Мертвий ірландець

 
Номінований на багато нагород минулорічний фільм «Ірландець» мені катастрофічно не сподобався. Ні відеоряд, ні сюжет, ні скручена дуля-деконструкція жанру в кишені, якою автори, схоже, найбільше пишалися. Але головне, що мене неприємно відлякувало всю картину, це гра акторів. Здавалося, що основні ролі грають якісь мертв’яки: вони ходять, рухаються, говорять, але вони мертві наче в екранізації того оповідання Прістлі.

І от, виявляється, цей помітний мертво-живий ефект виник унаслідок застосування новітньої технології. (Якою автори теж неабияк задоволені.) Для того, щоб омолодити акторів, була використана нейромережа, що чудово відпрацювала на старому відеоматеріалі з тими ж обличчями, і за допомогою якої було перероблено кожний кадр.

А наближається час, коли актори взагалі стануть непотрібні. Задати параметри, і нейромережа створить їх з усього раніше побаченого. І це будуть цілком ориґінальні віртуальні актори з ідеальними емоціями й такі, що виконають будь-яку режисерську задачу. От тільки вони будуть неживі.

Омолоджений нейромережею Роберт Де Ніро (Ірландець, 2019)