Реформа правопису під німецькою окупацією

 
Як люб’язно інформує ГРАК (сторінка спільноти корпусу), електронна бібліотека https://libraria.ua відкрила доступ до свого архіву української преси до 10 квітня.

Знайшов цікаві газетні повідомлення про своїх родичів на Вінниччині та Київщині (якщо навіть не просто про них, то доторкнувся до атмосфери, в якій вони жили в 1910-20-і рр.).

Кілька випадково вибраних статей про правописну реформу під німцями:
* «Комісія для перегляду українського правопису в Києві». Ніжинські вісті: Часопис для міста і села. 5 серпня 1942 року. № 38, С. 4 (посилання, розшифровка нижче).
* «—”—». Дніпрова хвиля: Кременчуцький округовий часопис. 6 серпня 1942 року. № 4, С. 2 (посилання).
* «Доповідь про правопис». Львівські вісті: Щоденник для дистрикту Галичини. 9 лютого 1943 року. № 27 (447), С. 3 (посилання, розшифровка нижче).
* Проф. М. І. «Український правопис на новому етапі». Донецкий вестник: Воскресное издание для области. 8 августа 1943 года. № 82 (201), С. 3 (посилання).

* * *
Комісія для перегляду українського правопису в Києві
При підтримці німецької влади в Києві утворено комісію для перегляду українського правопису, яка з травня ц. р. працює над усталенням правопису та надрукованням підручників для українських народніх шкіл.
В основу своєї праці, що має закінчитися до серпня ц. р., комісія взяла перший проект так званого академічного правопису з 1929 р, і на базі цього матеріалу тепер остаточно унормовує український правопис. Засідання комісії відбуваються регулярно тричі на тиждень у Київському педагогічному інституті. До складу комісії входять професори Шаровольський, Грунський, Марківський, Ковалів, П. Борецький, письменник Аркадій Любченко та багато інших відомих мовознавців.

(Цікаво, що «Ніжинські вісті» друкують «матеріалу», а «Дніпрова хвиля» в однаковому тексті подає через -ія-. Обидві газети, названі часописами, пишуть проект нормально.)

* * *
З викладової залі
Доповідь про правопис
Львів, 8 лютого
Фахова група вчителів середніх шкіл УУОТ при УК на Львів-місто владила в неділю, 7-го лютого в домівці УК, у Львові (Ринок ч. 10. 11 пов.) доповідь проф. д-ра Василя Лева п. н.: „Новий український правопис“. Доповідач подав історію устійнень правописних змін від Котляревського почавши, а на III-ому виданню „Українського правопису“ проф. д-ра І. Зілинського скінчивши. Опісля прелегент звернув увагу на сутні різниці між II-им і III-тім виданням обов’язуючого тепер, згідно з постановою УЦК, „Українського правопису“ проф. д-ра І. Зілинського.
Доповідь викликала дуже живу дискусію, Багато промовців нарікало, що не можуть ніде дістати цього III-го видання „Українського правопису“. Це, розуміється, тільки справа часу. Слово забирали: радник проф. д-р Іван Копач, проф. д-р Скорик, проф. Олександер Панейко, проф. Бендерський, проф. д-р Теокрит Пачовський, проф. Кавулія, проф. Гайдучок і інші.
III-те обов’язуюче видання „Українського правопису“ проф. І. Зілинського вислід праці правописної комісії, що радила у Львові з появою II-го видання цього правопису. У новому виданню він згідний з „Правописним словником“ О. Панейка — Ізюмова, себто з українським правописом за Скрипника, Інтересно, що правописна комісія в Києві, яка радить вже довший час, не устійнила досі правописних правил. Але останні вісті кажуть, що при допомозі проф. Грунського правописна справа і там буде вирішена в той самий спосіб, в який вирішено її й тут.
Серед різних правописних справ, що їх торкнено підчас зборів, правильний був м. і. заклик писати імена і прізвища по німецьки з українська (пр. Іван = по німецьки „Іван“).
Вирішено владити для бажаючих окремий курс українського правопису, а в „Львівських Вістях“ ввести „Куток мови“, де знавці мови вчили би, як не треба, а як треба правильно по українськи писати.
Зборами проводив проф. Цегельський. Доповідь „розпанахала ріллю“ — зацікавила справою не тільки учителів-україністів, але й учителів інших предметів та ширші кола громадянства. (—)

* * *
А «Проф. М. І.» у «Донецкому вестнику» подає докладні приклади на проблемні пункти правопису, що тоді обговорювалися.

* * *
А це просто прекрасно: Діло. Номер: №251. Дата: 12.11.1938

Не робіть із правопису політики! НОВА ЗАРАЗА В ПРАВОПИСІ.
Наше духовенство тягають тепер по судах за „рущенє“ прізвищ. І суди задумуються, чи писати треба „Оберскі“ чи „Оберський“, „Ваньковіч“ чи „Ванькович“, бо головно за закінчення „ий“ і „ич“ ведеться тепер боротьба. Оповідають, що в однім такім процесі останніх днів обвинувачений священник оправдувався зовсім розумно, що закінчення прізвищ „ий“ і „ич“ питоменні українській мові та що всі прізвища, чи вони українські, московські, польські, чеські, взагалі славянські віддавна в українській мові передаємо наростком „ий“ і „ич“. На це прокуратор виняв кілька чисел одного львівського українського щоденника і дав цілий ряд прикладів з того часопису, (…)

Звісно, це далеко не все. Більше статей в пошуку на сторінці приватного архіву Libraria.ua.