Нашому тимчасовому уряду зовнішня політика поки вдається значно краще за внутрішню. Але не треба забувати, що в демократичних країнах відбуваються зміни урядів, і разом з цими змінами часто міняється і зовнішня політика. Скажімо, ніхто не ґарантуватиме, що новий американський лідер через два роки не захоче «принести мир» у стилі Чемберлена і здійснити нове «перезавантаження», незважаючи на окупований Крим і теперішні санкції проти аґресора. Добре відома приказка про відсутність вічних ворогів і вічних друзів у Британії. Ну, а Франція вже зараз не хоче втрачати комерційну вигоду, незважаючи ні на що.
Як непомітно відбуваються ці зміни зовнішньої політики, можна спостерігати на матеріалах величезної британської відеотеки, де викладено понад 80 тисяч відеоматеріалів за XX ст. http://www.youtube.com/user/britishpathe
Для порівняння дві відеоновини про Україну, ту, що знаходиться десь у Південній Росії.
(Пісня про врожай (1935)) https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=cC4vfkECwRI
(Визволення Києва (1944)) https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=i85Cb3RrlwM
У першому ролику журналісти ще згадують про українські визвольні змагання, що провалилися через нерозумне урядування, в другому ж просто розповідають про столицю України Київ, як про «першу столицю Росії». Так і сьогодні через нерозумне урядування втратити можна все і на зовнішньому полі, поповнивши подібні іноземні відеотеки новими інтерпретаціями.
Діаріуш або тиск слова 