Діаріуш або тиск слова

April 28, 2021

Незнання і влада

Filed under: Лібералізм, Політологія, Різне — maksymus @ 09:58

 

Non inutile est desiderium in oblatione

 
Незнання наше і оточуючих, здається, не є проблемою саме по собі. Ба більше, проблема в побуті часто навіть не усвідомлюється, або сприймається яко неважлива. Справді, ми всі так чи так переконані, що одна, навіть найрозвинутіша людина, знає зовсім небагато, тоді як усі разом знають усе. Мають же знати, як стверджує відома приказка. Досить порадитися, обмінятися думками, щоб усі залишилися у виграші. А раптом навпаки, раптом «усі разом», коли ці всі збираються разом, не просто не знають усього, а й знають менше, ніж нічого, тобто мають у спільності абсолютно помилкові знання, помиляються систематично?


Виходить, усе так і є. Шведський фонд «Ґапмайндер», що спеціалізується на візуалізації статистичних даних, нещодавно провів цікаве дослідження масового незнання. Виявилося, що більшість людей глибоко помиляються щодо багатьох речей у світі, даючи відповіді, гірші за вибрані випадково. Гірші за умовного шимпанзе з бананами.
 


Результати тесту 2017 року.
Можна для цікавості оцінити власне незнання на їхньому іншому короткому тесті з тринадцяти запитань. (Мій результат — 9.)

 
Найгірші проблеми й неприємності виникають тоді, коли незнання одних накладається тягарем на інших. Коли з незнання, або під тиском незнання, приймаються політичні рішення, що стосуються не тільки невігласів, що їх зі щирої помилки вимагають для себе, а й зовсім невинних людей, що опиняються в політичній меншості. Сучасні розвинуті політії, сучасні урядування з тривалими історіями виживання так чи так змушені виробляти хитрі способи обійти накладання цього тягаря, відокремлюючи свої бюрократії од усе ширших демократичних впливів. Незалежні центральні банки, верховні суди, наукові інститути, інститути державного управління. Але одного разу публіка, що звикла покладатися на цю незалежну від них компетентність, прокидається зранку, а диплом науковця з державного управління здобуває якийсь черговий Ілля Кива (професором стає Янукович, міністром освіти Шкарлет, головою парламенту академік Литвин)…

У такі миті раптом привідкривається сумна правда, що інститути, що мали б виконувати функції опосередковуючих факторів між незнанням широкої публіки та виробленням компетентних політичних рішень, так само можуть бути корумповані загальним незнанням. Але вихід для публіки існує тільки один, перевірений тисячоліттями, — ще більше вірити, що проблеми можуть бути вирішені все тими ж, давно вже непрацюючими способами, адже вони освячені часом, а головне, заспокоюють, створюють видимість вирішення. Продовжувати жертвопринесення в сподіванні щасливих змін на краще.

Ідея принесення жертви дуже приваблива. Віддавати незбагненним вищим силам щось цінне в обмін на надію на щасливий випадок, щасливе вирішення проблем; жертва задовольняє людську потребу ілюзії контролю над небезпечним світом, над власним оточенням. Ідея ця безсмертна, від заклання худоби на олтарях до забиття економік турботливим і таким же безглуздим державним втручанням. Всі щасливі, задоволені, а в особливому виграші уважні до настроїв підданих жерці.

Понад рік тому в світовому масштабі потреба негайної дії при вражаючому загальному незнанні (незнанні про рівень загрози, що перші півроку переоцінювалася в десятки разів, про найвразливіші групи, про можливі виходи тощо) призвела до неймовірного експерименту в намаганні подолати пандемію нефармацевтичними заходами. З певних політичних причин, що їх уважні дослідники досі намагаються розібрати, був відкинутий попередній столітній науковий консенсус щодо локдаунів, і країна за країною повторювала дивні політичні рішення авторитарного Китаю з припинення економічної діяльності та розведення людей по умовних камерах як основи боротьби з вірусом. Але люди у вільному світі не лабораторні щури, вони чомусь хочуть спілкуватися, заробляти, відпочивати, одержувати нові враження, навчатися, навіть молитися та багато чого іншого, що неможливо робити без ризику зараження при контактах. І всі гадані виграші від заборон вкладаються в індивідуальні заходи, в добровільні самообмеження поведінки, без яких урядове насильство нічого не досягає. Хоча за рік проявилася неефективність, ба більше — підтверджена шкідливість впровадження локдаунів та примусових урядових обмежень на соціально-економічне життя, нічим не опосередковане незнання, помножене на гонитву ЗМІ за смаженим, продовжує виливатися в політичні рішення, що ведуть до скорочення прав і свобод людей по всьому світу. Особливо це сумно виглядає в третьорядних державах з імітаційною наукою, де слабо уявляють собі, для чого взагалі можна вдаватися до тих чи тих заходів, і які це матиме наслідки в розрахунку вигод та витрат.

Карантинні обмеження, накладені на здорове населення, нині виконують все ту ж вічну роль принесення жертви, як і древнє заклання тельців. Єдина їх працююча функція — дарувати незнаючому населенню надію. Обміняти цілком реальну жертву — погіршення життя — на сподівання на краще, на диво, на заспокоєння ілюзією контролю. О, а от цю важливу символічну функцію державного управління наші Киви чудово розуміють, продовжуючи керувати тими, хто не просто не знає щось, а знає менше, ніж нічого.

Головна проблема з будь-якими символічними способами подолання проблем у тому, що вони ніколи не можуть досягти мети — повного контролю над бідою. Раз упроваджена, символічна політика жертви може тривати безкінечно, поки даруватиме систематично дезінформованим учасникам заспокоєння. Від жертвопринесення ніколи не відмовляються через те, що воно не працює. І це ж зовсім не випадковість, адже жерці завжди у виграші.

 
* «Певний смуток личить тому, хто приносить жертву богові» (Дюма).
 

11 Comments »

  1. Цей тест подібний до того, який був на одній з лекцій Критичного мислення) Якщо я не помиляюся, то причина низьких балів не стільки в незнанні, а, навпаки, у тому як люди часто дивляться новини (де переважає негативний контент). Гадаю, що найвищі результати отримають невиправні оптимісти. У мене, наприклад, неправильні відповіді були саме для тих питань, де я вибрав більш песимістичну відповідь.

    Comment by victorpolyanko — April 28, 2021 @ 12:25

    • Так, це прямо стосується упередження підтвердження (відсутності підтвердження).

      Цікаво, скільки вийшло? Я помилився аж чотири рази, хоча був майже впевнений у відповідях.

      Comment by maksymus — April 28, 2021 @ 12:30

      • У мене вийшло 10. Але цей результат непоказовий, бо для частини питань, в яких я не орієнтувався, просто вибирав найбільш оптимістичний варіант) Найсмішніше, що серед 3 помилок було одне питання, в якому я думав, що розбираюся.

        Comment by victorpolyanko — April 28, 2021 @ 14:13

        • В мене теж кумедно вийшло у питанні з кількістю населення на континентах: теоретично ніби знала, що населення Євразії складає 5 мільярдів, але все одно чомусь обрала карту, де в кожній з Америк по мільярду.

          Comment by criticalthinkerua — April 28, 2021 @ 15:28

      • У мене, коли вперше натрапила на тест у “Фактології”, було 8 правильних відповідей :)

        Але тут може бути одна обставина: якщо правильними є найоптимістичніші відповіді, то тест не зовсім об’єктивний. Цікаво, яким був би результат, якби до деяких питань пропонувався ще оптимістичніший варіант. Здається, при професійному складанні тестів чи опитувальників робиться поправка і на цей нюанс – інтуїтивно людина очікує збалансованості, і коли доводиться обирати, умовно кажучи, суцільні “А”, це декого збиває з пантелику.

        Comment by criticalthinkerua — April 28, 2021 @ 15:26

        • Відповіді виглядають оптимістичними через те, що ми в новинах чуємо (бо любимо чути, віддаючи увагу та відповідно приносячи прибутки мас-медіа) переважно про якісь надзвичайні події, що мають нас налякати, здивувати, розчулити, розважити. Скажімо, кілька останніх днів у всіх новинах вражаючі кадри з Індії, що створюють хибне уявлення про надзвичайний перебіг пандемії, при тому, що за сухими даними відносних цифр зараз справжня біда з коронавірусом в Угорщині, про яку в новинах годі почути.

          Ми чуємо постійно про боротьбу з бідністю, з нерівністю, з голодом, з кліматичними змінами тощо (реально, насправді необхідну боротьбу з реальними проблемами!), і уявляємо, що ситуація значно гірша, ніж є.

          Comment by maksymus — April 28, 2021 @ 16:41

          • Здається, є підозра, що індійський штам стійкіший до антитіл. А це посилює загрозу, як видно на прикладі британського і бразильського штамів.

            А у випадку тестів, цікаво було б зробити дзеркальний тест, де правильним майже завжди є найпесимістичніший варіант. Думаю, такий тест показав би невиправданий оптимізм багатьох учасників.

            Як викладачка, сама спостерігала очікування збалансованості відповідей. Якось, коли у виші проводився тест залишкових знань із різних предметів, я взялась робити вручну різні варіанти на основі тесту (тобто, питання були для всіх однаковими, але відрізнялась їхня послідовність). Крім зміни порядку питань, я вирішила перемішати ще й порядок відповідей – в одному варіанті правильна відповідь йшла як опція А, в іншому ця ж відповідь була позначена як Б. У результаті вийшло, що в одному варіанті правильні відповіді частіше за інші були позначені літерою В, а в іншому варіанті траплялись чотири Г підряд. Це спантеличувало студентів, і я навіть мусила попереджати, щоб їх не дивувало, якщо серед правильних відповідей частіше траплятиметься певна літера, чи якась літера йтиме кілька разів підряд.

            Comment by criticalthinkerua — April 29, 2021 @ 00:59

  2. А ще, до питання епістократії: Рослінг зазначає, що відповіді освічених людей були не кращими за середні, зокрема, деякі найнижчі результати належали лауреатам Нобелівської премії та дослідникам у галузі медицини. Як бачите, принаймні в даному разі епістократія не працює :)

    Comment by criticalthinkerua — April 28, 2021 @ 15:35

    • Це теж чудове епістократичне спостереження про неефективність «громадянської» освіти в типових програмах шкіл та вишів по всьому світу. Засвідчує, що загальна освіта, і зокрема професійна, спеціалізована освіта, завдяки якій людина робить наукові прориви в своїй галузі, не дарує автоматично довіском всі ті суспільно-політичні знання, необхідні, щоб бути хорошим виборцем. Тому й потрібні відповідні тести.

      Але загалом, як показували дані Б. Каплана та інших, хто досліджував феномен незнання, все-таки існує певна кореляція між суспільно-політичними знаннями та освітнім рівнем.

      Comment by maksymus — April 28, 2021 @ 16:15

      • Ну так, освіта неефективна, зате відповідні тести розроблятимуть ефективні епістократи :)

        Comment by criticalthinkerua — April 29, 2021 @ 00:44

        • Неефективність «громадянської» освіти це відома річ. Люди просто не запам’ятовують те, що не стосується безпосередньо їх. А коли повинні були б проходити тести для одержання права мати владу над іншими (навіть крихту у вигляді голосу на виборах), то стосувалося б. Інтерес є потужним стимулом здобувати відповідні знання й компетентності, а відсутність інтересу — див. на графіку відповідей в головному повідомленні.

          Comment by maksymus — April 29, 2021 @ 06:11


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

Website Powered by WordPress.com.

%d bloggers like this: