Київ, температура повітря (°С)

 

 

---

 

Раптова поява культури

 
Не знаю, як сформулювати це спостереження. Напевно, цю дивовижну річ археологи помічали неодноразово, недарма є сама можливість виділяти археологічні культури. Мабуть, саме про це виділення, виокремлення і були знамениті спекуляції Шпенґлера чи Тойнбі.

Мені це кинулося в очі в перших же залах Іракліонського археологічного музею. Це було неймовірне враження; я наче потрапив у казку. Навколо були розставлені залишки цілісної мінойської культури, що мала початок, зрілість, кризовий період, відчайдушну спробу відродження і, нарешті, достойний кінець. Інакше, ніж вдаючись до метафори життя, не описати побачене.

Вражало те, що Мінойська цивілізація виникла наче одразу, як певна цілість. І перший же прорив критян до вираження себе в матеріальній культурі був довершений. Не у виконанні, що змінювалося від досить грубих побутових речей до вишуканих розкішних витворів мистецтва, авжеж ні! Але в тому невловимому стилі, що простежується потім з виробу до виробу кілька тисячоліть. Культура — це стиль.

Можна придумувати цьому безліч пояснень. Скажімо, матеріал суттєво визначає форму. Чи пейзаж і клімат викарбовується в смаках поколінь майстрів. І ті ж Трипільскі глиняні вироби, по суті, мало чим відрізнялися від таких в різних частинах світу. Але стиль! Стиль виникає одразу, і додержується до кінця.

Мертвий ірландець

 
Номінований на багато нагород минулорічний фільм «Ірландець» мені катастрофічно не сподобався. Ні відеоряд, ні сюжет, ні скручена дуля-деконструкція жанру в кишені, якою автори, схоже, найбільше пишалися. Але головне, що мене неприємно відлякувало всю картину, це гра акторів. Здавалося, що основні ролі грають якісь мертв’яки: вони ходять, рухаються, говорять, але вони мертві наче в екранізації того оповідання Прістлі.

І от, виявляється, цей помітний мертво-живий ефект виник унаслідок застосування новітньої технології. (Якою автори теж неабияк задоволені.) Для того, щоб омолодити акторів, була використана нейромережа, що чудово відпрацювала на старому відеоматеріалі з тими ж обличчями, і за допомогою якої було перероблено кожний кадр.

А наближається час, коли актори взагалі стануть непотрібні. Задати параметри, і нейромережа створить їх з усього раніше побаченого. І це будуть цілком ориґінальні віртуальні актори з ідеальними емоціями й такі, що виконають будь-яку режисерську задачу. От тільки вони будуть неживі.

Трохи київського музею

 
Побував у Музеї історії Києва на «Театральній», у тому скандальному будинку, побудованому прямо над конструкційними порожнинами метрополітену. Музей з Печерська колись вигнали, передавши натомість поверх у небезпечній споруді, і під якою, і поруч з якою проходити якось страшнувато.

Колекція дуже маленька, зате помітний брак експонатів та простору для експозиції дбайливо замінили докладними текстовими описами, стендами, подекуди електронними, на яких миготять картинки та пояснення. Потроху з кожного періоду, починаючи з доісторичних кісток мамонта та трипільських знахідок, аж до Першої світової та Визвольних змагань.

Зміна курсу

 
Минулий рік видався дуже особливим для мене. Не так часто з людьми відбуваються настільки радикальні світоглядні зміни, і ще рідше їх вдається «спіймати», щоб спробувати осмислити. Бо кожній людині здається, що вона була однаковою, завжди такою як зараз, хіба що більше знає чи мудрішає з віком. Навряд чи можу докласти останні речі до себе.

Новорічний телевізійний морозильник

 
У критському готелі було два десятки каналів, кілька місцевих та загальногрецьких, кілька міжнародних англійських, багато німецьких, італійських і аж чотири російських та ще й з англомовним «Раша тудей». Перше, що кинулося в очі, — російські канали, окрім висвітлення України, основної невідв’язливої теми кожного дня, виглядають наче віртуальна машина часу. Програми наче не мінялися десятиліттями: постарілі й зів’ялі зірки 90-х всюди; я був у шоці, коли побачив щойно знятий випуск «Що? Де? Коли?» з командами у складі середини 80-х! Час наче зупинився.

А сьогодні, на новорічні свята, крутив українські канали. Ну, боротьба президентських привітань, це зрозуміло, політика. Але перше розважальне, що побачив, — «Кролікі». Кролікі, Карл! Новорічні ефіри завжди трохи ностальґійні, підіграють мрійливому настрою глядачів у пригадуванні найкращого в минулому, що разом пережили за рік чи більше. Але комік-дует Кролікі, зірки понад двадцятилітньої свіжості, що останні роки війни виступали виключно в РФ, мене вбили. Справжнє дно.

Вибір редакцій кількох каналів не випадковий. Мотив цього нового року, настрій байдужого конформізму, дуже тонко відчутий Президентом, — «яка різниця, якщо…»? І справжня різниця, різниця смаку, етики, раціональності, ображено відходить у тінь, пропонуючи байдужим окунутися з головою у її відсутність. Якщо немає різниці, то от вам «Кролікі».
 

З Новим 2020 роком!

 

ПРИВІТ НОВОМУ РОКОВІ     На шляху ми Тебе стріли, Новорічнеє дитя! Як далеко ще до цілі? Знаєш в тому, тин-пуття?   Не проханням, а пробоєм Ми прямуєм до мети! Коли хоч так, з нашим боєм Побідиш також і Ти.   Твої кучері діточі, Головуса, ясна твар, Твої вп’ялені в даль очі — Зраджують хлоп’ячий жар!   Ми в пересуди не вірим, Не плекаєм ясних мрій: Все на власні сили мірим, Хоч нас невеличкий рій.   Ми з судьбою розбратались. Шлях наш повний неудач: Та твердими ми остались, Як твердий, упертий грач!

Не забракне нам відваги, Хай не бракне лиш Тобі! І не сподійся розваги, Як найдемось в боротьбі!   Дармо кликали ми досі, Беручись до боротьби! А тепер ми шлях до Волі Добуватьмем без судьби!   Підем хоч би й проти долі! Хоч пробоєм проти всіх! Все добудем по неволі! Все — нащадкам на успіх!   Не спочинемо у бою, Аж сповнимо заповіт! Вороги хай йдуть юрбою, Розтрощимо цілий світ!   Ось такі ми, Новий Роче! Не злякає нас терор! Хай йде з нами, хто йти хоче! З нами в бій! Під наш прапор!   П. Люпенко (1920-і)

 

Київська омела

 
Деревам у зеленому Києві стало некомфортно. Якщо негаразди міського управління десь і проявляються, то найнаочніше саме в зелених насадженнях. Просто перед будівлею Київради кілька років стирчали згнилі та поїдені хворобами недорозвинуті каштани, корупційний скандал з посадкою і закупівлею яких стався ще за минулої влади. Їх наче зібралися міняти навесні, але, напевно, за остаточним принципом.

Місто втрачає зелені насадження з багатьох причин, серед яких зміна клімату, забрудненість повітря, але головне — недбале ставлення до озеленення з боку міської влади та байдужість мешканців. Рідко на якій вулиці можна знайти здорове дерево. Побіті моллю, покриті пліснявою, обрубані неакуратним обрізанням, з розчавленими автомобілями на газонах корінням. Але найчастіше це всюдисуща омела, що покриває більшість дерев, добиваючи їх остаточно.

Напевно, пустити команди озеленювачів з підйомниками це дуже дорого для бюджету. Напевно.

Напередодні лиха все було як завжди

 
Знову телефонували з військкомату, все ще хочуть підписати зі мною контракт. Це вже третій раз за останній рік. Пропонували послідовно офіцерські посади в різних підрозділах, од тероборони до ДШВ. Виходить, з людьми в них почалися серйозні проблеми на тлі нової військової політики уряду.

Відповів, щоб турбували, коли буду справді потрібен, а не про всяк випадок. Але це марно. Схоже, кожного разу обдзвонюють узагалі всіх, кого можуть з відповідними ВОСовками.

Деякі песимістичні аналітики прогнозують, що все почнеться за два-три роки, в рамках розв’язування кремлівськими своєї «проблеми 24», проблеми передачі влади. І якщо у нас у середовищі правлячої еліти висновки з попереднього нападу на практично беззахисну країну не будуть зроблені, розшматування продовжиться. Та час насолодитися мирним життям ще є.
 

Виявили недовіру населенню

 
Верховна Рада абсолютною більшістю голосів усіх фракцій ухвалила новий виборчий кодекс з модифікованою партійною системою, якою українців знову позбавили безпосереднього представництва, як колись на початку 2000-х.

Ну, не довіряє в нас патерналістська держава своїм горожанам. Бач які, купуються на гречку й обіцянки, не розбираються в людях. Ще не тих виберуть. Ось вам, панове, ще одне опосередковування, ще додаткові стримування і противаги проти вашої жадібності й дурості… Замість людини, що представлятиме особисто вас, за партійний ярличок голосуватимете, щоб тільки не напружувалися. Далі можна як у деяких країнах Латинської Америки у бюлетені замість тексту веселі кольорові картинки, а потім швидкий спуск униз.

Проблема, яку намагаються подолати цією системою, або зовсім не справжня проблема, як підкуп гречкою, або розв’язується ідіотично, через намагання перекласти невігластво значної частини виборців при загальному виборчому праві на всіх.
 

Символічний програш українських церковників

 
У вирі подій останнього тижня мало хто відмітив тяжку символічну поразку українського православ’я. Сьогодні Верховний Суд України дозволив УПЦ (МП) зберегти теперішню назву. Звісно, в формальній, офіційній назві, яку їм дозволили зберегти, немає ніякого додатка (МП), це відмітка суто для зручності зовнішньої політичної ідентифікації. Тобто за Московською патріархією і надалі в Україні зберігається єдина можлива назва для гіпотетичної, але недосяжної незалежної української ієрархії.