Діаріуш або тиск слова

April 4, 2020

Реформа правопису під німецькою окупацією

 
Як люб’язно інформує ГРАК (сторінка спільноти корпусу), електронна бібліотека https://libraria.ua відкрила доступ до свого архіву української преси до 10 квітня.

Знайшов цікаві газетні повідомлення про своїх родичів на Вінниччині та Київщині (якщо навіть не просто про них, то доторкнувся до атмосфери, в якій вони жили в 1910-20-і рр.).

Кілька випадково вибраних статей про правописну реформу під німцями:
* «Комісія для перегляду українського правопису в Києві». Ніжинські вісті: Часопис для міста і села. 5 серпня 1942 року. № 38, С. 4 (посилання, розшифровка нижче).
* «—”—». Дніпрова хвиля: Кременчуцький округовий часопис. 6 серпня 1942 року. № 4, С. 2 (посилання).
* «Доповідь про правопис». Львівські вісті: Щоденник для дистрикту Галичини. 9 лютого 1943 року. № 27 (447), С. 3 (посилання, розшифровка нижче).
* Проф. М. І. «Український правопис на новому етапі». Донецкий вестник: Воскресное издание для области. 8 августа 1943 года. № 82 (201), С. 3 (посилання).


* * *
Комісія для перегляду українського правопису в Києві
При підтримці німецької влади в Києві утворено комісію для перегляду українського правопису, яка з травня ц. р. працює над усталенням правопису та надрукованням підручників для українських народніх шкіл.
В основу своєї праці, що має закінчитися до серпня ц. р., комісія взяла перший проект так званого академічного правопису з 1929 р, і на базі цього матеріалу тепер остаточно унормовує український правопис. Засідання комісії відбуваються регулярно тричі на тиждень у Київському педагогічному інституті. До складу комісії входять професори Шаровольський, Грунський, Марківський, Ковалів, П. Борецький, письменник Аркадій Любченко та багато інших відомих мовознавців.

(Цікаво, що «Ніжинські вісті» друкують «матеріалу», а «Дніпрова хвиля» в однаковому тексті подає через -ія-. Обидві газети, названі часописами, пишуть проект нормально.)

* * *
З викладової залі
Доповідь про правопис
Львів, 8 лютого
Фахова група вчителів середніх шкіл УУОТ при УК на Львів-місто владила в неділю, 7-го лютого в домівці УК, у Львові (Ринок ч. 10. 11 пов.) доповідь проф. д-ра Василя Лева п. н.: „Новий український правопис“. Доповідач подав історію устійнень правописних змін від Котляревського почавши, а на III-ому виданню „Українського правопису“ проф. д-ра І. Зілинського скінчивши. Опісля прелегент звернув увагу на сутні різниці між II-им і III-тім виданням обов’язуючого тепер, згідно з постановою УЦК, „Українського правопису“ проф. д-ра І. Зілинського.
Доповідь викликала дуже живу дискусію, Багато промовців нарікало, що не можуть ніде дістати цього III-го видання „Українського правопису“. Це, розуміється, тільки справа часу. Слово забирали: радник проф. д-р Іван Копач, проф. д-р Скорик, проф. Олександер Панейко, проф. Бендерський, проф. д-р Теокрит Пачовський, проф. Кавулія, проф. Гайдучок і інші.
III-те обов’язуюче видання „Українського правопису“ проф. І. Зілинського вислід праці правописної комісії, що радила у Львові з появою II-го видання цього правопису. У новому виданню він згідний з „Правописним словником“ О. Панейка — Ізюмова, себто з українським правописом за Скрипника, Інтересно, що правописна комісія в Києві, яка радить вже довший час, не устійнила досі правописних правил. Але останні вісті кажуть, що при допомозі проф. Грунського правописна справа і там буде вирішена в той самий спосіб, в який вирішено її й тут.
Серед різних правописних справ, що їх торкнено підчас зборів, правильний був м. і. заклик писати імена і прізвища по німецьки з українська (пр. Іван = по німецьки „Іван“).
Вирішено владити для бажаючих окремий курс українського правопису, а в „Львівських Вістях“ ввести „Куток мови“, де знавці мови вчили би, як не треба, а як треба правильно по українськи писати.
Зборами проводив проф. Цегельський. Доповідь „розпанахала ріллю“ — зацікавила справою не тільки учителів-україністів, але й учителів інших предметів та ширші кола громадянства. (—)

* * *
А «Проф. М. І.» у «Донецкому вестнику» подає докладні приклади на проблемні пункти правопису, що тоді обговорювалися.

* * *
А це просто прекрасно: Діло. Номер: №251. Дата: 12.11.1938

Не робіть із правопису політики! НОВА ЗАРАЗА В ПРАВОПИСІ.
Наше духовенство тягають тепер по судах за „рущенє“ прізвищ. І суди задумуються, чи писати треба „Оберскі“ чи „Оберський“, „Ваньковіч“ чи „Ванькович“, бо головно за закінчення „ий“ і „ич“ ведеться тепер боротьба. Оповідають, що в однім такім процесі останніх днів обвинувачений священник оправдувався зовсім розумно, що закінчення прізвищ „ий“ і „ич“ питоменні українській мові та що всі прізвища, чи вони українські, московські, польські, чеські, взагалі славянські віддавна в українській мові передаємо наростком „ий“ і „ич“. На це прокуратор виняв кілька чисел одного львівського українського щоденника і дав цілий ряд прикладів з того часопису, (…)

Звісно, це далеко не все. Більше статей в пошуку на сторінці приватного архіву Libraria.ua.
 

12 Comments »

  1. maksymus March 19 at 1:13 PM •
    У рекламі нав’язливе:
    «Купуй онлайн на…».
    Он як. Щось не хочеться нічого такого купувати.

    maksymus
    В чи НА?
    Цікаво, чи встигли україномовні вже розділитися на традиційно непримиренні табори навколо прийменників з карантином. Так В карантині чи НА карантині?
    Якщо що, то я за В. Колись СУМ-11 спеціально подавав редакторську фразу «Тримати в карантині», але в халтурному СУМ-20 це речення просто викинули, бо додали ілюстрації з НА.

    Lucius Foros Одну людину – тримають в карантині, а одна країна – на карантині.

    maksymus Чому країна не може бути в карантині? Це режим, стан, країна в карантині = в стані карантину. Як в ізоляції, а не на ізоляції.

    Lucius Foros На сторожі, на самоті, на роботі, на віку.

    maksymus На сторожі, але в охороні, на самоті, але в самотності, на роботі, але в справі, на віку, але в житті. На карантині виглядає як «на позитиві».
    Хоча, якщо тримати в карантині, то можна закритися на карантин = на період карантину.

    Comment by Comments_From_Facebook — April 4, 2020 @ 12:17

  2. maksymus March 17 at 9:23 PM •
    Щойно у новинах про метрополітен у Харкові побачив напис на дверях «Нема входу». Милі реґіональні особливості, на таких же вхідних дверях у київському написано «Немає входу».

    Maksym Bezruk Ти ба, не помічав такої різниці.

    maksymus Коли знаєш, куди дивитися, відхилення можуть бути справжнім кошмаром.

    Comment by Comments_From_Facebook — April 4, 2020 @ 12:18

  3. maksymus March 16 at 7:03 PM •
    Шукав перше потрапляння в українську іменника «вірус», а висвітилася зловісна помилка розпізнавання:
    * Гей, люди добрі, ратуйте, хто в Бога вірус!
    * хто хоче і як хоче хай вірус
    * Народ вірус, що зима тричи стрічає ся із літом
    * Спить твій народ глубоким сном; И вірус, що тьма и сон Єго
    Російська не відстає:
    * В неволе вирус‚ меж чужими,
    Поки що знайшов справжній вірус в українських текстах, починаючи тільки з 1934-35 рр. ГРАК з ранішого підказує Юрія Смолича, але там, скоріше за все, треба зважати не на дату написання (1930), а на публікацію (1956).

    Gennady Shpak Я так колись друкував на російськомовній машинці: замість “є” ставив “с”, а потім олівцем вписував паличку. Іноді забував вписати :)

    maksymus О, а я мав колись вщент роздовбану машинку з перепаяними додатковими українськими літерами.

    Comment by Comments_From_Facebook — April 4, 2020 @ 12:19

  4. maksymus March 10 at 9:09 AM •
    Натрапив на забавний пуржик «монотелітство» (стандартне монофелітство). Всі звертають увагу на те, чи доречно передавати -ф- через латинницьке -т-, але чомусь проходять повз суфікс. Але ж саме суфікс -ств(о) у цьому випадку і дає однозначно відповідь про недоречність заміни! Обрали б по-західному монотелізм (монотелетизм), було б принаймні зрозуміло, залишили б традиційне монофелітство, теж зрозуміло. Але висмикування частково звідти, частково звідси свідчить про зовсім випадкове хитання. Певно, почули щось про «літери th», але не знають, як з цим дати раду. От і вилазять ті очікувані «Атіни».

    Bohdan Stasiuk У монографії є відсилання до першоджерел терміна. Вузький узус є, подобається нам воно чи ні.
    У мові взагалі дуже багато випадкового, що не вписується в раціональні моделі.

    maksymus Коли я застерігав сміятися над «тотоапаратом», то передбачав, що над подібними невдачами передачі назв грецького походження сміятися будуть хіба що в половині випадків, тільки там, де дійде.

    Bohdan Stasiuk Некоректний приклад. Відверта дурниця vs дискусійне питання сполучуваності питомого афікса з позиченим коренем.

    Eugène Rarement Я сказав би навіть “дискусійне питання питомого форманта, який приєднують до будь-яких основ”. Я дуже здивований апелюванням до суфікса -ств(о) як способом легітимізувати кореневе ф.

    maksymus Мене ж дивує, що мовці можуть не помічати недоречності перезапозичення кореня при збереженні суфікса. Виходить, якщо й не заміна тото-, то точно «Атіни».

    Bohdan Stasiuk На жаль, тут не працює (виходить) “доречно / недоречно”. Без жорсткого регулювання мовних процесів усе йде своїм ходом. Немає сенсу шукати ідеальної парадигми запозичень. Надто багато чинників, які впливають на той чи інший кейс. Гірше клімату і погоди.

    Eugène Rarement У нас є чітка пов’язаність (умовно) питома основа + питомий формант?

    maksymus Принаймні стилістична. (Перевіряю себе на подібному. Послідовно вживаючи літеру ґ, я можу написати, скажімо, аґенція, але тільки агентство. Щось зупиняє. Варваризм і варварство, але барбаризм, не барбарство.)

    Comment by Comments_From_Facebook — April 4, 2020 @ 12:19

    • Аґент є — є з чого створити аґентство, барбара нема — нема з чого створити барбарство.

      Comment by drewndia — April 4, 2020 @ 21:56

      • А барбаризм є. Навіть у деяких словниках трапляється. Це до того, що вибір суфікса (у цьому випадку -ство та -ізм) залежить і від способу запозичення-перезапозичення.

        Comment by maksymus — April 5, 2020 @ 06:19

        • Так, але барбаризм запозичений як ціле слово.

          Із монофелітом така ж цікавинка, як і з алфавітом — приголосні передані з новогрецької, але злиття і—и не відбите, як, у тому ж згадуваному в Біблії Вавилоні. Натомість католик має латинське прочитання приголосних, але відбите злиття і—и. Як же так сталось, що в мові ці речі існують у настільки різних комбінаціях?

          Comment by drewndia — April 6, 2020 @ 20:31

          • Є просте пояснення — мови-посередники. Церковнослов’янська, в одному випадку, польська й російська в інших. Прямі запозичення з книжності в книжність чи зі слуху в книжність це виключно нечасті випадки для таких «народних» мов, як українська.

            Comment by maksymus — April 6, 2020 @ 20:42

            • Не здаються всі ці слова такими вже народними. Деякі, можливо, церковні, але церковизми переважно повторюють шаблон Вавилон.

              Comment by drewndia — April 8, 2020 @ 19:08

  5. Стаття “Не робіть із правопису політики!” досі актуальна, на жаль.

    Comment by TheDarkMax2 — April 5, 2020 @ 11:09

    • Наше внормування послідовно наступає на ті ж граблі. Тому і проблеми повторюються.

      Скажімо, от фейлетон Миколи Мироновича «Ще про правопис (майже гумореска)» // Діло, №285 від 25.12.1929, С. 4.
      «Коли всі пішли спати, я сів при столі і зачав читати новий Правопис від першої сторінки. (…) Читаю, читаю, аж тут мій сміховий мяз зачинає корчитися (…) Там є багато таких слів, що я їх не годен вимовити».

      Comment by maksymus — April 5, 2020 @ 11:17

      • Шкода, що розпізнання тексту слабеньке. Половину треба читати на фото.

        Comment by TheDarkMax2 — April 5, 2020 @ 12:46


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a comment

Website Powered by WordPress.com.