Київ, температура повітря (°С)

 

 

---

 

Advertisements

Шалений метроном

 
Кілька років тому світ побачила цікава монографія американського політолога Ґреґа Уейнера «Метроном Медісона» (Greg Weiner. Madison’s Metronome: The Constitution, Majority Rule, and the Tempo of American Politics. Lawrence: University Press of Kansas, 2012. 208 p.). У ній автор переглядає теоретичну спадщину Джеймса Медісона (1751-1836), одного з американських батьків-засновників; і не просто засновника, але справжнього Засновника (The Founder), одного з авторів конституції США й перших кількох поправок до неї, білля про права та провідного автора «Записок Федераліста».

Згадав цю книгу, спостерігаючи цими днями краєм ока за шаленим «зеленим принтером», що штампує в обхід реґламентів та процедур усе нові закони. І вкотре подивувався, наскільки слабким є український інтелектуальний прошарок, що виявився неспроможним за кілька десятиліть незалежності навіть не винайти велосипед, та хоч адаптувати у вигляді готових навчальних «стрічок» для можновладців вже продумане світовою думкою. Наше політичне відставання наче є прямим наслідком невправності в засвоєнні уроків та повчальних прикладів інших.

Ґ. Уейнер докладно зупиняється на продуманих Джеймсом Медісоном запобіжниках безконтрольному правлінню більшості, на системі стримувань і противаг, але знаходить, що основані думки батька-засновника не стільки на побоювання зловживань з боку американського аналога «монокоаліції» і, таким чином, необхідності її обмежити, скільки на побоюванні імпульсивності демократичних органів.

Ні, Медісон не вважав, що більшість чи навіть кваліфікована більшість це загалом погано. Проте він ще в далекому XVIII ст. передбачив ключову роль фактора часу у виробленні рішень демократіями. Справа в тім, що над будь-якими сучасними демократіями висить прокляття необхідності діяти негайно, продумані ці дії чи ні, правильні чи ні, — вони схильні до гарячковості у законотворчості. Медісон пропонував вставити в демократичну процедуру механізми уповільнення вироблення рішень, обважити її спеціальними додатково уповільнюючими, охолоджуючими запобіжниками.

Ці запобіжники від гарячковості й емоції моменту (більшості моменту) давно знайшли належне місце в системі прийняття рішень у стандартних демократичних системах. Так, навіть в українській практиці етапи вироблення деяких рішень високої важливості необхідно рознесені в часі, зокрема, рішення, що стосуються конституційних змін. Або ж реґламентом Ради визначені механізми уповільнення, коли опозиція наділена правом вносити поправки й проговорювати зауваження.

Проте все це стає неважливо, коли запобіжники навмисно зриваються, але всім до цього байдуже. Байдуже, бо не готові подумати наперед про цілком очікувані наслідки неякісного урядування.
 

Мовний експеримент і результати

 
Мав сумнів, що треба робити рекламу сайту, про існування якого навряд чи хтось з читачів цього запису хоче знати. Проте сама спроба заслуговує на увагу.

Отже, якщо коротко, сайт дніпропетровського телеканалу «Відкритий» (opentv.media) провів своєрідний соціолінґвістичний експеримент. Редактори на місяць відмовилися від публікування новин російською мовою, а потім перевірили відвідуваність. Результати експерименту засвідчили помітне падіння трафіку, що самі експериментатори інтерпретують як провал своєї добровільної самоукраїнізації. Повернувши публікацію матеріалів російською, вони негайно помітили повернення аудиторії. Пояснюють падіння тим, що значна частина трафіку йшла з пошукових запитів Ґуґла, а там у більшості українських користувачів досі встановлена російська мова, що має наслідком і російськомовну видачу пошуку замість україномовної.

Чистота експерименту, звісно, під великим сумнівом. Проводити його в серпні, коли найнижча за весь рік активність, мабуть, було комерційно виправдано, але однозначно не дало справжніх результатів. До того ж, місяця напевно мало, щоб відновити індексування та аудиторію. Та ще й просування в мережі українських сайтів має певні особливості, точно невідомі російськомовним редакторам. Проте результати з багатьма застереженнями дуже схожі на ті, що їх можна було б очікувати. Скажімо, дані в повідомленні наведені цілком правильні. Я роками спостерігаю на своєму спеціалізованому сайті, орієнтованому суто на українську аудиторію й переважно на україномовних, що російська мова встановлена у понад двох третин українських відвідувачів. Цей факт не може не впливати на відвідуваність новинного сайту.

У випадку дніпропетровського телеканалу експеримент припинили через комерційну складову. Виправдання можна зрозуміти, комерційний канал обирає собі сам на чому заробляти. А зміна мовного режиму неодмінно мала відбитися на прибутку. Цей експеримент засвідчив дуже важливий бік проблеми.

Цей день 80 років тому. Початок Другої світової війни

 
Вісімдесят років. Таку круглу дату початку страшної світової війни шкода пропустити. Та хоча сказано вже багато про уроки та їх удаване засвоєння, нині, через вісімдесят років очевидно, що ніхто й ніщо не убезпечить од повтору давно забутого. «Можуть повторити» — прямою мовою кажуть сучасні авторитарні аґресори, погрожуючи всьому світу.

Про початок тієї війни знову процитую першоджерела. Одне з найофіційніших радянських видань, Політичний словник 1940 року:
 

Приклад стереотипної політизації

 
Кричущу непрофесійність ідеологічного крила попередньої влади добре засвідчує репліка заступника голови неважливо якої координаційної ради при Мінкульті. В блозі на сайті радіо «Свобода» експерт, зокрема, пише:

Неявні упередження

 
Психологи кількох провідних американських університетів розробили дуже хитромудрі тести неявних упереджень — тести неявних асоціацій (Implicit Association Tests). У нашій літературі можна подекуди знайти назву-етранжизм «імпліцитно-асоціативні тести». Познайомитися з незвичним підходом до вивчення упереджень та пройти демонстраційний набір тестів можна на сторінці проекту «Імплісіт» (спільний проект Гарварду, Університету Вірґінії та Вашінґтонського університету).

Дослідники ставлять важливі питання: що таке упередження? звідки вони беруться? як впливають на наші дії? що можна з ними зробити? Докладніше про те, чому це справді важливо.

Тестування неявних асоціацій виглядає перспективним напрямом. Якщо звичайні тести приймають власні відповіді піддослідних й так чи так намагаються інтерпретувати їх, якимось чином згладжуючи можливу нещирість, то тести неявних асоціацій спеціально були розроблені, щоб обходити свідомий контроль людини над відповідями. На звичайних тестах мінімально підготовлена людина вже з перших питань здогадується про намір дослідника й здатна свідомо кориґувати відповіді, проте тут це не так просто.

Заради цікавості пройшов кілька демонстраційних тестів. Розробники ввели умовні точки розділення стандартних відхилень на «легкий» (.15), «помірний» (.35) та «сильний» (.65) рівень упередженості.

Вийшло, що я маю сильне автоматичне упередження на користь білих перед чорношкірими, помірне упередження на користь гетеросексуалів перед гомосексуалами, легке упередження, що жінки зв’язані більше з гуманітарними, а чоловіки з науково-технічними спеціальностями. Забавно, що мої результати показали також легке автоматичне упередження на користь РФ перед США. (Ба в останньому я вже втомився слідкувати за екраном і часто помилявся, треба буде через якийсь час повторити й допройти решту тестів.)

Розробники попереджають, що на цій стадії проекту використовувати результати тестів неявних асоціацій (IAT) треба з розумом: «Використання тестів неявних асоціацій як основи для прийняття важливих рішень про себе чи про інших може призвести до небажаних та невиправданих наслідків».
 

Тимчасове блокування

 
Діаріуш на «тиску слова» пережив перше блокування. Вчора сайт зник з відкритого доступу, а при заході в панель управління я замість стандартного функціонала бачив лякаюче червоне повідомлення з відповідною інструкцією з ким зв’язуватися й як перенести всі дані куди-інде.

На лист із запитом відповідь надійшла через кілька годин. Усе прояснилося; але питання ненадійності цього майданчика для мене залишилося. (Навіть при тому, що всі дані збережено. І це найбільший плюс платформи.) Гучний дзвіночок подумати над майбутнім переїздом на якийсь власний майданчик.
 

Хода краще, ніж паради

 
Хай там як, але офіційне непроведення військового параду це для мене величезний плюс, незалежно від загалом стримано неприязненого ставлення до нової влади. З підліткового віку, коли ще в радянській середній школі нас почали водити колонами на різні урочисті заходи, втратив інтерес до спостерігання прусського гусячого крокування інших. Помарширувати, покатати важку гусеничну техніку по міському асфальту, поганяти літаки — яка розвага може бути дивнішою?

А от альтернативний народний захід потішив. Завжди приємно, коли люди займаються тим, чим їм хочеться від душі. В Академії переважна більшість офіцерів ставилися до набридливих шикувань та крокування майже так само, як я; як до не дуже приємних обов’язків. Але в кожному підрозділі знаходилися ті, кому це було і потрібно, і цікаво. (Їх зазвичай і призначали відповідальними та відправляли представляти заклад у Київ.) Хода ж зацікавлених завджи перетворюється з примусової муштри на приємну добровільну демонстрацію, і це можна вітати.
 

Триває правописна епопея

 
Сьогодні Окружний адміністративний суд Києва ще раз на місяць відклав розгляд справи про оскарження законності ухвалення нової редакції правопису (тепер до 25 вересня).

А тим часом приватні видавництва не марнують нагоди спіймати хвилю попиту перед початком навчального року. За невичитаною електронною версією вже надруковано не менше чотирьох самопальних видань («Фоліо», «Центр учбової літератури», в-во «Право», «Кондор»). Ціни від 100 до 250 гривень, непогане покарання публіки за поспішність. Оголошення про терміновий випуск замовленого накладу у вересні виставила й «Наукова думка».

Організатори проведення ЗНО сьогодні ж заявили, що найближчі п’ять років знання новинок не вимагатиметься в абітурієнтів. Цікаве відтермінування, адже вже у вересні з усіма цими заявками на далеке майбутнє (читайте, назавжди) розбиратиметься цілком новий уряд. От тільки витрати публіки й державних коштів на правописний хаос уже сьогодні цілком реальні.

Додаток. Пройшов непоміченим наказ МОН № 1033 від 29.07.2019 року «Про впровадження нової редакції Українського правопису», де т. в. о. міністра освіти утворює постійну міжвідомчу комісію, яка до 16 вересня має підготувати план заходів з упровадження та розробити інші заходи з накидання правопису в освіті.

 

Безумовний дохід

 
Останнім часом у різних країнах жваво обговорюють ідею базового, ґарантованого державою безумовного доходу, тобто необумовлених нічим виплат певних грошових сум абсолютно всім горожанам. Деякі країни ставлять соціальні експерименти (Фінляндія, Канада), в деяких проводять референдуми (у Швейцарії на референдумі висловилися проти такого безумовного доходу).

Зрозуміло, підтримка чи засудження будь-якого перерозподілу податків залежить од політичних поглядів. Як правило, ліві любителі взяти все й поділити гаряче підтримують збільшення допомоги, відповідно, підтримують збільшення держави, праві індивідуалісти так само гаряче засуджують невиправдану халяву й обкладання працюючих секторів економіки з необхідністю додатковими податками.

Антиринкові упередження та політичні наслідки

 
У нашому просторі залишилася ледь поміченою монографія американського економіста Брайана Каплана «Міф про раціонального виборця. Чому демократії обирають погану політику» (2006; рос. переклад 2012), в якій автор серед іншого вводить і обґрунтовує поняття раціональна нераціональність по відношенню до нормальної поведінки пересічного виборця, котрому бракує стимулів здобувати знання, необхідні для компетентного голосування.

Книга на належному емпіричному матеріалі руйнує популярний міф про те, що виборці поводять себе раціонально; а доведення того, що виборці не просто незнаючі, а гірше, ніж незнаючі, — систематично помиляються, — підводить міну під численні теоретично-інструментальні обґрунтування демократії. Каплан досліджує економічні упередження, серед яких називає: