Коли зривають запобіжник

 
Однією фразою про чергову українську політичну кризу: епістократичний запобіжник знову заважає демократичній владі й буде зірваний.

Нині під удар загальнообраних Ради з Президентом потрапив Конституційний суд, що не обирається, а призначається за складною процедурою добору, обмеженою як бар’єром компетентності, так і часовими умовами, що вони призначені притлумлювати гарячковість демократичних органів. Та хай який погано працюючий цей запобіжник, буває значно гірше, коли у демократії загального виборчого права остаточно зриває дах, а сама вона летить у прірву наголосованого виборцями авторитаризму.
 

«Демократії тепер умирають не так, як раніше», — каже Стівен Левіцкі, професор політології в Гарвардському університеті, під час онлайн-заходу. — «Раніше демократії гинули від рук озброєних чоловіків. Під час „холодної війни“ три з чотирьох демократичних відкатів мали форму класичного військового перевороту… Сьогодні ж демократії гинуть набагато витонченіше. Не від рук генералів, а обраних лідерів, президентів, прем’єр-міністрів, котрі використовують самі інститути демократії для її підриву». (…) Левіцкі припустив, що «сповзання» зазвичай має три стадії. Спочатку «обраний автократ» починає «захоплювати контролюючі органи», тобто змінювати склад правоохоронних органів, судів, спецслужб, податкових органів тощо. Потім, з підтримкою тих, хто володіє державними повноваженнями, автократи відсторонюють опозиційних діячів. Нарешті, автократи «змінюють умови гри» під час виборів, серед іншого, завдяки виборчим махінаціям, фінансуванню виборчих кампаній та доступу до ЗМІ. (…)
«Все це відбувається за досить надійним фасадом демократії», — каже Левіцкі. — «Часто більшість горожан не вповні усвідомлюють те, що відбувається, поки не стає запізно».