З середини XIX ст., коли в новітній думці прозвучали перші обґрунтування пропозиції множинного голосу (Мілль), ця ідея не могла не знайти відображення в художній літературі. Згадаю два найвідоміші приклади.
Марк Твен. Цікава республіка Ґондур (1875).
У короткому памфлеті знаменитий американський автор сфантазував республіку, в котрій знаючі та заможні спільними зусиллями «розширили» право голосу, надаючи за освітні чи майнові здобутки додаткових голосів.
Я виявив, що спершу нація спробувала впровадити просте й зрозуміле загальне виборче право, але відмовилася від нього, оскільки результат був незадовільним. Виглядало на те, що при ньому вся влада передавалася в руки неосвічених та тих, що не платять податки; а також, як наслідок, відповідальні посади були заповнені представниками цих класів.
Довелося шукати способів виправити ситуацію. І ґондурці вважали, що знайшли такий, — не в знищенні загального виборчого права, а в його розширенні. Це була дивна, але геніальна ідея. (. . .)
Невіл Шют. Сезон дощів (In the Wet, 1953)
Англійсько-австралійський письменник, відомий автор «На останньому березі», у цьому романі описує вигаданий світ майбутнього через тридцять років, де, на відміну від соціалістичної занепалої Англії, в Австралії та Канаді необхідною умовою покращення демократії впровадили множинний голос, коли додатково до одного базового за замовчуванням можна одержати ще голоси через військову службу, освіту, створення сім’ї. У британського підданого останній, сьомий голос призначається за видатні заслуги особисто королевою. (Треба зауважити, що до 1949 року випускники британських університетів одержували додатковий голос, а також власники могли голосувати двічі, і там, де мешкали, і там, де була зареєстрована власність.)
А які ще можна пригадати художні (фантастичні) приклади, критичні чи схвальні, де було впроваджено епістократію або якісь її форми?
Діаріуш або тиск слова 
Епістократичний фрагмент трапляється в збірці «Нові світи» Роберта Хайнлайна (1980):
«…заходите в кабінку для голосування і бачите, що комп’ютер зґенерував нове квадратне рівняння саме для вас. Розв’язуєте його, комп’ютер розблоковує машину для голосування, ви голосуєте. Але якщо одержите неправильну відповідь і машина для голосування не розблокується, пролунає гучний дзвоник, над кабінкою загориться червоне світло, і ви моргатимете з червоним від сорому обличчям, ви щойно зарекомендували себе занадто дурним та/або неосвіченим, щоб брати участь у рішеннях дорослих. Бажаємо успіхів на наступних виборах! У цій системі немає нижньої вікової межі — розумні дівчата у віці 12 років голосують на всіх виборах, тоді як деякі їхні матері та батьки відмовляються бути приниженими двічі.»
Comment by maksymus — March 31, 2020 @ 15:22