Мабуть, основна інформаційна подія цього тижня — економіко-ідентичнісні страждання мережі Книгарні «Є».
Що тут можна сказати пристойного, коли продавці, що успішно створювали собі ринкову нішу з українського патріотизму, тепер нарікають на ринкові механізми і ждуть втручання держави, а не то передумають і змінять нішу на не таку патріотичну? Не треба нарікати, змінюйтесь так, як вигідніше, бо держава ніколи не допоможе. Хоча приваблені першою маркетинґовою стратегією нішеві покупці можуть і відвернутися, теж ризик.
У моєму будинку на Проспекті Миру відділення книгарні «Є» протрималося якихось півроку, через місяць карантину точку перепрофілювали на кулінарію з напівфабрикатами. Пельмені замість книги — це нормальний наслідок державного втручання в ринок, коли було дозволено тільки продукти; якогось місяця вистачило, щоб перепрофілюватися.
Я заходив туди пару разів, але жодного разу не знайшов потрібної книги. Звертався з питаннями до продавщиці. — Їдьте на Лисенка. — А чому не везете сюди таку й таку літературу? — Немає попиту. — А книги отакого видавництва у вас є? — Ні, такого добра немає навіть у центральних точках. — Гаразд, торгуйте далі, — пішов незадоволений.
Але і це ще не все. Додам ще одну, незмінно неприємну для мене обставину як для того нішевого споживача україномовної книжкової продукції. Російський книжковий ринок має не тільки підтримку держави, а й більш потужну й сталішу підтримку стандартної, літературної російської мови. Люди завжди купували паперову книгу не тільки для роботи, розваги чи навчання, а й як щось надійне, сказати б, як цеглину високої культури, яку просто приємно і звично тримати вдома не на комп’ютері, а на поличці, щоб звернутися при нагоді, що може ніколи й не настати. Так, для задоволення цієї, цілком ринкової, потреби купують класику, енциклопедії, словники, навіть просто красиві корінці, з розрахунком на роки та десятиліття. І при виборі між виданням з приколами (а такі практично всі тепер, після правописної катастрофи) і виданням стандартною мовою, якою покупці в масі володіють, треба мати дуже й дуже сильні прихильності, щоб обрати собі оцю змінність, неусталеність, ненадійність, несерйозність у картонно-паперовому форматі. Купити якогось дивацького «Генкса» чи «Гемінґвея», коли можна купити в тій же книгарні «Хенкса», можна хіба що з великої потреби, або ж по-приколу, але «по-приколу» це загалом інша ніша. Вага самої мови, її сталість і поважність, відповідність очікуванням освіченої публіки — потенційних покупців, надзвичайна обережність при втручаннях в її стандарт з боку тієї ж держави, теж живить чи знищує ринок. Допомагати і знищувати держава може не тільки грошима. Чи не додала саме минулорічна реформа непрямим чином вирішальних проблем тим нашими книгарням, що були орієнтовані на читаючих україномовних, на кшталт цієї мережі, що вона змушена тепер міняти політику на розширення просування російської книги?
Що ж, Книгарня «Є» випробувала одну стратегію, і повинна змінити її, коли та перестала працювати в нових умовах. Побажаю їм успіху на новому ринку.
Діаріуш або тиск слова 
У “Є” такі націнки, що я останні кілька років намагалась купувати на Петрівці чи напряму у видавництвах.
А щодо правописних заморочок, то потрібне окреме ґрунтовне дослідження, щоб з’ясувати, наскільки вони відлякують покупців. Я вже не раз зазначала, що у вас, можливо, правописна гіперчутливість, а для більшості покупців правописні розбіжності є другорядним чинником.
Comment by criticalthinkerua — September 14, 2020 @ 19:15
На наших очах найбільша мережа, що понад десять років орієнтувалася на україномовного читача, шукає можливість перепрофілюватися, не витримуючи в цій своїй ніші. Навряд чи до цього спричинився тільки якийсь один фактор. Можна шукати брак підтримки держави, — патерналізм у нас завжди в моді, — можна, віддзеркалюючи ці погляди, бачити атакування сусіднього потужного російського ринку (от як тут «Український тиждень», видання, що я перестав читати саме через приколи в іменах). А можна бачити те, що на поверхні. Моя гіперчутливість у переносі на великі цифри потенційного читацького загалу — це величезні відсотки незадоволеного попиту, невпевненість у надійності україномовного видання. Нащо купувати багатотомну енциклопедію, коли завтра хтось в другорядному міністерстві видасть наказ, що змінює мову? Як можна купувати класику, видану наче без вичитки? Коли вперто видаєте ту ж «Гіларі», то тільки на неринкову підтримку держави залишається сподіватися, при цьому топлячи економічно і себе, і книгарні. Остання краплина.
Comment by maksymus — September 14, 2020 @ 19:29
Навряд чи вашу гіперчутливість варто переносити на інших. Наприклад, після переходу Критики на окремий правопис продаваність суттєво не змінилась. Звичайно, узагальнювати досвід одного видавництва також не випадає, але все ж таки, це вписується в пояснення, що читацький загал купує енциклопедії чи класику заради інформації, а не правопису.
Comment by criticalthinkerua — September 14, 2020 @ 21:42
Не змінилася при тому, що ринок у ті роки зростав, це погані дані. А правопис енциклопедії це теж важлива інформація. Бо дивляться не тільки на те, що написано, а й як, перевіряючи правильність написання тих чи тих назв.
Моя улюблена аналогія нормальної мови як колективного співу. Коли хтось починає фальшивити випадково, це помітно, але хор залишається хором. Коли ж фальшивити починають свідомо й коли завгодно, хор розпадається, втрачає довіру, участь у ньому не становить додаткової цінності і для учасників, і накладає додаткові витрати на слухачів. От і українські енциклопедії загалом, як цілий жанр, багато втратили, скажімо, коли підготовлену за міжнародним проектом УСЕ видали з навмисними кривляннями. Наче є довідникове видання, знайдено гроші на публікацію, рекомендовано МОН, а перевірити важливу складову інформації неможливо. І ця недовіра не може не переноситься на інші україномовні видання. Моя ж гіперчутливість проявляється ще в тому, що я частіше звертаю увагу на реакції інших при зіткненні з таким неподобством. І вони не тішать.
Comment by maksymus — September 14, 2020 @ 21:58
Пригадав, що коли збирав матеріал про німецьку реформу орфографії, натрапив на спроби оцінити економічні втрати німецькомовних країн. Справа в тім, що книжковий ринок у них помітно «просів» наступного за реформою року, але виокремити внесок саме реформи було важко через загальноекономічні проблеми світової кризи. Я тоді відмітив на майбутнє, що треба буде звернути увагу на просідання українського ринку. Але от карантин, на жаль, зробив неможливим порівняння навіть з минулим роком, настільки величезне падіння. Залишається прослідкувати, коли відновиться.
Comment by maksymus — September 14, 2020 @ 21:45
Кому що, а курці просо. Українську літературу не купують, бо Геміґвей з Гобітами, атож.
Comment by andriizhuk2017 — September 14, 2020 @ 23:35
У тому числі. І раніше на рівному місці через приколи втрачали добрячу половину потенційних читачів, а тепер ще й криза добила. Держава, рятуй, допомагай, ми ніколи не зважали на незадоволені запити читачів, і надалі не бажаємо. Тому просто відберіть гроші у читачів та нечитачів через податки і перерозподіліть нам… Карантин-карантином, а за рік після правописної катастрофи видання книжкової продукції скоротилося до 13,9% від показників аналогічного періоду минулого і найбільші книгорозповсюджувачі в Україні збільшують продаж російської книги. Не на чотирнадцять відсотків, а до. Що ж, що наклюнулося, то й має вилупитися.
Comment by maksymus — September 15, 2020 @ 05:22
Так де ж вони втрачали? Подібний висновок не випливає з результатів (нерепрезентативного, само собою) дослідження. Те, що комусь не подобається найменування, не говорить, що книги з таким найменуванням не будуть купувати.
Росіяни, наприклад, не боялися переходити від канонічно-звичного Ватсона до Уотсона, а у нас, Холмс – Голмз, і все, 50% не хоче купувати.
Comment by andriizhuk2017 — September 15, 2020 @ 16:36
Ваша репліка дивовижно радянська. Ну і що, що покупці віддали б перевагу іншому, ми їх все одно примусимо. А якщо наші продажі погані, то примусимо їх ще через податки за допомогою держави заплатити за нашу впертість.
(У ситуації нормального ринку, маючи навіть такі результати прихильностей, одержані, хай і нерепрезентативно, зате на досить широкому охопленні з картиною демографічного розподілу, видавці вже верстали б наклади, щоб не втратити ані копійки. Тільки не в нас, де голова повернута в бік держави.)
Comment by maksymus — September 15, 2020 @ 17:22
Риночок порішає? Лол. Риночок порішав давно, українське книговидавництво (з потенціалом 30 млн читачів) в принципі не конкурентне з російським (яке має потенціал 300+ млн). Тому – лише максимальне віддалення від рос/радянської мовної традиції може врятувати ці 30 млн від повного поглинення (так, у процесі може залишитися навіть 15 млн, але 15 млн це куди більше за 0)
Comment by andriizhuk2017 — September 15, 2020 @ 18:09
Навіщо таке дивне заниження тону, коли треба просто висловити думку, сказати б, ваше особисте мніння, що українська в принципі неконкурентна. Я ж так не вважаю. Навпаки, вперте покладання на державу там, де потрібно змінювати підходи, — от певний гостинець до нуля. Ринок не порішає, ринок покарає за патерналізм.
Comment by maksymus — September 15, 2020 @ 19:09
Дивовижно радянським є лише однообразіє передачі власних назв.
Comment by drewndia — September 18, 2020 @ 11:36
Уніфікація це ознака розвинутої літературної мови, за якою стоїть широкий клас інтелектуалів, свідомий важливості уніфікації для зменшення витрат на комунікацію. Роздрай в іменуванні — навпаки, свідчення, що мова цього всього не має. Ні інтелектуалів, ні ринку друкованої продукції, нічого.
Учора мав розмову з одним з провідних видавців в Україні. Каже, 300 примірників наукової книги на 40 мільйонів — це вже здобуток. Але подумати трохи далі, що заважає ширенню, чому люди не купують, уже не можуть. Моя відповідь відома. Якщо покупець постійно натрапляє на кривляння видавців, на неусталеність мови, не має через примірник книги відчуття долучення до традиції високої культури, то просто не витрачатиме час і гроші.
Comment by maksymus — September 18, 2020 @ 11:46
Для зменшення витрат на комунікацію потрібна стійка рвіновага, ви ж зазвичай захищаєте нестійку. Навколо виправлення давніх спотворень дискусії не стихатимуть, тоді як відновлювати традиційне спотворення через сотню років ніхто не схоче, бо про нього просто забудуть.
Ширенню заважають звичайні ринкові обставини. Література іншими мовами видається швидше.
Comment by drewndia — September 18, 2020 @ 17:32
Я завжди на боці стійкого вжитку, що його атакують під різними гаслами. Зокрема, під порожнім гаслом «виправлення спотворень».
Наявність на українському ринку літератури іншими мовами не пояснює таке мізерне становище літератури української, що виживає на державні та доброчинні кошти. Поруч для порівняння є ринки зі значно меншою кількістю носіїв. Перешкоджає щось у самій політиці роздрібненості. От хтось вкидає хоча б ту безумну тезу про «спотворення», і сотні покупців немає, пішли в інші мови, бо нестійкість мови відвертає.
Comment by maksymus — September 18, 2020 @ 18:04
От приклад, видає «Фоліо» Руссо. Здивовано читаю на обкладинці дивацьке «Русо», не знаючи, куди в цьому випадку ставити наголос. І мене вже немає серед тих трьохста покупців, хоча я і є саме тією цільовою аудиторією. Схоже, не тільки я! Самі видавці на своєму сайті не можуть навіть уявити, що видали не так, продовжуючи писати в описі Руссо. (Подивіться на цей прикол і порівняйте з виданим кілька років тому.) Що спонукає їх робити таке паскудство, так явно переконуючи читачів, що українська не годиться для інвестиції свого інтелектуального життя як неусталена? Це не правопис, правописи за сто років незмінно вимагають подвоєння, не виправлення, це безумство, що відбивається на всьому, виданому українською.
Comment by maksymus — September 18, 2020 @ 18:42
У польській для інших латинопишучих мов існує стара система адаптації (Jerzy Waszyngton) і також сучасна ґлобальна система писати без змін (George Washington) і єдине відоме мені застереження, спущене згори як обов’язкове — не мішати два підходи подряд. А в англійській вікіпедії кілька днів тому перейменували Київ. І це є розвинені мови цивілізованого вільного світу.
Зрозуміло, що для якісного впізнання було б непогано навести хоча б прізвище в ориґіналі: Rousseau. Це добре і для загального освітнього рівня, і для впізнання в іноземній літературі.
Ось і в підсумку мені так здається, що норма не має поваги саме через те, що її спускають згори, тоді як вона має формуватися за результатами досліджень свідомого вжитку вільними людьми. Це і є той самий принцип свободи: вони мають право написати «Русо», а ви маєте право не поділитися з ними своїми грішми. Усі сто років це було незмінне тоталітарне правило, яке навіть не працювало, бо переважно подвоєння копіювались із російської мови, що зумовило величезну кількість відхилень.
Тому меня досі до кінця не зрозуміло, чому в питанні ґекання ви йдете попереду стихії та тоталітарної норми, а в інших питаннях ви ту саму тоталітарну норму захищаєте та відмовляєте в праві на експерименти.
Comment by drewndia — September 19, 2020 @ 17:02
Звісно, мають право. Як і виробники будь-якої продукції мають право під маркою «Зроблено в Україні» гнати халтуру. Як у цьому випадку паскудство одних відбивається на всіх українських виробниках, так само погані переклади, мовні кривляння тощо тощо відбиваються на всіх. Ба гірше! Дослідження свідомого вжитку не має сенсу, коли навіть книгарні (уявіть собі, не виробники-видавці, а перекупники, що додає пікантності зверненням!) вимагають від держави, щоб у населення забрали податки і силою перерозподілили їм, бо вони бажають продовжувати свої непрацюючі політики. В умовах вільного ринку непідтримані грошима відхилення відімруть самі, або ж перейдуть у розряд нішевих, в умовах державного (чи ґрантового) патерналізму зомбі житимуть завжди, перетворюючи весь україномовний простір на нішевий. А те, що сталося минулого року, коли в політичній спішці зламали норму, це взагалі удар навіть і по цій ніші, по тих ледь трьохстах примірниках.
Питання ґекання я для себе надійно вияснив через опитування. Ця зміна підтримана принаймні половиною мовців, і навіть, якщо залишиться назавжди інтеліґентською фішкою, вона важлива і потрібна. Натомість речі, на які я звертаю увагу як на неподобство, знаходяться зовсім в іншій площині. Вони помітно непідтримані загалом, зате мають активні групи підтримки, що свідомо намагаються здобути державні механізми примусу для їх поширення. Для прикладу, нещодавні заходи щодо всування неофемінативів через Мінекономіки.
Є і нетоталітарна норма. Не записана, але загальнозрозуміла, яка завжди проявляється, коли люди вступають у комунікацію. Це той мій улюблений образ загального співу, ідеальні зразки якого мали б залучати до хору, а не відштовхувати дисонансом.
Comment by maksymus — September 19, 2020 @ 18:52
Так я про це й кажу. Для ключової норми потрібні інші принципи: більше вічного, менше тимчасового. Але на жаль маємо що маємо.
І з буквою теж хоча б якісь зміни, які поширили загальний узус. Знову ж таки: чому відмова від фіти на користь тети не може бути ще однією інтеліґентською фішкою? А втім у питанні ґекання мало хто розбирається: є журналістські «реґіон», «ґарант», є новітній «ґаджет», але загалом мовна стихія пішля старим шляхом, де в деяких словах усталюється ґекання, але не в усіх.
Якби слово «проєкт» унормували ще сто років тому, то всі б уже звикли та не було б розмов про зміни, бо традиція і точність тоді б збіглися в тій формі. Єдине, що мене найбільше непокоїть — це масова бездефісність на тлі окремого написання «пів», тоді як «екс», «віце» тощо цілком тягнуть на окремі слова.
Comment by drewndia — October 17, 2020 @ 11:34
Проект і унормували за фонетикою сто років тому. Нині це розунормування з невідомими ще наслідками. А от у російській тоді ж унормували за етимологією, проте і досі «проэкт» одна з постійних орфографічних помилок і перешкод при навчанні. І це при значно суворішому, ніж в українському випадку, ставленні до додержання мовної норми. Те, як орфографія змінює вимову, в цьому випадку можна непогано оцінити на нашому паралельному прикладі траекторія, що, унормована як траєкторія сто років тому, і тепер вимовляється майже половиною мовців через [е]. Ще через сто років подивимося, скільки мовців і як вимовлятимуть проект.
Відмова від фіти не може бути інтеліґентською фішкою, бо в цьому випадку вчені мовці чудово усвідомлюють, що це, по суті, перехід від власної церковно- та східнослов’янської традиції на латинсько- та західнослов’янську. Інтеліґенти в таке ніколи не грають, заперечення і відкидання коріння це характерна особливість півосвічних прошарків та ще фрондуючих груп незрілих альтернативщиків.
Comment by maksymus — October 17, 2020 @ 14:13
Ну чекайте! А хіба деґефікація запозичень не була тривалим явищем, що багато слів засвоєні саме в такому вигляді? Що ми в підсумку й маємо у вигляді або поодиноких слів, або просто новітніх? Хіба ж ця адаптація багатьох запозичень не є корінням?
Comment by drewndia — October 17, 2020 @ 17:14
Ой, забув про траєкторію. Так вона, зокрема, і двомовністю підтримується. Тобто маємо з одного боку йотовану норму, з другого нейотовану московську. Припускаю, що результат з проєктом через сто років буде залежати найбільше від ступеню українізації та освіти.
Comment by drewndia — October 17, 2020 @ 17:17
Ні, не була тривалим явищем. Справжні інтеліґентські міркування з цього приводу в цікавій дискусії на цю тему провідних українських літераторів під час підготовки правопису 46-го року.
От і знову підтримка двомовності як арґумент «очищення». З таким міркуванням у нас завжди довільно намагаються рубати якісь явища. А як відокремити накинуте від того, що за тих же умов розвинулося б на власному ґрунті без накидання? Пригадаю знову, що в російській мові звучанням назви проект зацікавилися під час реформи 60-х. Тоді ж підрахували, що три чверті вимовляють Е. У нас майже такі ж результати тепер. Фонетика консервативна, тут зверху дуже важко щось накинути, навіть через найсуворіші приписи.
Comment by maksymus — October 17, 2020 @ 17:54
> Ні, не була тривалим явищем. Справжні інтеліґентські міркування з цього приводу в цікавій дискусії на цю тему провідних українських літераторів під час підготовки правопису 46-го року.
Я до кінця цієї історії не знаю. Знаю, що, здається, Тичина хотів літеру повернути для питомих слів (по суті за типовословниковою нормою 1993р.), але йому сказали, що Сталін проти. Про ширення на загальний пласт запозичень чомусь не дуже пам’ятаю.
> От і знову підтримка двомовності як арґумент «очищення».
Це не арґумент очищення, а спроба пояснити поточну ситуацію. Навіть якщо порахувати, скільки разів уже було чуто й читано новітнє «проєкт» і при цьому майже жодного разу «траєкторія», то може й змінитися під цим впливом. Хоча все залежить від співвідношення застосування старого та нового варіантів.
Comment by drewndia — October 18, 2020 @ 13:06
Ви ще згадайте про втрати від виправлення Толкієна на Толкіна. Більшість людей знають про варіацію та не надто нею переймаються.
Comment by drewndia — September 17, 2020 @ 16:00
Люди взагалі до всього звикають. І до хорошого, і до поганого. На незадоволені уподобання читачів не варто плювати, коли все добре, коли халтура більш менш пробачається. Але коли за якихось півроку книжковий ринок схлопнувся в п’ять разів, треба б страшенно швидко бігти, намагаючись вгадати і задовольнити найменші забаганки.
Comment by maksymus — September 17, 2020 @ 19:15
Гемінґвей мені по барабану, але “Гобіт” то сьвяте. Що в нього в кишеньках, моя радість.
Comment by robofob — September 17, 2020 @ 14:14
А вони не думали, що з початком продажу російськомовної книги втрачається сенс у мережі книгарень Є? Припустимо, мені хочеться купити російськомовну книжку. Тоді сенс мені пертися в Центр до них? Є книгарня в торговому центрі й відділ у великому супермаркеті, є книгарня біля станції метро в спальному районі, є Балка (книжковий ринок). Є безліч більш зручних варіантів, а лояльність до мережі вбивається.
Comment by TheDarkMax2 — September 15, 2020 @ 08:50
Про це їм і нагадали учасники створеного ними ж сегмента ринку. Книготоргівці десять років тому ризикнули створити собі нішу, і стали явищем, приваблюючи не стільки ціною та знижками, скільки особливим українським настроєм. Людині приємно відчувати себе не просто покупцем, а належати до чогось більшого. От я покупаю, а водночас роблю добру справу (рятую природу, купуючи екопродукти, підтримую українську культуру, купуючи в українського продавця та под.). Оця належність і створювала їм ринок. А тепер чим вони відрізняютсья від «Якабу» чи «Букви»?
Comment by maksymus — September 15, 2020 @ 09:08
Покладатися на державу — остання справа.
Andrew Andrusenko В “Книгарні Є” вигідно купувати через сайт. Якщо декілька книг, то бува і дешевше, ніж через сайти видавництв.
maksymus Можливо. Тепер там так продаватимуть зі знижкою російську літературу за проплаченою книгарнею рекламою.
Andrew Andrusenko В них і раніше була рос.мовна література, просто в форматі окремого стелажу. На сайті її також вистачає. Я б не назвав Книгарню Є минулого повністю україномовною. Швидше, це була книгарня, де Є україномовна література в значних кількостях.
maksymus Їхні книгарні продають також англійські, інші західні видання. Позиціонування як укранїської було складовою їх самоподання покупцям. Це було чудове створення собі ринку в непростих обставинах. Але втримати його важко, коли підзабули, на чому вони створювали цей ринок. Почитайте розлючені коментарі, як нішеві покупці оцінюють переорієнтацію цього продавця як зраду. Бо вони купували не тільки літературу, а й «настрій», відчуття долученості до чогось.
Andrew Andrusenko Щодо настрою та відчуття долученості – згоден з аргументом.
maksymus Підгледів найкращий жарт на тему — Книгарня «Э».
Comment by Comments_From_Facebook — September 29, 2020 @ 18:41
maksymus September 15 •
Перші підсумки року правописної катастрофи.
По слідах гучної заяви відомої книгарні підняв цифри. За даними Книжкової палати України за перше півріччя 2020-го в Україні видано книжкової продукції лише 13,9% за накладами і 35,7% за назвами від минулорічних обсягів за аналогічний період.
Директор одного з найбліьших видавництв прогнозує, що до кінця 2020 року в Україні закриються 20% книгарень і 10% видавництв, а сумарний тираж виданих книг впаде на 60%.
Найбільші книгорозповсюджувачі збільшують продаж російської книги.
Дореформувалися!
(І це майже не жарт. Звісно, справжній внесок урядового втручання в мову, хай як додатковий фактор до світової кризи, так легко не оцінити порівнянням аналогічних відсотків, це постійні втрати цілого україномовного простору десятиліттями.)
Maksym Bezruk Мені не очевидно, що це наслідки саме орфографічної реформи, а не економічної кризи, зумовленої зеленим правлінням, помноженим на коронну епідемію.
maksymus Та звісно, після не означає внаслідок; при такому падінні неможливо виокремити саме реформу. В Німеччині так само ринок зменшився після реформи, але це наклалося на тодішню кризу, тому також неможливо точно виокремити. Але от такий результат.
Eugène Rarement Як людина, яка працює з кількома видавництвами, скажу, що правописну реформу вони не запровадили у своїй роботі або запровадили досить фрагментарно (на рівні окремих новацій).
Тому ваше твердження геть не відповідає реальному стану справ.
maksymus Навіть незапроваджена на місцях реформа впливає на сприйняття мови як неусталеної, ненадійної! Це теж економічний фактор. От скільки за останні роки я натрапляв на нарікання «вони там щось змінили», хоча ніяких змін не було. Ринок — це коли навіть чутки обвалюють акції. Акції ж української мови, як унормованої і надійної, куди можна інвестувати своє інтелектуалне життя в розрахунку ґарантованого долучення до високої культури, були просто розтоптані.
Eugène Rarement Ринок обвалили економічна криза та карантин (люди не купують книжок). Додатковий чинник – посилення ролі російського ринку. Правопис тут зовсім ні до чого. Якщо вже говорити вашими метафорами, то акції української мови обвалили наприкінці 1990-х, нещодавно внаслідок соціальних змін вони почали зростати, але політична нестабільність – це найкраще тло для зростання акцій.
maksymus Яким чином це ви так вирахували, відкидаючи очевидний фактор, що знаходиться серед головних, коли ми вже кажемо про посилення ролі російського ринку? От є мій особистий приклад. Я не купив за останні півтора року мабуть, з півсотні книжок через мовні кривляння редакцій (це приблизно 5-7 тис. гривень пішли повз цей ринок). Впевенний, хоча б з опитувань про прихильність до назв, що я такий не один.
Цікаво ще розібрати, як ви собі уявляєте «посилення ролі російського ринку». Посилення загалом це завжди вибір покупця внизу, на початку ланцюжка.
От приходить людина в книгарню, щоб купити українську книгу, а тут раз, і виринає ваше посилення російського ринку. Що її відштовхує від української і приваблює до російської для кінцевого посилення? Ціна, реклама, доступність — це фактори найбільш очевидні і безсумнівні, але от сам вибір відбувається не тільки на привабливості, а й на відштовхуванні. Щоб вибрати книгу іншою мовою, мало володіти нею, треба ще мати якісь застереження до українського варіанта. Такими можуть бути і незвичка читати українською, і неприємний досвід неякісних українських перекладів, і ставлення до української, як до нерозвинутої мови. От останнє і є економічним наслідком реформи, коли всі втрачають, але напряму це не бажають зв’язувати з послабленням атворитету мови, мовляв, це просто російський ринок посилюється. Сам собою.
Eugène Rarement Ви не купили через “кривляння”, а абсолютна більшість – з економічних причин. Ми ж не будемо дивитися на ситуацію з погляду одного, досить унікального випадку)
Щоб вибрати книжку російською, достатньо (для переважної більшості), щоб вона коштувала дешевше (+ є певна категорія людей, які взагалі на все українське плюватимуться, хоч і його медом помаж).
maksymus Ідемо далі. А як створюються ці економічні причини? Все одно, все збігається в одній точці — вибір покупця. Коли видавці не звертають уваги (навіщо звертати, коли видання оплачується державою чи фондами?), потім і залишається, що нарікати на неправильний ринок. Він неправильний, не стовідсотково україномовний, але який є. Для видавців це одна проблема, для книгарень інша (та ж маржа).
От ви вдаєтеся до абстрактного припущення, а є дані. Пригадую по-пам’яті, неважлива мова за опитуванням центру Разумкова хіба що для 45%. Значить, для решти, для тих, хто обирає українську чи російську, самого фактора ціни не достатньо.
Oleksa Nehrebeckyj Я не купую українських книжок, бо майже всї вони написані жахливим, непридатним для реального життя дїалектом якоїсь слов’янської мови, лексикою та графікою схожої на українську.
maksymus Я купую конче необхідні, але давня мрія зібрати бібліотеку класики нормальною мовою стає все примарнішою.
Bohdan Stasiuk Я навіть не знаю, як на це реагувати. Кореляцій нуль. Кажу як людина, причетна до видавничої галузі.
maksymus Точно нуль? Це ви про наш книжковий ринок, де практично відсутні притомні дослідження? Я от на своєму прикладі прикинув, що це вже 5-7 тис. гривень тільки за попередні півтора роки. В абсолютних цифрах уже не нуль.
Bohdan Stasiuk Тобто ви вільно екстраполювали себе на весь український ринок, і у вас не закралася тінь сумніву, що це не релевантний аналітичний метод?
maksymus Я продовжую дивуватися, навіщо ви постійно вдаєтеся до таких примітивних риторичних прийомів? В мене інколи закрадається думка, що ви просто не читаєте написане.
Ми бачимо дані, що укранїська книга схлопнулася до чотирнадцяти відсотків од попереднього періоду. При цьому російська книга, ба більше, російська з РФ, починає в цих умовах почуваєтися на цьому ринку краще, ніж українська, і саме проти цього спрямовано пафос прихильників державного втручання в ринок (можна згадати не тільки виступ «Є», про державну підтримку у нас згадують завжди) — заборонити і підтримати, щоб продовжувати безкарно (ну, як безкарно, за рахунок платників податків, всіх разом покарають) продовжувати робити ті ж помилки, що і призводять до такої ситуації. Або таки знайти реально існуючі кореляці не тільки між ціною та маржею і результатом продажів, а й між неусталеністю мови і вибором покупців, з котрих тільки менше половини вважають, що мова не має значення. От мій поодинокий приклад і доводить, що такі можуть існувати.
Bohdan Stasiuk Я так розумію, Зеленський виграв президентські і парламентські вибори теж тому що реформували правопис?
maksymus Уявіть, він виграв тому, що був зруйнований «зворотний» зв’язок. Влада, така чудова, з великими патріотичними гаслами про мову і віру (і там, і там провал!), не чула суспільства. І «ґройсманівка» це тільки один з багатьох прикладів недочування. Так, попередники програли не тому, що втрутилися в мову, але і програли, і втрутилися таким чином, яким це відбулося, з однієї спільної причини.
Eugène Rarement Богдане, ні. Люди на вулицях не носять маски, тому що правописна реформа породила хаос у їхніх душах.
maksymus Не ковтайте свічки, це теж недовіра до влади.
Eugène Rarement Але до правопису це не має жодного стосунку)
maksymus Має. Як людина не походить од мавпи, а разом від спільного предка, так і проблеми в політиці що там, що там, живляться з одного джерела.
Comment by Comments_From_Facebook — September 29, 2020 @ 18:42
> Чи не додала саме минулорічна реформа непрямим чином вирішальних проблем тим нашими книгарням, що були орієнтовані на читаючих україномовних, на кшталт цієї мережі, що вона змушена тепер міняти політику на розширення просування російської книги?
До речі, трапились дані, які показують, що кількість читачів, яким зручніше читати українською, зросла, і вперше обійшла кількість тих, кому зручніше читати російською: https://chytomo.com/vpershe-ukrainsku-movu-obyraiut-bilshe-chytachiv-nizh-rosijsku-doslidzhennia/
Тож із таким же успіхом можна запитати: чи не додала публіці саме минулорічна реформа бажання читати українською? :-)
Comment by criticalthinkerua — November 26, 2020 @ 00:02
Як в тому анекдоті, даруйте, де за дослідженнями середня довжина чоловічих прутнів у Вілларібо склала 25 см, а у Віллабаджо — тільки 14 см. Справа в тім, що у Вілларібо дослідники проводили соціологічне опитування, а у Віллабаджо міряли лінійкою.
Наведу дані вимірювань «лінійкою» в наступному коментарі.
Comment by maksymus — November 26, 2020 @ 06:08
Ви навели дані про пропозицію, я – про попит. Що ж, головне, що є попит, а пропозиція згодом підтягнеться. Тим більш, інші коментатори вам влучно зазначили про кризу і про гібридну війну. Шкода, що ви зі своєю зацикленістю на правописі не помічаєте інших, значно важливіших чинників.
Comment by criticalthinkerua — November 26, 2020 @ 23:55
В опитуваннях люди мають попит на здорову й корисну їжу, а в реальності цей той попит «з понеділка», бо аж щоки тріщать наїдають шкідливий смачний непотріб, що і створює пропозицію. .
Та я зовсім не про пропозицію, а про пропорцію, про частку. Криза це загальний чинник, а зміна пропорції — саме те, де і мало відбитися втручання в письмову комунікацію. По собі спостерігаю, що в мене україномовна частка споживання інформації зменшилася і продовжує зменшуватися на користь інших мов. І криза тут явно ні до чого.
Comment by maksymus — November 27, 2020 @ 05:54
Спостереження по собі досить ненадійне. Я от по собі спостерігаю, що проєкт мене майже перестав дратувати. Тож залишається питання, чий досвід більш типовий – мій чи ваш. Втім, непрямо опитування дає відповідь і на це питання – ті, кого правопис відштовхнув від української, заявили б про це в опитуванні, як от ви сказали, що україномовна частка споживання інформації зменшилася. Але ми бачимо, що респонденти заявляють інше.
Comment by criticalthinkerua — November 27, 2020 @ 07:32
Та не заявили б випадковим людям, бо це суспільно несхвальна річ. Такі несхвальні речі в опитуваннях мають вираховуватися непрямими питаннями. Наприклад, формулюваннями про інших, про більшість тощо.
Мій досвід підтверджується на практиці таким падінням українського письмового сектору, що не спостерігалося з початку 90-х. (За «збігом», попередня реформа.) Це падіння в рази, навіть не на відсотки. Наївно заспокоювати себе тим, що це просто збіг, звісно, можна. Але так можна дозаспокоюватися аж до повного розпаду.
Comment by maksymus — November 27, 2020 @ 09:20
Інші коментатори вказують, що ваш досвід нетиповий. В даному разі згодна з Eugène Rarement в коментарі вище.
Comment by criticalthinkerua — November 27, 2020 @ 13:32
Це те, що називається wishful thinking. Мій улюблений образ. Колись бачив уривками фільм-пародію на малобюджетні науково-фантастичні стрічки. За сюжетом на міжзоряному кораблі з личинки виростає волохатий монстр, котрого всі лякаються і втікають. А судновий лікар чомусь вирішив, що монстр узагалі нешкідливий і добрий. Навіть тоді, коли той відірвав йому руки, цей персонаж лагідно промовляв: «Нічого, пограється і віддасть». Оце так я бачу заспокійливі коментарі про те, що нічого не сталося, все добре, не треба перейматися.
Та мене жахає навіть те, як спокійно ви пишете «майже перестав дратувати». «Если вас трамвай задавит, вы, конечно, вскрикнете, раз задавит, два задавит, а потом привыкнете…» Перекладіть це своє легке дратування на великі цифри, і одержите сотні тисяч україномовних, котрим тільки на повернення до письмового спокою знадобляться роки. А цей час — невідшкодовувані втрати всього, що зв’язано з українською письмовою комунікацією.
Comment by maksymus — November 27, 2020 @ 14:20
Ваша інтерпретація моєї реакції показує, наскільки ж упереджено ви тлумачите дійсність. Чимось нагадуєте людину з гіперчутливістю, якій важко навіть уявити, що подразники, як її серйозно зачіпають, для багатьох інших можуть бути майже непомітними.
Я вже не раз зазначала, що якщо себе не накручувати, то правописні експерименти сприймаються нормально. І припускаю, що для більшості україномовних правописні новації не заважають письмовій комунікації – хто хоче, їх використовує, хто не хоче, пише як раніше. А вам просто варто робити поправку на власну гіперчутливість, інакше ви просто хибно проектуватимете на інших свою особливість.
Comment by criticalthinkerua — November 27, 2020 @ 17:59
А от переверніть ситуацію. Скажімо, людина з гіпочутливістю не здатна уявити, що подразники, майже непомітні для неї, інших справді ранять. Мовляв, що там ті ваші бідкання, зовсім же не боляче. Зробіть поправку на великі числа і маленький український ринок. І потім виявляється, що україномовний сегмент упав у рази. І це теж гіпочутливих не турбує, не сприймається як проблема, або не зв’язується зі шкодою реформи. Бо «хто хоче, їх використовує, хто не хоче, пише як раніше». Але саме це і проблема! Розхитаність норм це величезний мінус. Постійний стан роздраю тепер на роки, якщо не на десятиліття. І тут уже неважливо, яка чутливість, адже втручанням вже погіршено привабливість української, що так чи так відбиватиметься на всіх, хто в ній живе. Ускладнено діловодство, погіршено навчання і т. д. Все те, про що можна було попередити, стається на наших очах. А ви продовжуєте повторювати заспокійливе «пограється і віддасть».
Comment by maksymus — November 27, 2020 @ 19:32
Навіть багато ваших коментаторів зауважують, що ви надаєте правопису надто великого значення. А це непрямий доказ того, що це у вас загострена чутливість. Далі, повертаючись до опитування, люди з правописною чутливістю зазначили б, що їм українською читати не так зручно, як раніше. Соціальна бажаність відповіді не працює там, де йдеться про важливі питання, тож навряд чи респонденти стали б масово замовчувати, якби їм муляв новий правопис.
А розхитаність норм – це норма в добу інформаційного суспільства. В декотрих обговореннях я вже зазначала, що ми ще не усвідомили повною мірою ситуацію, коли левова частка текстів, створюваних у мережі, не проходитиме крізь руки редакторів, і до того ж постійно еволюціонують технічні засоби, які, в перспективі, дозволять кожному користуватись опціями відображення тексту за бажаним правописом.
Comment by criticalthinkerua — November 28, 2020 @ 03:11
Це ж відома особливість мережевого спілкування. Ті, хто підтримує, прочитають і підуть собі, а коментарі залишають тільки тоді, коли мають заперечення. У цьому випадку заперечення на основі власної нечутливості та особистої неважливості предмета, що дивно, коли йдеться про зафіксоване падіння. Ще й особливістю цього майданчика є те, що за статистикою записи насправді починають активно читати через рік-другий, коли вже реаґувати запізно.
Загальні ж опитування такі речі не здатні виловити без точно визначеної мети виловити саме їх. Це як оцінювати прихильність до знятої з реєстрації УПЦ КП по опитуваннях, де цього пункта немає.
Про світлу будучину з персональними правописами ми вже колись говорили. Обов’язковий додатковий цифровий фільтр на інформаційній бульбашці теж не сприятиме популярності мови. Теж збільшення трансакційних витрат. Та бульбашка й лусне при першому ж зіткненні з реальністю офіційної мови (договорами, судовими рішеннями, іспитами тощо).
Comment by maksymus — November 28, 2020 @ 06:41
А з приводу «нетипового» досвіду можу послатися на цілу групу «Проти правопису-2019» на півтори тисячі учасників. Звідти часто приходять на мої записи. Можна по-снобістському крутити носа з надто популярного рівня, але мій досвід далеко не унікальний, і далеко не найрадикальніший. Просто досвід зіткнення з мовним втручанням різний, і реакції на неподобство різні. Там, де я вимикаю канал і йду за західною літературою, не витрачаючи час на продирання через приколи, багато хто перемикає на російський серіал. Втрати і в тому, і в тому випадку. Порожні бездарні втрати.
Comment by maksymus — November 27, 2020 @ 14:47
Для повної картини слід було б ще порівняти з кількістю груп “за правопис” і “пофіг на правопис”. Мабуть, група пофігістів переважила б обидві групи прихильників і противників, разом взяті.
Comment by criticalthinkerua — November 27, 2020 @ 18:03
Мабуть, група пофігістів найбільша, адже при тому, що українську рідною називають три чверті українців, в мережі «лише кожен шостий пост написаний нею». Переходити на неусталену мову — нафіг.
Comment by maksymus — November 27, 2020 @ 20:41
До речі, трапились дані і про позитивні тенденції в мережі: https://chytomo.com/za-poshyrenistiu-v-interneti-ukrainska-mova-posidaie-21-she-mistse-u-sviti/
Так що поступово переходять, і правопис не відлякує.
Comment by criticalthinkerua — December 6, 2020 @ 02:46
Такі долі відсотка вкладаються в похибку. Зверніть увагу, як стрибає англійська чи російська.
Та навіть тут можна бачити, що українську серйозно порівнюють з чеською з її вдесятеро меншою кількістю носіїв. Чеська це взагалі зразковий приклад того, як найдрібніші правописні зміни, що їх бажали б провести в інститутах, були відкладені, бо публіка їх не сприйняла. От тому українська поруч з чеською, а не на кілька відсотків вище.
Comment by maksymus — December 6, 2020 @ 06:36
Здається, населення Чехії менше в чотири, а не в десять разів. Звісно, слід враховувати ще й діаспору, але все одно це навряд чи дасть вдесятеро більшу кількість носіїв української.
А те, що українська наздогнала чеську, як і кілька інших мов, які три роки тому були попереду, означає, що українізація, на щастя, триває і після прийняття правопису.
P.S. Дякую за зливу лайків! Бо я вже почала побоюватись, що пишу таке занудство, до якого навіть найстійкіші читачі втрачають інтерес.
Comment by criticalthinkerua — December 6, 2020 @ 22:13
Чомусь більшість моїх браузерів не бачать лайків і не мають цієї кнопки взагалі. Випадково за кілька місяців дістався до працюючого, так що надолужив.
Ще періодично дублюю посилання у моєму неживому Фейсбуку, має заходити пара-трійка підписників.
Comment by maksymus — December 7, 2020 @ 05:56
Дякую! Статистика показує, що частина відвідувачі заходить з Фейсбуку.
Comment by criticalthinkerua — December 7, 2020 @ 12:58
maksymus November 6 at 3:24 PM •
І знову про мову:
«Наявні дані за 9 місяців 2020 року свідчать також про суттєве зниження показників випуску газет і журналів як за назвами, так і за тиражами. Можна спрогнозувати, що кількість україномовних періодичних видань у 2020 році загалом зменшиться більш ніж на третину, а загальний тираж україномовних газет та журналів впаде більш, ніж удвічі.» (…)
«…вперше за останні роки зменшилась частка тиражу українських книжок. В 2019 році вона становила 84,4%, а в 2020 — 80%. Катастрофічну ситуацію з випуском українських книжок яскраво можна продемонструвати, якщо порівняти данні за останні 3 роки. В 2019 році тираж україномовних книжок у порівнянні з 2018 роком зріс на 65%, а у 2020 відзначається спад до попереднього року на майже 70%. В абсолютних цифрах відбулось падіння з 30 млн. примірників до 9 млн.» (…)
«З’ясувалося, що вживання української мови в соціальних мережах є критично малим: лише кожен шостий пост написаний нею. Приблизно таке саме співвідношення і серед особистих акаунтів, і серед сторінок організацій. Більше того, охоплення цих постів в середньому менше, ніж охоплення російськомовних.» (…)
«Однак, попри деяке зміцнення позицій української мови в освіті та сфері послуг, її домінування на радіо та в кінопрокаті, відбувається регрес і збільшується частка російської мови на телебаченні та в деяких інших сферах. Російська мова також виразно домінує в Інтернет-просторі України, що в умовах цифрового суспільства створює серйозну загрозу національній ідентичності та безпеці.»
Це цитата з аналітичного огляду руху «Простір свободи».
Показово, що зменшення частки і взагалі найгірше становище спостерігається в сегментах, зв’язаних з письмовою комунікацією. Там, де україномовні мають необхідність щось написати, і де мають можливість обирати, не турбуючись про державний примус, вони частіше оберуть не українську мову.
* * *
Lucius Foros Це абсолютно логічно. Так само, як і англійська, російська – це мова імперії, яка внаслідок колонізаційної політики розповсюдила свою культуру на всі завойовані території. Тепер у сучасному вільноринковому просторі велика кількість носіїв є найкращім мотиватором для її підтримки та подальшого розповсюдження. Єдина можливість для виживання української є дотації, пільги та підтримка держави.
maksymus Якщо з підтримкою держави, то це саме так, як сказали, не життя, а виживання, наче на апараті штучного дихання в півпритомному стані. Коли черговий такий оглядовець скаржиться, що держава мало робить, що має кудись втрутитися (втручання ж за рахунок податків, звісно), мене це обурює. Я сам дам раду своїм грошам, якщо захочу щось підтримати. Бо там, куди держава вже втручається, скажімо, в унормування через свої міністерства орфографії чи в номенклатуру професій, там же стається повний швах, безумні втручання ведуть до зменшення привабливості письмової комунікації українською, відповідно, до зменшення частки україномовного продукту, що і зауважують такі огляди, з яких роблять помилкові висновки про потребу збільшення авторитарної ролі чиновників.
Lucius Foros Завдяки апаратам штучного дихання виживають люди, які не вижили б у дикій природі, а потім ще довго продовжують жити з користю для суспільства.
Авторитарність вертикалі керівництва шкодить не лише державним організаціям, але й великим бізнесам – це називається diseconomies of scale. І вирішується не абсолютною відмовою від організації, а розділенням на менші частини, або ж, якщо розділення небажане (як у випадку з країною), налагодженням функцій та співпраці окремих елементів системи і наданням більшого впливу на остаточне рішення найнижчим елементам вертикалі, котрі безпосередньо виконують поставлені задачі.
Сучасний глобалізований капіталістичний вільний ринок не працює на збереження ідентичності культурних меншин (однією з яких внаслідок сотень років державної імперської підтримки москальської культури та мови стала українська). За прагненням більших прибутків йде масове виробництво уніфікованого товару/послуги, що при найменшому вкладі коштів користується попитом у найбільшої кількості покупців. Мова меншини, яка може розуміти мову більшості, не принесе легкого прибутку на капіталістичному ринку.
Але, що найголовніше, лібертаріанська модель дикого вільного ринку без державного втручання заснована на ідеальній концепції, котра не бере до уваги історичні та глобальні реалії державності. У світі, в якому існували, існують та продовжуватимуть існувати держави, відносини, що засновані на ідеї вільного ринку без державного контролю та підтримки (для виправлення деформацій суспільних відносин спричинених цим державним контролем), є щонайменше наївними мріями, а щонайбільше – руйнівними ідеологічними догмами, внаслідок яких вимикаються апарати штучного дихання.
maksymus От-от, державна підтримка це наче апарат штучного дихання. Жахливий образ підтримки останнього шансу помираючого. При тому, що людина цінна як самоціль, а мова як засіб комунікації не має такої цінності.
Лібертаріанська модель складніша, від повної відмови від держави до мінархічних моделей. Але безвідносно до теоретичних догм, це ж має бути просто чудово, що вільний ринок не працює на збереження ідентичностей меншин. Він і не має працювати! Цим мають опікуватися виключно самі меншини зі своєї кишені. Або не опікуватися, якщо цього не бажають робити, переплавляючись у казанах ширших об’єднань. Якщо мову не здатні підтримати ті, хто її мав би надихати «міццю духу і огнем любови», то нащо мучати всіх? Без капіталістичної уніфікації (капіталістичне друкарство Андерсона) ми б зараз жили в якихось громадах, де не розуміли б писемну мову навіть найближчих сусідніх громад, маючи спільного хіба що якусь давно забуту священну мову святих писань.
Anatoliy Lustyk Не думаю, що це пов’язано із правописом. Його наслідки матимуть більш довготерміновий негативний вплив.
Artem Komisarenko Довгостроковий вплив буде позитивним. Правопис легалізував практики, що вже використовувались. А те, що там є нове, часто справді вдале, от як правопис ‘пів’.
Anatoliy Lustyk Артем Комісаренко не згоден. Існує тривала практика писати “будь-ласка” через дефіс, правопис її проігнорував. Доведеться через 5 років новий приймати.
maksymus Будь-яка реформа — шок для письмової комунікації. Для української ж вічною проблемою було те суспільне (тривалий час хибне) переконання при частому зіткненні з активістами змін, що «там вони щось змінили». Люди ж не пишуть за правописом, за правилами, більшість не знають зі школи і не пригадають; писемна мова це такі навички, що виробляються роками в процесі письмової комунікації. Реформа зробила це переконання в неусталеності сумним фактом, впроваджуючи переважно непідтримані публікою речі в правописний кодекс або як безальтернативні, або як варіативні, що взагалі неймовірно впливає на сприйняття усталеності. А непривабливість писемної мови накладає на всіх мовців додаткові витрати при кожній комунікації, на які пересічна людина не бажає йти.
Правописна катастрофа має І короткостроковий (той шоковий вплив, що проявився навіть під час німецької реформи), і матиме довгостроковий, що відчуватиметься і за кілька десятиліть.
maksymus Хоча відокремлення пів- це чи не єдина суто орфографчна зміна (неприємна, але загалом неважлива серед інших безумних втручань), вона має дуже поганим наслідком, що тепер у цьому пункті на найближче півстоліття штучно створено додатковий різнобій. Повторюсь, люди в масі не пишуть «за правилами», а так, як начитали десь, як уявляють. Я колись по теперішніх корпусах прикинув, що відхилення тут було дуже незначне, навіть з апострофом та дефісом давали раду, не варте втручання.
Comment by Comments_From_Facebook — November 26, 2020 @ 06:15
maksymus October 27 at 9:43 PM •
І знову цифри першого року правописної катастрофи. 2019-го частка фільмів, знятих українською мовою, була 30,9%, а цього року — 11,8%. Загалом кількість україномовних фільмів за рік зменшилася в 4,5 рази. Прописали субтитри українською минулого року у 58 фільмах, а цього року — в 19-ти (6,6%). Наочна демонстрація того, як непродумане втручання зменшує привабливість української для широкого загалу не тільки в друкованій продукції. Зате пів од літра відокремили!
JC Denton Особисто мене пів літри влаштовує
maksymus Якщо це йде разом зі зменшенням привабливості української в Україні, мене це точно не влаштовує.
Irina Shostinska Не думаю, що зменшення україномовного змісту відбулось саме через причину яку ви називаєте.
maksymus Може бути причина, може бути кореляція, може бути випадковий збіг. Але факт вражаючого падіння відсотків україномовного продукту залишається фактом.
Irina Shostinska Саме так. Неукраїнська влада моє пояснення. Колоніальні манкурти й сталінята. Гібридна дезінфовійна нікуди не поділась.
Bohdan Stasiuk Причому тут правопис? А фінансування УКФ теж обрізали через правопис? Пане Максиме, не варто домислювати.
maksymus Варто! Про падіння привабливості української в разі непродуманого втручання попереджали? Попереджали. Спостерігаємо падіння? Спостерігаємо. Можна відмахнутися, шукати інших причин, чому в одних умовах українська так просіла, а російська ні, але маємо те, що маємо. Якби ж то існував спосіб виокремити вплив саме реформи, то не варто було б домислювати ні в цьому напрямі, ні в протилежному.
(…)
maksymus Реальні цифри падіння україномовної продукції мали б повернути на землю. Про сумнівність впливу реформи на привабливість української можна було міркувати хіба що перед катастрофою, тепер же йдеться тільки про частку шкоди серед іншого.
А якщо не можна перевірити, не можна виділити серед причин, то найрозумінше для самого виживання української завжди припускати найгірше. У цьому випадку припускати, що всі сто відсотків падіння були наслідком реформи.
Maksym Bezruk Корона й зелене “асфальтування”…
maksymus Бачимо ж падіння частки українською! Загальні фактори дали загальне падіння, це можна зрозуміти, але зменшення частки цим не пояснюється.
Maksym Bezruk Бо, на жаль, українська частка тримається на держпротекції.
maksymus І втручання в правопис було на держрівні, так що все сходиться. Якщо держава замість підтримки статусу української як усталеної і розвинутої мови навмисно руйнує офіційну норму, посилаючи суспільству відповідний меседж, це не може не вплинути. Підтримка ж це не тільки гроші.
Artem Komisarenko А чули про рішення Проституційного Суду? За старого правопису такого не було!!!
maksymus Тобто задокументовані втрати україномовного простору у вас викликають посмішку. Цікава реакція.
Artem Komisarenko Я сьогодні був на українському фільмі, в залі було три людини. Правопис завадив?
maksymus Ви мислите як типовий сепаратист. Мовляв, от я споживаю своє вузькопартійне, і байдуже. А сухі цифри свідчать, що частка україномовних фільмів за рік після втручання в мовні норми скоротилася втричі. Тепер можна сміятися, це ж так смішно, що реформа могла вплинути.
Artem Komisarenko А ви мислите як типовий гуманітарій без базових навичок логічного мислення. Кореляція як така не є доказом причинно-наслідкового зв’язку. Очевидно, що срака з фільмами через зменшення фінансування, фактичне знищення Держкіно слугуродами і карантин.
maksymus Частка. Це частка українською, не просто зменшення! Коли перед реформою криком кричали — порахуйте наслідки, буде падіння, український простір втратить! — Зверхньо сміялися: ні, не може бути, які дурниці… Коли тепер вже сталося падіння, ті ж люди так само сміються: ні, не від того, просто збіг, пограются і віддадуть. Це ж які здорові легені треба мати.
Comment by Comments_From_Facebook — November 26, 2020 @ 07:25
«У 2020 році в Україні припинили діяльність 343 вітчизняних видавництва.»
«За оперативними даними Книжкової палати, у 2020 році в Україні було видано 15 661 найменувань книг і брошур. Це становить 68,2% від показника 2019 року. Загальні тиражі цих видань зменшилися в річному вираженні на 54%.»
«Минулого року в Україну було завезено десь на 1 мільйон 700 тисяч доларів російських книжок.»
Comment by maksymus — February 12, 2021 @ 17:08