Дивився сьогодні пряму трансляцію з польського святкування річниці свободи («25 lat wolności»), символічної річниці перших вільних польських виборів, і зрозумів, чому мене вже третій місяць переповнює відчуття щастя, незважаючи ні на які військові події на Східній Україні. Нормальні люди, нормальні промови, нормальна поведінка. І представник України, щойно обраний на вільних виборах, по праву знаходиться там, серед європейців, а не бурмотить щось невнятне на євразійському об’єднанні відсталих пострадянських країн, залежних од Кремля.
Це запаморочливо приємне відчуття свободного подиху, коли цілий світ відкритий і дружній, а не наїжачений за залізною завісою, коли можна без сорому за провладну брехню дикторів дивитися українські новини, а не шукати десь у мережі один опозиційний канал, коли норма це норма, а кривда це кривда. Таке свіже повітря свободи, призабуте за кілька років авторитарного відкату.
Своє чвертьстоліття вільних виборів Україна відзначатиме через два роки. До того часу необхідні країні демократичні реформи мають дати перші результати, і вже буде зрозуміло, чи це відчуття свободи залишиться назавжди, чи знову стане нетривалою відлигою.
Діаріуш або тиск слова 