Діаріуш або тиск слова

February 4, 2021

Багачі, бідняки

 
По радянському телебаченню часто крутили чотирисерійний фільм «Багач, бідняк» (Литовська кіностудія, 1982 рік) за романом Ірвіна Шоу. Знятий дуже непогано, з якісним підбором акторів, фільм помітно виходив за рамки звичайної критики «загниваючого Заходу». Проте без неї, звісно, не обійшлося. Сам автор роману був лівих поглядів, демонстрував антивоєнні настрої, в часи маккартизму виїхав з США в Європу, критикував «родимі плями капіталізму», — чудовий ідеологічний вибір для радянської екранізації. А ще до титрів фільму було додано такий вражаюче докірливо осуджуючий відеоряд під блискуче підібране виконання пісні «Америко, Америко!», що у цензури взагалі не могло бути жодних претензій.

Та от, переглядаючи його в дитинстві безліч разів з будь-якого місця, мені ніколи не вдавалося повірити в мотиви персонажів. Мирило з цією обставиною тільки те, що це був, по суті, не серіал, а саґа. Історія родини з невдалими та успішними випадковостями. У цьому світлі нелогічні зв’язки ставали наче на місце, але все одно, залишалася якась недомовленість.

Як розбирався з сюжетом далі…

January 30, 2021

Перші дані про суспільне ставлення щодо скасування правопису

 
Якщо подивитися на коментарі в соцмережах про скасування незаконної постанови про правопис, то чудово видно, що ЗМІ знову провалили задачу об’єктивного інформування, замінивши її для величезної кількості дописувачів ганебною пропаґандою. От кілька типових реплік, що їх назбирав з твітів:
 

«Чому якийсь довбаний суд відміняє норми українського правопису […] ?»
«[…] після правопису ОАСК скасує також табличку множення, теорему Піфагора і таблицю Менделєєва»
«Цей суд просто філіал ворога»
«[ганьба …] всій тій роснявій шушвалі, яка проти нового правопису» (у цьому коментарі обсценний нік автора дуже відповідає мудацькому змісту)
«[Уявіть собі,] в чаті мого універу радіють скасуванню нового правопису»
«тепер вони і до правопису дійшли»
«Очевидно, прагнення позбутися правопису, який очищує українську від зросійщувальних елементів, зумовлене політичною позицією.»
«Руки геть від правопису виродки»
І т. д.

 
Власне, така наївна реакція пересічних дописувачів цілком зрозуміла. Вони з нашого викривленого інформаційного поля, ще й зручно перебуваючи у власних бульбашках, не мали жодної можливості одержати перевірену інформацію про те, чому постанова Гройсмана незаконна, чому втручання в правопис не має нічого спільного з українізацією та деросійщенням, чому взагалі цим повинен займатися суд і чому саме цей суд…

Звісно, в соцмережах також щедро представлений протилежний погляд, що виражається в репліках на кшталт «ну слава богу, хоч хтось скасував цю шизофренічну дурню». Проте погляди з цієї сторони також часто ґрунтуються на приналежності до групи і випадкових прихильностях, а не на належному розумінні, чому втручання в мовну норму було катастрофічно неякісне, виходило з хибних передумов, не було належним чином апробоване, зрештою, не спиралося на суспільну думку.

От на останнє, на суспільну думку, і треба звертати значно більше уваги, щоб не заганяти питання ще глибше в глухий кут. Адже розумно було б виправляти хибні рішення, не збільшуючи нікому не потрібну руйнівну напругу через чергові помилкові прескриптивні рішення, спущені згори.

З певними припущеннями несприятливе ставлення до пропозицій реформи нам добре відоме (див. результати опитування 2018 року). Виникає закономірне питання: якою є тепер, через два роки впровадження реформи суспільна думка? Наскільки змінилося ставлення, і чи були сприйняті зміни? Випадково, завдяки надзвичайно популярному вчорашньому посту у фейсбук-групі педагогів «Всеосвіта» ми маємо перші приблизні дані, що добре співвідносяться з минулими: «А яка ваша думка — підтримуєте рішення Окружного суду чи ні?» Результат у форматі соцмережі виражається в формі «лайків»: понад 1000 учасників, 722 «за скасування нового правопису», 298 «проти» (цифри на 9:00, 30 січня). [11 лютого 2021 року: 1445 учасників, 991 за скасування, 436 проти.] Виходить, приблизно ті ж 70% так само не підтримують зміни, що й два роки тому.

Як же виходити з цього становища, в якому ми опинилися через неякісне урядування й провалене намагання накинути мовну норму згори? Реформатори пропонують силове рішення, продовжувати ламати мовну норму ще далі, скажімо, підключивши нові повноваження Національної комісії зі стандартів державної мови для ще суворішого затискування реформованої норми в мовний простір, що їй помітно опирається (не дійшовши за два роки навіть до урядових текстів!). А втім, цей шлях веде в нікуди. Для належного рішення потрібні певні інтелектуальні зусилля, нові інтелектуальні підходи, можливо, нові люди, і — головне! — постійна належна комунікація влади і суспільства. Не спільноти, не групи, а саме суспільства!
 

January 28, 2021

Постанову про правопис скасували

Filed under: Інформація, Мова, Правопис — maksymus @ 13:44

 
Пречудовий початок року! За інформацією Дмитра Ільченка, адвоката у справі 640/9824/19, що розглядалася в Окружному адміністративному суді Києва, незаконну постанову Кабміну №437 від 22 травня 2019 року сьогодні нарешті скасували. Після можливої апеляції рішення вступить в силу.
 

«Підставою позову було те, що Уряд не має права змінювати правопис, оскільки подібне просто не є його компетенцією. Також під час розгляду з’ясувалося, що „мовна комісія“ мала суттєві суперечки та не розробляла правопис саме в тій редакції, в якій він був затверджений урядом. Тобто в наш правопис вносилися зміни, фактичо, на колінах.»

 
Але так легко не скасувати той роздрай, що це огидно недолуге втручання в мовну норму накоїло за два роки в нашому несталому україномовному просторі. Ганебні, підлі, непродумані з усіх можливих поглядів зміни, впроваджувані постановою, ухваленою Гройсманом в останній день на посаді, відкинули українську мову на низькій рівень невнормованих діалектів. Втрат безліч, винуватих немає.
 

January 16, 2021

Питання передачі влади все псує

Filed under: Вибори, Лібералізм, Політологія — maksymus @ 12:22

 
21 лютого, коли Євромайдан 2014 року уже переміг, але питання влади ще не було остаточно вирішене, в будівлю Верховної Ради вперше з початку протестів раптом почали організовано заходити озброєні автоматами люди в одностроях. Знервовані депутати в прямому ефірі перелякано намагалися вияснити, хто вони такі, що тут роблять. І буквально благали припинити захоплення. За кілька хвилин звідкісь надійшла команда, і автоматчики пішли невідомо куди так само швидко, як і з’явилися. Цей дивний епізод, в котрому хтось під час поділу влади продемонстрував свій силовий ресурс тим, кому було треба, так і залишився непроясненим серед інших таємниць того року. Чомусь згадав цей випадок, коли побачив фотографію з холу будівлі Конґресу США, де під погруддям Лінкольна вповалку відпочивають нацґвардійці у викладці. Присутність озброєних людей помітно змінює акценти будь-якої події. Особливо тоді, коли демократія найуразливіша — при зміні правлячих осіб та партій.

Так, до січневих подій у США прикуті очі всього світу. І не дарма. Нам теж не завадить уважно дивитися на те, що відбувається в ці дні в найстарішій демократії світу, коли історія привідкрила публіці прихований непривабливий каркас режиму, і при найменшій цікавості можна побачити, що відбуватиметься на практиці, яким чином доводиться викручуватися, коли демократія сама по собі не працює.

Про непрацюючу демократію далі…

January 8, 2021

Гігієнічний соціалізм

 
Девід Харт, відомий австралійський ліберальний дослідник політичної економії XIX ст., вивчаючи роботи Герберта Спенсера про санітарний нагляд (1851), зробив влучне спостереження з приводу того, що відбувається в світовій політиці останній рік як реакція урядів на пандемію. Явище державної ідеології захисту від хвороби, що виливається в обмеження прав і свобод, він назвав гігієнічним соціалізмом (hygiene socialism). Втручання потуги держави для новітнього санітарного захисту він порівнює з історично практикованим соціалістичними режимами використанням каральної медицини проти дисидентів. Харт поміщає нову групу «гігієнічних соціалістів» в ряд інших потужних лівих «команд», що грають в «соціалістичній лізі», як от: військові соціалісти (хто керує військово-промисловим комплексом), соціалісти розвідки та нагляду, кейнсіанські соціалісти, культурні марксисти, зелені соціалісти. (Д. Харт «Що робити? Постання гігієнічного соціалізму і перспективи свободи». Див. також статтю Г. Спенсера «Санітарний нагляд».)

Дональд Дж. Бурдо, належно оцінивши внесок Харта у знаходження потрібного терміна, додає занепокоєнь:
 

«Боюся, що ми зараз перебуваємо в полоні цієї абсурдної ідеології та тиранічних режимів, котрі вона підтримує.
 
Подібно до того, як звичайні соціалісти ніколи не прагнуть відмовитися від влади, так само наші гігієнічно-соціалістичні диктатори не будуть готові поступитися здобутою владою. Подібно до того, як звичайні соціалісти обґрунтовують необхідність своєї тиранії, стверджуючи, що вона виправдана наукою, так і гігієнічні соціалісти вказують на науку як на повне обґрунтування своєї тиранії. І подібно до того, як звичайні соціалісти використовують самі безладдя, страждання та трагедії, спричинені їхньою соціалістичною політикою, як виправдання, щоб подвоїти придушення свобод звичайних людей, так само і гігієнічно-соціалістичні диктатори, підтримані багатьма гігієнічно-соціалістичними товаришами, знайдуть будь-який привід для придушення наших свобод в ім’я нашого ж захисту.»

 
 

January 4, 2021

Локдауни не працюють

 
Американський інститут економічних досліджень (AIER, Ґрейт-Баррінґтон, Массачусетс; див. про Ґрейт-Баррінґтонську декларацію) зібрав список досліджень впливу локдауну на стримування коронавірусу. Висновки невтішні:
 

Застосування загальних локдаунів для випадку появи нового вірусного патогену не має прецедентів. Вони стали науковим експериментом у режимі реального часу, і більшість населення відіграють роль лабораторних щурів. Витрат безліч.
 
Треба задати питання, чи спрацювали локдауни для контролю над вірусом таким чином, щоб це можна було науково перевірити? На підставі наведених нижче досліджень, відповідь — «Ні!»; не спрацювали з різних причин: погані дані, відсутність кореляцій, відсутність причинно-наслідкових зв’язків, аномальні винятки тощо. Не існує взаємозв’язку між локдаунами (або тим, як їх іще можуть називати, щоб замаскувати справжню природу обмежень) та контролем над вірусом.
 
Можливо, це буде шокуючим відкриттям, враховуючи те, що загальний соціальний та економічний контроль стає загальноприйнятою новітньою політикою. У більш розумному світі тягар доведення насправді повині нести локдаунери, оскільки саме вони відкидають столітні спостереження в сфері охорони здоров’я та замінюють їх неперевіреним накладанням обмежень на свободи та права людини. Натомість вони ніколи не приймали цього тягаря, постулюючи без доказів, що вірус можна злякати та прогнати вірчими грамотами, указами, виступами та жандармами в масках.
 
Докази, що стосуються дієвості локдаунів, вражаюче слабкі й засновані, в основному, на порівнянні реальних результатів з жахливими комп’ютерними прогнозами, одержаними на основі емпірично неперевірених моделей, а також просто на постулюванні того, що суворість та „нефармацевтичні втручання“ пояснюють різницю між вигаданими та реальними результатами. З другого боку, дослідження, що заперечують дієвість локдаунів, ґрунтуються на фактичних даних, надійні та ретельні, оперують даними, що їх ми маємо (з усіма їх недоліками), і розглядають результати у світлі контролю над населенням.
 
(Редакційна стаття з добіркою досліджень: Локдауни не приводять до контролю над вірусом: Наявні свідчення // Американський інститут економічних досліджень. 19 грудня 2020 року.)

 

January 1, 2021

З Новим 2021 роком!

Filed under: Розваги — maksymus @ 00:01

 

НОВИЙ РІК
 
      Рік бурхливий хуртовина
      Здула за моря,
      В Україну швидко лине
      Ясная зоря.
 
Голос волі в хату нашу
Рветься, заліта;
Наша воля, мов би чаша,
Повна і свята.
 
      Привітала вік наш доля,
      Радо гонить день,
      І до вас у сніжнім полі
      Новий рік іде.
 
Зустрічайте на морозі
Гостя із степів,
З старим роком зникли сльози,
З новим прийде спів.
 
      На просторі пісня лине,
      В грудях грає кров,
      Доля наша, як перлина,
      Пломеніє знов.
 
Андрій Чорний (А. Хіменко)
1942

 

December 25, 2020

Простий олівець

 
Одне з класичних есе на тему «невидимої руки» ринку. З часом стає тільки кращим, переливається новими барвами.
 

Я, ОЛІВЕЦЬ
Моє родинне дерево у викладі Леонарда Е. Ріда
 
 
        Я — олівець. Звичайний дерев’яний олівець, знайомий всім людям, дітям та дорослим, хто вміє читати та писати.
        Для мене писати — це і професія, і покликання; тільки цим і займаюсь.
        Навіщо мені писати про своє походження, запитаєте ви? Ну, для початку моя історія цікава. А ще я — справжня таємниця, більш захоплююча, ніж ріст дерева, захід сонця чи навіть спалах блискавки. Але, на жаль, ті, хто користується мною, сприймають мене як щось само собою зрозуміле, наче я виник зовсім випадково, без жодних на те причин. На їхній зверхній погляд моє існування зведене до чогось зовсім буденного. Та це одна з тих серйозних помилок, припускаючись котрої, людство наражає себе на небезпеку. (. . .)

 
Леонард Е. Рід. Я, Олівець (1958)
 

December 21, 2020

Зближення Юпітера і Сатурна 21 грудня

Filed under: Інформація, Київ, Розваги, Різне — maksymus @ 17:08

 
У Місті зимовий туман і мряка. На небі зірок узагалі не видно. Тому цікаве сьогоднішнє небесне явище — зближення найбільших планет, Юпітера і Сатурна, Велике з’єднання (лат. Coniunctio magna), назване журналістами «Вифлеємською зіркою», — доводиться спостерігати через програму на планшеті. Найближче ці планети зійдуться через пару годин у південно-західній частині неба, коли в наших широтах вони вже підуть за горизонт.
 


Юпітер і Сатурн зближаються (21 грудня 2020, 16:14)

 
Картинки зоряного неба далі…

December 17, 2020

Фарисейські витрати на непотріб

Filed under: Політологія — maksymus @ 15:31

 
Гарна репліка Брайана Каплана про те, що виборці можуть голосувати на підтримку певних речей через упередження соціальної бажаності. Тобто накладають на суспільство через податки витрати на те, що самі для себе не купували б.

Звичайний підхід з боку «теорії суспільного добра» говорить, що коли населення голосує за щедре фінансування X, це означає, що X є суспільним добром, навіть якщо ніхто для себе це X не купує. Каплан же пропонує підхід з боку упередження соціальної бажаності:
 
«Чому ніхто не купує X добровільно? Тому що людям не подобається X; принаймні недостатньо, щоб за нього платити. Чому всі хвалять X? Тому що хвалити X виглядає доброю справою. Чому люди одностайно голосують за щедрі витрати на X? Тому що голосування це особливого роду висловлювання». (…) «То яке ж поясення є правильним? Моє найкраще припущення — і те, і те. У світі повно проблем суспільного добра. Але у світі також повно фарисейського позування. Урок психології для економіки, хоч як це дивно, полягає в тому, що ми повинні перестати довіряти виборцям і замість цього зосередитися на тому, як споживачі витрачають свої власні долари».
 

« Newer PostsOlder Posts »

Website Powered by WordPress.com.