Діаріуш або тиск слова

December 9, 2009

На протязі — протягом

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
Для мене величезною загадкою завжди були справжні підстави потрапляння того чи того суворого припису до стилістичних порадників. Особливо, коли розрізнення не просто штучне, а й суперечить історії виразу та його поширеному «помилковому» сучасному вжитку. Потім з довідника цей припис надходить до шкільного вчителя і — вуаля! — маємо усталене загальне переконання, яке ґрунтується тільки на фантазії укладача порадника.

В одному зі словників-довідників з культури мови середини 90-х несподівано наштовхнувся на чітке розрізнення синтетичної та аналітичної конструкції за значенням. Виявляється, на протязі — це тільки на продуві повітря і в жодному разі не протягом у значенні «упродовж». Порадник однозначно стверджує, що «ненормативними є: на протязі року, на протязі години». Хто б міг подумати?


Новинка мене зацікавила. Штудіюючи словники та довідники, виявив, що припис виник як однозначний приблизно між 1990 та 1995 роком, а потім зажив своїм життям. Якщо хтось вкаже точнішу дату впровадження помилкового розрізнення, буду вдячний. Зізнаюсь, перше спало на думку, що це було якесь тимчасове збочення пуристів 1920-х, яке сучасні послідовники піднесли до рівня нормативного. Але маю вибачитися за безпідставні підозри перед ними, до цього тоді не дійшло. Словники Кримського й Ізюмова пропонують вирази на протязі і протягом взаємозамінно у значенні тривалості. Порадник з культури мови 1986 року вказує, що обидві форми рівноправні, але «словоформа на протязі більш властива книжним стилям, зокрема офіційно-діловому».

[Єдине, що може бути поясненням, це одна коротка побіжна фраза в Антоненка-Давидовича: «Правильно не „на протязi року“, а „протягом року“.» Та ще наївне камлання в передмові до видання 1994 року: «Коли я тепер слухаю виступи діячів, народних депутатів і чую „на протязі“ замість „протягом“,…» Мабуть, знайшов першоджерело помилкового припису, яке тепер тиражується саме по собі!]

В старому журналі «Мовознавство» (1969, №5, С. 88) таке роз’яснення:
 

Чому по радіо й телебаченню часто чуємо на протязі двох (трьох) тижнів, а не протягом двох (трьох) тижнів?
 
Ці вирази ідентичні, однакові за змістом, хоч синтаксична конструкція їх різна. Вираз на протязі двох (трьох) тижнів побудований з іменником протяг у місцевому відмінку, що вживається на означення як просторових (відстань, віддалення, віддаль), так і часових понять (проміжок часу, тривання у часі). Цей іменник не слід плутати з омонімічним протяг — «струмінь повітря».
Частіше іменник протяг уживається на означення часових понять […] у часовому значенні може вживатися і в іншому (не місцевому) відмінку, з різними прийменниками.
Синтаксично інакше побудований вираз протягом двох (трьох) тижнів. На сучасному етапі розвитку нашої мови слово протягом виступає у прийменниковому значенні, вимагаючи після себе іменника або словосполучення (числівника, прикметника тощо з іменником, який означає час) у родовому відмінку. […] Отже, в сучасній мові цілком правильними є обидві конструкції. Думка про неправомірність конструкції на протязі не має під собою серйозних підстав.

 
Справді, як тут зазначено, форми іменника протяг «відстань, продовження» вживаються з різними прийменниками у значенні часу з XIX ст.: в протязі *, на протязі. Огієнко, який пам’ятав ще початок вживання прийменникової форми, у своєму сематичному словнику зазначає, що протягом — новотвір, «часто вживають його без потреби: працював протягом двох років; правильно: працював два роки. Вираз „зробив це протягом двох днів“ не український, повстав чи не підо впливом нім. im Laufe. по-українськи дуже добре буде „зробіть це за два дні“. Українська мова знає слово „протягом“, але тільки в значенні протяжно, спроквола». Далі йде посилання на Грінченка, який не знає іншого значення, як «Оцю пісню протягом співають» (протяжно). До нього приєднується Сімович **. Отже, досліджувати подальші глибини, ніж кінець XIX — початок XX ст. вже не потрібно. Ну, а на протязі наступного століття до нашого часу обидві конструкції (і іменникова, і прийменникова) вживаються взаємозамінно. І жодних підстав розрізняти їх семантично немає.
 
 
* І. Нечуй-Левицький (1907) виправляє протягом на в протязі: «„протягом сімох днів весілля так мало співали” (в протязі сімох днів)».
** В. Сімович (1924): «Подібно почали в нас раз у раз московське „на протяженіи“ передавати словом „протягом“ або „на протягу“, де б то в нас часто доволі було би вжити accus. temporis: „посуха, що панувала протягом місяця“ (цілий місяць), „на протягу року“ (цілий рік), „капітали амортизуються на протязі довшого часу“ (довший час), „живе на протязі століть“ (століття), „обов’язаний протягом кожних двох літ (що два роки) перевести ревізію…“, а то й приіменика „за“, н. пр.: „протягом трьох років проходить школу“ (за три роки)».

 

84 Comments »

  1. моя інтуіція підказує, що “на протязі” скоріш схоже на кальку з російської форми “на протяжєніі”, а “протягом” якраз аутентичне.

    Comment by gns_ua — December 9, 2009 @ 01:13

    • Як бачите, інтуїція помилкова.

      Comment by maksymus — December 9, 2009 @ 01:18

      • Ваша правда

        Comment by gns_ua — December 9, 2009 @ 13:06

      • Тільки з точки зору розвитку мови інтуїція мовців має більше значення ніж реальні факти, особливо коли інтуїцію підгодовують. Та й жарт «на протязі застудитися можна» не такий поганий. От наприклад на протязі довгої дороги, якщо швидко їхати з відкритими вікнами то застудитися теж можна.

        Comment by drundia — December 10, 2009 @ 03:34

        • Так кажете, немов не чуєте значення «струмінь повітря», коли вживають протягом. Цей «жарт» вторинний по відношенню до переконання, що на протязі більше схоже на російську мову, ніж протягом. Працює відштовхування. Хоча безперечно, що обидва вирази однаково усталилися під впливом російської, причому протягом — пізніше.

          Якби за кожним, хто написав чи сказав протягом, ходили недалекі добродії з жартами типу «протягом співають, а події відбуваються на протязі», «протягом продуває, але на протязі часу», то ви б теж вважали це не таким поганим жартом. Насправді ж, гра слів ґрунтується на помилці.

          Comment by maksymus — December 10, 2009 @ 08:11

          • Та неважливо на чому ґрунтуються такі ігри слів. Якщо вони вже потрапили до методичок, і їх згадують у телешовах, то це вже все. Хоча в телешовах і «повний» має обмежене значення, замість нього кажуть треба казати «аПсолютний».

            Можна звичайно й альтернативні жарти впровадити, і тоді обидві конструкції стануть невірними, бо не служитимуть вірно — як не скажеш можна віджартувати. Так і віджартовуємось про вірність.

            Comment by drundia — December 10, 2009 @ 10:46

            • >то це вже все

              Кінець настане тоді, коли ніхто не «помилятиметься». А поки виправляють, значить, не все так просто.

              Comment by maksymus — December 10, 2009 @ 11:08

              • Ні, тоді конструкція вдруге народиться, і всі дивуватимуться, чому раніше так не казали.

                Comment by drundia — December 10, 2009 @ 20:59

              • А врешті коли «на протязі можна застудитися», але «протягом не співають», швидкість руху може й мала, але напрямок уже відомий.

                Comment by drundia — December 11, 2009 @ 00:09

      • в галіцайській западенщині кажуть:
        — не стій на протязі протягне.
        — не втворій двері, або запри вікно, бо протяг.

        Comment by jabogdan — April 21, 2012 @ 08:26

        • А у нас протягом співають.

          Comment by maksymus — April 21, 2012 @ 14:32

  2. Останнім часом найбільше подобається впродовж. Можливо, у розрізнення на протязі та протягом таки є сенс, адже зараз протяг вживається лише на позначення струменю повітря.

    Comment by irengloria — December 9, 2009 @ 03:20

    • Я не вірю в те, що можна розвести всупереч вживанню самими приписами. Бо помилковий припис може тільки породжувати отаке. Якщо почитати, можна знайти і припис, що не можна вживати тільки з часовими проміжками, а з просторовими — будь ласка. Є прекрасні діалоги, коли хтось заявляє, що на протязі невірно, а йому тут же «виправляють» вірний на правильний.

      Comment by maksymus — December 9, 2009 @ 08:54

  3. возможно, рус. тяга когнат лат. tend

    Comment by meander_ — December 9, 2009 @ 07:15

  4. моя вчителька української за “на протязі” і неправильне відмінювання слова “мати” ставила двійку одразу :)

    Comment by ex_lana_svi — December 9, 2009 @ 07:17

    • Мені теж після своїх перевчатися доводилося. І де вони це беруть?

      Comment by maksymus — December 9, 2009 @ 07:44

      • З методичок, Максиме… Школа — це місце, де треба робити “як сказано”.

        Comment by moya_lepta — December 9, 2009 @ 07:47

        • Але ж учитель мав би теж подумати, попрацювати з джерелами. Все-таки, у нас не стара французька система XIX ст., коли міністр освіти знав, що роблять у цей момент учні по всій країні одночасно.

          Comment by maksymus — December 9, 2009 @ 09:09

          • В ідеалі. А в реальності — якщо вчитель не слухається методиста (довідника), то як він може навчити слухняності дітей? Завдання школи — вишколити, а не навчити думати.

            Comment by moya_lepta — December 9, 2009 @ 09:14

          • В багатьох випадках вчитель української мови – це діагноз. До того ж школа націлена на те, щоб напхати мізки учнів правильними знаннями, а не навчити їх думати. Щодо праці з джерелами, наївне ж у вас уявлення про нашу освіту. Іноді навіть вузівські викладачі по кілька років нічого не змінюють в курсі лекцій і не знають про “новинки” десятирічної давності.

            Comment by irengloria — December 9, 2009 @ 14:48

        • не варто із шкільних вчителів робити обмежених дурнів.
          учитель (окрім того, що власне вчить дітей правильно писати) готує їх до вступних іспитів.
          де, як ви знаєте, шукатимуть якнайменших зачіпок, щоб зрізати чужих і пропустити своїх.

          до речі, серед тих самих університетських викладачів, які сприяють цим “чесним” іспитам, зневажливе ставлення до шкільного вчителя й поширене.

          Comment by gra_v_biser — December 9, 2009 @ 14:15

          • Поширене небезпідставно. Наприклад, враження Неборака:

            Мені самому колись довелось провести спонтанне усне тестування серед учителів української мови та літератури Львова, які перебували на курсах підвищення кваліфікації при Національному університеті ім.Івана Франка. В авдиторії було понад півсотні філологів-україністів. Я попросив присутніх назвати п’ять прізвищ українських літераторів, які дебютували після 1980 року. Вони спромоглися пригадати чотирьох: двох місцевих поетів, які радо відгукуються на запрошення виступити перед учнівською молоддю, а також не забули Юрія Андруховича, який запам’ятався насамперед своєю відмовою від Шевченківської премії (насправді від участі у фіналі на здобуття цієї нагороди) і бойової Оксани Забужко, яка зуміла скандально – на той час – назвати свою легко белетризовану сповідь .
            [В.Неборак. А.Г.та інші речі. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2007 – с.210]

            Comment by irengloria — December 9, 2009 @ 15:40

            • якщо вже говорити про університетських викладачів, то часто їхній рівень не вищий.
              на тому ж філфаці купа старперів вважають, що все, що було після Франка, не варте уваги.

              втім, літніх людей не хочеться засуджувати. а от коли юні сопливі інтелектуали кажуть, що вчитель української мови – це діагноз, тоді вже сумно.

              проте ми дещо відхилилися від теми слововживання.

              Comment by gra_v_biser — December 9, 2009 @ 17:32

              • > якщо вже говорити про університетських викладачів, то часто їхній рівень не вищий.

                Вам, мабуть, просто не пощастило з вузом. Суть не в тому, що серед університетських викладачів теж є вузьколобі невігласи, а в їх кількості. Обов’язок займатись науковою роботою все ж таки робить своє – більшість викладачів розуміють необхідність тримати хоча б якийсь рівень. Звичайно, в декотрих університетах, які недавно набули цього статусу викладачі справді не дуже відрізняються від вчителів.
                Щодо вчителів, то з одного боку я їм співчуваю, розуміючи, що від випускників радянських чи пострадянських педвузів не можна вимагати багато, але з іншого – це не відміняє факту їх низької компетентності. А найгірше, коли для некомпетентності шукають виправдання, а не шляхи подолання.

                Comment by irengloria — December 10, 2009 @ 21:57

                • так само можу сказати, що вам не пощастило зі школою.
                  я навчалася на філфаці КНУ ім. Шевченка, ще до виникнення новоявлених університетів.
                  серед викладачів були й беззаперечні світила, і чиїсь коханки чи діти, і професори чмоні.

                  повернімося до випадків “успішка – посмішка”, “протягом – на протязі”, “правильний – вірний” тощо. я впевнена, що головна причина, з якої шкільні вчителі так викладають, – те, що на вступних іспитах до подібних штук будуть прискіпуватися. до речі, не шкільні, вузівські викладачі.
                  до того ж порадники зі слововживання пишуть люди, як правило, далекі від школи.

                  низька компетентності шкільних учителів – справді проблема. мені здається, її можна вирішити лише зробивши роботу в школі вигідною. але чим виправдати і як пояснити безпідставний снобізм університетських викладачів, не знаю.

                  Comment by gra_v_biser — December 11, 2009 @ 15:08

                  • Якщо ви, закінчивши найкращий вітчизняний університет, ставите себе на один рівень з випускниками педвузів, то ви просто вкрали чиєсь місце. Я на таких надивилась, серед моїх однокурсників траплялись особи, яким би більше личило навчатись у ПТУ. Та й у цій спільноті при обговоренні “вірно – правильно” одна випускниця філфаку навела аргумент, гідний мовознавця – мовляв, так казала ліцейна вчителька. Але, на щастя, у багатьох випускників у процесі навчання виробляється повага до професіоналізму, тож “снобізм” пояснюється дуже просто – непрофесіоналізм викликає зневагу.

                    Проблема тут насамперед не у підготовці до іспитів – учням можна було б пояснити, який варіант вважається правильним і водночас зазначити, що той чи інший суворий припис безпідставний, але його варто дотримуватись, щоб не дратувати екзаменатора. Це б сприяло кращій обізнаності учнів, і зрештою позитивно б позначилось на мовній культурі суспільства. Наразі ж вчителі привчають учнів зазубрювати правила як догми, а не приймати їх через усвідомлення їхньої доцільності. Видресирувати учнів можна і таким шляхом, але він гірший навіть при підготовці до іспиту: учень часто працює за схемою вивчив-склав-забув. Якщо й не забув, то пізніше, в дорослому житті, зіткнувшись із іншим варіантом, колишній учень відтворює авторитарну культуру вчителя – не пояснити доцільність, а нав’язати свою норму, затаврувавши опонента як невігласа. Зрештою виходить, що вчителі роблять велике неподобство, а необхідність підготовки до іспиту – просто виправдання, причому хибне, бо навіть до іспиту учні краще підготуються, якщо не зубритимуть, а осмислено порівнюватимуть різні варіанти.
                    Є ще й етична проблема: нав’язувати необґрунтовану норму тільки з мотивів, щоб учні склали іспит, означає підтримувати її у суспільстві обманом. Учнів можна (і треба) попередити про можливі упередження екзаменаторів, але при цьому просто необхідно пояснити, що ці упередження безпідставні, а не транслювати упередження як єдиний припустимий варіант.

                    Comment by irengloria — December 12, 2009 @ 05:36

                    • Вас трохи занесло у нереальний простір: вчитель — він у Вас супермен? Він один має протистояти усім безпідставним вимогам?
                      Якщо вчитель має аналізувати всі варіанти всіх методичок, вибирати з них найточніший (на його думку) і вказувати його дітям (по дорозі привчаючи брехати, щоб успішно скласти іспити), то на дідька потрібні всі методисти і наукові дослідники? Виходить: вчителю, ти за усяких умов — крайній. Ми тут понаписуємо, між собою узгодити не зможемо, — а ти розгрібай. А ми тобі розкажемо, що ти дурний. Бо ти не маєш права судити наших наукових досліджень — не на те і не там вчився. Твоє діло — втовкмачити нашу наукову думку у ще дурніші голови. А ми її через рік-другий поміняємо на притилежну — і знов ти в дурнях, бо не так учив і сам не розвивався.

                      Comment by moya_lepta — December 12, 2009 @ 07:47

                    • > А ми тобі розкажемо, що ти дурний. Бо ти не маєш права судити наших наукових досліджень — не на те і не там вчився. Твоє діло — втовкмачити нашу наукову думку у ще дурніші голови.

                      Вузівські викладачі не поважають вчителів саме за некритичне втовкмачення учням матеріалу. Вчитель має цілковите право судити наукові дослідження будь-кого, і це право за ним залюбки визнає левова частка вузівських викладачів. Але ми бачимо, що вчителі не квапляться користуватись цим правом. Чи багато знаєте випадків, коли б вчитель зміг кваліфіковано показати, що наукові дослідники помиляються?
                      Саме вчителі перетворюють той чи інший припис на догму, хоч мали б виховувати в учнів критичне мислення.

                      Я викладала в різних ВНЗ, іноді підручники були написані в явно постмарксистському стилі. Я починала з того, що пояснювала студентам умовність і обмеженість таких понять, як матеріалізм та ідеалізм, і необхідність робити поправку на особливості вітчизняної традиції. При цьому ніколи не стикалась із жодними адміністративними заходами за критику підручника – ставлення з боку колег було цілком терпимим, помічала, що замшілі марксисти інколи навіть побоювались вступати в дискусію. У вчителів теж є можливість критично поставитись до методичок, от тільки бажання їм переважно бракує.

                      Comment by irengloria — December 12, 2009 @ 15:48

                    • дякую!
                      я б краще й не висловила.

                      Comment by gra_v_biser — December 13, 2009 @ 01:27

                    • я глибоко переконана, що людина, котра викладає в університеті і вважає себе науковцем, передусім не має допускати у своїх судженнях категоричності та оцінок. таким людям не місце в університеті, тим більше на філософському факультеті. адже університет – це община науковців, а не виправна колонія. на жаль, наша найкраща вітчизняна “община” – одна з найкорумпованіших структур в Україні. саме тому варто тричі подумати, чи пишатися своїм місцем роботи і чи виявляти “зневагу до непрофесіоналізму”.

                      Comment by gra_v_biser — December 13, 2009 @ 02:04

                    • Що ж, ідіть працювати в школу – це місце роботи, мабуть, справді відповідне для вашого рівня :)

                      Як дослідник теорії пізнання, скажу, що в наукових судженнях оцінки (в тому числі й краще/гірше) допускаються, тільки вони мають спиратись на певні критерії. Стосовно нашої дискусії щодо вчителів, один з ключових критеріїв я навела вище – проаналізуйте кількість випадків, коли вчителі кваліфіковано заперечують науковцям чи вузівським викладачам. Це і буде відповіддю на питання про пересічний рівень вчителів.

                      Comment by irengloria — December 13, 2009 @ 04:54

                    • не думаю, що ви маєте достатньо критеріїв, аби виносити оцінки про мій “рівень”. додам, що вашу категоричність, зарозумілість, пихатість, неповагу до співрозмовника і просто, правду кажучи, глупство спостерігаю не вперше.
                      усе це унеможливлює подальше спілкування.

                      Comment by gra_v_biser — December 13, 2009 @ 22:17

                    • Взаємно.

                      Comment by irengloria — December 14, 2009 @ 02:24

                    • :)     Не забудьте подякувати і цій пані за хорошу пораду

                      Comment by magner58 — December 14, 2009 @ 13:23

          • Вибачайте, оце тільки зараз Ваш комент прийшов.

            Ніхто і не робить: я їх дуже жалію. Бо залежні від системи і мусять робити так, як сказано. А щодо вступних іспитів, то саме через них з мовою отаке і виробляють: це — дозволено, а це — ні. Мова — це не мірний прилад, це засіб спілкування, а жорсткою регуляцією і вказівками ій нав”язують саме таку роль. Дійдемо до того, що замість живої мови у нас буде якась кількість внормованих абсолютно нейтральних слів.

            Comment by moya_lepta — December 10, 2009 @ 07:10

            • мене прескриптивізм теж страшенно дратує (хоча, признатися, я не вживаю “на протязі”:)
              і заформаліненої мови шкода страшенно, я сама не раз потрапляла в ситуації, коли тихо ненавиділа Антоненка-Давидовича.
              і вчителів шкода.
              на хвилинку уявила себе вчителькою. от мій улюблений учень-випускник написав у переказі “на протязі”, йому знизили за це оцінку. я (бо відчуваю відповідальність) біжу з ним подавати апеляцію і щось доводити.
              а там сидить Іренглорія і регоче мені в обличчя.

              я знаю кількох учителів (і історики, і мовники), котрі викладали кілька точок зору, засилали в бібліотеку читати джерела і при цьому окремо вказували на офіційну точку зору, яку очікуватимуть почути на вступних іспитах.
              але це під силу не всім учням і не всім учителям.

              Comment by gra_v_biser — December 10, 2009 @ 13:30

        • Не тільки. Школа – це ще й джерело всіляких дитячих комплексів, стереотипів, стилів поведінки, які дуже часто потім шкодять людині у її дорослому житті.

          Comment by aandrusiak — December 19, 2009 @ 14:31

  5. >>Цей іменник не слід плутати з омонімічним протяг — «струмінь повітря» («Мовознавство» (1969, №2, С. 88) .
    Людина, що оце написала, не розуміла української мови. “На потязі, протягом” и і “протяг” (струмінь повітря” — не омоніми, а однокорінні слова. Тягнеться що завгодно: час, повітря, звук, руки, рослини — де ж тут інше значення, що ним характеризують омонім? Інші “правці” (90-х)теж виходили з логіки російської мови: протяг=сквозняк=продувать — значить, треба хоч якось розрізнити нормою вживання однокорінні українські слова. Щоб непотрібних асоціацій не виникало.
    Ваша правда, Максиме: це все штучне, “протягом” і “на протязі” ніяк не розрізняються семантично. Обидва мають однакове право на життя, бо рівнозначні. Мою точку зору Ви знаєте: у мові нічого не можна робити примусово. Це тільки калічить її і дуже збіднює. Замість 3-4 виразів матимемо один, і той недолугий…

    Comment by moya_lepta — December 9, 2009 @ 07:46

  6. хороший запис

    Comment by promonaut — December 9, 2009 @ 08:00

  7. Кожен сам удосконалює свою мову. Чим більше таких посібників, як посібник Антоненка-Давидовича, тим краще. Думаю, коли наш з Вами тезка Рильский писав “… плекайте мову, політь бур`ян”, то мав на увазі саме кожного окремого мовця. Для мене “на протязі” у значенні “протягом” давно померло. Як і “вираз” у значенні “вислів”. Ось, Ви написали “вираз”. А для мене це дико. Я розумію значення “виражати” і “висловлювати” абсолютно по-різному. Так і “протягом” – “на протязі”. Такі конструкції як “на протязі року відбулося те та се…” просто жахають семантичною(sic!) дикістю.

    Comment by maks_neporada — December 9, 2009 @ 09:32

    • >А для мене це дико.

      А мені смішно це чути. Чиясь випадкова помилка, розтиражована як припис, змушує плекати штучний забобон, виплескуючи живі мовні явища.

      Comment by maksymus — December 9, 2009 @ 10:01

      • А може, якщо вже так домовились, то нехай так і буде? А то оці сахання з протягу на протяг роблять більше шкоди, ніж певність, хоч і не дуже правильна. Є значно більше дурноверхих моментів у літературній мові, які роблять її нестрункою, розповзлою кашею, а не міцним, надійним, гострим інструментом.
        Цум Байшпіль:
        “я прийду за 15 хвилин” – це як? Ітиму 15 хвилин (упродовж, протягом, на протязі) – чи прийду через 15 хвилин?
        “я піду то туалету” – означає, що мовець у сам туалет не зайде чи таки зайде? Варіант: “я полізу до танка” – що це може означати?
        Чому в нас з початку 90-х швидкість міряється в км “за годину” а не науково “на годину”, як інші фізичні та хімічні одиниці.
        У нас є “меншина” – однак немає “більшини”.

        І так далі.

        Comment by nehrebeckyj — December 9, 2009 @ 10:40

        • Це ж нормально, коли є один та єдиний, коли Сонце встає, хоча воно ж неживе, коли є меншина та меншість, а більшина заховалася в діалектних словниках. Швидкість «за годину» вживається з 30-х років, навіть без ідеологічних виправлень, хоча «на годину» також вживається. (Треба подивитися, що тепер радять і чому вчать.) Ненормально, коли починається оце.

          Comment by maksymus — December 9, 2009 @ 10:54

          • Вчити “чого”, а не “чому” – це теж гіперкорекція?

            Comment by hector_von_kyiv — December 9, 2009 @ 11:00

            • Я прослідкував історію появи цієї корекції до порадника Олени Курило, яка стверджувала, що у Шевченка «і чужому научайтесь» це росіянізм. Скоріше за все, це так і є, оскільки навчатися (чому) з’являється як варіант вже в повоєнних словниках. Хоча у наддніпрянських авторів це постійний відмінок.

              Comment by maksymus — December 9, 2009 @ 12:16

            • Краще б люди не вживали “зараз” замість “тепер”.

              Comment by aandrusiak — December 19, 2009 @ 14:33

              • Ходить за мною один юзер і постійно виправляє. А мої міркування не діють.

                Comment by maksymus — December 19, 2009 @ 16:55

  8. Цікавий допис, дякую.
    А вам не здається, що цей припис уже пройшов свою «точку неповернення»?

    Comment by pan_kotsky — December 9, 2009 @ 13:01

    • Не далі пройшли, ніж численні подібні. Зрозуміло, що поки їх потужно живить явище відштовхування, то перевага віддаватиметься найвіддаленішим від російської конструкціям. Але не треба забувати і силу звички, і випадковість, і живу мову, за якою літературні порадники встигають, як патер Браун за чутками. Як можна бачити на прикладі постійного виправляння на протязі в мережі, до точки неповернення ще далеко.

      Comment by maksymus — December 9, 2009 @ 13:14

  9. Ви запарили, філологи, організуйте один-єдиний інститут, відповідальний за правопис і все що там довкола нього (словники і т.д.), один раз домовтесь, що правильно, що неправильно. А потім, якщо виникатиме обгрунтована потреба змінити логіку того чи іншого правила – міняйте. Але не так, як зараз, – товчете воду в ступі, на зразок “протягом-на протязі” туди-сюди щороку, щоб тільки було про що дисертації писати. Притому, що хорошу книжку на бізнес чи економічну тематику фіг купиш українською. Займіться ділом.

    Comment by klossificator — December 9, 2009 @ 19:36

    • +1
      “щоб тільки було про що дисертації писати” – от в мене також за час навчання на філфаці скалося враження, що ці і багато інших невизначеностей української мови штучно не вирішують, щоб бездарним аспірантам було простіше знайти “актуальну” тему дисертації. А на ділі половина кафедри української мови не вміє нормально висловити думку без коспекту.

      Comment by bahzhij — December 9, 2009 @ 20:25

      • Де ви тут бачите філологів? Ну крім себе звісно :-)

        Comment by magner58 — December 14, 2009 @ 13:19

        • взагалі-то етимологія – це одна з гілок філології

          Comment by bahzhij — December 14, 2009 @ 18:52

          • А етимологів ви де побачили професійних тут? :-) Просто звертаються наче до вищої інстанції :-)

            Comment by magner58 — December 14, 2009 @ 19:14

            • ну, це вже інше питання – шукають відповідей, застосовуюючи колективний розум)))
              не, я думаю, що автор статті не профан

              Comment by bahzhij — December 14, 2009 @ 19:16

              • Наскільки мені відомо     Автор не є професійним етимологом. Схоже це стосується і більшості відвідувачів.

                Comment by magner58 — December 14, 2009 @ 21:05

    • А зачем? Есть множество отличных книг на русском языке.

      Comment by damagedmax — December 9, 2009 @ 23:11

      • Атлїчнає множєства!     > А зачем? Есть множество отличных книг на русском языке.

        Але нам українцям: їВО – русскаВА і їВО стать – нїпанять: адно аканьє і воваканьє…

        Їба (=ибо) – абажаю правакатарства!

        Comment by harnack — December 11, 2009 @ 20:00

        • Moderatorial     Навіщо це? Якщо вирішили у відповідь на прояв російської низької культури продемонструвати, що і в нас не все з цим гаразд, то дуже вдало. Себе стережімо!

          Comment by maksymus — December 11, 2009 @ 20:12

    • “Ви запарили, філологи”

      Де ви тут бачите філологів?

      Comment by magner58 — December 14, 2009 @ 13:18

      • Тут всі в якомусь розумінні філологи.
        φιλολογία — любов до вчених бесід та диспутів, φιλόλογος — той, хто полюбляє бесіду, розмову, особливо про вчені предмети.

        Comment by maksymus — December 14, 2009 @ 17:32

        • Лапок не помічено :-)     Бггг, ну чудік явно ж апелював до філологів-професіоналів.

          Comment by magner58 — December 14, 2009 @ 18:54

    • обґрунтована     Шановна klossificator, Ви перед тим, як радити займатися ділом, зверніть увагу на клавіатуру. Там є така клавіша | або ж AltGr+г або ж Alt+1169

      Comment by anonymous_lj — February 12, 2011 @ 21:24

    • обґрунтована     Шановна klossificator, Ви перш, ніж радити філологам займатися ділом, зверніть увагу на клавіатуру. Там є така клавіша | . Або ж, якщо немає – AltGr+г чи Alt+1169 .

      Comment by roman_white — February 12, 2011 @ 21:31

  10. Цікаво, спасибі. Але вживатиму “протягом” :-) Знадто стійка асоціяція з перебуванням під струменем повітря.

    Comment by magner58 — December 9, 2009 @ 20:23

    • Віднесені протягом.

      Comment by maksymus — December 9, 2009 @ 21:00

      • Зазвичай “низьке” значення заважає “високому”, а не навпаки, погодитеся?

        Comment by magner58 — December 10, 2009 @ 10:37

        • А що значить «низьке» й «високе» значення?

          Comment by drundia — December 10, 2009 @ 10:51

          • За сприйняттям це побутове vs. абстрактне. У літературному мовленні хочеться від побутового віддалитися, тому й “свідомості” надається перевага перед “тямою” чи якоюсь “тямністю”. Мабуть тому хочеться уникати в літературній мові виразів що мають паралельне побутове значення.

            Comment by magner58 — December 10, 2009 @ 16:57

            • Як я навів вище, у пораднику 86-го року при рівноправності форм у виразі на протязі намагалися побачити відтінок книжного, офіційно-ділового стилю.

              Comment by maksymus — December 10, 2009 @ 17:26

              • Можливо це ререз аналітичність конструкції. Але мені дивно чому тодішніх мовців не відштовхував аналогічний вираз із побутовим значенням.

                Comment by magner58 — December 10, 2009 @ 22:12

  11. Вищезгадане явище відштовхування не дає мені змоги вживати інакше як “протягом”.
    От якби, як в анекдоті, “москалі в космос полетіли”, то я готовий був би зробити вибір між більш і менш схожим на російську виразом на користь більш схожого.

    Comment by ex_pamerast — December 18, 2009 @ 04:41

  12. Додаток     Словник української мови в 11 томах.

    Comment by maksymus — December 15, 2010 @ 10:14

  13. є НЕрадянські джерела? якось не дуже віриться аргументам сторони, яка намагалась перетворити російську на загальновживану.

    Comment by Tetiana Sosyniuk — July 19, 2011 @ 09:50

    • Нерадянський з них хіба що цитований вище еміґрант Огієнко, який взагалі пропонував відмовитися від «протяга». Решта, і Антоненко-Давидович, і навіть Кримський, і пояснення «Мовознавства» — очевидно підрадянські. Власне, для міркувань, наведених вище, розрізнення несуттєве.

      Comment by maksymus — July 29, 2011 @ 06:32

      • «Усе те, що в Словнику в дужках (), не ввійшло до літературної нашої мови, а тому треба здержуватися від його вживання.»

        «(протягом двох років) два роки працював; зробив за два дні (протягом, на протязі двох днів); протягом — це спроквола: співати протягом.»

        Огієнко І. Словник місцевих слів, в літературній мові не вживаних. — Жовква, 1934. — С. 85.

        Comment by maksymus — November 10, 2013 @ 17:42

      • Наведу ще один нерадянський, що радить відмовлятися від прийменників на користь знахідного відмінка:
        «„На протязі часу“, переклад рос. „на протяжении времени“, — (напр., на протязі десятиліть були певні методи, певні традиції); в таких випадках у нас треба б сказати тільки знахідний (переємний, 4 відмінок) із додатком: „цілий, ввесь“ і ми зовсім добре зрозуміємо, що час тягнеться, отже: „цілі десятиліття були методи“, „ввесь той час“; коли треба ще яскравіше висловитись, то вже краще вжити орудного відмінка: „протягом часу“, „протягом десятиліть“ — алеж воно зовсім непотрібне, досить бути — знахідного відмінка (часу).»

        Українське мовознавство: розвідки і статті. Т. 2. — Оттава, 1981. — С. 50.

        Comment by maksymus — November 10, 2013 @ 17:56

  14. «Не вперше стикаюсь з іронічно-критичним ставленням до виразу на протязі. З цього приводу мав свого часу навіть суперечку на сторінках тернопільської преси. Бо тут справді вже пахне пуризмом. Чомусь критики цього вислову забувають про семантичну варіантність багатьох українських слів та омоніміку української мови. Думаю, ніхто мені не заперечить, що іменник протяг має в нашій мові декілька значень — струмінь повітря, простірні виміри, плин часу, довге одноманітне звучання. Тож і не дивно, що СУМ (том VIII) до статті протяг подає вираз на протязі, з поясненням протягом чого-небудь і тут же наводить цитату з М. Коцюбинського, в якій є словосполука «…на протязі своєї тринадцятилітньої служби…» та з О. Гончара «Здавалось, він на протязі всього життя…». В 1941 році, вже за німецької окупації, д-р Яким Ярема, якого я добре знав, видав у Львові «Німецько-український словник», в якому одним з тлумачень слова während є вираз на протязі. Тож не лякайтесь, читачі, що «застудитесь чи схопить вас корч», як застерігає автор звернення, бо це може статися з вами, коли ви будете сидіти просто на протязі без пояснення на якому, а коли йде мова про протяг часової тривалості, то, дасть Бог, доживете без простуди до глибокої старості. Звичайно, вираз протягом року можна вважати кращим за вислів на протязі року, але чи треба закликати носіїв мови «схаменутися», коли вони вживають останній. До речі, як на мене, то ще краще мовити впродовж року

    Петро Тимочко. Мовчати було негоже. — Т.: Горлиця, 2003. — С. 177-178.

    Comment by maksymus — November 10, 2013 @ 16:40

  15. Як сказати: «На протязі року жодного разу не побував у кіно» чи «Протягом року жодного разу не побував у кіно»?
    Російсько-український словник у трьох томах рекомендує в часовому значенні обидві форми як рівноправні. Однак словоформа на протязі більш властива книжним стилям, зокрема офіційно-діловому. Форма орудного відмінка краще вписується у мовний колорит загальновживаної української мови. Обставинне значення місця, простору, за рекомендацією словника, передається словоформою на протязі: на протязі трьох кілометрів.

    Консультації // Культура слова. К.: Наукова думка, 1986. Вип. 30-37.

    Comment by maksymus — November 10, 2013 @ 16:48

  16. «Функціональними еквівалентами знахідного означеної тривалості часу є аналітичні сполуки «прийменник протягом + родовий відмінок», «прийменник на протязі + родовий відмінок» і «прийменник упродовж + родовий відмінок»: Становлення обміну речовин відбувалося протягом дуже тривалого часу (І. Г. Підоплічко); Теплі клімати є пануючими на протязі дуже довгих відрізків часу (М. Ф. Веклич); Знову заявляємо: новаторство й традиціоналізм у формі йдуть на протязі віків поруч, як два могутні чинники в розвитку поезії і музики, і мистецтва взагалі (М. Рильський); А поодинці упродовж сторіч Ціпком Землю торсали і мацали, Щоб віднайти дорогу всіх доріг (Б. Олійник). Прийменники протягом, на протязі, упродовж із родовим відмінком охоплюють ширшу лексичну базу часових понять, ніж знахідний безприйменниковий: крім конкретних відрізків часу, сюди можуть входити назви процесів, явищ, які опосередковано стосуються тієї чи іншої тривалості, напр.: Суша та поверхневий стік води і, отже, ріки і річкові долини існували протягом усієї геологічної історії Землі (М. Ф. Веклич); Але, залишаючись незмінними в своїй загальній суті, названі дві найбільш істотні ознаки структури речення протягом історичного розвитку мови зазнають глибоких змін у своїх конкретних проявах (О. С. Мельничук). Поширюючись на шари лексики, які не охоплює знахідний безприйменниковий, прийменникові сполуки протягом, на протязі й упродовж із родовим відмінком виступають як лексико-комбінаторні еквіваленти знахідного означеної тривалості часу. Ці прийменниково-відмінкові форми вживаються в основному в науковому і публіцистичному стилях, у той час як знахідний стилістично нейтральний. У такому разі прийменники з родовим відмінком можна кваліфікувати як стильово-комбінаторні еквіваленти знахідного. Хоча треба зазначити, що конструкції з прийменниками протягом, на протязі, упродовж проникають і в мову художньої літератури, напр.: Зелена Литво! Протягом століть Німецький меч тебе не зміг скорить (М. Бажан); Відстань, що її проходили чумаки протягом цілого літа, він долає за один рейс (О. Гончар); Протягом тижня він лише зрідка згадував дівчину (Є. Гуцало). Поширенню аналітичних сполук «протягом + родовий відмінок», «на протязі + родовий відмінок», «упродовж + родовий відмінок» сприяє й те, що вони не виявляють обмежень по лінії граматичній: на противагу знахідному вони можуть виступати в реченнях із присудками-дієсловами доконаного й недоконаного виду.»

    І. Вихованець. Система відмінків української мови. — К.: Наукова думка, 1987. — С. 198-199.

    Comment by maksymus — November 10, 2013 @ 17:28

  17. «З XIX ст. починають виконувати функції прийменників відмінкові форми іменника протяг «відстань, продовження» — протягом, в протязі / в протягу, на протязі / на протягу, в протяг, з яких у мовному вжитку в XX ст. закріпилися тільки протягом і на протязі, причому конструкції з першим вживаються активніше.»

    Історія української мови. Морфологія. — К., 1978. — С. 446.

    Comment by maksymus — November 10, 2013 @ 17:35

  18. Порадники продовжують вигадувати з повітря семантику тотожних виразів:

    «Протягом чи на протязі (коли йдеться про час)?
    Протягом — уживається тоді, коли визначаються межі тривалості якоїсь дії чи явища: протягом року, протягом семестру.
    На протязі — уживається тоді, коли йдеться про відстань: на протязі п’яти кілометрів тягнулася лісопосадка.»

    Т. М. Дербеньова. Писемне й усне мовлення: Методичні рекомендації. — Вінниця: Нова книга, 2014. — С. 11.

    Comment by maksymus — February 27, 2020 @ 14:26

    • Дербеньова Тетяна Анатоліївна – викладач української мови та літератури у Вінницькому коледжі культури і мистецтв імені М. Д. Леонтовича. Закінчила Київський національний університет ім. Т. Шевченка.

      Comment by TheDarkMax2 — February 27, 2020 @ 14:52

  19. Пощастило знайти в газетних архівах один з перших приписів про протяг!

    «Куточок мови.
    „Протягом” і „впродовж”

    Дуже часто в українській пресі вживають слів „протягом“ або „на протязі“ замість слова впродовж (упродовж). Напр.: Протягом цього часу; на протязі двох років і т. д. Тимчасом вирази „протягом“, і „на протязі“ мають цілком інше значення. „Протягом“ значить: протяжно, спроквола (напр.: Цю пісню співають протягом). „На протязі“ значить: на продувному повітрі (напр. На протязі не сидіть, перестудитеся). Отож у наведених вище реченнях треба правильно писати так: Упродовж цього часу; впродовж двох років. Не плутайте виразів „протягом“ і „на протязі“ з гарним українським народнім словом упродовж!!!»
    «Український голос» (Луцьк). № 46, 30.09.1943, С. 4.

    Далі йде міркування, що треба писати фірер, а не фюрер і т. п.
    Але суть же прямо протилежна сучасним неосвіченим порадам! Автор Д. (можливо, заступник редактора газети «Український голос» у часи окупації Анатолій Захарович Дублянський, майбутній митрополит УАПЦ) впевнено відкидає і протягом, і на протязі, щоб встановити «єдино правильне» впродовж.

    * * *
    Порада пішла в люди:
    ««На протязі» й «упродовж» Також усюди здибаємо: «на протязі віків», «на протязі року», «на протязі тижня» і т. д. Український вираз на протязі значить на продувному вітрі (російське «сквозняк»). А чому не сказати: упродовж віків; упродовж року; впродовж тижня і т. д.?»
    «Вісті». №43, 26.10.1944, С. 5.

    Comment by maksymus — April 5, 2020 @ 20:20


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

Powered by WordPress.com.

%d bloggers like this: