Діаріуш або тиск слова

October 22, 2020

Страх і свобода

 
Цифри зараження коронавірусом щодня б’ють рекорди в Україні та у всьому світі. На системи охорони здоров’я в різних країнах випала страшенна небезпека перетнути межу, за котрою пандемія стає неконтрольованою, коли вал хворих перевищить наявні потужності, і медики муситимуть обирати, кому надавати допомогу, залишаючи решту самих на себе. Вакцини ще не має, протоколи лікування змінюють з кожними новими результатами досліджень новітньої хвороби. Перед урядами впритул стоїть вибір — вдатися до жорстких карантинних заходів, закриваючи країни, припиняючи комунікацію, позбавляючи горожан прав і свобод, зупиняючи економіки, чи ризикнути й покластися на вироблення колективного імунітету, дозволяючи людям самим робити вибір, що стосується їхнього життя. Вибір непростий навіть теоретично. Адже люди мають право вирішувати самі стосовно свого життя, але з другого боку, під час вірусної загрози їхня поведінка стосується не тільки їх самих, а й усіх оточуючих. Хто може і має вирішити за них? Права і свободи під час небезпек завжди піддаються серйозному випробуванню. Вибір вимушено стає політичною проблемою, що має розв’язуватися кожним урядуванням у реальному часі з невідомими результатами.


 
Меморандум Джона Сноу проти Ґрейт-Баррінґтонської декларації.
 
Цікаво ведуться світові дискусії навколо ковід. На початку жовтня кілька епідеміологів-інфекціоністів оприлюднили гучну декларацію, що була так названа за місцем підписання у Ґрейт-Баррінґтоні (США). У цій декларації пропонують відмовитися від тотальності карантинів, й зосередитися на окремих групах, дозволивши всім іншим жити нормальним життям, хіба що мити руки, перебувати вдома під час хвороби і т. д. На думку підписантів, кількість котрих щодня зростає, «поточна політика масових обмежень має руйнівні наслідки для здоров’я населення як в короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі». А отже, потрібно переходити до захисту найуразливіших груп, огородити тільки найнезахищеніші категорії населення, що несуть найтяжчий тягар надзвичайних заходів. Посилаючись на те, що ризик смерті від ковід не однаковий для різних груп населення, зокрема, що він в тисячі разів вищий для літніх людей та тих, хто має хронічні хвороби, автори пропонують:
 

«…нашою метою має бути мінімізація смертності та соціальної шкоди до тих пір, аж поки ми не досягнемо колективного імунітету.
 
Найбільш співчутливий підхід, котрий урівноважує ризики та переваги досягнення колективного імунітету, полягає в тому, щоб дозволити тим, для кого ризик смерті мінімальний, жити своїм нормальним життям, виробляти імунітет до вірусу через природне зараження, водночас краще захищаючи тих, для кого ризик найвищий. Ми називаємо це цілеспрямованим захистом (Focused Protection).

 
Оскільки групу, що склала цю декларацію, зв’язують з лібертаріанськими фондами, цікаво відмітити бурхливе обговорення саме в цьому колі, при тому, що зовнішня критика взагалі не оминула нагоди зосередитися на цій обставині, випускаючи більші проблеми. Так, відомий економіст Тайлер Коуен з університету Мейсона відкидає декларацію, побоюючись, що запропоновані в ній заходи не тільки не досягатимуть мети, а й значно погіршать ситуацію, призвівши до збільшення смертей та гіршого закриття економік. Йому опонують як економісти, наприклад, докладний розбір у двох частинах зробив стенфордський професор Девід Хендерсон (1), (2), так і політичні філософи. Джейсон Бреннан зауважує, що ідеї Коуена ґрунтуються на передбаченні того, що може настати (але ж може і не настати!); він слушно зауважує, що критика Коуена суперечить і тому, що сам Коуен обстоює як «лібертаріанство державної спроможності», коли інститути вільного ринку повинні супроводжуватися здатністю держави втручатися задля швидшого економічного зростання. Адже коли найкращий вихід полягає в тому, щоб послідовно чи одночасно виконати кілька обов’язкових вимог, а тим не менш, на практиці напевно будуть виконані не всі, то, можливо, ці вимоги взагалі не слід виконувати, бо часткове виконання призведе до ще гіршого.

Політичні ж рішення вимушено впираються у передбачення. Якщо вакцина з’явиться за півроку, за рік — на основі імовірностей настання цієї події і мають ухвалюватися рішення про те, як зачиняти, скажімо, школи та заклади громадського харчування просто зараз, коли вакцини ще немає. А якщо взагалі не з’явиться, що тоді? Або навпаки, передбачення, що розумне населення старанно виконуватиме приписи з додержання елементарних гігієнічних заходів та з власної високої горожанської свідомості обмежуватиме пересування та контакти, може вести до інших політичних рішень, наприклад, до відмови від карантину взагалі.

У будь-якому разі, краще, коли ці рішення ухвалюватимуть компетентно компетентними урядовцями. Проте це нині недосяжна мрія навіть для найосвіченіших країн. І тому, можливо, більш слушними є положення Меморандуму Джона Сноу, що закликає продовжувати бити не цілеспрямовано, а одразу по площах. (Ні, назва не на честь того літературного персонажа, котрий «нічого не знає», а за іменем батька сучасної епідеміології.) Меморандум заперечує теоретичну дієвість програми колективного імунітету та пропонує зосередитися на збільшенні ефективності карантинних засобів, тестування, відстеження контактів, ізоляції й підтримці постраждалих.

У будь-якому разі, у виборі між двома ризиками політичні рішення на межі захисту і свободи будуть ухвалені просто зараз, компетентні чи ні. А про результати можна буде посперечатися згодом. Якщо виживемо.
 
 


Міська рада міста Ґрейт-Баррінґтон виступила проти Ґрейт-Баррінґтонської декларації

 

Leave a Comment »

No comments yet.

RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

Website Powered by WordPress.com.

%d bloggers like this: