Подивився останній з приквелів до «Гаррі Поттера» про фантастичних тварин. При тому, що дуже сподобалася радикальна зміна стилістики, за загальною нудністю фільм наближається до останніх частин епопеї. Але тут цікаво, що магічність перенесена в світ кінця 1920-х років без додаткового чаклунського антуражу у вигляді капелюхів, мантій, мітел та іншого зайвого відволікання невибагливої глядацької уваги. Скажімо, як поодинокий приклад, юний Дамблдор, відомий нам за забавним ґендальфоподібним образом перших книг/екранізацій, тут одягнутий як цілком світський англійський професор початку XX ст., популярний серед учнів Хоґвартсу своєю проґресивністю, а не патріархальністю. Архіворог же виглядає якимось панком, а не монстром з потойбіччя. Наче за логікою творів Роулінґ між тим міжвоєнним часом, коли персонажі намагалися наслідувати останню моду, використовуючи найсучасніші людські досягнення в одязі й техніці, і часом поттеріани сталася якась несподівана стилістична архаїзація, що змусила світ магів закосніти в відмові від використання сучасних людських здобутків, од транспорту до банківської системи, ба навіть переважно ще й повернутися до вікторіанських часів.
Але не художню переконливість хочу зауважити, це справа на любителя. А те, що фентезійні світи, тобто всесвіти з упровадженням додаткової магічної складової, чомусь завжди скочуються до спрощення, до авторитаризму й суворого розділення персонажів на панівні, особливі, та підлеглі групи. Наче саме введення джерела чарів і доступ до нього героїв та антигероїв через суворий вишкіл чи за правом народження вимагає як наслідок вибудовування ієрархії, причому суворої ієрархії, часто аж до рабства. Мені здається, вимога авторитаризму в магічних світах має сенс. Адже саме «розчаклування» світу колись позбавило леґітимності ієрархії релігійної та монархічної влади й віддало її на відкуп складним сучасним масовим суспільствам з вимогою рівності й демократії. І тому хороші автори, відчуваючи, що повернення чаклунства просто мусить повернути і нерівність, і несправедливість політичну, змушені йти за логікою створених світів, що вже не залежить од їхніх власних переконань.
З фентезі навряд чи так однозначно. Спрощення, чорно-біла картина світу взагалі властива популярній літературі. А щодо ієрархії, то жорстка централізація якраз відбулась при переході від середньовічного до модерного суспільства. До того ж не забуваймо про комунізм і нацизм як побічні продукти просвітницького раціоналізму. З іншого боку, в магічних світах авторитаризм не обов’язковий, адже, зрештою, магічний світогляд є значною мірою локальним, в багатьох культурах різні міфологічні істоти уявлялись без чіткої ієрархії, не утворюючи послідовного пантеону (здається, на цю рису вказували різні дослідники фольклору).
Comment by criticalthinkerua — December 10, 2018 @ 00:02
Мабуть, треба уточнити, що я маю на увазі не просто ієрархію, а жорстко задану ієрархію нерівностей, де позиція залежить од народження й доступ до магічного джерела визначає положення особи. Навіть у, здавалося б, республіканському русі опору «Зоряних війн» принцеси, а рабство дуже поширена річ. І це визначається саме наявністю магічного компонента.
Comment by maksymus — December 10, 2018 @ 05:41
> визначається саме наявністю магічного компонента
Тим не менш, наявність магічного компоненту чомусь не завадила Лесі Українці вкласти у вуста Мавки фразу “Ну, як-таки щоб воля – та пропала?”. Це, звісно, не зовсім фентезі, але на цьому прикладі видно, що магічний компонент можна обернути по-різному.
Comment by criticalthinkerua — December 10, 2018 @ 15:50
Відносини панування в світі «Лісової пісні» досить прозорі. Скажімо, вмовляння владою: «Щоб тобі здобути лісову корону ми Змію-Царицю скинемо із трону».
Comment by maksymus — December 10, 2018 @ 16:18
Це ж радше заклик до революції :)
А якщо ще врахувати насмішку з боку русалки у відповідь на погрозу Лісовика завалити озеро листям, то треба неабияк напружити фантазію, щоб добачити у міфічному світі жорстку ієрархію. В “Лісовій пісні” відносини панування і несвободи значно яскравіше виражені в людському світі, а от магічний світ асоціюється зі свободою.
Можливо, варто згадати образи демонічних героїв в романтичній традиції, яким ближча не жорстка ієрархія, а бунтарський пафос.
Comment by criticalthinkerua — December 11, 2018 @ 02:31
Згадана принцеса в «Зоряних війнах» теж асоціюється зі свободою і республікою, але відносини спадкової ієрархії, кровної вищості й підпорядкування на місці.
Comment by maksymus — December 11, 2018 @ 05:58
Напевно з культурним та науковим поступом маглівського побуту, чарівники почали втрачати свою самість, і сталася консервативна реакція.
Архаїчне вбрання це маніфестація своєї природи, окремішності та елітарності.
Comment by Максим Безрук (UeArtemis) — January 8, 2019 @ 09:36
Десь натрапив на веселий коментар про те, що пересічна дитина в магічному світі поттеріани, навіть найчистокровніша, повинна мріяти б поступити в звичайні людські школи й виші, щоб користуватися електронікою, транспортом, сучасним одягом, а не тим, на що їх прирікають маги.
Comment by maksymus — January 8, 2019 @ 09:57