Загадкова Настасія Камулиха

 
У музеї народної архітектури та побуту під відкритим небом у Пирогово в Києві звернув увагу на поховальні хрести середини XVIII ст., невідомо звідки притягнуті під дивовижну дерев’яну церкву св. Миколая, перенесену сюди з села Зелене Тернопільської області. (Як свідчить напис, церква, побудована 1817 року, типова для Західного Поділля.)

На першому знімку ці хрести знаходяться біля дальньої огорожі, один навіть конструктивно вбудований у неї.
 

Церква св. Миколая в Пирогово (Київ, вересень 2020)

 

Перший хрест «Попадя», другий — «Настасія Камулиха»

 
Цікаво, що це виявилися не козацькі, як здалося на перший погляд за характерним виготовленням, а жіночі поховальні хрести.

Ім’я на першому розібрати не вдалося, тільки те, що під ним була похована «року… ≠а̃ψ̃м̃θ̃» (1749 рік) жінка, «раба божія,… ієрея Ілії попадя». На другому (1758 року) напис зберігся краще. Тут можна прочитати навіть ім’я «Настасія», а от прізвище, чи прізвисько за чоловіком, виявилося унікальним. Чітко читається рядок «Камулиха», що його я не зміг співвіднести з жодним відомим чоловічим — Камилитій? Камуель? (Перебираю імена зі словника Беринди.) Може, вона взагалі єдина відома зі збережених написів Камуелиха? Чи може, в попередньому рядку просто стерлися від часу ще літери?

Цікава загадка. А позаду цієї церкви стоїть ще кілька хрестів. І тільки один з них має напис, що теж виявився жіночим. Під ним колись була похована «раба божія… Євдокія Луциха».