Цікаве питання розбирає уже знайомий нам філософ-лібертаріанець Майкл Х’юмер. Якщо ми сприймаємо карантин для потенційних хворих за норму, то чому б так само не ставитися до потенційних злочинців:
До речі, хочу зазначити, що це проблема не тільки для лібертаріанців *, а проблема для всіх, хто має звичайні, загальновизнані погляди. Майже всі погоджуються з тим, що можна поміщати в карантин особу, котра має 1% імовірності захворіти смертельною хворобою, але не можна ув’язнювати злочинця, котрий винний з 50% імовірністю.»
(Майкл Х’юмер. Лібертаріанська політика щодо пандемії)
Х’юмер міркує, що існують способи обґрунтувати відмінність карантину від ув’язнення, і наводить кілька основних тез: 1) ув’язнення є мірою покарання, тоді як карантин таким не є; 2) покарання злочинців, як правило, набагато важчі, ніж карантинні заходи; 3) інфікована (потенційно) людина становить небезпеку для оточуючих, навіть не здійснюючи нічого поганого зі свого боку, тоді як злочинець (гіпотетичний) не становитиме загрози, якщо не коїтиме нічого поганого; 4) інфікована людина становить особливу загрозу, тому що хвороба може передаватися іншим, а від тих, у свою чергу, до наступних, натомість звичайний злочин не поширюється експоненційно таким чином од людини до людини; 5) у випадку кримінального злочину існує більша загроза, що уряди зловживатимуть владою, занижуючи рівень необхідних доказів; 6) у випадку кримінального злочину можна сподіватися досягти високого рівня доказовості вини, якщо людина справді є винною, натомість для нового захворювання, поки не створено (бракує) надійних тестів, це може бути не так.
Цікаво відзначити, що згадана п’ятою відмінність у загальному випадку непереконлива, адже уряди можуть зловживати і карантином, припиняючи антиурядові акції, наприклад.
* Як вони розв’язують цю проблему, див.: Метт Зволінскі. Лібертаріанці та коронавірус.
> уряди можуть зловживати і карантином, припиняючи антиурядові акції, наприклад.
Якщо ви про вчорашню акцію, то мене більше лякає не уряд, а недоумки, які не придумали нічого ліпшого, ніж організувати масове зборище. Звісно, це легше, ніж реалізувати альтернативні засоби тиску – наприклад, петицію чи онлайн-флешмоб, в якому б могли взяти участь сотні тисяч людей, не ставлячи при цьому під загрозу своє здоров’я і здоров’я своїх рідних, особливо літніх. Найприкріше, що наші “патріоти”, які б мали показувати приклад відповідального ставлення, тільки підживлюють легковажність суспільства, і в нас ще довго триматиметься епідемія невиліковних людей, про яких ви дуже влучно написали https://maksymus.livejournal.com/217304.html.
Comment by criticalthinkerua — March 15, 2020 @ 21:09
Петиції та онлайн-акції недієві, коли треба просто зараз натиснути на владу, що перейшла межу. Це давно перевірено, навіть меми про лайки на цю тему з бородою. Військово-політичний програш 14-го року завдяки непрофесійним діям переговірників може стати незворотнім. І в цьому випадку невідомо, що гірше, загроза зараження для молодих учасників (опосередковано для сімей) чи загроза здачі, через яку невідворотно постраждають усі.
Вчора і сьогодні я помітив, що на вулицях людей більше, ніж було ще тиждень тому. Якщо пересічні люди ризикують просто так, користуючись карантином як вихідними, то краще вже заразитися на політичній акції, ніж у черзі в супермаркеті. Було б виправдання.
Comment by maksymus — March 15, 2020 @ 21:26
А я, навпаки, сьогодні звернула увагу, що людей на вулиці менше. В супермаркеті теж не було особливих черг. Здається, публіка вже починає остерігатись. Оскільки я не запаслась масками, то, заходячи в крамницю, натягнула на носа шарф. Як виявилось, це досить дієвий засіб, щоб інші тримали дистанцію :)
Якщо найефективнішим засобом впливу на владу залишаються мітинги, то саме це якраз є дуже виразним симптомом програшу. Це означає, що активісти так і не сформували помітні групи тиску, на які влада змушена зважати. Онлайн-акція з десятками чи сотнями тисяч учасників, могла б бути дієвішим механізмом унаочнити масове обурення, ніж кілька тисяч мітингарів, які зібралися вживу.
> краще вже заразитися на політичній акції, ніж у черзі в супермаркеті.
Так ви ж змінили курс, то чому тепер переймаєтесь? :) Звісно, перепрошую за троллінг :-)
Comment by criticalthinkerua — March 15, 2020 @ 22:12
Курс змінив, тому і не ходив на акцію. Проте співчував з переповнених дарницьких черг. :-)
Проблема в тому, що американський автор знаходить відмінності ситуації потеційних злочинців і гіпотетичних заражених, і припускає, що уряд може порушувати права людини в одному випадку, але «не можуть же вони» в другому. Наші — можуть. Скажімо, перша реакція на харківські довибори була в стилі «карантин не зірвав». Наші можуть і таке.
Comment by maksymus — March 16, 2020 @ 05:05
У нашому випадку ще треба зважати не тільки на уряд, а й на дикість публіки. Ситуація в Нових Санжарах, або в Чернівцях, де жінку замість домашньої обсервації відправили на карантин, досить яскраво унаочнює, що саме публіка іноді ініціює порушення прав тих, хто зіткнувся із небезпекою захворіти.
Comment by criticalthinkerua — March 16, 2020 @ 14:16
Тому тільки і виправдано існування держави, що вона призначена захищати людей від порушення прав.
Comment by maksymus — March 16, 2020 @ 14:22
І ще слід зазначити, що тривалість ув’язнення та карантину незіставні. За часом карантин можна порівняти з таким самим ЗАПОБІЖНИМ заходом як арешт.
Comment by TheDarkMax2 — March 16, 2020 @ 15:53
Мав на увазі домашній арешт або тримання під вартою.
Comment by TheDarkMax2 — March 16, 2020 @ 15:55
Буває і кількатижневе обмеженя свободи. Х’юмер зауважив у загальному випадку, що покарання, як правило, важчі.
Comment by maksymus — March 16, 2020 @ 15:59