Діаріуш або тиск слова

December 11, 2020

Розподіл дефіцитної вакцини

Filed under: Лібералізм, Політологія, Різне — maksymus @ 10:31

 
На цьому тижні почалася перша в світі масштабна вакцинація проти ковід. Закупівля у виробників і розподіл фармацевтичної продукції з самого початку були взяті під контроль державами, де створюють списки, процедури, протоколи масової вакцинації. У новинах з Великої Британії нам показують перших вакцинованих, чиновники запевняють, що нікому не робитимуть поступок, сама королівська родина сумирно займає свою чергу, препарати розподілятимуться тільки по визначених групах населення і тільки по черзі… На перший погляд усе виглядає дуже справедливо і практично, поки одне підступне питання не псує всю зворушливу картину. А чому це раптом британські пенсіонери одержують рятівну вакцину першими? Вже одержують.


Виходить, у контрольованій державами системі розподілу життєво важливого препарату британці виявилися чимось кращими за французів, скажімо (навіть не кажу про українців; наші чиновники, готуючи новий локдаун на січень, запевняють, що вакцина через світові канали і квоти надійде аж у травні, аналітики ж виправляють, що масова вакцинація зможе розпочатися не раніше осені наступного року). Тож життя не рівноцінні? Деякі життя не мають такого значення? Перші пояснення, що британці просто вправно провели переговори з постачальниками, а завдяки «Брекзіту» позбулися неповоротких бюрократичних перепон ЄС з сертифікації та координації, може бути слушним, але таке пояснення через компетентність урядування як виправдання справедливості в першочерговості ставить іще більше питань.

Моральна ідея, що виправдовує контроль над ринком вакцини від ковід з боку урядів, і яку добровільно чи через насильство приймають з боку населення, полягає в тому, що чиновники тут зіграють краще (ефективніше, справедливіше, сердобольніше) за той бездушний вільний ринок, що зважає тільки на прибуток і не бере до уваги потреби знедолених. Але чи зможуть насправді чиновники зіграти краще за вільний ринок? Відповідь — ні.

Зрозуміло, там, де державами штучно створено контрольований розподіл певних дібр, отже, створено дефіцит, неодмінно з’являється криміналізований тіньовий ринок. Інтерпол попереджає, що з початком вакцинування на тіньовому ринку вже з’явилися доступні за окрему плату вакцини, частина з яких підроблена. Поки потрібна вже зараз вакцина добереться до України, Латинської Америки, або ж до країн Африки (де життя чорношкірих теж мають значення), не зважаючи на інтерполівські попередження, тіньовий ринок зробиться легшим і зручнішим способом дістати вакцину тим, хто готовий платити. От тільки ціна буде збільшена відповідно до витрат на подолання штучних перешкод.

Повернуся до прикладу Британії. Виходить, у світовій черзі за вакциною чиновники країн можуть конкурувати у вправності, у зв’язках, у впливі, у привабливішій пропозиції, тобто виправдання справедливості першочерговості британської вакцинації нічим не відрізняється від виправдання звичайного ринкового способу розподілу, через ціну. Тільки у світі, де вакцину контролюють уряди, до ціни додається ще багато чого позаринкового, що, по суті, є тим добре відомим радянським способом торгівлі дефіцитом, коли для купівлі чогось, призначеного для всіх, окрім встановленої низької ціни, треба було додавати зв’язки, вплив і т. д. Зрештою, хто не мав чого додати, стояв у черзі, витрачаючи свій час як оцей додатковий розхідний матеріал. Час (до весни чи, може, до осені) і тепер стає українською платою за доступ до дефіциту, за відсутності зв’язків, статусу та всього іншого, що має Велика Британія. Проте цей додаток не збільшує пропозиції, працює тільки на подавлення попиту.

Державний розподіл дефіцитного товару, при всій вдаваній проголошуваній справедливості, насправді не тільки неефективний, а й абсолютно несправедливий. «Ринкові ціни працюють на задоволення потреб людей як з боку попиту, так і з боку пропозиції. Ціни можуть бути не ідеальними. Але вони, як правило, працюють краще, ніж альтернатива» (Метт Зволінскі).

Джон Кокрен робить ще більш сильне твердження: «У світі вільного ринку ми не мали б пандемії». Можливо, це звучить надто ідеалістично, але невдачі світових урядів мали б ставити це питання частіше.
 

24 Comments »

  1. У випадку медицини ринкові механізми не завжди ефективні. Наприклад, американська система комерційного страхування виглядає більш марнотратною й менш ефективною за канадську, де доступ до медичних послуг значною мірою покриває держава.

    До того ж зв’язки, вплив, вправність – це теж вид капіталу, в тому числі й суспільного, який потрібно плекати. Зрозуміло, при вільному ринку багатші індивіди з різник країн вакцинувалися б, залишаючи бідніших співгромадян помирати. А от якщо на вакцину доведеться зачекати всім, це непогане нагадування багатшим, що вони в одному човні з біднішими.

    Comment by criticalthinkerua — December 11, 2020 @ 15:25

    • Не в одному ж човні! Заможні при бажанні придбають на «чорному» ринку й одержать тоді, коли захочуть. (Не поставити на кожному етапі поширення контролера. Не поставити контролера наглядати над контролером. І т. д.) Страждатимуть же як раз незаможні, на котрих дефіцит буде перекладено у вигляді черги. Страждатимуть чесні, для кого незаконні способи одержання дефіциту закриті через моральність. Виходить, чиновницьке втручання і неефективне, і аморальне. Також, мені здається, має бути абсолютно очевидним, чим погано штучне притлумлення з боку попиту, при якому пропозиція не стимулюється, замість ринкового важеля попиту і пропозиції

      Покриває держава — покривають платники податків. У Канаді на медицину збирають податок з населення, непрямі податки також. І це несправедливо, як і завжди у випадку перекладання витрат на всіх. (Перекладання через бюрократизацію та додаткові, нематеріальні, витрати.) У контексті обговорення перекладання дефіциту на чергу цікаво, що у випадку канадської субсидованої медицини вимушено створюється такий самий дефіцит послуг. Наприклад, одержати медичну послугу в той же день важче, ніж у США, також значно довше ждати планової операції. (Показник waiting time for patients стає ключовим в оцінці ефективності.) До інших додається типова проблема державного втручання — знайти хорошого лікаря, до якого неможливо записатися.

      Comment by maksymus — December 11, 2020 @ 16:57

      • > І це несправедливо, як і завжди у випадку перекладання витрат на всіх.

        Несправедливість починається з того, що стартовий капітал у різних людей неоднаковий. Вихідці з бідніших прошарків на кожному життєвому етапі мають менше можливостей, ніж вихідці з багатших, тож за допомогою податків і механізмів державного втручання цю несправедливість принаймні частково намагаються компенсувати.

        Comment by criticalthinkerua — December 12, 2020 @ 00:15

        • Ні, різний стартовий капітал (інтелект, зріст, здоров’я, індивідуальність, місце народження) це жодним чином не несправедливість. Серед інших людських потреб є потреба забезпечити своє потомство, фізичне чи духовне. Було б зовсім несправедливо позбавляти людей цієї можливості забезпечити кращі стартові умови тим, кому вони бажають, примусовим перерозподілом. Можна сказати, це знищення важливого людського стимулу ставати кращими. Ба ще більш несправедливо, коли це робитиметься неефективним втручанням державних чиновників, котрі, самі живучи на податки, на свій смак вирішуватимуть, як «компенсувати» те, що передається у спадок. (Зрештою, коли публіку можна годувати таким компенсаційним поясненням, завжди виходить, що чиновники вправно забезпечують кращі стартові умови своєму потомству.)

          За великим рахунком, засудження стартових умов ставить під сумнів узагалі ідею добровільної доброчинності й необхідного ризику для починання. Бо чому це одному стартапу дістається певна сума для розвитку, а другому — ні. І т. д.

          Comment by maksymus — December 12, 2020 @ 06:31

          • > Ні, різний стартовий капітал (інтелект, зріст, здоров’я, індивідуальність, місце народження) це жодним чином не несправедливість.

            Роулз із цим би не погодився.

            > Було б зовсім несправедливо позбавляти людей цієї можливості забезпечити кращі стартові умови тим, кому вони бажають, примусовим перерозподілом.

            Перерозподіл має на меті підкоригувати нерівність стартових умов, і таким чином дати вихідцям із непривілейованих прошарків ті можливості, яких вони позбавлені не з власної вини, а лише тому, що їм не пощастило народитись у привілейованіших колах. А привілейованіші втрачають лише частину своїх привілеїв. Наприклад, успішний бізнесмен через систему податків фінансує не лише освіту своїх дітей, а й освіту дітей бомжів чи алкоголіків, але зрештою, такий перерозподіл дає непривілейованим дітям стимул здобути професію і працею заробляти на життя, а не, наприклад, об’єднатись в банду і пограбувати бізнесмена та прирізати його дітей.

            Comment by criticalthinkerua — December 12, 2020 @ 22:24

            • Коли йдеться про щастя (ви пишете, що їм «не пощастило»), то висмикувати один момент випадку, щоб іґнорувати інші — не надто послідовне міркування (хоча це типово роулзіанська помилка: (1), (2)). Комусь пощастило мати стартовий капітал, комусь міцне здоров’я, комусь заможному пощастило згодом примножити капітал, комусь не пощастило розоритися, хтось заможний спився і став бомжем, хтось з бомжів доклав зусиль і став заможним і т. д.

              От чому має зазнавати несправедливості примусового перерозподілу той ваш успішний бізнесмен, котрий, наприклад, навчений прикладом невдалого батька-алкоголка, свідомо обмежує своє вживання спиртного, щоб мати можливість акумулювати свої, чесно зароблені гроші на те, на що бажає (на волонтерство, на лікування незнайомої дитини, на яку збирають гроші по телевізору, на улюблену церкву, на що завгодно, і на своє потомство, в тому числі)? Щоб його грошима розпоряджалися на свій розсуд (і свій інтерес!) якісь чиновники? Тут знову ви наводите дивовижно безглуздий арґумент страху, щоб виправдати ідею віддавати потенційному бандиту частку, щоб той не йшов у банду. Це аморальний арґумент, який я абсолютно не приймаю. Адже замість віддати заздрісному потенційному бандиту частку бізнесмен може профінансувати приватну охоронну фірму, ба навіть військо. Ми ж про справедливість, а ви про потурання явній несправедливості. У будь-якому разі ваш інструментальний арґумент «віддати чиновнику, бо інакше прийдуть бандити і відберуть» також програшний, адже не враховує упереджуючу поведінку самих заможних, котрі здатні й без посередництва чиновника передбачити і такі небезпеки, якщо вже здатні були ефективно порядкувати своїм життям, щоб здобути капітал.

              Comment by maksymus — December 13, 2020 @ 06:06

              • > комусь заможному пощастило згодом примножити капітал, комусь не пощастило розоритися, хтось заможний спився і став бомжем, хтось з бомжів доклав зусиль і став заможним і т. д.

                А тепер порівняйте відсоток заможних, котрі стали бомжами і бомжів, котрі стали заможними. В різних англомовних джерелах з соціальної проблематики мені не раз траплялось міркування, що найпопулярніший спосіб стати багатим у США – це народитись у родині багатіїв. І це при тому, що США – це країна можливостей. Якщо переважна більшість успішних бізнесменів були навчені не прикладом батька-алкоголіка, а успішними батьками, які їм змалечку забезпечили значну фору перед однолітками, (починаючи від якіснішої освіти і закінчуючи лайфхаками ділової поведінки, всотаними з дитинства, потрібними знайомствами, колом спілкування, що сприяє успіху) то їм не випадає нарікати на перерозподіл.

                Comment by criticalthinkerua — December 13, 2020 @ 21:44

                • Порівняйте відсоток олімпійських чемпіонів, хто народився хворобливим і став медалістом у загальних змаганнях. Порівняйте відсоток нобелівських лауреатів з фізики, хто народився розумово відсталим, але здобув академічні ступені… Ви обмежуєтеся тільки одним випадком везіння на старті, це дивно, коли йдеться про справедливість. Зрівнялівка це не справедливість.

                  Саме так, батьки передають не тільки матеріальний, а й, часто, соціальний капітал. Це теж справедливо, вони можуть передавати належне їм кому забажають. Інакше ви просто знищуєте, забороняєте все волонтерство, всю ідею доброчинних фондів, створених з певними цілями, всю позадержавну активність. (Ви жертвуєте гроші на тепловізор для того підрозділу? Стоп! Хай держава забере частину, а чиновник вирішить за вас, де ваші гроші потрібні. Ви вирішили прочитати доброчинну лекцію на Майдані для селян. Стоп! Хай держава визначить, як ви маєте витратити час своєї доброчинності! Ви склали заповіт на користь своєї церкви. Стоп! Чиновник відбере частину і розподілить між усіма церквами. І т. д. Ви вирішили навчити свою дитину, дати їй якийсь соціальний досвід. Стоп! Чиновник краще знає, кого ви маєте підтримувати, кого навчати, кому передавати.) І не нарікайте, чиновник, беручи свою частку вашого, знає краще за вас.

                  З приводу чергового вашого інструментального арґументу результатів. Є дані, що спадковий капітал втрачається в другому-третьому поколінні. І що третина найзаможніших вийшли зі злиднів. (Залежно від країни. В США 80% «селф-мейд» мільйонерів, справді країна можливостей; так що дотеп про найпопулярніший спосіб це помилка узагальнення.) І це теж справедливо, адже йдеться про той самий випадок, що дозволяє одним бути вправними з успадкованим капіталом, а другим ні. Випадок, що одним дозволяє заробити, а другим розоритися.

                  Comment by maksymus — December 14, 2020 @ 06:13

              • Хочу ще відмітити дивно спокійне ставлення до того, що хтось з уряду за людину вирішуватиме, що їй чогось вистачить. Оце «не випадає нарікати», вирішене за інших, на що їм нарікати, мене справді лякає в лівому авторитарному дискурсі. Бо якщо того податку, накладеного з метою перерозподілу вистачить, щоб зробити бізнес неконкурентним, тоді заможний поповнює ряди знедолених. (Власне, кожний податок, навіть найменший, так і робить. Існує навіть популярний мем, що соціалісти бажають все, що здатне вижити без держави, оподаткувати до знищення, а все, що нездатне, підтримувати й ґальванізувати.)

                І на другий момент варто звернути увагу — принципову відносність оцінки заможності. Завжди, коли проводять міркування про зрівнялівку стартових умов, дивляться вгору, вважаючи, що йдеться ж про отих справді великих заможних, а тих на якомусь посередньому рівні це не стосується. Питання ж величини й оцінки. Адже хоч як визначати привілейованих, на кожного, хто може взагалі поставити таке питання завдякі власній освіті та вільному часу міркувати про це, знизу вгору дивиться значно більше заздрісних очей, ніж можна уявити привілейованих згори. І заклики ділитися з потенційними бандитами, бо у них там нагорі вистачить привілеїв (на суб’єктивну оцінку їхніх можливостей, звісно), в першу чергу дістануть знизу вас, а не тих, того можна уявляти як заможних. На цьому дивовижному нерозумінні провалюються кожного разу прихильники лівих революцій по всьому світу.

                Comment by maksymus — December 15, 2020 @ 08:41

    • А до українських стоматологів, де між лікарем і пацієнтом жодних посередників, їздять з усього світу, та й лікарі не скаржаться. Шах і мат і комерційному страхуванню, і державному фінансуванню.

      Ось яка різниця між тим, коли фактичний споживач послуг бере безпосередню участь у ціноутворенні, і коли за нього все вирішили.

      Comment by drewndia — December 11, 2020 @ 21:21

      • Ринок стоматологічних послуг має різні ніші, у найбідніших залишається можливість звернутись у державну поліклініку. До того ж тут не йдеться про питання життя й смерті. У випадку з вакцинами слід ще враховувати, що на цьому ринку, на відміну від ринку стоматологічних послуг, присутні переважно великі гравці. Коли йдеться про олігополію чи монополію, втручання держави виглядає інакше, ніж у випадку ринку з багатьма учасниками, жоден з яких не здатен вплинути на весь ринок.

        Comment by criticalthinkerua — December 12, 2020 @ 00:26

        • Тільки великі гравці на ринку вакцин присутні через викривлення ринку державним втручанням. Оцей феномен «вакцинного націоналізму», коли одні держави виходять вправнішими в одержанні дефіциту, виникає завдяки цьому викривленню, коли поза державами поширення вакцин криміналізоване. Самі держави і створюють ту олігополію чи монополію.

          Comment by maksymus — December 12, 2020 @ 06:41

          • Виробництво вакцин – це складний і затратний бізнес, який під силу тільки великим компаніям. Здається, тут олігополія зумовлена самою природою цієї галузі.

            Comment by criticalthinkerua — December 12, 2020 @ 22:26

            • За посиланням у головному повідомленні можна прочитати, що вакцина була готова ще на початку весни. Її державне схвалення через протоколи і процедури, що обмежують медичні препарати, це саме ті штучні бар’єри. Це не природа галузі, це природа державного управління, що вирішує за підданих, що їм можна вживати, а що криміналізовано.

              Comment by maksymus — December 13, 2020 @ 06:10

              • Нормальні вакцини розробляються роками. Скорочена процедура може прискорити процес, але все одно потрібно близько року, щоб впевнитися, що вакцину можна використовувати. Мабуть, із кількох десятків вакцин, які були готові на початку весни (тобто, через два місяці після спалаху коронавірусу), до кінцевої стадії залишилась одна, інші відсіялись у процесі випробувань. Втім, може і був сенс дозволити всім бажаючим вакцинуватись неперевіреними вакцинами – хай би природний добір зробив свою справу.

                Comment by criticalthinkerua — December 13, 2020 @ 22:00

                • Саме так, процедури, розтягнуті на рік, створені тому, що чиновник не може брати на себе моральний ризик дозволити неперевірені ліки. У сучасному світі чиновники часто визначають, що можна людям вживати в їжу, а що заборонено і карається. У звичайних умовах на це можна не звертати увагу, а інколи навіть ставитися прихильно, як до муніципальних заборон на куріння чи до «сухого закону» та його елементів (обмеження часу продажу). Проте коли стоїть питання врятування людей у світовому масштабі, підхід потрібен інший. Процедури перевірки з безпечного запобіжника перетворюються на чинник збільшення кількості жертв.

                  Comment by maksymus — December 14, 2020 @ 05:53

                  • От і я так думаю, що якщо не наприкінці другої стадії, то після її завершення вже точно чиновницька демагогія та тривалі процедури призвели до масової загибелі людей.

                    Comment by drewndia — December 14, 2020 @ 13:36

        • У державних стоматологічних поліклініках висять офіційні прейскуранти платних послуг, серед яких навіть простий огляд платний. Але майже все проходить повз касу.

          А в питанні життя й смерті виходить так, що безпечність деяких вакцин була підтверджена ще в липні, а з того часу чиновники від медицини захищають людей не від пандемії, а від вакцини. Безпечна вакцина з невідомою ефективністю — це все ж краще, ніж ніякої.

          Comment by drewndia — December 12, 2020 @ 10:49

  2. Цікаві дані про викривлення державним втручанням ринку вакцин наводить «Амнесті Інтернешнл» (посилання): «…всі дози вакцини фірми „Модерна“ та 96% групи „Пфайзер“/„БіоНТек“ були придбані заможними країнами. Хороший контраст демонструє група „Оксфорд“/„АстраЗенека“, котрі пообіцяли надати 64% вироблених ними доз людям у країнах, що розвиваються». Наступного року всі разом зможуть покрити тільки 18% світу.

    Табличка, що її наводить журнал «Економіст», вражає. Скажімо, Канада викупила собі таку кількість, що спроможна вакцинувати всіх канадців п’ять разів. Найзаможніші 14% країн зможуть вакцинувати своє населення тричі. Явище вже одержало назву вакцинний націоналізм (vaccine nationalism). При цьому вихід, що його пропонує згадана за посиланням коаліція ґлобальних та національних організацій та активістів, об’єднаних у «Народний вакцинний альянс», полягає у відмові від ринку взагалі, що позбавить розробників вакцин взагалі всіх стимулів продовжувати їх розробляти та виробляти.

    Дивовижно виходить. Спершу під гаслами справедливості для всіх було позаринковими обмеженнями створено пріоритет для державних закупівель, а в світовому масштабі криміналізовано решту способів продажу вакцини. Обґрунтування типово соціалістичне — щоб доступ був не тільки у багатіїв. Ну й от маємо. Завдяки цьому обмеженню ринкових механізмів вправні держави з більш компетентними у номенклатурних способах і заможнішими урядами змогли здобути для себе помітно кращі умови розподілу, захопивши собі майже всю доступну вакцину на наступний рік, не зважаючи навіть на свої на реальні потреби (звісно, обмежена штучно ціна не сприяє економії — можна купувати все, що є, не дуже й потребуючи). Тепер, побачивши, що антиринкові механізми очікувано виявилися і несправедливими, і неефективними, — і хто б міг подумати?! — ліві пропонують вдатися до ще більш антиринкових рішень — ще болячіше вдарити по плечу пропозиції, зробивши вакцини світовим здобутком. Не спрацює й це, у них винуваті будуть знову хто завгодно, ба тільки не антиринкові викривлення.

    Comment by maksymus — December 11, 2020 @ 20:52

    • То чому б не скооперуватися та не піти аж до ЄСПЛ, що цей підхід порушує право на медицину та явно дискримінує людей?

      Comment by drewndia — December 11, 2020 @ 21:32

      • Можливо, такі позови і робитимуть. Проте навіть без них вічно перекривати ринок на свою користь провідні держави не зможуть. Особливо, коли існує такий незадоволений попит. Буде втрачено час, звісно.

        Comment by maksymus — December 12, 2020 @ 06:56

  3. Філіп Стіл. Ми мали вакцину з самого початку, просто вам не дозволяли її споживати (ФЕО, 22 грудня 2020):
    «Мало хто усвідомлює, що вакцина компанії „Модерна“ проти ковід, котру Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів (США) нарешті об’явило „високоефективною“ і котра зараз розповсюджується серед американців, насправді доступна майже рік. (…) На протязі всього перебігу пандемії, хоча сотні тисяч загинули, а світова економіка була зруйнована локдаунами, ця високоефективна вакцина була доступна. (…)
    Трагічна правда полягає в тому, що нами керує боягузлива медична бюрократія, котра скоріше дозволить померти сотням тисяч людей, ніж зазнати потенційної критики за дозвіл на пришвидшене випробування вакцини».

    Comment by maksymus — December 23, 2020 @ 19:15

    • Як завжди шикарно! Однак цікаво, що найшвидше масову вакцинацію розпочали невільні Китай і Росія. Тобто там, де бюрократів нема кому критикувати, вони можуть приймати рішення швидше.

      Comment by drewndia — December 25, 2020 @ 15:42

  4. Брайан Каплан у замітці «Демократичний централізм ковід» цитує анонімного автора (Еконліб, 29 грудня 2020):
    «Хоча упереджена журналістика навряд чи є новинкою в США чи деінде, рух за припинення можливості поширювати альтернативні думки, здається, був новим, принаймні в межах США. (…) Це нове ставлення викликає подив, враховуючи новизну вірусу та особливо непіддатливий у цьому випадку характер оптимального політичного рішення, котре повинно враховувати ймовірне розповсюдження вірусу в умовах різної політики та загальний вплив вибору політики на надзвичайно складну й взаємозв’язану ґлобальну економіку. Одверто абсурдно думати, що до березня чи квітня всі розумні люди дійшли єдиної думки про те, що світова економіка повинна бути заблокована, але великі агентства та інформаційні платформи діяли так, ніби це було встановленим фактом. (…) Натомість виявляється, що метою інформаційних фільтрів, схоже, був контроль інформації задля контролю інформації. Наслідки цього прагнення викликають занепокоєння.»

    Comment by maksymus — December 29, 2020 @ 20:02


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

Website Powered by WordPress.com.

%d bloggers like this: