Четвертий день перебуває в заручниках у російських терористів у Луганській області знаменита українська офіцер, військовий льотчик Надія Савченко, яка в антитерористичній операції бере участь добровольцем. Московські журналісти знову активно долучилися до злочинів бойовиків і виклали в мережу запис допиту, на якому прикована наручниками до труби Надія спокійно відповідає бандитській і комсомольській наволочі.
Надія Савченко: «Мене не випустять, мене вб’ють. Причому вб’є ваша російська влада за тими звинуваченнями, які мені приписують». На допиті 20 червня 2014 року. #SaveOurGirl
Визволити Надію є справою честі для наших військових підрозділів усіх підпорядкувань. Гідність, упевненість, сміливість, патріотизм перед лицем смертельної небезпеки не можуть не вражати.
* * *
Оксана Забужко доречно пригадала Олену Степанів, першу в світі жінку-офіцера, що теж була потрапляла до російського полону. Історична пам’ять підказує численні приклади самовідданого героїзму українських жінок під час війн. Але не історичні паралелі мають привертати головну увагу і навіть не стать. Чергова людська подія з відкритим обличчям знову спонукає до порівняння воюючих світів. Як і сто років тому, як і на Євромайдані взимку, українські вільні люди зі своїми чесними історіями життя, що непомітно перетворюються на героїзм, протистоять безликій масі бандитів, які кожної секунди і при кожній дії усвідомлюють свою ницість. Порожнечу не замінити знущанням над заручниками. Моральну безодню розлому не приховає ні перевдягання терористів в імперську форму, ні перебирання сталінської риторики, ні залучення інформаційного супроводу кремлівської пропаґандистської машини. В Україні триває давня війна непересічних особистостей, цінних, незамінних і незабутніх, проти тих одноманітних сірих гвинтиків московського терору і безпредєлу, кого зрештою поховають або в канаві, або сором’язливо, без розголосу вивезуть у російську глибинку на вічне забуття.
Діаріуш або тиск слова 