Діаріуш або тиск слова

February 4, 2020

Опитування про вигадану назву

 
Запрошую взяти участь у новому короткому опитуванні про назву The Hobbit.
 


посилання

 

 
Маю вже дані першого тижня з Фейсбуку. Вони ще нічого не значать, адже збіжність ще не спостерігається, кожний новий голос змінює відсотки. Але несподівано виявилося, на відміну від перебігу інших веб-опитувань, що питання української передачі цього літературного етноніма особливо зацікавило чоловічу аудиторію (прорекламували в тематичних спільнотах). Якщо розподіл відсотків чол./жін. зазвичай 55/45, тобто демонструє приблизне співвідношення по мережі загалом, то цього разу за перший тиждень майже 75/25. Мабуть, згодом вирівняється (або ні, теж можливо). Цікаво буде потім подивитися, як відрізнятимуться відповіді опитаних демографічних груп. Можливі ще несподіванки.
 
 
* * *
 
Результати опитування: веб-опитування про назву The Hobbit.
 

14 Comments »

  1. Maksym Bezruk Заповнив, поширив.
    А з якої нагоди підняли це старе питання?

    maksymus Цікаво дізнатися розподіл уподобань з демографічними характеристиками.

    Maksym Bezruk кинув у тематичні групи. Уже накинулися за “хобіт” у моєму дописі.

    maksymus Правильно накинулися :-) Адже це прихована реклама свого уподобання. Я ж намагався сформулювати якомога нейтральніше, щоб не було відхилень вже на вході. Сподіваюся, як уже бачив в інших своїх опитуваннях, що справжня картина проявиться навіть в умовах, коли рекламують упереджено.

    Maksym Bezruk а які терміни?

    maksymus Коли буде зібрано досить відповідей, щоб можна було припускати більш-менш адекватну картину. На жаль веб-опитування, власне кажучи, неможливо організувати так, щоб вони були репрезентативні, але певну інформацію вони дозволяють одержати.

    До речі, хід ще не завершеного фонетичного дослідження заслуговує на особливу згадку. Дуже добре видно, коли посилання на нього кидають у спільнотах альтернативщиків, це одразу змінює відсоток, але потім у наступні періоди «нормального» збирання цифри повертаються до того, що можна назвати граничним значенням, що усталилося буквально в перші ж сотні відповідей. Цікаво буде перевірити спостереження на цьому, коротшому і більш популярному опитуванні.

    Danylo Sudyn не думаєте, що фільм вплинув на картину? а фільм був “Хоббіт” :)

    maksymus У мене є і власна теорія, і особисте переконання, як було б краще передавати такі запозичення. Проте цікаво було б дізнатися, що думає широка спільнота, і чи існують якісь залежності від демографічних характеристик.

    Danylo Sudyn просто є декілька джерел, на основі яких люди вирішують, як назвати:
    1) правопис;
    2) укр.переклади книги “Гобіт” – Мокровольського (1985, 1992 та далі) та від “Астролябії”
    3) три фільми “Хоббіт”
    4) рос. переклади “Хоббит”.
    Тому я б додав питання, в якому варіанті назви вперше познайомилися з твором.
    І ще б додав питання, що взагалі читали / бачили і в якому перекладі. Це б дозволило зробити цікавіші висновки, нмд

    maksymus А якщо ще не познайомилися? Багато людей і не читали, і не бачили фільмів. (Хоча сумніваюся, що вони побачать опитування, але менше з тим.)
    Опитування на суб’єктивне сприйняття, яким воно є. Причому навмисно сформулював так, щоб уявна обстановка книгарні й «виділеної» суми грошей створювала, хай і гіпотетичну, але відповідальність за вибір гаманцем. Паралельно, по закінченню, треба буде додатково оцінити вживаність назв (по корпусах та в мережі) поза перекладами автора, адже в нас переклади відіграють далеко не визначальну роль (як приклад).

    Danylo Sudyn я до того, що коли є гіпотеза, потрібно мати чіткі дані, які її дозволяють перевірити. От в цьому опитуванні люди керуються особистими вподобаннями, чи тим, як має бути, на іхню думку, правильно. І одним з джерел цього “правильно” є ЗМІ чи кінематограф. І потрібно це враховувати в дослідженні.

    Comment by Comments_From_Facebook — February 4, 2020 @ 14:54

  2. Максиме, давайте все-таки створимо теорію змови, яка битиме по правописних заморочках. Наприклад, можна придумати легенду про те, як аматору-філологу чи історику на пенсії потрапили до рук папка з цікавими документами (Після Євромайдану, коли канцелярська сотня працювала в офісі компартії, там залишились після комуністів декотрі матеріали – переважно агітаційного характеру, але, за легендою, в тій купі, допитливий активіст “знайшов” матеріали, на які інші активісти не звернули уваги). Щоб уникнути зайвих деталей, можна придумати, що через кілька місяців після того активіст помер від серцевого нападу, папка з матеріалами потрапила до родичів, у яких лише зараз дійшли руки до уважного вивчення. Легенду можна запустити, скажімо, від імені вчительки, яка використала псевдонім, бо не хоче конфлікту з начальством.

    Щодо змісту папки, можна придумати кадебістські директиви пізньорадянського періоду (чи російських спецслужб початку 90-х), де у відповідь на підйом українського патріотизму пропонувалась тактика непрямої протидії українізації – скажімо, під приводом реабілітації “питомих” слів мову намагались зробити максимально штучною чи простацькою, щоб викликати огиду й насмішки з боку освічених людей (Можна приплести кумедний медичний словник типу цього: http://chtyvo.org.ua/authors/Nechai_Stanislav/Rosiisko_-_ukrainskyi_medychnyi_slovnyk_z_inshomovnymy_nazvamy_2003/ ). Або ж підживлювали агресивні повчання з боку любителів мови, щоб знеохочувати тих, хто не надто впевнено володів українською. Звісно, Пономаріва не варто робити агентом російських спецслужб, але можна згадати як корисного ідіота, чиї поради рекомендувалось тиражувати в агресивному ключі. Зрештою, можна включити свіжішу тактику – наприклад різнобій варіантів при передачі прізвищ як засіб посилення плутанини, ускладнення індексації українських праць в інтернеті. Апеляції до скрипниківського правопису теж можна подати як майстерне вкидання проросійських сил. Було б чудово згадати якісь секретні архівні “документи”, які б підводили до висновку, що скрипниківка – це спецоперація енкаведистів, в яку обманом втягнули наївних мовознавців. Втім, якщо забракне ентузіазму розробляти цю тему, то принаймні сучасні заклики повернення до скрипниківки можна представити як намагання відкинути мову назад. Можливо, варто зіграти на тому, що скрипниківка розроблялась, коли більшість населення була неграмотною чи малограмотною, тож повернення до неї подати як хитрий маневр, що має на меті спростачити мову. Одним словом, зробити підбірку інструкцій для троллів, які фінансувались через компартію, і маскуючись під патріотів, що вболівають за мову, робили свою підривну роботу :)

    Це лише декілька ідей, мені здається, що ви, з вашою ерудицією, придумаєте значно більше. Якщо вже правописні перипетії змусили вас змінити курс, то може варто помститись тим мудакам, які вбили вашу віру в україномовне суспільство? Чому б зрештою не порозважатись як слід? Мені бракує знання “матчастини”, щоб зробити переконливу версію, а от якщо долучитесь ви, то може вийти щось пристойне. Що скажете?

    Comment by criticalthinkerua — February 5, 2020 @ 03:24

    • Це забавна ідея, але в мене голова в цьому напрямі не варить. Конспірологічні теорії надто складні, коли більшість правописних втручань легко пояснюються елементарним невіглаством, неосвіченим смаком чи халтурою при постійній цілковито добровільній орієнтації й оглядці на російську теорію та практику. Умовного «товариша майора» не потрібно, коли реформа потрапляє в таке дезорієнтоване україномовне середовище, яким воно є. Сам дискурс «скрипниківки» (огидними хитрунами перейменованого на «Харківський правопис»), як справжнього репресованого правопису, до якого, або до елементів якого потрібно повертатися, можливий тільки при повній безтямі суспільства.

      Найгірше, що можна передбачити, це те, що такі конспірології працюватимуть на ще більше занурення в цей безумний дискурс світу, що недосконалий через те, що в ньому діють потаємні потужні ворожі чинники, про існування яких здагадуються тільки просвітлені. А в такому дискурсі царюють і зривають оплески тільки найбільші крикуни.

      Comment by maksymus — February 5, 2020 @ 06:00

      • Згадується анекдот про те, як визначити, хто є хто в психушці:
        https://pikabu.ru/story/kak_raspoznat_646103
        Іноді плювок у відповідь, тобто, ідея про те, що апелюючи до скрипниківки, наші патріоти тим самим насправді поширюють енкаведистський проект, може виявитись для параноїків значно дієвішим знеохочувальним чинником, ніж раціональні аргументи :)

        Comment by criticalthinkerua — February 5, 2020 @ 13:44

        • Існуючі у кожної людини упередження не дадуть пробитися нічому. Отримувачі просто раціоналізують нову інформацію, і від одного розвінчаного крикуна перейдуть до ще більшого. Але тільки впевняться, що всі такі.

          На минулому тижні прочитав у мережі вже стандартно типову розмову. Один учасник каже, що оцей вираз видається йому менш українським, ніж отой. У подальшому стає зрозуміло, що цей учасник українською майже не володіє, і ніколи навіть не вивчав, але просто переконаний, що це так, має своє поважне мніння. І в процесі, коли інші навели всі можливі дані (історичний вжиток, перевагу в сучасному вжитку, етимологію, ну все абсолютно), коли вже прозвучав приклад неписьменної бабусі з села без радіоточки, залишився при своєму, навіть не змінивши позиції, тільки підбираючи все нових арґументів, що звелися до російського втручання.

          Те, що «скрипниківський» правопис був створений і ухвалений саме під потреби більшовиків, можна прочитати в тезах самого Скрипника (і я їх цитував у блозі). Але ця інформація не матиме пояснювального потенціалу для людини, що української не знає, але от апріорі переконана, що це менш українське.

          Comment by maksymus — February 5, 2020 @ 13:57

    • Зверніть увагу, ваш коментар кретини вже цитують як настанову таємничої організованої опозиції до дії. Тобто ви висловили ідею, а її сприймають за чисту монету, як і те, що ви буцімто належите до якоїсь зловорожої групи, бо конспірологія прошита на базовому рівні.

      Comment by maksymus — February 7, 2020 @ 18:41

      • Ну я ж кажу, що над нашою публікою гріх не познущатись :)
        Вона становить такий благодатний ґрунт, що просто руки сверблять реалізувати щось у стилі “Маятника Фуко”. Шкода, що ви не захотіли долучитись, могли б непогано розважитись.

        Comment by criticalthinkerua — February 7, 2020 @ 21:26

        • Ви ж бачите, що тут знущаться було б неспортивно. Нещасні люди просто дезорієнтовані.

          Comment by maksymus — February 7, 2020 @ 21:28

          • Але тим не менш, голоси цих людей звучать і в рішеннях щодо правопису. Якби ж це була просто спільнота маргінальних фріків, тоді інша річ, але й серед мовознавців аргументи, продиктовані політичною параноєю, на жаль, не рідкість.

            Comment by criticalthinkerua — February 7, 2020 @ 21:31

            • Можна сказати більше, сучасним реформаторам не було на що інше спертися. Вони не використовували корпуси, не мали досліджень фокус-груп та мовних панелей (принаймні, про такі нічого невідомо), не мали в розпорядженні фонетичних досліджень. Звісно, в таких обставинах політиканські мотиви переважали. Надто, коли згори їх підштовхували під вибори, щоб можна було використати.

              Comment by maksymus — February 8, 2020 @ 06:47

      • У кращих традиціях росЗМІ, до речі. Ті теж вислови й жарти за дії сприймають/видають.

        Comment by TheDarkMax2 — February 14, 2020 @ 09:55

  3. Несподівано. Думав, опитування про Є давно закінчилося.

    Comment by TheDarkMax2 — February 5, 2020 @ 23:34

    • Ні, це важке й непопулярне опитування, повільно збирається аудиторія.

      Comment by maksymus — February 6, 2020 @ 05:31

    • За приблизними оцінками на сьогодні, для виправлення демографічних перегинів першого тижня знадобиться не менше півроку, якщо з темпами другого тижня.

      Comment by maksymus — February 9, 2020 @ 18:54


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a comment

Website Powered by WordPress.com.