Київ, температура повітря (°С)

 

 

---

 

Няхай жыве Беларусь!

 
Ми захоплюємося білоруськими подіями. Хай які будуть результати виступів, самі протести вже багато значать для реґіону і всього світу. Нам, українським спостергічам зручно пригадувати свої недавні протести з сусідніми, і тому через цю оптику випускаємо багато важливих дрібниць, що роблять протести взагалі непорівнюваними. Близькість народів і подібність історичних доль не робить розуміння повнішим, а національні бар’єри здоланнішими. Їхній шлях цілком відмінний. Стереотипність ситуації — передача диктатором влади в імітаційній демократії самому собі, що обставлена навмисними порушеннями, спеціально делеґітимізуючими режим, не новинка і не подібність, це загальне яскраве тло тільки заважає дивитися.

Багато років тому мені випала нагода побувати в Мінську кілька днів, познайомитися з країною. Повернувся з твердим переконанням, що завдяки людському ресурсу, певному соціальному капіталу Білорусь значно обжене Україну в інтеґрації в той омріяний цивілізаційний простір, що ми називаємо Європою. Для цього українцям стрімголов треба бігти і чіплятися за кожну нагоду з останніх сил, долаючи національні обмеження, білорусам же трохи поворухнутися, вони мають багато з того природно й невимушено.
 

Порожні місця на ринку

 
Шукав на Радіоринку потрібний нестандартний перехідник. Давно там не був. Та й узагалі, нечастий покупець радіодеталей. Тим не менш, відвідування раз на рік чи кілька років складаються в велику картину; помічаю те, що змінювалося раз за разом.

Колись у 90-і вдало купив на цьому ринку трансформатор для старенького чорно-білого телевізора «Сніжок-303», мого ровесника. Той вірно прослужив після відновлюючого ремонту ще кілька років. Пізніше, на ще популярній у межах Радіоринку вуличній розкладці знайшов потрібні лампи для антикварного, але досі працюючого, лампового радіоприймача, від якого десь у шухлядах навіть збереглася дідусева книжка з дозволами (так, так, колись в СРСР приймачі треба було реєструвати в органах влади). Знаходив на цьому ринку якісь зарядки, кабелі, інколи особливі плати для комп’ютера.

Сьогодні був вражений. Дві третини яток зачинені, а в суботу — день торгівлі! — це немислима річ. Один балакучий продавець поскаржився, що рвуться налагоджені за десятиліття канали поставок. Постачальники через карантин зривають терміни, виставляють додаткові рахунки, не покривають всю потрібну номенклатуру. За кілька місяців обмеження вибили з ринку багатьох продавців.

Потрібний перехідник я не знайшов, хоча купив два, що, поєднані, мають виконувати разом потрібну функцію, але ще не мав нагоди перевірити, чи запрацює конструкція. Паралельно замовив в інтернеті, орієнтуючись на опис. Тут теж дивна річ. Один продавець відповів, що на сайті застаріла інформація, такого вже немає, і поставок не ждуть скоро. Другий мовчить. Та й у мережі не дадуть дуже потрібну консультацію в стилі «оця хитра байда кріпиться сюди, а ота крива штукенція ліпиться туди».

Півроку карантину найбільше помітно на таких центрах роздрібної торгівлі, що перекриває невмирущі нестандартні запити покупців. У цьому бізнесі в безпосередній комунікації, що розривається, зав’язано багато людей, і вони тепер втрачають найбільше. Як і їхні клієнти, котрі орієнтується на самостійні дешеві покупки. Карантин суттєво змінить цю сферу. Вже змінює.
 

Фотополювання в парку

 
Літо в Києві прекрасне. Прогулювався в парку «Перемога», де наштовхнувся на це чудове створіння паркових дизайнерів. На надзвичайно залишково радянській, серйозно-урочистій за стилем алеї, що починається з монументального знаку Матері Солдата й веде до пафосного кургану пам’яті, де поруч ще нещодавно виставляли артилерію та бронетехніку останньої незавершеної війни, стоїть кролик. Просто кролик біля своєї нірки. Трохи далі розставлено годинники. Схоже, був задум відтворити елементи Керролівської «Аліси». Мені це дуже подобається.
 

Тожсамість

 
Читаю якісь мережеві теревені: — А що таке тожсамість? Вперше чую, — починає учасник. — «Самобутність», — негайно пояснює другий. — Ну, за змістом зрозуміло, але ніколи в жодному стилі мовлення не траплялося. — Та слову сто років, — захищає третій. — Не все, що на смітнику, требя тягти в хату, — зауважує четвертий. І так далі, за звичною схемою невпізнання і помилкового обґрунтування.

Хоча слівцеві справді понад сотню років, воно ніяк не приживається. Не впізнають мовці, як у згаданому діалозі, і все тут. Звісно, тожсамість це ніяка не «самобутність». Це такий собі, підхоплений у поляків, давній пуристичний замінник для ідентичності. Латинські корені на слов’янські. Пригадую, колись на представленні перекладу Олі Гнатюк перекладач не знайшов, що відповісти, коли із залу запитали про те, що в книзі одні й ті ж терміни перекладаються по-різному, а саме, поруч стоять ідентичність і тожсамість. Вважайте їх взаємозамінними…

Проте вони, хоча й виконують функцію синонімів, не взаємозамінні! Назви інтернаціональні й полонізми чи церковнослов’янізми, що їх вони мають замінювати, в українській стоять у різних реґістрах; ідентичність це зовсім не тотожність, ні стилістично, ні за значенням. Ба назва тожсамість була колись покликана до життя стати замінником у книжних стилях авжеж не ідентичності, а рос. тождестественности. В сучасній стандартній мові її місце надійно посідає «тотожність». Але цей полонізм (tożsamość) був і тоді інколи незрозумілий сучасникам. Наприклад, «тожсамість (схожість)», — пояснює автор видання 1918 року. Наші сучасники теж вагаються зі значенням. У статті про лінґвістичну відносність філософських термінів читаємо «англ. sameness тожсамість, самототожність» (2018). Як і у «Англо-українському філософському словнику» Поліщук-Лісового тожсамістю також намагаються закрити гніздо не identity, а sameness. І тепер, і тоді вагаються зі значенням. Повертаючись, якщо переглянути ті, сторічної давнини нечасті вживання, то помітно, як автори важко знаходять контексти, де його можна втулити. Хоча, це може бути і наслідком загальної важкості знаходження контекстів у мові, що тільки складається в літературну.

Ще один приклад наївного очищення з протилежними результатами.
 

Відмінності вимови

 
Загалом результати опитування про фонему Е вкладаються в очікування. Попередні опитування вже дозволяли передбачити, що реґіональний розподіл не виявить якихось помітних особливостей; стереотипи про «східняків» та «западенців» це лише стереотипи. За освітою цілком очікувана відмінність респондентів з науковим ступенем, а за віком відрізняються відповіді найстарших та наймолодших учасників.

Справжньою цікавинкою одержаних даних про вимову/сприйняття іншомовних назв з Е-Є стали результати за ґендерним розподілом. Якщо тут я міг передбачати відмінності у відповідях, то хіба що незначні, в той чи той бік. Несподіванка! Відмінності відтворюються в дюжині назв, помітно відокремлюючи на них групи жінок і чоловіків.

Абсолютно окремо стоїть назва спаніель. Тут різниця у відповідях складає 14% (ближче до Е 80% жін. та 66% чол.)! Помітна дев’ятивідсоткова різниця в назвах Сіетл (ближче до Е 54% жін. та 63% чол.), фаетон (ближче до Е 55% жін. та 64% чол.). 8% різниці Аріель (ближче до Е 72% жін. та 64% чол.), каланхое (ближче до Є 55% жін. та 44% чол.), 7% різниці дуенья (ближче до Е 85% жін. та 78% чол.), проект (ближче до Е 75% жін. та 68% чол.), 6% різниці Даніель (ближче до Е 78% жін. та 72% чол.), Умбріель (ближче до Е 69% жін. та 63% чол.), каное (ближче до Е 50% жін. та 56% чол.), фуете (ближче до Е 62% жін. та 56% чол.). І т. д.

Пробую побачити певну систему. Наприклад, напевно, жінки в назвах на -ель чують виразніше Е. А в назвах на -ое виразніше Є. Чи це можна перевірити іншими способами? Непогана тема для ґендерних мовних досліджень.
 

Результати опитування про фонему Е

 
Нарешті довготривале опитування завершене, надзвичайно цікаві результати зведено в таблички.
 

Результати опитування

 
Опитування дозволяє поглянути під новим кутом на погано сформульоване відповідне правило в редакції правопису 93-го року, а також на абсолютно катастрофічне формулювання редакції 18-го року. Якби ж то досліджували так, як треба…
 
* * *
 
Коротко по основних моментах. Назва проект — 71% Е, 27% Є. Відповіді за демографічними характеристиками повністю повторюють відповіді попереднього опитування з дотичним питанням про непотрібність зміни написання цієї назви. Додатково цікаво відмітити, що відповіді жінок і чоловіків у цьому випадку дещо відрізняються (ближче до Е 75% жін., 68% чол. при загальному 71%). Для порівняння варто звернути увагу на відповіді щодо назв з історично тим же коренем траєкторія (44% Е, 53% Є) та інтроекція (56% Е, 34% Є). Різні відповіді в однотипних назвах засвідчують неважливість для мовців наявності -j- в латинській мові, що з часів російських граматик Грота звучить в якості обґрунтування відхилення.

Особливі результати по двох важливих наборах слів. Це назви, що закінчуються на -оε, за відповідями вони потрапляють в невизначену групу з незначною перевагою Є: алоε (41% Е, 57% Є), апноε (42% Е, 46% Є), каланхоε (44% Е, 51% Є), окремо дещо ближче до Е стоїть каноε (54% Е, 44% Є). А також назви на -εль, що надійно потрапляють у групу, ближчих до Е: Аріεль (68% Е, 30% Є), Габріεль (67% Е, 31% Є), Даніεль (75% Е, 23% Є), дуεль (94% Е, 5% Є), Міхаεль (88% Е, 10% Є), Рафаεль (87% Е, 11% Є), спаніεль (71% Е, 26% Є), Умбріεль (65% Е, 24% Є).

Кілька назв, на кшталт діез (12% Е, 85% Є), діета (6% Е, 93% Є), що в словниках подекуди досі традиційно подаються через -е-, нині мовцями надійно поміщено в групу -є-. А назви, на кшталт Сіетл, ріелтор, спаніель, що нова редакція правопису вимагає писати з -є-, знаходяться в групі -е-.

Несподіванкою для мене були хіба що розподіл відповідей для назв Маріεтта (36% Е, 59% Є), Деміεн (39% Е, 51% Є), флаεр (15% Е, 87% Є). Загалом, єкання у відповідях виявилося більше, ніж я вважав з власного мовного досвіду.
 

Парад планет на зоряному небі

 
Інколи треба подивитися високо вгору. Навіть у Місті, де зорі завжди ховаються за світловим забрудненням.

Одна з моїх улюблених програм на планшеті це Star Chart. У будь-яку хвилину дня і ночі можна відкрити, щоб побачити, де, що і як усе перебуває на своєму законному місці. Світовий порядок заспокоює.

Цими днями там нагорі відбувається дивовижне — парад планет. Всі розташовані з одного боку Сонця. І програма послужливо підказує, в яку сторону дивитися. Чарівне рідкісне явище допомагає побачити неймовірна технологія.

Сьогодні в метро

 
Проїхався сьогодні перший раз за три місяці карантину в метро. Споряджений був як годиться — маска, гумові рукавички. Вибрав час вранці та надвечір, щоб не потрапити у відомі недільні часи пік. Справді, людей було очікувано мало, але одразу звернув здивовану увагу, що десь третина пасажирів масок не носили, переважно імітували, одягнувши на підборіддя, а в рукавичках узагалі був тільки я один. Коли ж дістав рідину для дезинфекції, на мене обернулося піввагона.

Цікавий народ. На плакатах і стендах на станціях промовляє переконливе прохання вдягнути в приміщеннях Київського метрополітену маску, рукавички, додержуватися соціальної дистанції, з гучномовців послання неодноразово повторюють, на платформах нанесено жовті лінії, точки й інші позначки безпечної відстані. Та навіть елементарні прохання дистанції виявляються надмірними, щось в усталених суспільних відносинах людей зупиняє їх виконувати. Додержуйтесь визначеної в півметра дистанції на ескалаторі, — механічно декламує гучномовець, — люди ж, переважно занурені увагою в електронні прилади в руках, дотуляються якомога ближче, плече до плеча, наче бояться пропустити…

І це навіть не невіра в пандемію, і не якась бравада, якою потім раціоналізують свою поведінку. Просто пересічним людям дуже важко перебувати на самоті, бути поруч і роз’єднаними, знаходитися окремо від маси, навіть за мінімальним масочно-рукавичним бар’єром.
 

Маю право водити

 
Ідея ліцензування виборців на основі знань в епістократичному захисті Джейсона Бреннана захопила мене раціональною переконливістю арґументів. І хоча автори праволіберальних поглядів до урядових дозволів на здійснення будь-якої діяльності закономірно ставляться з величезною підозрою (див. напр., гострі міркування Х’юмера «Ліцензування це відстій»), є випадки, коли питання не може нікого залишати байдужим, — скажімо, ліцензування водіїв. У випадках, коли людина може наражати на ризик не тільки себе, а й інших, критика урядової дозвільної системи як штучного обмеження вільної ринкової конкуренції помітно слабшає.

Минулого року, розбираючи аналогію прав виборця і водійських прав, мені раптом спало на ум, що величезна система автомобільних доріг створюється й підтримується за рахунок держбюджету, а користуюся я нею хіба що опосередковано. Оскільки сам не маю права водити, доводиться покладатися на вміння і права інших, людей з ліцензіями, котрі возять пасажирів чи доставляють потрібні товари. Треба зауважити, що я настільки не автомобіліст, наскільки це взагалі можливо. За все життя в мене ніколи навіть не виникало бажання водити самому.

А чого б мені не одержати принаймні таке право?

Виникла думка, що я не маю якогось права, вже не залишала мене. Не знайшовши заспокійливих відповідей на це питання, в листопаді минулого року записався в автошколу, щоб на своєму практичному прикладі здобування урядової ліцензії переконатися в слушності аналогії.

Температура врознос

 
Більше десяти років у верхньому записі цього блоґу висить метеограма. Спершу там була досить красива від сайту «Метеопрог», але вони свій графічний прогноз закрили ще в 12-му році, потім, і досьогодні, поставив метеограму з сайту «Форека» з температурою, опадами, сонячністю та вітром. Але й ця група розпочала реорганізацію системи; вже видалили відповідну функціїю з основного сайту, невідомо наскільки ще залишивши метеограми на дзеркалах.

Для мене цей приблизний прогноз у вигляді метеограми був завжди дуже зручний. Одним поглядом він орієнтує на цілий тиждень, даючи уявлення про температуру та опади. Тобто, раніше орієнтував і давав уявлення. Останні роки ці графіки з тижневими передбаченнями дуже вже часто кориґуються алгоритмами на протязі одного дня. Кліматичні зміни даються взнаки, відбиваючись на швидких коливаннях прогнозів.

Стрибки погоди призвели до того, що метеограми, очевидно, загалом уже не користуються великою популярністю. Мабуть, тому на заміну верхньому графіку «Форека», що може невдовзі зникнути і з їхніх дзеркал, в усій мережі мені вдалося знайти тільки два сайти з пропозицією більш-менш зручних метеограм з температурою та опадами. І тільки один, приклад якого наведений нижче, з норвезьким прогнозом на два дні, звідки можна помістити картинку собі в блоґ. Видно, довше вже нікому не цікаво — надто непередбачувано.
 

Метеограма з погодного сайту yr.no