше, ніж до своїх живих.

Почули Донбас? Якщо справді почули, то тепер знаєте, що треба робити. Військова антитерористична операція має закінчитися не тим, що українські війська звільнять міста від російських терористів і підуть собі, а жителі роздовбаних будинків продовжуватимуть харчуватися зі збирання уламків снарядів і техніки на металобрухт. Ця операція має закінчитися повною політичною й культурною інтеґрацією нещасного реґіону в Україну, а через неї і до всього величезного світу. Можливо, тоді, коли хоч трохи зміниться їхнє життя, коли копійчана голландська косметика не видаватиметься недоступними розкошами, і ця нещасна дівчина засоромиться свого теперішнього трофею.
 

July 24, 2014

Вибори наближаються

Filed under: Політологія — maksymus @ 19:45

 
Поки що Порошенко впевнено перемагає в прихованій боротьбі за контроль над політичною верхівкою країни. На щастя для всіх нас, еґоїстичне президентське бажання дострокових виборів збігається з суспільним запитом, ба навіть просто національною потребою зміни складу Ради, яка обиралася в часи масштабних фальсифікацій і жахливо не відображає розподіл інтересів післяреволюційного українського суспільства. Порошенко сподівається, що найскоріше голосування принесе йому переважну більшість в Раді, суспільство ж має сподіватися, що народне представництво буде наближене до наших нових вимог. Читати запис далі…

July 23, 2014

Колоради

Filed under: Політологія — maksymus @ 12:45

 
За останні півроку колорадська стрічка пройшла шлях од просто одного з кольорових символів загалом респектабельних опонентів, мирних любителів сусідського авторитарного режиму, з якими можна розмовляти, до огидної кривавої відзнаки, що її можуть на себе чіпляти тільки наймерзенніші з відморозків. Людина, котра чіпляє на себе цю стрічку, негайно виводить себе з простору політичного діалогу. Бо тепер це всесвітній символ патологічної російської брехні, окупації, терористичних атак, символ міст у заручниках озброєних бойовиків.

Одне зображення варте тисячі слів. Типовий колорад, який він є в середовищі, де таких не змогли повивести вчасно. На цій картинці всі дрібні елементи мають відразливо неґативне значення: цигарка, автомат Калашнікова, дебільний вираз обличчя, як у кіношного Жука, уламки збитого терористами літака. Жоден режисер не вигадав би навмисно таке поєднання для постановочного кадру стереотипного терориста, аж ось він, власною персною, поки живий.

А тим часом усім вже зрозуміло, що профілактика краща за лікування, що запобігти катастрофі завжди вигідніше, ніж потім утікати чи ховатися у підвалах, коли колоради захоплять твоє місто. Скажімо, одесити вже добре знають, що туди, де спершу з’являються такі стрічки, невдовзі приходить смерть, кров, трагедія, і що варто їх проганяти одразу (відео).

Після того, як кадри з донбаськими мародерами обійшли світові новини, колорадська стрічка стала всесвітньо відома як символ російського тероризму. Обивателі вже викликають поліцію, коли бачать її на туристах. І це правильно, бо від таких краще триматися подалі, поки вони не зруйнували і ваш мирний світ.
 

July 22, 2014

Шуміла троща

Filed under: Словотвір — maksymus @ 10:48

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
У літературній українській мові немає одного слова на позначення корабельної аварії, корабельної катастрофи, розбиття корабля (рос. кораблекрушение, англ. wreck, shipwrecking, фр. naufrage). Проте впливові мови змушують раз у раз ентузіастів пропонувати публіці власні варіанти. Одну з таких спроб викувати український відповідник можна бачити в експериментальному словнику Кримського (1924-), де упорядники, схоже, просто вигадали та скалькували навмання кілька слів для перекладу: рос. Кораблекрушение — троща, потрощення, розбиття, аварія корабля, кораблегибель, кораблегин.

Чому виникає підозра про вигадування навмання? Бо запропоновані переклади не трапляються в літературі, яку могли мати упорядники, а також добре видно прозору логіку наївних пуристів крушити-трощити-троща, гинути-кораблегибель-(*кораблезагин)-кораблегин. При цьому наявність власне української народної трощі «очерет, тростина» кувальники зовсім не брали до уваги, при швидкому вигадуванні завжди не до того.
 

July 21, 2014

Про сорти людей

Filed under: Московія, Політологія — maksymus @ 00:27

 
Збитий російськими терористами малайзійський літак знову унаочнив глибоке провалля між двома людськими світами, між нормальним, відкритим світом і світом тотальної брехні, а значить і супровідної конспірології. Ми знову маємо можливість з огидою спостерігати, як в закритому і крученому російськомовному просторі працює інформаційна машинерія, штампуючи все нові версії, які вже переплюнули історії про розіп’ятих хлопчиків, іспанських диспетчерів, зміну курсу, несвіжі тіла, і які за своєю цінністю дорівнюють білому шумові. Вражає огидністю розрахунок на простодушність і довірливість аудиторії, але водночас і на відсутність у неї взагалі будь-яких моральних орієнтирів для оцінки найвигадлівіших побудов. Читати запис далі…

July 18, 2014

Нашкодили

Filed under: Московія — maksymus @ 09:59

Во всём НИИ, где работал Игорь, один только он и не поверил, что корейский Боинг,
который сбили доблестные советские воины, погубив две с половиной сотни невинных людей,
не выполнял шпионское задание. Всеобщая слепота при такой же всеобщей глухоте!
Это заболевание и называется совковость. Игорь Шестков

Повитиравши радісні повідомлення та коментарі з приводу «птичкопаду» і контролю над «народним» повітряним простором, повидалявши різноманітні торжествуючі тексти двох останніх тижнів про появу в бойовиків засобів протиповітряної боротьби, поприбиравши речові докази на місці падіння, вночі вивізши небезпечні комплекси назад в РФ, російська інформаційна машина розгортається за звичним сценарієм спецслужб. Тепер доведи, кому було вигідно.

Якщо перші російські вкидання були спонтанні, мали характер експромту, то вже за кілька годин з’явилися кручені конспірологічні схеми, що мають доводити, що Політковську вбили, щоб нашкодити російській владі. Стоп! До чого тут Політковська? Ми ж ведемо мову про терористичний акт в небі України. Тож продовжу. Сценарій інформаційного прикриття відомий — створення конспірологічного шуму, за яким можна сховати отруєння Литвиненка полонієм, яке зовсім було не вигідно кремлівській владі. Ні-ні, ми ж про літак. Винна Україна. Хіба не над нею було збито малайзійський Боїнґ, навіщо українські диспетчери навмисно направили його в район, нашпигований російськими протиповітряними комплексами? Тільки для того, щоб його збити. А значить, смерть Магнітського була вигідна британським фінансистам і нашкодила російській владі. Та що ж коїться з цим текстом, так і пручається. Звісно, це українці самі підставляють літаки під ракети повстанців, щоб їх дискредитувати. Та й стріляли самі, не могли росіяни збивати, у них немає і не було причин спеціально цілитися в грузинські пасажирські авіалайнери в Сухумі. Ох же ж, щось зовсім не витанцьовується.

Це захворення величезної маси населення на добровільне прийняття конспірології за єдине пояснення всього є і совковістю, і російськістю, і взагалі тоталітарністю. Коли в світі панують невідомі, відповідальні за все потужні ворожі сили, то тільки між ними там нагорі відбувається таємна боротьба, а місце простої людини це обрати сторону «добра» і шукати способи примиритися з його діями. Раз шпигували — збиті правильно. Не треба було літати над зоною конфлікту — збили правильно. Та не могли збити наші — збили самі по наказу з Вашинґтона, щоб нашим нашкодити. Нам не вигідно — значить не ми збили. Все водночас в одній голові. І так повторюватиметься кожного разу з країною загальної сліпоти й глухоти.
 

July 17, 2014

Наш маленький світ

Filed under: Московія, Політологія — maksymus @ 19:33

 
Російські терористи одержали з Російської Федерації новітні протиповітряні ракетні комплекси російського виробництва і російських фахівців, здатних їх запускати, щоб потім вихвалятися у своїх бойових зведеннях на російських сайтах під оплески вдячних російських користувачів, що збили черговий український літак. «Валяються десь за шахтою… птичкопад». Бандити встигли порадіти смертям мирних пасажирів малайзійського Боїнґа-777, ще не розуміючи, що трішки помилилися. Тепер кинулися на місце падіння збирати уламки, замітати сліди злочину, щоб не було можливості провести розслідування.

Наша дуже маленька земна кулька… Здавалося б, який стосунок має Голландія чи Малайя до імперського гнійника, що його жадібні сусіди роздряпали на Донбасі? Та на різних кінцях світу, може, й не чули про те, що якийсь невідомий Торез захопили озброєні російські бандити. Ба ні! і там, у далеких країнах чудово розуміли, що російська аґресія рано чи пізно їх стосуватиметься безпосередньо, тож офіційні представники Нідерландів та Малайзії голосували за відому резолюцію ООН по Україні. Але цього політичного вияву занепокоєності й стурбованості виявилося замало, щоб зупинити войовничий Кремль. Замало, щоб триста іноземних пасажирів не лежали тепер разом з українцями жертвами не своєї війни.

Усе зв’язане з усім у маленькому світі. Десь там будують електроавтомобілі з автоматичним водієм, сонячні електростанції, величні віадуки, красиві споруди, креслять плани накриття міст куполом, вивчають, як виростити нові врожаї, зберегти природу. Спокійно здійснюють величні людські прориви в невідоме. А тут країна-терорист, через нездатне керування неспроможна брати участь у світовому концерті на рівних, розвивати разом з усіма людський потенціал на своїй безкраїй ділянці суші, замінює справжню велич спробою нових загарбань, забираючи інших з собою у домовину.
 

July 14, 2014

Куплети шансонетки

 
Коли слухаю куплети шансонетки з кінофільму «Корона Російської імперії», одного з найнайкасовіших радянських фільмів усіх часів, я не можу зрозуміти, як в одному пісенному фраґменті поєднуються огидна підлота тексту і висока геніальність виконання. Прозаїчний смисл куплетів у тому, що втікачі від більшовиків після програшу в горожанській війні чомусь не померли за свою ідею на батьківщині, а продовжують розважатися за кордоном; якби померли, могли називатися героями навіть з погляду ворогів, а от якщо зберегли життя, якщо влаштували мирний буржуазний побут у Парижах, то вже неморальні, негероїчні, гідні висміювання переможцями. На еміґрації всі ці втікачі з лібералів, демократів, монархістів такі смішні, не те, що чесно загиблі за ідею від рук більшовиків на полях та в підвалах катівень.

(Співає Гурченко.)

https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=dS9JCLQ3yNc

 

Ідея необхідності жертви, вимога героїчної смерті в безвихідних оставинах не радянська, вона вмонтована в саму російську культуру, незалежно від поточної ідеології. В неї щиро вірять як радянські автори і глядачі, так і антирадянщики. Пригадайте, булгаковський кровожерний Най-Турс стає героєм не тому, що був видатний офіцер, а тільки тому, що під час свого безглуздого злочину гине. Сталінські накази часів Другої світової про полон як зрадництво не виходять за рамки такої російської культурної парадигми. У всьому світі втікач з полону герой, який зберіг себе як бойову одиницю для подальшої боротьби, з російського ж погляду навіть на хвилину полонений уже зрадник, якщо він вийде до своїх, має сплатити провину кров’ю, а потім усе життя писатиме в анкеті про перебування в полоні чи на окупованій території. Новітні події дають нові приклади: кремлівський пропаґандист Кургінян спокійно і впевнено кидає диверсанту Гіркіну звинувачення, що той не помер, а втік з оточеного Слов’янська. Вражає така зневага до окремої людини, до особистості, яка поділяється росіянами на культурному рівні і відрізняє їх од сусідів. Українцям при неоголошеній війні з росіянами цю культурну особливість треба завжди враховувати.
 

July 12, 2014

Зелений словник

Filed under: Мова — maksymus @ 11:59

 
Знову мене злим словом пригадують в http://ua-mova.livejournal.com/1302373.html

Яка смачна тема! Як завжди в пуристів усе поставлено з ніг на голову. Словник часів більшовицьких мовних експериментів за ред. Кримського (1928-), в який упорядники нащось втиснули словник синонімів, діалектний словник, словник іншомовних слів і частково тлумачний, порівнюється частотно з допрацьованим словником Калиновича (1948) часів уже усталеної мовної норми. В перекладний словник Кримського упорядники пробували засунути все, що можна було, унікальні слова, реґіональні, застарілі, навіть вигадували власні. І от на основі статистики про кількість варіантів роблять висновок про мовні репресії. Дивовижне безглуздя! Репресії після війни вже не таким чином відбувалися, як під час фізичних репресій 30-х, словники були вже останньою ланкою мовної політики. Але кого це цікавить? Кого цікавить дискусія початку 50-х про «зелений» словник, сторони якої мали свої арґументи?

Хоча працю Калиновича, який був редактором останнього тому словника 1928-го, з його ж працею 1948-го року було б дуже цікаво порівняти серйозно, без псевдопатріотичних завивань. Адже останній виданий том словника-28 був значно адекватніший за перші саме завдяки Калиновичу. А словник 1948-го став першим сучасним словником української мови, покладений в основу всіх наступних перекладних словників.

Втім, наведені приклади самі спростовують заявлені тези. Попелястий це навіть не синонім до голубий, нащо він потрапив до гнізда, треба розбирати окремо. Або взяти переклад рос. бривать — укр. бритвати: вже в часи Даля в російській мові бривать було застарілим, а в українській бритвати трапляється тільки в етнографічних записах та як етнографізм в одному-двох художніх творах. Як його можна виставляти за приклад репресій, можна тільки гадати.

P. s. Кілька десятків українських користувачів перебралися з ЖЖ на http://movoznavstvo.dreamwidth.org/ для обговорення мовних питань. Переконаний, що без моєї «презумпційної» участі там краще підуть справи, ніж в ua-etymology.
 

Older Posts »