Діаріуш або тиск слова

June 12, 2019

Про російські тенденції в правописі

 
Наші мас-медіа продовжуть безумно тиражувати дезінформацію про те, що «гройсманівка» це таке повернення до якоїсь справжньої, «питомої» мови, яку заборонили більшовики. Польський етимолог А. Брюкнер колись казав, що одне слово історика може спростувати досить докладні й найпевніші доводи мовознавця. Перекладаючи на наші реалії, історики практично нічого не знають про обставини мовних унормувань сторічної давнини, і не можуть сказати й слова, а мовознавці-прескриптивісти й не бажають знати нічого, що виходило б за зручну емоційну схему «репресованої» мови, яка дає моральне виправдання довільному втручанню в мову. Абсолютно довільному.


За інформаційним шумом ніхто не звертає уваги на справжні джерела, що надихали наших реформаторів. Але ж утаємниченість підготовки проекту, непублічність обґрунтувань, одверте замовчання при скупому помилковому коментуванні важливих історичних обставин, завжди звичне звертання до партійності в мові як до легкого виправдання, а також елементарні помилки пояснень зовсім не випадкові. Вони приховують дві дуже неприглядні речі — спростачення, деінтелектуалізацію норми та російщення. Варто зібрати основні зміни, щоб наочно побачити загальний напрям.
 

Табличка 1. Подалі від «скрипниківки» (тенденція спростачення)

Правопис 1929 року Редакція 2019
фойє, вілайєт, [Ґойя] фоє, Гоя/Ґоя
Діккенс, Теккерей Дікенс, Текерей
Ігорович Ігорьович
ірий, ірод ірий, ірод / ирий, ирод
Ґрінвіч Грінвіч/Ґрінвіч та Гринвіч
хабар, -ра хабар, -ря
Трубецкой Трубецький
священик священник
Данціґ, Шіллер; Сілезія Данциг, Шиллер; зник приклад Сілезія
барокко, стаккато бароко, стакато

 
Зібрані разом, вони чудово засвідчують орієнтацію на найвідсталіші уявлення про мовну норму. Тенденцію, закладену при реформі 1990-93 рр., коли, майже не приховуючи підстав, втрутилися в частину власних назв через параграфи для російських імен, помітно розвинуто. Це подальше довільне, невиправдане втручання у принципи передачі власних назв, деякі штучно одержали подвійні, ба навіть потрійні варіанти, а деякі втратили важливі традиційні іншомовні особливості (подвоєння, йот на межі між частинами слова). Одне з пояснень, чому Трубецькой став позбавлений шляхетності Трубецький — абсолютне безумне пояснення, з огляду на те, що в російській мові таке закінчення марковане соціально, «закінчення прізвищ на -ой виявляється значною соціолінґвістичною ознакою» (Б. Унбеґаун) — це те, що росіяни, мовляв, адаптують українські прізвища. Отже, неінтеліґентне спростачення, великохамство, з яким втрутилися в традиційні назви, помітно доповнене російщенням, що наочно засвідчує друга табличка.
 

Табличка 2. Поближче до російських унормувань (тенденція російщення)

Проект «Свода правил…», 2000 Редакція 2019
9. Писать слитно образования с приставкой экс- (…)
10. Распространить правило свода 1956 г. о слитном написании сложных слов с начальными компонентами (…) на образования с появившимися в последние десятилетия компонентами аудио-, видео-, диско-, макси-, медиа-, миди-, мини-, ретро-
віцеекспрезидент, мінісукня
15. Писать соединения с компонентом пол- (“половина”) всегда через дефис (…) Унификация написаний с пол- заменяет прежнее правило, по которому различались написания с пол- перед согласными, кроме л (слитные) и написания с пол- перед гласными, согласной л и перед прописной буквой (дефисные). пів окремо з винятками
20. Изменения последних лет, происшедшие в общественном осознании священных понятий религии, потребовали включения в новый свод особого раздела “Названия, связанные с религией”. В основе его – практика употребления прописных букв, (…) Коментарі зайві, спостерігається майже дослівне перенесення російського проекту в український кодекс.
21. В официальных названиях органов власти, учреждений, обществ, научных, учебных и зрелищных заведений, политических партий и т. п. писать с прописной буквы всегда только первое слово (…) 22. Писать со строчной буквы любые названия должностей и титулов, а прописную букву использовать при именовании высших государственных должностей и титулов только в текстах официальных документов. Майже дослівно перенесено в український кодекс.
Постійне проблемне місце російських унормувань — перевага морфологічного принципу над фонетичним. Це найнаочніше проявляється в параграфах про іншомовні назви з -е- після голосних. У російських унормуванях (рекомендації 2006 року): 1) важливою обставиною є наявність етимологічного «йота» в словах з мертвих мов з невідомою вимовою, 2) морфемна структура (-ент, -ер, -эдр) 3) та, якщо не суперечить першим двом, лівий буквений контекст (після голосних а, о, у, ю — писати э; після е — е). Ці три правила заміняють озирання на складну для цієї групи слів фонетику (проект, риелтор, спаниель вимовляються без [j], клиент з [j], а в назвах диета, градиент вимова варіативна). Проблему російського унормування, що відокремлює вимову від написання, повністю було перенесено в українську, але, як це буває у плаґіаторів, непослідовно, без розуміння справжніх причин і без урахування українських особливостей. Було впроваджено правило про лівий контекст (є після всіх голосних), про етимологічний йот, про морфемну структуру (е збережено в -едр). Але там, де підгледіли до російської і не зрозуміли, одразу проблема — взагалі без правила, ба навіть без натяку на можливе розв’язання, залишилися: поет, поезія, Аверроес, маестро, менует, силует, статуетка. (Той «проєкт», що його подають як повернення до «скрипниківки» *, насправді перенесено в «гройсманівку» з російської орфографічної практики, що в цьому випадку повністю заступила український фонетичний принцип.) У випадках, коли [j] не вимовляють (Даніель, Натаніель, спаніель, ріелтор, проект), або вимовляють варіативно (траєкторія, градієнт), на українську мову просто силоміць було натягнуто російську орфографічну проблему і закодовано в правописі.

[* Див. російські орфографічні рішення сторічної давнини, що, відокремлюючи написання від вимови, надихали «скрипниківку». Чому проект, а не проєкт?]

Можна розбирати докладніше спроби російських унормувань (порівняння реформ), але і цього цілком досить. Не залишається жодного сумніву, що наші реформатори пішли за лінією найменшого спротиву — не проводячи власних досліджень, не гребували російськими теоретичними наробками і дискусіями, лише незначним чином адаптуючи їх до української мови.

Не повинна обманювати спроба приховати при цьому «творчий» метод спростачення та російщення за кількома розтиражованими пресою варіантними параграфами, що, власне, не стосуються правопису (скажімо, як слушно зауважив Шевельов, «не є завданням правопису усунути непослідовність між, скажімо, бібліотека і Афіни», чи про відмінки з -и: «норма тут збіглася з історичною тенденцією, яка полягає в тому, щоб максимально наблизити відмінювання іменників жіночого роду на приголосний до відмінювання іменників типу земля»). Сама дивна варіантність і є надто вже помітним відступом від унормування 1928-29 рр.

З таким підходом, що відкидає сторічну українську правописну практику, українські традиційні підстави унормування, історію мови, фонетику, живу україномовну практику, мовну інтеліґентність, щедрою рукою байдужого до економічних наслідків для державної кишені чиновника залишаючи в минулому тисячі довідникових, словникових, енциклопедичних видань, українцям практичніше буде користуватися одразу російською мовою, або перевіряти новинки українського правопису за російськими новинками. Навіщо напружуватися, якщо не напружувалися самі реформатори, підглядаючи до сусідів? Перекладачі перекладають через російську, мовознавці-прескриптивісти, не проводячи досліджень, дивляться в російські норми, а пересічним мовцям усе це подається під густим ідеологічним соусом як патріотичний акт. Там же, де можуть виникнути питання освіченості й традиції, пишіть якомога по-дебільнішому, вася, без подвоєнь, «икаючи», не зважаючи ні на що. Лінія найменшого спротиву в потенційне провалля.
 
 
 


Еліза вчить професора правопису.

11 Comments »

  1. Чесно кажучи, дивує те як Ви, цілком слушно констатуючи наявність однакових правописних проблем у двох близькоспоріднених мовах, відмовляєте українській у їхньому розв’язанні. Це дотично другої таблички.
    Звісно, питання уніфікації написання складних слів з іншомовними компонентами потребує талановитішого розв’язання, ніж у новім правописі. Щодо непрактичності правил з написанням «пів» — їх, на щастя, розв’язано й це назавжди. Стосовно йотації, огульний, а не словниковий підхід справді засмучує.
    Це, знову ж таки, враження.
    Але намагання назвати вирішення проблем російщенням — прикра дезінформація.

    Comment by Myrko — June 12, 2019 @ 13:13

    • Відмовляю тому, що слідкую за дискусіями та обґрунтуваннями. В російському випадку дискусії викликані проблемами суто російської практики, вони добре документовані, позиції сторін відомі. В українському це переспіви, у кращому випадку, і в цих переспівах російська відіграє помітну роль, як відштовхування та як порівняння. В гіршому — дурно зрозуміле повернення до чогось, що довільно названо «питомим», як у випадку з пів (питання не розв’язане, бо тут однозначно дивилися на російські дискусії з пол-, що велися ціле століття, та поміняли місцями винятки і прикметники, обернувши правило навспак; це не вирішення проблеми, а створення нової; суто цифри опитування, що засвідчують проблему, — не підтримують цю зміну 53%).

      Comment by maksymus — June 12, 2019 @ 13:38

      • Звичайно, цікаво слідкувати й проводити паралелі. Але погляд на профіль не виключає погляду на фас. Зміни потрібні. Може, з іншим підходом, з іншою комісією. Відкидати позитивне нове через ненадійне тло — аж ніяк не продуктивно. Так, не змінювати нічого досить привабливо. Що більше триває незмінюваність, то більше мова обростає респектабельністю. Але ліпше вирішити хоча б частину проблем і потім «набирати оберти».
        Ваше опитування не може слугувати надійним джерелом для будь-яких обґрунтувань, адже представляє середовище консерваторів. А є ще реформатори — латентні, помірні, скажені і т. д.
        До того ж, перевчатися, щось наново осмислювати, впорядковати — ці речі викликають несвідомий опір у більшої частини суспільства. Тим паче, нашого.

        Comment by Myrko — June 12, 2019 @ 16:52

        • Якщо підхід порочний, то навіть привабливі особисто для когось результати не повинні розглядатися як прийнятні. Бо через порочність підходу, може статися, буде неможливо визначити навіть те, чи потрібні зміни, якщо ґандж полягає у неврахуванні чогось дуже важливого. У цьому випадку, скажімо, реформатори взагалі не зважали на думку суспільства. Навіть сама ідея, щоб запитати населення про щось, викликала у членів комісії щире здивування. Вони не зважали на писемну практику, бо не мають тих же корпусів і не вміють ними користуватися. Вони не мають інших досліджень, ніж російські, тому російські дискусії просто були вмонтовані в реформу. Вони навіть не уявляють, навіщо проводити дослідження того, якою є мова, якщо їм можна вдаватися до реформи довільним чином. Цей підхід невиправний в принципі.

          Мене дуже дивує, коли люди погоджуються з самою леґітимністю утаємниченої реформи без належного зворотного зв’язку, тільки коли знаходять у результатах щось, що їм особисто хотілося б. Наче корумпуються разом з комісією. Не можна спиратися на хотілки просто тому, що щось подобається. Вам подобається пів окремо настільки, що готові вдатися до експерименту нав’язування половині суспільства того, що вони не хотіли б? Цікавий експеримент, але в таких обставинах варто врахувати не тільки вигоди, а й витрати. Можна вгадати. А якщо не вгадали, і це призведе до ще більшого різнобою, ніж тепер? (До речі, хоча різнобій відмічають нерідко, досі немає оцінок його справжнього рівня. Можливо, не настільки вагомий, щоб вдаватися до змін.)

          Моє опитування представляє єдиний доступний зріз освіченого суспільства. Оскільки воно поширювалося не тільки через мій консервативний сайт, а в різноманітних спільнотах, соцмережах, реформаторських також, це досить адекватні результати охопленої інтернетом україномовної спільноти різних поглядів. Принаймні, надійності додають освітній, віковий та реґіональний зрізи, кожен з яких показав приблизно те саме. Інших даних просто ніхто не має.

          І правильно, що люди не бажають перевчатися, бо це буквально витрати обмеженого людського ресурсу, що міг би піти на щось іще, на творчість, або бізнес, або спортивні досягнення. Невже, ви вважаєте, що час людей неважливий, і їм можна витратити його так, як хочеться вам? Та ні, якщо речі викликають опір, то варто на це зважати. Інакше витрати можуть виявитися більшими за вигоди. Питання, хто за ці витрати нестиме відповідальність?

          Comment by maksymus — June 12, 2019 @ 20:16

    • Злитне або дефісне написання складних слів — то проблема, яку тільки варіантністю можна розв’язати, бо як би не плодили правила про злитне написання, велика кількість таких іменників підпадаж від норму про два іменники, де перший уточнює ознаку другого: за ним хоч спорт-майданчик, хоч авто-майстерня, хоч радіо-ринок. Те самі з префіксоїдами, які по суті є прикметниками (екс-, міні- тощо)

      Comment by drewndia — June 14, 2019 @ 06:58

      • Правильно. Такі назви це складний комплекс усталеного вжитку, в якому писані правила відіграють не визначальну роль. І хороші, якісні правила мають це відображати.

        Comment by maksymus — June 14, 2019 @ 07:31

  2. Чи була справді проблема з пів?

    У несистематизованому корпусі інтернет-текстів mova.institute найкраще можна дивитися на поширені сучасні відхилення. За частотністю назв з пів.* у перших позиціях знаходяться: півгодини, півмільйона, півсотні, півтисячі, півстоліття.

    Співвідношення з варіантами:

    півгодини / пів години — 34,907 / 2,619 — 13 разів
    півмільйона / пів мільйона — 11,701 / 405 — 29 разів
    півсотні / пів сотні — 12,960 / 338 — 38 разів
    півстоліття / пів століття — 11,135 / 385 — 28 разів
    півтисячі / пів тисячі — 6,294 / 287 — 21 раз

    Можна однозначно стверджувати, що з цими назвами до реформи не було жодних помітних проблем. Проте проблеми тепер навмисно створені.

    Дивимося далі на йотовані (апострофи можуть бути різні: ’ та ‘).

    пів’яблука 191, пів’яблука 78 / пів яблука 8 — 33 рази (є відхилення пів-яблука 9)
    пів’ящика 7, пів’ящика 6 / пів ящика 4 — 3 рази
    пів’ями 1, пів’ями 2 / пів ями 1 — 3 рази

    Отже, з йотованими також не було помітних проблем.

    А тепер, нарешті, справжня проблема, що потребувала перенормування:

    пів-Європи 0 / пів Європи 64 (є відхилення пів’Європи 4 пів’Європи 2, півЄвропи 15)
    пів-Києва 0 / пів Києва 28 (є відхилення півкиєва 4, півКиєва 2)
    пів-України 0 / пів України 103 (є відхилення півукраїни 2, півУкраїни 10)

    Очевидно, що практика чудово влаштовувала мовців як для звичайних назв, так і з я-, але абсолютно нікого не задовольняло правописне формулювання з дефісом про власні назви.

    От саме тут і мало відбутися унормування! Не чіпаючи пречудово діюче правило про назви з пів-, напів-, полу-, можна було тільки переформулювати саму примітку про власні назви. Це було б абсолютно коректне рішення, що пройшло б непоміченим узагалі ніким, не створюючи жодних проблем.

    Comment by maksymus — June 13, 2019 @ 20:18

    • Тобто, внормування мало відбутися так, щоб полегшити правопис, узагальнюючи існуюче правило про «пів»? Як Ви це уявляєте? ПівЄвропи? ПівСан-Франциско?
      Тут-бо проблема в тім, що є хіба три варіанти — разом, через дефіс, окремо. Усе через дефіс було б привабливим варіантом, та залишило б різнобій зі словосполученнями: пів на п’яту, пів чесного Києва тощо. Усе разом?.. Цікава Ваша думка. Може, я не зрозумів до кінця.

      Comment by Myrko — June 14, 2019 @ 03:21

      • Маючи кількісні дані, мені вже не треба фантазувати. Дані дають певну картину усталеного вжитку: 1) назви типу півстоліття, півострова, півгодини; 2) назви типу пів’яблука; 3) назви типу пів Києва, пів України.

        Дивимося в правило, і пропонуємо переписати його відповідно. Виходить не масове бомбардування, а хірургічне втручання. Не чіпаючи основний текст, примітка, як і до того, могла б бути сформульована як виняток до групи пів-, напів-, полу-: пів- пишемо разом з загальними назвами, пів- з апострофом в назвах з йотацією, але з власними назвами пишемо окремо. Все. Більше це правило не потребувало ніякого втручання. Таке правило не відривало б пів- від напів- (напів’язичник, напів’янгол).

        Тепер же реформа пробуватиме чудово усталений ужиток з мінімальними відхиленнями переробити новим правилом, що в загальному випадку не потребувало комісарського втручання. Скільки десятиліть, скільки перевидань довідників, словників, порадників, скільки шкільних випусків і скільки ЗНО потрібно, щоб досягти хоча б такого майже одностайного результату, як бачимо тепер? Витрати явно переважають вигоди.

        Comment by maksymus — June 14, 2019 @ 05:27

      • Ви забули, що російський правопис розглядає не лише «полчаса», «пол-яблока», «пол-Москвы», але й «пол Московской области». І там є цілий розділ присвячений особливим випадкам. Там для всіх написань разом пропонується коректувальне написання через дефіс із власними назвами, та окремо зі словосполученнями.

        У нас одну проблему вони вирішили одним чином, інші — протилежним. І через відсутність спеціального розділу ви завжди будете думати, як же те відтепер злитне «екс» чи «міні» використовувати. Непослідовність написання «пів» — не така велика проблема, як відсутність правила для «пів Київської області» або «пів Західної Європи».

        Comment by drewndia — June 14, 2019 @ 07:13

  3. Примітка. В тексті правопису 1928 року наведено приклад Ігорович (УП-28, §20, п. 26, з дозволом варіанта з -ев-), проте в словнику Голоскевича Ігоревич, але Лазарович.

    Comment by maksymus — July 6, 2019 @ 08:32


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

Powered by WordPress.com.

%d bloggers like this: