Змисл

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

У граматиці 1904 року «Руська правопись зі словарцем» є приклад до якогось із правил:

Чоловік має пять змислів: зір, слух, смак, нюх і дотик.

Слово змисл (чуття) не дає мені спокою. Якимось чином у різних мовах зв’язуються чуття, почуття, відчуття, почування, відчування (емоції) та розум, мислення, розсудок, зміст, значення, розуміння, суть, сутність, рація (думки, досвід, глузд). І поєднання значень відбувається десь у словах сенс та смисл.

Це західнослов’янське запозичення — змисл (або змисел Грінченка) — давно не включають до словників, а слово смисл вже втратило відчуттєві конотації, які супроводжували його протягом століть. А от найближчі до колишнього змислу слова-залишки вказують на уяву та спритність розуму — змисний (спритний, меткий, тямкий) та змислити (уявити, придумати).

Див. додатково про смисл.