Діаріуш або тиск слова

February 24, 2021

Злочини без складу злочину

Filed under: Політологія, Різне — maksymus @ 10:41

 
Однією з небезпечних реліктових функцій держави, до яких ми за байдужою інерцією продовжуємо ставитися поблажливо, є опікування моральною складовою підпорядкованого населення. Для феодальних країн, коли влада згори уособлювала батьків, а темні піддані дітей нерозумних, це могло бути нормою. Проте не в наш час людини як відповідальної за себе особи, для котрої влада це чиновники й менеджери.

Так, держави досі опікуються моральним життям горожан, коли криміналізують, скажімо, порнографію на папері чи в інтернеті. Особливо дивно буває дізнаватися, що в країні існують якісь спеціальні силові служби зі званнями і пенсіями за вислугу, що живуть на зібрані з населення податки, маючи своїм службовим обов’язком старанно вираховувати відповідні домашні відеостудії, де знімають «полуничку» для платної демонстрації заможним закордонним глядачам. Злочину як такого немає, але мораль підданих-як-дітей формально захищена.

Складніший випадок ставлення до населення яко до дітей, нездатних до самостійних рішень і відповідальності, коли йдеться про втрачені в результаті нерозумної економічної діяльності гроші. Для прикладу, це так звані обмануті «інвестори», недалекоглядні пайщики, що вкладали кошти в привабливі й ризиковані операції, а потім спокійно собі перекладали свої прорахунки на все суспільство. Держава-як-опікун. Чи ще приклад хитрунів на «євробляхах», котрі поруч з тими, хто платив за розмитнення автомобілей, вирішували економити обманом, вимагаючи потім з боку традиційно патерналістської держави особливого ставлення.

І ще значно складніший випадок, коли людина добровільно віддає гроші шахраям, але потім біжить по допомогу до держави. Цей шаблонний випадок повторюється дуже часто. Минулого тижня у Прилуках літня жінка віддала самозваним гадалкам близько мільйона гривень за «зняття неґативної енергетики». А рік тому на Херсонщині іншій жінці «лікарка» знімала «наврочення» за чверть мільйона. І в обох випадках втручалася держава, захищаючи нерозумних підданих. Такі випадки дуже дивні, бо насправді тут немає складу злочину. Для того, щоб відбулася подібна оборудка, принаймні сторона з грошима повинна щиро вірити в те, що взагалі існують такі речі, як наврочення, причина чи якась невидима погана енергетика. Фактично, з погляду цієї сторони відбувається цілком справедливий обмін грошей на «лікування», в яке сторона щиро вірить. Навіть, якщо після виконання «магічних» операцій проблеми не зникали, все одно, це така ж купівля надії, що й у кожній релігійній організації. (Прайс можна дізнатися на вході.) Неважливо, вірять самі священики в дієвість своїх молитв та замовлянь, чи ні. Для комерційної угоди головне, щоб вірила паства.

Проте з погляду держави ця послуга в якихось окремих випадках вважається одержаною, а в якихось — ні, а тому й угода одержувача такої метафізичної послуги і продавця недійсною й кримінальною. Проте, одержавши за свої гроші бажану послугу, навряд чи справедливо потім вимагати, щоб повернули гроші. Скажімо, я спершу добровільно плачу за спів вуличному музикантові. Потім вирішую, що виконання мені не сподобалося, або що переплатив, то маю йти до держави, щоб та змусила співака повернути гроші? Або я вирішив подарувати комусь певну суму, а потім передумав. Тут добровільність віддачі грошей руйнує весь склад злочину. Адже послуга була одержана, а фізично довести, що «неґативна енеретика» не була знята, абсолютно неможливо. Так само неможливо довести, що я не одержав задоволення від співу або від пожертви.

Людина має право на помилку, і має нести відповідальність за власні хибні й витратні рішення. Напевно, все ж таки, був повністю правий той швидко відставлений мер заваленого снігом техаського містечка Колорадо-сіті Тім Бойд, котрий різко висловився про те, що влада нічого не винна тим, хто має бути сам відповідальний за свій добробут. Бо варто вже знімати з урядувань цю функцію дивної батьківської опіки.
 

14 Comments »

  1. Мені здається, що тут варто згадати, зо що взяли Аль Капоне. Якби гадалки видали жіночці касовий чек, де була вказана послуга «проведення ритуалу…» з вартістю мільйон гривень, та сплатили з цього податки, то їм дійсно важче щось пред’явити.

    Друге питання в тому, що гадалки знайшли жінку, а не жінка гадалок. Коли людина сама йде до ворожок чи церкви — то тут також інша справа.

    Нарешті вуличний музикант грає безкоштовно. Даючи йому гроші ви нічого не отримуєте взамін. От якщо ви замовляєте йому якусь пісню, тоді вже дійсно можна говорити про якусь послугу, і тоді вже є, за що можна вимагати повернення грошей.

    Згадується, що в 10-х роках в реінкарнаціях МММ організаторам закидали хіба що незаконну підприємницьку діяльність, бо суть надаваної послуги повідомляли чітко й точно.

    Comment by drewndia — February 25, 2021 @ 12:12

    • Я недарма згадав вуличних співаків та пожертви в стаціонарних церквах, щоб уникнути питання формалізації. Співаки грають не просто так, а апелюють до щедрості, доброти тощо перехожих підтримати їх в обмін на неважливо якої якості виконання. Подавши комусь гроші, людина серед іншого «купує» собі почуття вищості, виконаної доброї справи та под. Звісно, десь, з якогось моменту починається уявлення, що грошей було забагато, і що держава може захотіти й сюди засунути лапу. Але це суб’єктивне, бо для когось і тисяча гривень уже великий капітал, а для когось мільйон це прохідні чайові. Та пожертви, на мою думку, не повинні обкладатися податком. Навпаки, варто було б списувати інші податки на суму пожертв.

      Хто кого знайшов, це зовсім неважливо. Релігійні організації та різноманітні секти продають послуги, рекламуючи себе так, як можуть. Для старих організованих територіально церков це не так актуально, скажімо, як для новітніх свідків чогось чи гадалок, але теж має місце реклама та боротьба за ринок релігійних послуг.

      Comment by maksymus — February 25, 2021 @ 14:00

      • Чекайте, вуличні музиканти грають для всіх, незалежно від того, чи конкретна людина щось дасть. І вже точно вони не полюють на всі чиїсь заощадження.

        Тобто один випадок — конкретна послуга з конкретною ціною, з чеками, договорами тощо. Другий випадок — подайте хто скільки може.

        Подарунок теж можна скасувати. Шахрайство полягає в тому, що шахрай не просто не повертає грошей, посилаючись на угоду, а не має тої угоди, та навіть тікає та переховується. Пів біди, що шахрай не вірить у порчу, біда в тому, що сам шахрай вірить у незаконність своєї діяльності. То чи не заслуговує він на покарання за тим самим принципом «паства вірить»?

        Comment by drewndia — February 26, 2021 @ 02:01

        • Полюють на всі заощадження, що їх можна прибрати собі. Якщо я, розчулившись, кину мільйон метрополітенівському прохачеві, котрий слізно давить на любов до бога, це буде цілком добровільна пожертва. З відповідними нагородами (у цьому світі через одержане почуття вищості, доброї справи тощо, для того світу обіцянкою божественої винагороди за допомогу ближньому). Вимагати її повернути, коли просплюся чи вирішу, що одержав мало навзаєм, буде якось дивно. Як кажуть, вугіллячками на тому світі розрахуємося.

          Все-таки, угода чи послуга тут не формалізована для бухгалтерії та державного нагляду. Та коли я віддаю гроші добровільно в обмін на щось, це таки угода і послуга. Навіть, коли це оборудка шахрая. Коли людина платить священику встановлену таксу у вигляді пожертв за якісь звичайні ритуали, це та сама угода і послуга, що не обкладається податком і не формалізується державою. І неважливо, чи вірить сам священик у дієвість свого ритуалу. Якщо питання в розмірі, то заповісти квартиру церкві (в обмін на різні метафізичні дібра) також може бути досить великою угодою.

          Comment by maksymus — February 26, 2021 @ 06:19

          • Суть у тому, що платна від блоґера чи вуличного музиканта полягає в прийнятті добровільних пожертв. Ви платите не за творчість, а за власне задоволення від доброчинності.

            > Якщо питання в розмірі, то заповісти квартиру церкві (в обмін на різні метафізичні дібра) також може бути досить великою угодою.
            І тут теж має втручатись держава.

            Comment by drewndia — February 27, 2021 @ 11:20

            • Так само про задоволення якихось власних потреб ідеться у випадку гадалок. Тільки це задоволення, скажімо, полягає в здобуванні надії, одержанні полегшення від виконання гадалкою певних «магічних» процедур.

              Навпаки, держава ніколи не має втручатися у добровільні відносини! Інакше людина не матиме можливість розпоряджатися власними коштами, в тому числі, на власний ризик.

              Comment by maksymus — February 27, 2021 @ 12:11

              • Тобто спочатку подарував квартиру, потім убив того, кому подарував. Такі результати державі треба?

                Comment by drewndia — March 2, 2021 @ 12:25

                • До держави мені байдуже. Але на якому етапі тут виникла ідея вбивства, незрозуміло. Насильство може виникнути і за дрібниці. Скажімо, купив пляшку води, випив, а потім вирішив, що переплатив.

                  Comment by maksymus — March 2, 2021 @ 14:25

                  • Може. Але треба розглядати ймовірності, а на саму можливість у принципі.

                    Comment by drewndia — March 5, 2021 @ 12:27

  2. Шарлатани, як і секти, застосовують методи психологічного тиску й обману. Якби за цими ж методами працювала звичайна сфера послуг, служба захисту прав споживачів мала б серйозні підстави втрутитись.

    Наприклад, “прайс” у сектах не висить на вході – новачків заманюють поступово. Так само, розцінки гадалок можуть довільно змінюватися. Якось трапилася замітка, де наївна пенсіонерка, приваблена оголошенням у газеті, пішла на прийом до ясновидиці. Вказана ціна була тільки приводом, на самому сеансі ясновидиця почала “впарювати” різноманітні амулети, погрожуючи, що якщо клієнтка їх не купить, то хай чекає хвороб. Пенсіонерка в основному скаржилась на брехливу рекламу – мовляв, справжня вартість візиту до ясновидиці в кілька разів більша. Якби від екстрасенсів вимагали вказувати середній “сумарний рахунок”, клієнти могли б по-іншому глянути на їхні послуги.

    Коли йдеться про недобросовісну рекламу (а тим більш про психологічний тиск), то жертва обману навряд чи діяла цілком добровільно.

    Comment by criticalthinkerua — February 26, 2021 @ 06:26

    • От психологічний тиск, як нечесний метод, я навмисно не згадував, бо це буде зовсім інша тема. Фактично, це така ж «добровільна» участь, як і грабунок під загрозою для життя. Тут я розглядаю більш-менш «чистий» випадок шахрайства, коли добровільність можна розуміти без насильства, в тому числі психологічного. Настільки чистий, як згадана вище пожертва прохачеві, зроблена добровільно (хай які мотиви має прохач), чи гроші «на храм» («на фарбу») у випадках, коли йдеться тільки про добровільний обмін грошей на те, у що жертва шахрайства сама вірить. Купівля гомеопатичних препаратів, наприклад, за величезну суму, чи віддача попам десятини, котра зарахується після смерті, що завгодно, але в межах добровільності.

      Момент дрібної невідповідності, як-от різна вартість метафізичних послуг, трохи уводить в бік. Можливо, як формальність для офіційного покарання шахраїв за допомогою звертання до держави, може бути, але це не стосується самого факту віри клієнтів у методи спілкування з «невидимим світом» та дієвість амулетів, що залишиться з ними і після вскриття обману саме цього «постачальника послуг». Недобросовісність в моменті віри важко визначити. Адже для невіруючої людини і реклама класичних, традиційних церков, що збирають пожертви під протекцією держав, теж є абсолютно недобросовісною. Було б дивно вимагати «надавачів невидимих послуг» попереджати кожного обманутого такими шахраями, що вони віддають гроші на свій ризик.

      Comment by maksymus — February 26, 2021 @ 09:11

    • Треба зазначити, що обмін на такі шахрайські послуги може мати й цілком реальні результати. Не можу пригадати конкретні обставини, щоб знайти цю новину для перевірки, щось на кшталт того, що жінка віддала якомусь черговому «гуру» великі гроші за банальну пораду (зайнятися здоров’ям, саморозвитком та под.) і потім зняла звинувачення в шахрайстві, бо саме втрата грошей змусила її робити те, що інакше було неможливим.

      Comment by maksymus — February 26, 2021 @ 09:22

  3. Як на мене, магічні послуги – це таке ж ритуальне обслуговування, як відспівування померлих чи хрещення. Себто складової шахрайства немає. Ви вірите в дієвість ритуалу, проте платите саме за ритуал, а не його результат. Очікуваний результат антинауковий і зазвичай неперевірний. Якби в нас було прецедентне право, такі судові рішення поставили б хрест на діяльності церков.

    Такі рішення суддів дивують, а от державний світський “шаріат”, який дістався нам у спадок від СРСР, обурює. Оборона “суспільної моралі” від зображення голих кабак і стульнів безглузда і недієва. Це просто корупційна стаття. Здається, ми єдині в Європі, у кого лишилась повна заборона порнографії.

    Comment by TheDarkMax2 — February 26, 2021 @ 15:05

    • Ще дуже дивно те, що держава втручається вибірково. Пригадую, тривалий час в українському телеефірі безкарно крутили типово шахрайські передачі-вікторини для обдурювання лохів. Треба було щось вгадати на кшталт ребусу, чи відкрити слово, зателефонувавши на платний номер. Ведучі безупинно балакали, періодично хтось ніби дозвонювався і називав одверто помилкову відповідь. Створювалася видимість чесної гри, а довірлива людина починала вірити, що питання настільки складне, що вгадує тільки вона.

      Comment by maksymus — February 26, 2021 @ 15:23


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

Website Powered by WordPress.com.

<span>%d</span> bloggers like this: