Діаріуш або тиск слова

January 29, 2020

Музей Грушевського

Filed under: Історія, Київ, Розваги — maksymus @ 09:28

 
Побував у музеї Грушевського на Паньківській, 9. Експозиція цього історико-меморіального музею є частиною комплексу вже згаданого Музею історії Києва, розкиданого після переїзду з Печерська по різних точках.

Дивна іронія. Михайло Грушевський у свій час був дуже заможною людиною. Пригадую, як у перший свій приїзд з полігона до Львова завітав у меморіальний музей Івана Франка, де був приємно вражений прекрасно збереженою колекцією; так там не обійшли увагою історію про те, як багатій Грушевський жив у своїй віллі поруч з замерзаючими і тому хворіючими Франками, які не мали коштів навіть на ремонт опалення. Зате, якщо порівняти сучасну обстановку львівського музею Франка і сучасну обстановку київського музею Грушевського, може скластися враження, що все було зовсім навпаки, і що це Михайло Сергійович жив у злиднях, порівняно з багатієм Франком.

Знову ж таки, працівники музею дуже стараються. Це чудово видно з перших кроків, як вони дбайливо організували бідну експозицію, що, на жаль, поки складається переважно з репродукцій, списаної з бібліотек старої літератури та відновлених схематично за фотографіями меблів та оздоблення кімнат. Музей має дуже мало справжніх предметів старовини, і ще менше з них можна зв’язати з видатним істориком. Картина Труша на стіні чи справжнє ліжко Грушевського, видобуте десь Миколою Томенком, виглядають наче якісь перлини. Але це не заважає музейникам проводити захопливі екскурсії, організовувати щотижня цікаві культурні заходи, вони завжди готові розповісти більше тим, хто слухатиме. І це прекрасно.
 

1 Comment »

  1. Деякі документи з експозиції.
    (Фотографії документів)

    * * *

    I.
    Лист Г. М. Грушевського до редакції газети «Рада». (Київщина)

    1910 31 жовтня

    В редакцію „Ради“
    Сумно мені було читати лист до передплатників. Ніколи мені й на думку не спадало те, що так кепсько стоіть справа редакціі. Пять років, як передплачую я „Раду“ і за цей час вона багато покращала. Вельми бажалося, щоб наш единий орган став ширшим як по розміру, так і по змісту, і я завше себе тішив, що скоро настануть для нього ті бажані часи. Але воно склалось не так, як бажалось! Та як його найти тепер лишнього передплатника? Священників не навернешь, бо вони кажуть, як той передплачувати, (…)
    Коли б дав Бог, щоб (…) обминула нашу газету, единий наш притулок і едину нашу розвагу.

    Бувайте здоровеньки шановніі співробітники, та не сиротіть нас передплатників своім щирим словом.

    Священник Григорій Грушевський

    II.
    Лист видавця Івана Оппокова до літературознавця Івана Стешенка. Київ. 1905 р.

    У Київі 27 березоля (3 квітня) 1905 р.

    Вельми шановний Добродію
    Іване Матвієвичу!

    Хочай я усі оці дні збирався завітати до Вас і навіть Вашій дружині, бачившись з нею учора у п. Косачівни, казав, що неодмінно мушу бути у Вас сьогодні увечері, але дуже-дуже просю мене вибачити у тому, що я цього не зможу ніяк зробити: хтів зостатись у Київі ще на два дні, а тут вдарено мені з Москви телєґраму, через що мушу вийіхати завтра враньці. Дякуючи такому раптовому виізду, у мене не зостається досить вільного часу, щоб перебалакати з Вами: треба його присьвятити закінченню справи по продажу „Зорі“ на роздріб.
    Будь-ласка — не вразіться тим, зламано мною свою обіцянку: чоловік я не вільний; справа моя мене робить таким…
    Страшенно жалкую, що не зміг побачитись з Вами на-вічі і про багато річей перебалакати й роспитатись.
    Низенько падаю чолом Вам, просю бути прихильним до „Зорі“, яко справи української, і, як можна, то й допомогти їй своїми творами.
    Просив би скоротивши (чи навіть обійшовшись і без того) Вашій реферат про Шевченка, подати його до часописа.
    Ачей знайдеться у Вас спроможність почати низку житеписів та характеристик значніших укр. письменників?
    По сій мові бувайте здорові, а мене, ледачого, вибачте і не гнівайтесь.
    Просю подати поклон до Вашої дружини.

    З превеликою до Вас пошаною
    Ів. Оппоков

    III.
    Лист представників Чернігівської громади до Михайла Грушевського з проханням повернутися на посаду голови НТШ. Чернігів. 21 жовтня 1901.

    Високоповажаному
    Михайлові Грушівському
    професорові у Львові

    Високоповажаний Добродію!
    Довідалися ми, що Ви зреклися бути головою „Наукового Товариства імени Шевченка“, редактором „Записок“ Товариства і редактором „Літературно-наукового Вістника“.
    Живучи за муром кордонним, не можемо ми навіть знати добре всіх обставин, які примусили Вас до сього вчинку, і вже через одно се не будемо зовсім говорити про сей бік справи. Ми хочемо тілки виявити свій жаль великий з поводу того, що таким способом припиняється Ваша вельми користна й важна праця в єдиній (…)
    (…), до покинутої діяльности
    (вим)агати від Вас якої мораль(ної) жертви, але коли й так, то
    (…)робити й се во им’я того ви-
    (…)як саме дороге. Вам, Високоповажаний Добродію, як і нам.
    (… воро)ги не радіють нашій незлаго(ді …) радіє кожне українське серце
    (…) ній силі нашої гуртової (…)

    (… р)оку 1901го,
    (… 21)й день
    (Підписи: Б. Грінченко, М. Грінченко, І. Шраг, В. Харченко та ін.)

    IV.
    Лист мешканців с. Прохорова (Чернігівщина) до Михайла Грушевського з подякою за видання народної газети „Село“, 18 лютого 1911.

    Вельмишановний Батьку!
    Оце й ми селяне с. Прохорів (на Чернігівщині) шануємо Вас наш рідний Батьку. Дякуючи Вашим заходам і ми, селяне, дождалися вже читать по своєму, на нашій рідній мові. Спасибі Вам, наш неутомний провідниче щирий, що Ви й нас не забули, що Ви як раз вже для нас пустили в світ газету „Село“, котра нас тепер цілком задовольняє-оживляє, тепер і ми починаємо жить. Ще раз і багато раз дякуємо Вам. Дай Боже щоб Вас Господь подержав у світі на довгі літа.
    Не ображайтесь тим, що якись там батюшки звуть нашу мову видуманною, кажуть що селяне не цікавляться єю; ні, це не правда; на селі дуже цікавляться Українською книжкою й газетою, да чогось-то бояться.
    Лютого 18 дня року 1911.

    (Підписали: Порфир Пирковський, Федот Пирковський, Федор Валий, Степан Ільяшенко, Михайло Милич та ін.)

    V.
    Плакат. Київ, 26 березня 1917.

    Товариші українцї!
    Солдати, Офіцери і співробітники ріжних орґанїзаций!
    В недїлю 26 березоля 1917 р.
    в салї Т-ва „Міщанське братство“ (улиця Островського)
    має відбути ся
    Українське віче
    на яке просимо Вас прибути о годинї 3 в день.
    Орґанїзаційний Комітет.

    VI.
    Листівка, 1918.

    До зброі!
    Громадяне Украінськоі Народньоі Республіки!
    Всі хто живе на теріторіі Республіки, записуйтесь до партизанських отрядів Вільного Козацтва, до волонтьорських отрядів.
    Кілька днів іде боротьба з ворогами Республіки, темними бандами розбишак, злочинців, насильників.
    Вже приборкано місцевих грабіжників. На допомогу ім прийшов з Москівщини латиш Берзин з Егоровим та Архиповим. Передові отряди веде відомий чорносотинец большевик Ремньов. З-за Дніпра вони громять Київ, руйнують столицю України.
    Чого-ж прийшли сі темні сили? Знищети всі права і волю, які добуті украінцями під час революціі. Убивати мешканців, гвалтувати жінок і сестер ваших.
    В кого бьеться козацьке серце, невжеж ви будете ховатися в будинках, сидіти в ляохах і дивитись як лютий ворог пануватиме „хохлами“ невже ж ви оддасте на поталу нашу Неньку-Украіну?
    Народнье Військове міністерств по згоді з революційним комітетом оголосили про прийом охочіх людей до волонтьорских отрядів. Платня 10 карбованців що-денно. Пораненому допомога 500 карбованців. Сімья вбитого запезпечуется державою і одержуеть одночасно 1000 карб.
    Негайно звертайтеся по адресам:
    Центральна Рада.
    Будинок жиночоі Гімназіі на Фундукліівській вулиці.
    Народньне Військове Міністерство,
    УВАГА: особливо треба шоферів, гарматчиків, кулеметчиків. Всі до зброі! Хто вільний і не захищае батьківщину, хто держить нейтральтет — Ганьба йому!
    Не відкладаючи а ні хвилини записуйтесь до украінського війська.
    Хай живе вільна самостійна Украіна.

    VII.
    О. Петлюра (мол. брат Симона). Хорол, 1917.

    Об’ява.
    Мною одержано циркулярне распорядження від Міністерства Внутрішніх Справ за № 9, на основі якого пропоную:
    Негайно вивісити в рамках на видних місцях по всіх державних і громадських институціях третій та четвертий універсали Украінськоі Центральноі Ради, які можна одержати в Комісаріаті.
    Всякі постанови і распорядження бувшого Російського Временного Правительства, а також оголошення і накази большевиків познімати.
    Ті постанови Временного Правительства, які не скасовані урядом Украінськоі Народньоі Республіки, перекласти на украінську мову і вивісити на відповідних місцях.
    Всякі написи і вивіски повинні бути негайно перероблені на украінську мову.
    Громадяне повинні придбати украінські національні прапори для вивішування в особо призначені дні.
    Всі державні інстітуціі повинні над своіми будинками вивісити національні прапора.
    Виноваті в невиконанню сього будуть віддаватися під суд.

    Комисар Хорольського повіту та м. Хорола О. Петлюра.

    VIII.
    Листівка. Київ, 9 березня 1917.

    До Українського Народу.
    Народе Український!
    Впали вікові пута. Прийшла воля всьому пригніченому людові, всім поневоленим націям Росіі.
    Настав час і Твоєі волі й пробудження до нового, вільного, творчого життя, після більш як двохсотлітнього сну.
    У перше, Украінський тридцятипятиміліонний Народе, Ти будеш мати змогу сам за себе сказати, хто Ти і як хочеш жити, як окрема нація. З цього часу в дружній сім’ї вільних народів могутньою рукою зачнеш сам собі кувати кращу долю.
    Впав царський уряд, а тимчасовий оголосив, що незабаром скличе Установчі Збори (Учредительное Собраніе) на основі загального, рівного, прямого й таємного виборчого права.
    Звідти уперше на весь світ пролунає у всій своій силі справжній голос Твій, справжня воля Твоя.
    До того ж часу ми закликаємо спокійно, але рішуче домагатися від нового уряду всіх прав, які Тобі природно належать і які Ти повинен мити, Великий Народе, сам хазяін на Украінській землі.
    А в найблизшім часі права на заведення рідноі мови по всіх школах, од нижчих до вищих, по судах і всіх урядових інституціях. З таким же спокоєм, але рішуче, домагайся, Народе, того ж права для украінськоі мови від пастирів церкви, земств і всіх неурядових інстітуцій на Украіні.
    Народе Український!
    Селяне, робітники, салдати, городяне, духовенство і вся украінська інтелігенція.
    Додержуйте спокій: не дозволяйте собі ніякіх вчинків, що рунують лад в житті, але разом, щиро й уперто беріться до роботи: до гуртування в політичні товариства, культурні і економічні спілки, складайте гроші на Український Національний Фонд і вибирайте своіх украінськихъ людей, на всі місця — організуйтесь!
    Тільки згуртувавшись, можна добре пізнати всі своі потреби, рішуче за них заявити і створити кращу долю своій Землі.
    Народе Український!
    Перед Тобою шлях, до нового життя.
    Сміливо ж, одностайно йди на той великий шлях і, в ім’я щастя свого і щастя будучих поколінь, Матері Украіни, могутньою рукою твори своє нове вільне життя.
    Українська Центральна Рада.
    Київ, Року 1917, березоля 9.
    Друкарня т-ва „М. А. Барщевський“, Хрещатик, 42.

    IX.
    Листівка. Петроград, 1 березня 1917.

    Українці Петрограду!
    Події останніх днів набрали широких розмірів. В боротьбі за свою волю та право Росіяне одностайне стали проти старого ладу і до зброї взялися не лише чоловіки, а навіть і жінки. Світло волі, що яскраво блиснуло над величезною абсолютистичною державою однаково приваблюе очі всіх народів Росії. Зі щирим запалом і вірою в кращі часи разом зо всима й ми — Українці в складі гвардейських полків Петрограду і цілої кольоніі петроградської пристали до сього руху, прагнучи відчинити небо свободи й над нашим найбільше пригніченим серед усіх націй народом.
    Ставлячи національним ідеалом самостійну Українську Демократичну Республіку, ми під нинішню хвилю вимагаемо національно-територіяльной автономії нашого краю.
    Отже, повставши разом з иньшими народами Росії, ми будеми здобувати для України:
    1. Утворення в межах етнографічної України (губернії: Київська, Волинська, Подільська, Полтавська, Чернигівська, Харьківська, Херсонська, Катеринославська, Кубань, Таврія, південні части Вороніжської та Курської) — Краевого, незалежного в місцевих справах, Сойму, обраного на основах загального, рівного, таемного, безпосереднього виборчого права.
    2. Власного, в місцевих справах незалежного від центра, фінансового, цивільного та церковного врядування, про спосіб організації якого вирішить Установчий Сойм.
    3. Права вільною, тільки самою місцевою владою, закладання вищих, середніх та нижчих шкіл.
    4. Права вживати українську мову у всіх інституціяхъ: урядових, судових, просвітних та релігійних.
    5. Здійснення усіх иньших прав людини та громадянина: волі слова, зборів, спілок, культу, недоторканости особи та иньших.
    Ставаймо ж негайно до організації та здобуття зазначених прав!
    Хай живе Українській Установчий Сойм!
    Хай живе національно-територіяльна атвономія України!
    Хай живе вільна Україна!

    Український Тимчасовий Революційний Комітет м. Петрограду.
    1 Березіля 1917.

    X.
    Наказ Харківського губерніального комісара С. Тимошенка. 1918.

    Земельний наказ.
    1) Згідно з тимчасовим Земельним Законом, ухваленим Центральною Радою 18 січня (января) цього року, право власности на всі землі Украінськоі Народньоі Республіки скасовані. Всі ці землі стають добром усього трудового люду Украіни.
    2) В інтересах всієі Украінськоі людности і Держави, всі землі повинні буть негайно засіяні з тим, що хто посіє, той і збере.
    3) На додаткові наділення не має права той, хто не засіє землі, котра була в його володінню.
    4) Волосним земельним комітетам а де іх нема волосним земствам, ставиться в обов’язок пильно слідкувати, щоб землі з земельного фонду, котрі роспреділяються по між трудовим селянством, обов’язково були засіяні, за відповідальністю волосних і повітових земельних комітетів перед Державним Урядом.
    5) Землевласники, земля котрих, згідно закону, перейшла в распорядженнє Земельних Комітетів (не трудові господарства) не мають права втручатись в порядкування комітетів цією землею в випадках же втручання, землевласники будуть притягатись до відповідальністи, як за самоуправство, по всім строгостям законів Украінськоі Республіки.
    6) Землі, котрі підготовлені під посів цікрового буряку та висадків, повинні бути засіяні тільки тим, на що вони призначені.
    7) Позаяк вся відповідальність за посів землі лежить на волосних та повітових земельних комітетах, а де іх нема на повітових та волосних земствах, вони повинні мати на увазі порядок роспреділення земельного фонду т. б., що в першу чергу земля дається селянам, трудовим артілям і товариствам, котрі повинні зараз же дати підписку в тому, що мають спроможність і бажаючи засіяти получену землю, і тільки в тому разі, коли така підписка зацікавленими в землі селянами дана не буде, земельні комітети негайно передають землі фонду для засіву бувшим землевласникам.
    8) Земельні комітети мають право роспоряжатись посівним зерном, забіраючи остатки і передаючи іх не маючим зерна для посіву. Ніякі инші інституціі не мають права реквізувати посівний матерьял.

    Губерніяльний Комісар С. Тимошенко.
    Губерніяльна Земельна Управа.

    XI.
    Звернення В. Винниченка. Київ, 1917.

    Народе украінський.
    Твої сини на фронті. Вже третій рік вони покладають всі сили, щоб оборонити наш край; армія і вся людність напружують останні сили, щоб добути миру, миру без захватів чужого, без анексій, без контрибуцій, на підставі вільного самоопреділення народів; такий мир і нашому українському народові дасть змогу жити вільним автономним життям.
    А для того, щоб військо мало силу обороняти нас, щоб мало силу держати в руках зброю, для того треба дати йому що їсти, в чому ходити і все, що для війни потрібно.
    Хлібороби! До Центральної Ради Української надходять звістки з ріжних кутків України, що значно зменшився привоз хліба на станції. Це грозить голодом для армії, бо мало не весь хліб для неї іде зараз од нас, з України.
    Що буде, коли військо випустить зброю із знесилених од голоду рук. Наша Україна найблизче до фронту чи не стане вона жертвою огня і меча, чи не повернуться знову часи давньої руїни.
    Що буде, коли голодне військо кине фронт і піде шукати хліба.
    А що буде, коли людність городів, що поставляє для армії одежу зброю та знаряди, голодна, кине роботу.
    Ми не можемо допустить, щоб люде почали мерти з голоду, або щоб голод вигнав їх із городів, із сел і щоб вони прийшли до нас просити їсти.
    Через те Генеральний Секретаріат Української Центральної Ради ухвалив звернутись з закликом до всього народу.
    ВСІ В КОГО ЕСТЬ ХОЧ ТРОХИ ЛИШНЬОГО ХЛІБА, ЗДАВАЙТЕ ЙОГО НА СТАНЦІЇ ДЛЯ АРМІЇ. ХАЙ НЕ ЛЕЖИТЬ В КОМОРІ ЗАЙВЕ ЗЕРНО, КОЛИ ДЕСЬ ЕСТЬ ЛЮДЕ, ЯКИМ НІЧОГО ЇСТИ.
    Разом з тим приписуємо всім повітовим та волостним Комітетам доглядати, щоб ніхто не задержував хліба; у кого найдеться лишній хліб, то хтоб він не був, чи пан, чи селянин — одібрать у нього весь запас.
    Хто задержує хліб, той — ворог народа.
    Голова Секретаріату В. Винниченко.
    Генеральний Секретар по справах продовольчих М. Стасюк.

    XII.
    Відозва Тимчасової Головної Ради галицьких, буковинських і угорських українців. Київ, 30 листопада 1917 р.

    До галицьких, буковинських і угорських українців.
    Товариші!
    Те, що було нашою мрією, за що селянство і робітництво Галицької, Буковинської і Угорської України боролось довгі роки, те, за що ми йшли в боротьбу на життя і смерть, коли вибухла ця страшна війна, — здійснилося.
    Українська Центральна Рада, орган українського селянства і робітництва, проголосила третім Універсалом Українську Народню Республіку. Український народ вступив на шлях будови свого власного державного життя, будує свою державу, яка має забезпечити як найкращий розвій всім трудящимся на Україні.
    Ми, галицькі, буковинські і угорські українці, сини єдиного українського народу, в цей важний час, почуваючи свою відповідальність перед будучими поколіннями, не можемо бути тільки глядачами, а повинні взяти як найдіяльнішу участь в творенню нового державного ладу на Україні, і в закріпленню тих всіх свобод, які виборов собі український народ.
    Сповняючи цей наш святий обовязок, ми повинні створити таку силу, яка змоглаб допомогти українському народови здобути і закріпити те все, що було проголошено в третім Універсалі.
    Одною з таких сил в сучасній хвилині являється організація з галицьких, буковинських і угорських українців військових частей.
    В порозумінню і за згодою Генерального Військового Секретаріяту, „Тимчасова Головна Рада галицьких, буковинських і угорських українців“ приступає до переводження організації військових частей з галицьких, буковинських і угорських українців.
    Розуміючи вагу сучасної хвилі в історії українського народу, почуваючи наш обовязок і ту велику відповідальність, яка лежить на нас, та сповняючи ті завдання, що станули перед нами, закликаємо Вас, Товариші, станути при боці „Тимчасової Головної Ради галицьких, буковинських і угорських українців“ і Генерального Секретаріяту по військовим справам, допомогти їм в їх праці, вступаючи в ряди організуючихся Січових Стрільців і сповняючи всі їх розпорядження.
    Київ, 30 падолиста 1917 року.
    Тимчасова Головна Рада галицьких, буковинських і угорських українців.
    Голова Тимчасової Ради Іван Лизанівський.
    Товариш голови Гр. Лисенко.
    Члени: Микола Низкоклон, Іван Чмола, Евген Коновалець, Роман Дашкевич.
    Адреса: Київ, Пирогівська 9. Канцелярія I куріня Сїчових Стрільцїв.

    XIII.
    Листівка. Київ, 1917.

    До громадянства України.
    Старий лад навіки загинув, а разом з ними загинули й усі старі порядки. Замісць громадських та иньших установ, які за старого ладу були збудовані так, що скрізь мали силу тільки пани, нині заводяться нові народні установи. Так замісць старого цензового земства, заводиться справжнє народоправство, і зараз скрізь, по всій Україні, мають одбутись вибори гласних до ВОЛОСТНИХ ТА ПОВІТОВИХ НАРОДНИХ РАД, котрі потім оберуть з себе ВОЛОСТНІ ТА ПОВІТОВІ НАРОДНІ УПРАВИ, до яких од Земства передуть усі діла та майно (імущество).
    Ці установи будуть заведені замісь волосних правленій, замісць повітових, цензових, земських управ та продовольчих управ і, хоча вибори до них будуть провадитись на основі закону про Земство, виданого Временним Правительством, але не треба вважати на це слово „Земство“, бо ЦІ НОВІ НАРОДНІ УСТАНОВИ нічого спільного з старим цензовим земством не мають, а БУДУТЬ ВЕСТИ ДІЛО ТАК, ЯК ТОГО ЗАБАЖАЄ САМ НАРОД, ЧЕРЕЗ СВОІХ ВИБОРНИХ ЛЮДЕЙ.
    Разом з тим треба пам’ятати, що по тим спискам, які зараз складаються на селах до цих виборів, будуть одбуватись вибори і в Установчі Українські Збори та Російське Учредительне Зібрання.
    УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА ЗАКЛИКАЕ УВЕСЬ НАРОД ЖВАВО Й ДРУЖНО СТАТИ ДО ВИБОРІВ У ЦІ НАРОДНІ УСТАНОВИ та, вибіраючи кращих людей, треба пам’ятати, що тим самим ми затвержуємо всю ту волю та права, які здобуті народом через революцію.
    Генеральний Секретаріят Украінськоі Цернтальноі Ради.

    XIV.
    Листівка про Православний собор, Київ, 1917.

    Народе УкраінськийЙ
    Ти будуешь свое вільне життя. Відбудуй і свою народню Православну Церкву, вільну, незалежну.
    28 грудня 1917 р. скликається Всеукраінський Православний Собор в м. Киіві. Кожний повіт має надіслати: священика, псаломщика, і три мирянина; від дяконів кожноі епірхіі по три представника, від монастырів по одному представникові, від кожноі духовно-учебноі школи по одному представникові, від кожного корпуса війскового по два представника (один священик – один війсковий), від війсковоі округи по одному священику і три військових.
    Всі делегати повинні бути украінцями по роду, або прихильними до украінськоі Православноі Церкви.
    Тимчасова Всеукраінська Православна Церковна Рада.
    Адріса: Киів, Консисторія.

    XV.
    Дозвільний лист. Харків, 1923.

    У.С.Р.Р. Всеукраїнський Центр. Викон. Комітет Рад. Р., С. и Ч. Деп. 9/XII – 1923 р. № 17769 г. Харьков.

    Копія з копії.

    Охоронний лист.
    Цим посвідчується, що ВСЕУКРАЇНСЬКИМ ЦЕНТРАЛЬНИМ ВИКОНАВЧИМ КОМІТЕТОМ надається право дійсному членові Української Академії Наук Михайлові Сергієвичу ГРУШЕВСЬКОМУ свобідного проживання в межах УСРР і що з боку Радянської Влади йому ніяких обвинувачень за його попередню політичну діяльність не пред’являється.
    ГОЛОВА ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ЦЕНТРАЛЬНОГО ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ /ПЕТРОВСЬКИЙ/. СЕКРЕТАР ВУЦВК /БУЦЕНКО/.
    З оригіналом згідно: Завканц ВУЦВК’а /підпис/. З копією згідно: Управканц ВУАН /Н. ЛОЗІЇВ/. Згідно: Управляющий делами Киевского Губисполкома /Подпись/.
    Копія З копією згідно: Заст. Управканца.

    XVI.
    Мандат. Київ, 1924.

    Всеукраїнська Академія Наук
    Канцелярія невідмінного секретаря. 192_ м. Київ. Вулиця Короленка, 54. Тел. 14-26.

    МАНДАТ.
    Всеукраїнська Академія Наук цим свідчить, що академік Михайло Сергієвич ГРУШЕВСЬКИЙ дійсно командирований Академією Наук до Харкова (з метою улагодження справи систематизації наукової роботи на Україні, встановлення термінів наукових з’їздів в біжучому 1924 році)
    для клопотання про Соціологічний інститут і инші установи, які, за пост. Ак. Н., мають перебувати під його головув. і керуванням.
    Всеукраїнська Академія Наук просить всіх представників Влади та окремих осіб допомагати в мірі можливости згаданому академікові ГРУШЕВСЬКОМУ М. С. в скоршім виконанні данного йому академічного доручення.

    НЕОДМІННИЙ СЕКРЕТАР, академик: /А. КРИМСЬКИЙ/.
    КЕРУЮЧИЙ СПРАВАМИ КРН.: /П. ЛОЗІЇВ/.

    XVII.
    Протокол. Київ, 1928.

    Протокол № 8
    засідання Комісії Старого Київа, що відбулася 14 грудня 1928 року.
    Головує В. І. Щербина.
    За секретаря: С. В. Шамрай.
    Слухали доповіді: 1) С. Т. Якимович, Чумак Коломієць. 2) О. М. Симзен-Сичевський, два київські будинки де жив Т. Г. Шевченко 1859 р.
    В обговоренні брали участь: К. М. Грушевська, В. І. Щербина, С. В. Шамрай, С. Г. Якимович, В. М. Базилевич та инші.
    3. Слухали інформацію В. І. Щербини про те, що при Ювілейній Комісії ВУАН утворюється підкомісія для вироблення проєкту плану провідника по Київу (в складі М. С. Грушевського, М. П. Василенка й В. І. Щербини). З доручення цеї підкомісії В. І. Щербина закликає членів Комісії Старого Київа взяти участь у цій роботі.
    Ухвалили: взяти участь в Комісії для складання проєкту плану провідника й в розробленні самого провідника, доручивши В. І. Щербині оформити справу про участь Комісії Старого Київа перед Ювілейним Комітетом.
    Секретар: Шамрай.

    Comment by maksymus — February 16, 2020 @ 13:20


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

Powered by WordPress.com.

%d bloggers like this: