Дзеркальна дата

 
У цю ніч Кремль офіційно визнав окупацію ще частини України. За визнанням маріонеткових республік послідувало тепер уже неприховане введення військ «на прохання двох народів». З часу окупації Криму минуло багато років, і от, схоже, керівництво РФ правильно вирахувало зручну нагоду вдруге відбутися світовим протокольним глибоким занепокоєнням у відповідь на «незначне вторгнення». Повторення вже випробуваної тактики. І навіть дату підгадали теж особливу, диктатори полюбляють усіляку нумерологію.

В тумані слів та заяв останніх місяців дуже вирізнялася оця кинута американським президентом-демократом фраза про те, що за незначним вторгненням (minor incursion) не послідує серйозних санкцій. Її намагалися лагідно пояснювати як завгодно, але привідкрита тоді суть домовленостей тепер стає цілком зрозумілою. Вона означає, що з погляду реакції світового співтовариства, якщо ситуація заморозиться на вже зробленому, на давно досягнутому на Донбасі статус-кво, то й цього разу аґресор відбудеться легко. Саме для цього створювався ґрандіозний інформаційний замах: замах на карбованець, удар на копійку.

Питання тільки в тому, чи вдасться всім втриматися на цьому хиткому балансі довго. Офіційна дія з визнання окупованого разом зруйнувала попередні формати, що тримали ці баланси. І претензія на подальші захоплення територій «в адміністративних кордонах областей» нікуди не ділася. Та й «пробачене» цього разу повернеться наступного новими захопленнями. Питання тільки, коли? Вже завтра прямо з коліс? Через вісім років?

Тож не ховайте далеко свої «тривожні» валізки. І зберігайте спокій. Офіційне визнання окупації областей — це просто документальна фіксація етапу величезного історичного програшу Кремля, що стався вісім років тому, а його вже не відіграти, хоч усю Україну заради помсти завалити. В долі РФ це нове їх територіальне надбання під дзеркальну дату вже нічого не змінить. Для нас же все тільки починається.