Наша влада через свою традиційну некомпетентність провалила масову вакцинацію, — єдиний науково обґрунтований спосіб подолання пандемії, якщо відкласти в сторону питання природного колективного імунітету, — і тепер чиновникам доводиться старанно робити вигляд важливої урядової діяльності, запроваджуючи навмання локдауни з блокуваннями, — підтверджено неефективно витратний спосіб з численними побічними наслідками для економіки та здоров’я населення. Оскільки попередні хвилі ковід минулого року проявили сезонність, незалежно від урядових нефармацевтичних заходів, значить, не сподіваючись на доступну вакцину, нам залишається ждати хіба що зміни погоди. В буквальному розумінні погоди: на середину травня зі зростанням середньодобової температури та зміні вологості повітря рівень захворюваності, як можна гадати, знову повернеться до свого, тепер уже природного й назавжди, мінімуму. А поки бережіть себе! Бо ніхто більше цього не забезпечить. Найкращий спосіб боротьби з пандемією відомий — не заразитися самим.
Тим часом дивна тяганина навколо державної закупівлі вакцин (як виявилося, закупили і не ориґінальну, і не найкращу, і з такими побічними ефектами, що змушують більш вправні в медичній торгівлі урядування відмовлятися від неї) сколихнула хвилю побоювання серед населення самої ідеї вакцинації. Зрозуміло, принципові анивакцинатори завжди були й будуть. Можна пригадати численні попередні скандали з купівлею довідок для шкіл та под. Хоча варто особливо наголосити, це має бути невід’ємним правом людини — що вживати, а чого не вживати, що робити зі своїм тілом, а чого не робити; остаточне рішення має бути за окремою особою. Страх же завжди збільшує обережність перед невідомим і відключає розум, теж зрозуміло.
І от саме в цьому місці, в площині страхів виникає цікаве зіткнення. На нього побіжно звернув увагу Дональд Будро, котрий під час цьогорічного вражаючого згортання прав і свобод людини у світовому масштабі гучно закликає класичних лібералів принаймні не мовчати. Відібрані так просто права і свободи не повернуться просто з панської милості, це вже нова реальність з новими обмеженнями та перешкодами, додатковими паспортами, кордонами та заборонами. Відповідаючи на чергову критику, він слушно зуаважив:
Я особисто не виступаю проти вакцинації. Але жодна вакцина — як і все суще в земній юдолі — не є безризиковою. Таким чином, надзвичайне лицемірство виказують ті, чий страх перед ковід змушує їх вважати, що навіть зникомо малі ризики шкоди від коронавірусу виправдовують уникання захворювання будь-якою ціною, але хто потім засуджує інших, чий страх перед вакцинацією призводить до віри в те, що навіть зникомо малі ризики заподіяння шкоди вакциною виправдовують уникання вакцинації будь-якою ціною.»
Питання дуже цікаве тим, що людські страхи, фобії ніколи неможливо порівняти на вагах раціональності. І навіть з найкращими, найдобрішими намірами не можна їх зверхньо іґнорувати.
P. s. На цьому тижні федеральний американський Центр з контролю та профілактики захворювань визнав, що ризик заразитися ковід через поверхні мінімальний, і ретельне прибирання відповідними дезінфікуючими засобами було зайве. Тим не менш, фіксація на дезінфекції поверхонь, гігієнічна показуха, уже призвела по всьому світу до надмірних витрат. Чергових непотрібних витрат, накладених урядуваннями, що змушені робити щось, щоби хоч щось робити.
Діаріуш або тиск слова 
Джеффрі Такер «Сконав іще один ковідний міф» (10 квітня 2021 року):
«Ритуальне прибирання набуло релігійного характеру, перетворилося на свого роду потребу очищення храму від диявола, перш ніж бог зможе повернутися. Все це випливало з віри в те, що зараза живе на поверхнях та навколо, що, в свою чергу, випливало з примітивної інтуїції. Ви не можете побачити вірус, тому він справді може бути де завгодно. Решту зробила людська фантазія.
(…) багато мільярдів, витрачених на чистячі засоби, на службовців, на час, через істерику й шаленство, через збільшення безконтактності та рукавичок, через обприскування всього навколо. Наука, очевидно, змінилася. Проте потрібні роки, поки люди не дізнаються нарешті новини і не стануть діяти відповідно до них. Поки міфи про поверхневу передачу респіраторного вірусу розкриються, важко буде повернутися до нормального стану.»
Comment by maksymus — April 10, 2021 @ 18:43
Лицемірство проявляють ті, хто не помічає справжньої прірви, яка пролягає між ризиком від вакцин і ризиком від ковіду. Щось не видно, щоб від антиковідних вакцин щодня у світі помирало кілька тисяч людей, а десятки тисяч потрапляли в лікарню. Страхи можна порівняти на вагах раціональності – якщо застосувати однакову мірку, то ризик від вакцин буде в сотні разів менший, ніж ризик від хвороби.
Comment by criticalthinkerua — April 10, 2021 @ 19:09
Тим, хто боїться вакцинації, не легше від статистики. Особливо, коли потраплять у цю статистику. Тим, хто боїться ковіду, теж зовсім не стало легше від того, що смертність на практиці виявилася в сотні разів менша, ніж вважалося рік тому на моделях. Раціонально не можна подолати страхи, за якими справді стоять ризики.
Comment by maksymus — April 10, 2021 @ 19:26
Ви забуваєте важливу деталь – шанси потрапити у статистику. Краще зіграти в лотерею, де ймовірність витягнути ускладнення складає один на кілька десятків тисяч випадків, ніж один на кількасот випадків. Всім же лицемірам, які не бачать різниці, бажаю, щоб вони відчули її на своїй шкурі.
Минулого тижня мої батьки записались на вакцинацію, але за день до призначеної дати у них виявився ковід. Через пару днів захворіла і я. Хоча в мене й батька хвороба протікає в досить легкій формі, все одно неприємні симптоми даються взнаки. А от мамі дуже погано, температура періодично піднімається до 39 градусів. Мама спершу побоювалась вакцинації, а тепер жалкує, що не записалась раніше. А щодо ускладнень від вакцини, то об’єктивна ймовірність свідчить, що на одного постраждалого від вакцини припаде тисячі тих, кого вакцина вбереже від серйозних наслідків.
Comment by criticalthinkerua — April 10, 2021 @ 21:11
Дуже співчуваю, що випадає пережити це на собі. І ще більше співчуваю, що страждаєте через неефективність нашої держави, що так бездарно провалила вакцинацію, займаючись чим завгодно, тільки не потрібним захистом найуразливіших груп.
Comment by maksymus — April 10, 2021 @ 21:17
На раціональній оцінці ризиків ґрунтуються положення Ґрейт-Баррінґтонської декларації, рекомендації котрої з подолання пандемії зводяться до того, щоб основну увагу й цілеспрямований захист, відповідно, основні фінансові витрати держав спрямовувати на найбільш вразливі групи населення (фактично, це люди літні, з хронічними хворобами, з фізичними обмеженнями тощо), а тих, хто не потрапляє в ці доведені групи ризику, хто найімовірніше хворітиме безсимптомно й легко, залишити в спокої і при звичайних ліберальних правах і свободах. Про те, що в кожній країні середній вік смертності від ковід (або при супровідній наявності коронавірусу, що не те саме) практично збігається з середнім віком смертності з усіх взагалі причин, було відомо вже навесні минулого року. Тим не менш, політичні рішення, що були б вироблені раціонально на цих даних, так і не були ухвалені, вони виходили б надто неполіткоректними й їх було б складно пояснити публіці.
Саме в цьому найбільш слабке місце цієї декларації. В тому, що люди не раціональні, мають нераціональні страхи, на маси потужно впливають упередження, зокрема, упередження доступності, коли всі основні новини віщають про коронавірус та його жертви й наслідки, наче всі інші ризики й всі інші жертви раптом стали неважливі. Відповідно, залежна від такого населення влада змушена так само нераціонально вдаватися до завідомо непрацюючих заходів, що або неефективні, або ніяк не впливають на перебіг пандемії. Скажімо, оті непрацюючі локдауни-вбивці економічного життя з усіма наслідками, як приклад найбільш вражаючого нераціонального руйнівного нефармацевтичного заходу проти пандемії, до якого урядування по всьому світу не можуть не вдаватися, бо цього «кровопускання» очікує упереджене населення.
Comment by maksymus — April 10, 2021 @ 21:07
Тим не менш, стрибок смертності показує, що легковажити ковідом не варто. Найуразливіші групи важко відокремити від інших. Наприклад, у лютому-березні в моєму виші було аудиторне навчання, і щоразу, коли в транспорті чи в аудиторії хтось кашляв, я хвилювалась, що захворію сама й заражу батьків. У мене було відчуття, що мене позбавляють вибору – я мушу ходити на роботу й ризикувати, тоді як, маючи вибір, я б вважала за ліпше працювати дистанційно.
Comment by criticalthinkerua — April 10, 2021 @ 21:30
Саме так, дуже важко відокремити. І локдаунами, масовим биттям по площах, урядування по всьому світу намагаються перекласти складність рішення з захисту вищезазначених найуразливіших груп на загалом усі незахищені прошарки, що не мають можливості уникнути контактів у тому ж громадському транспорті чи деінде.
Хоча так само по площах працює і масова вакцинація, ціль якої досягається тільки тоді, коли вакциновано більшість населення. Раціонально оцінюючи ризики, нормальні люди готові вакцинуватися, аби була доступна вакцина, хоч зараз. Тим не менш через те ж упередження доступності (щодня новини про погані наслідки вакцинації, тромбози чи відмову західних країн, чи про обмеження віку дозволеної вакцини) посилюється справа принципових антивакцинаторів, котрі не готові ризикувати навіть дещицею власного здоров’я, сподіваючись на промисел долі та на свідомість інших. Втім, уявіть, що вас вакцинували проти волі, і маєте тепер погані наслідки не через саму хворобу, а через несприйняття організмом вакцини. Статистично такий випадок малоімовірний (хоча його неодмінно покажуть у новинах в прайм-тайм), але окремій особі від цього не легше, і вона так само бажала б, щоб інші відчули це на власній шкурі.
Comment by maksymus — April 10, 2021 @ 21:47
Якщо вибирати між ризиком ускладнень від вакцини й ускладнень від ковіду, то я б вибрала вакцину. І якби справді довелось пережити ускладнення, я б все одно розуміла, що об’єктивно обрала найкращий варіант – ще більше мінімізувати ризик справді неможливо. В цьому принципова відмінність порівняно з ризиками від ковіду. Цитований вами Будро стверджує про незначну перспективу постраждати від ковід – але ж насправді ризик постраждати досить великий, тож якраз ця маніпуляція й викликає обурення.
Тобто, при найменш ризикованому варіанті поганих наслідків ніхто морально не заслуговує, а от якщо хтось недооцінює ризик, тут вже мимоволі виникає бажання, щоб він сам зіткнувся з наслідками ризикованішого варіанту. (Хоч звісно, розумію, що це побажання морально сумнівне).
Comment by criticalthinkerua — April 10, 2021 @ 22:37
Дані свідчать, що для переважної більшості населення ризик ковід справді дуже незначний. Для осіб, молодших за 60 років, ризик смертності менший за ризик пересічному водієві померти при аварії (не тільки потрапити в аварію, а й померти в ній). Якщо людина молода, не має хронічних захворювань, не страждає на ожиріння тощо тощо, ризик взагалі зникомо малий. І чим молодша, тим ризик менший. Не нульовий, про що не забувають повторювати новини щодня на прикладах померлих та постраждалих од наслідків цілком молодих і здорових, але мінімальний.
А якби така людина ще була релігійна (одна з поширених причин проти вакцинації), або надто цинична (бажання проїхатися «зайцем» на колективному імунітеті, щоб ризики вакцинації брали на себе інші, теж може бути причиною відмови), або просто дурна (довіряє різним чуткам та теоріям змови), то вибір між ризиками в індивідуальному порядку зовсім не буде очевидний.
Ризик вакцинації існує, і жертвою вакцини, як і жертвою вірусу, може стати будь-хто. Головне у Будро те, що надзвичайним лицемірстовм є засуджувати уникання одних ризиків і водночас хвалити уникання інших. Цілком порівняних ризиків. Адже справа не в числах і їх порядках, а в порівнянні страхів, що справді мають свої підстави кожний, і що можуть ніяк не випливати з даних. От як раціоналізувати фобію павуків проти фобії хімзасобів, котрими знищують цих павуків? Ніяк! Хай які числа наводити, одна людина більше боятиметься хімії, друга не виноситиме павуків настільки, що готова буде ризикувати здоров’ям своїм і свого оточення, отруюючи приміщення, аби не страждати від фобії.
Comment by maksymus — April 10, 2021 @ 23:33
> Цілком порівняних ризиків. Адже справа не в числах і їх порядках
Що ж, якщо справа не в числах, тоді ризики цілком порівнювані. Як в тому анекдоті про ймовірність зустріти слона на вулиці – або зустріну, або ні. От тільки порівняння, що ігнорує реальні числа, не варте часу, витраченого на його прочитання.
Comment by criticalthinkerua — April 11, 2021 @ 01:24
Знову оминули головну ідею — індивідуальні ризики, оцінка яких для кожної людини своя. Якщо дивитися на великі картини, то виграш від вакцини, від будь-якої вакцини з ефективністю більшою за 50%, для суспільства цілком очевидний. Беземоційно (хай і цинічно) можна порівнювати тисячі жертв з сотнями, вказуючи на різницю в порядках даних. Але все зовсім не так, коли йдеться про погляд з боку окремої особи і про її своєкорисливий інтерес.
Ризик вакцинації це не «зустріти слона», це дозволити вколоти собі препарат, на який, щоб він подіяв, організм має дати належну імунну відповідь. І якщо не пощастить, то така індивідуальна відповідь для окремої особи стає катастрофічною, а для влади може стати потім приводом зупинити чи призупинити вакцинацію (як це вже сталося з єдиним поки доступним для українців препаратом у Данії, Франції, Італії чи Нідерландах, наприклад). Я вважаю, що цей привід не вартий офіційного призупинення вакцинації для всіх бажаючих, як зовсім не варто було відкладати на півроку тестування готових уже навесні минулого року вакцин, але все не так у логіці «нульового ризику», в якій урядування по всьому світу живуть уже рік; ця «зустріч зі слоном» в цій логіці вже відбулася. І якщо в цій логіці страх од ризику захворіти виправдовує будь-які заходи, то так само мають виправдовувати будь-які заходи і інші страхи, через інші ризики.
Comment by maksymus — April 11, 2021 @ 06:05
> індивідуальні ризики, оцінка яких для кожної людини своя
Є універсальні показники. Людина може помилково оцінювати ризик, але ж існують об’єктивні критерії. І навіть якщо людина витягне “нещасливий квиток” при вакцинації, вона все одно має розуміти, що без вакцинації її шанси витягнути цей квиток значно більші.
> страх од ризику захворіти виправдовує будь-які заходи
Заходи посилюються тоді, коли ризик захворіти більший. Наприклад, минулого року колапс в медичній системі Італії підштовхнув до карантину. Зі спаданням захворюваності (чи збільшенням потужностей медичної системи) карантин ослабили. Тобто, йдеться не про нульовий ризик, а про недопущення колапсу.
А щодо вакцин, то дотримання суворіших протоколів дозволяє підтримувати довіру до вакцинації. Відмова від щеплень вже зараз є серйозною проблемою. Якщо неперевірена вакцина обернеться негативними наслідками, то при наступній епідемії довіра до вакцинації як інструменту буде слабшою.
Comment by criticalthinkerua — April 11, 2021 @ 17:49
Але ж це життя саме цієї людини! Вона може цілком поділяти думку про шанси загалом, але одна справа випадок зараження, незалежно від її дій, і зовсім інша, коли ризик прямо спричинений власними діями. У будь-якому випадку, страх є страх. І вважати чийсь страх безпідставним, особливо тоді, коли насправді всі підстави є, це означає позбавляти людину права розпоряджатися власним тілом.
Comment by maksymus — April 11, 2021 @ 18:00
Дивна річ відбувається на стику страху й політики. Одні страхи чомусь стають приводом для політичних рішень (наприклад, затримка в поширенні вакцин чи припинення ліцензії), інші відкидаються яко несуттєві чи другорядні. Міркує на цю тему наступний автор.
* * *
Річард Чаппел «Додержуйтеся теорії прийняття рішень!» (15 квітня 2021 року):
«(…) вчені та медичні експерти не є експертами з етичного або раціонального прийняття рішень. Їхній досвід стосується тільки описових фактів, що забезпечують суттєвий внесок у раціональне прийняття рішень, але не те, що робити з цим внеском. (…)
Моїм основним наріканням на протязі всієї пандемії було те, що політики та державні установи, такі як FDA (та їхні європейські еквіваленти), очевидно, не керувалися жодним аналізом вигід та витрат і найосновнішими принципами теорії прийняття рішень. На думку Ґовінда Персада, затримка дозволу вакцин під час пандемії — це все одно, що прибрати службові сходи з тунелю метро для перевірки безпеки в той час, коли хтось уже застряг у тунелі. Крихітний ризик заподіяння шкоди вакциною повністю перекриває ризик, зв’язаний з триваючою вразливістю до ковід-19. Таким чином, установлення пріоритетності для першого ризику перед другим виявляє шокуючу неувагу до кількісних оцінок та нормативну необізнаність з боку цих політиків. (…)
Ми повинні вимагати, щоб державні органи додержувалися теорії прийняття рішень і робили раціональний вибір, використовуючи аналіз витрат та вигод, враховуючи наявні емпіричні дані.»
Comment by maksymus — April 15, 2021 @ 08:42