ПРИВІТ НОВОМУ РОКОВІ На шляху ми Тебе стріли, Новорічнеє дитя! Як далеко ще до цілі? Знаєш в тому, тин-пуття? Не проханням, а пробоєм Ми прямуєм до мети! Коли хоч так, з нашим боєм Побідиш також і Ти. Твої кучері діточі, Головуса, ясна твар, Твої вп’ялені в даль очі — Зраджують хлоп’ячий жар! Ми в пересуди не вірим, Не плекаєм ясних мрій: Все на власні сили мірим, Хоч нас невеличкий рій. Ми з судьбою розбратались. Шлях наш повний неудач: Та твердими ми остались, Як твердий, упертий грач! |
Не забракне нам відваги, Хай не бракне лиш Тобі! І не сподійся розваги, Як найдемось в боротьбі! Дармо кликали ми досі, Беручись до боротьби! А тепер ми шлях до Волі Добуватьмем без судьби! Підем хоч би й проти долі! Хоч пробоєм проти всіх! Все добудем по неволі! Все — нащадкам на успіх! Не спочинемо у бою, Аж сповнимо заповіт! Вороги хай йдуть юрбою, Розтрощимо цілий світ! Ось такі ми, Новий Роче! Не злякає нас терор! Хай йде з нами, хто йти хоче! З нами в бій! Під наш прапор! П. Люпенко (1920-і) |
Leave a comment