Діаріуш або тиск слова

December 5, 2018

Про примітивні політичні міркування

Filed under: Мова, Політологія, Ґендер — maksymus @ 08:02

 
Надибав на цікаве (для справжніх цінителів дискурсу, звісно) інтерв’ю Ірини Фаріон. Якщо щось і може змусити мене поміняти думку про неприпустимість вживання неофемінативів у нейтральному мовленні, то це саме такі політикування. Перебільшую, звісно, бо зміна поглядів просто всупереч тому, що одіозні особи висловлюють абсолютно неприйнятні міркування, засвідчила б повний провал здатності власного раціонального судження. А втім, це завжди буває неприємно, коли, на перший погляд, «підтримка» знаходиться там, з чим завжди стинаєшся, що вважаєш одним з найбільш неприйнятних явищ у питаннях української мовної політики, без подолання наслідків чого сама нормальна мовна політика неможлива в жодному питанні, не тільки в цьому. І саму таку ведмежу підтримку завжди доведеться розбирати окремо й усупереч основній дискусії. Тим не менш, такі чудово сформульовані в концентрованому вигляді вибухові заперечення саме з боку консерваторів змушують вносити корективи в мої пошуки, що ґрунтуються суто на ліберальних поглядах. Вони засвідчують, що, як і в польському випадку, між політичним консерватизмом і вибором стратегії нейтралізації в українській може існувати зв’язок тісніший, ніж я припускав раніше, а це значно ускладнюватиме будь-які дослідження, що ще й не починалися.
 

— Є частина українців, які підтримують вживання фемінітивів, а інша — навпаки проти. Яке Ваше ставлення до фемінітивів?
 
— Це якась навала з фемінітивами. Їх тулять куди треба і не треба. Для мене дуже важливо з яких середовищ вони ідуть. Ідуть з ліберального середовища, з середовища, яке обстоює гендерну ідеологію від якої мене тріпає, тому що я шанувальниця традиційних стосунків між чоловіком і жінкою, традиційної родини, де чоловік — це голова, але жінка — шия. У нас в Україні завжди був матріархат і буде. Але я за те, щоб чоловік був воїном, а жінка передусім, хоч би перші три роки абсолютно віддала своїй дитині. Тому, коли починають втручатися в цю царину святая святих, то в мене виникає внутрішній супротив. І тому, коли мене представляють, як «професорка», то я ставлю запитання: «Це є така посада «професорка»?». Мене обирали на посаду професора, я бачила офіційно-діловий документ. Ви можете мене професоркою кликати на каві, але в офіційно-діловій атмосфері прошу мене називати відповідно до чинного правопису. Якщо ми це заведемо через правописну комісію, колегію мовознавців Інституту української мови, до якої я також увійду і скажу свою думку, тоді ми можемо вживати це у всіх сферах. А якщо це є черговий елемент моди, то вибачте, я не модна, тому що я стильна. Бо мода — це та штука, яка минає, а стиль це те, що залишається завжди. А немає нічого кращого серед стилів, ніж класичний.
(Ірина Фаріон: «Вони реально посягають на мій рай, тому я змушена повернутися в пекло»)

 
Для розбору можна зазначити, що тут водночас вжито давно відому арґументацію пунктів 6, 7, 8, 9, 10, 11. Нічого нового.
 

October 23, 2018

Доктор, монахи та стереотипи

Filed under: Лібералізм, Розваги, Ґендер — maksymus @ 10:28

 
Передача широким жестом Андріївської церкви, однієї з архітектурних перлин Києва, в постійне користування іноземній ієрархії, від якої зараз ситуативно залежить не що інше, як релігійний вимір української ідентичності, наочно демонструє, що віросповідання це не тільки про духовне, а й про матеріальне також. Головним чином про матеріальне.

Нещодавно згадував британський серіал «Доктор Хто» (The doctor, not A doctor) виробництва Бі-бі-сі. Це один з моїх улюблених неймовірних сюжетів, що перевертають світ своїм незвичним, нестандартним, водночас іронічним і сумним, але завжди повчальним поглядом. Коли років десять тому випадково побачив якусь серію, де жир з боків товстих людей уночі збирається в маленькі істотки й рухається в бік пункту збору новонароджених інопланетян, я зрозумів — фантастичне безумство абсолютно неперевершене. Ліберальні творці в цьому придатному для експериментів сюжеті мають широку можливість відтягуватися по повній, проходячи катком по людських забобонах, стереотипах, вірах. Чого варті, наприклад, фантастичні «монахи», інопланетна раса зі здатністю телепатично впливати на прихильність людей. Доктор, як завжди багатослівний і неозброєний, успішно зупиняє окупацію Землі цими монахами, котрі своє вторгнення підкріпили зміною історії, уявлень людей про історію, пропонуючи водночас духовну втіху від самої присутності захисників. А що ще роблять монахи, цілком земні монахи, як не саме це?

Щойно розпочався новий сезон. І от несподіванка для глядачів — Доктор пройшов традиційну для цього майже безсмертного персонажа реінкарнацію-відновлення, яка за сюжетом найдовшого в світі серіалу зручно закриває необхідну зміну акторів, і тепер це… жінка.

Читати запис про фантазію і стереотипи далі…

February 11, 2018

Нейтралізація державного гімну

Filed under: Мова, Політологія, Ґендер — maksymus @ 19:23

 
У Канаді завершилася кількадесятилітня боротьба активістів за нейтральний варіант їхнього англомовного гімну, де раніше йшлося про синів.

 
Наприкінці січня 2018 року сенат Канади остаточно ухвалив законопроект, що зробив гімн «О Канадо!» ґендерно-нейтральним, і він одержав необхідну королівську згоду цієї середи. Слова «у серцях твоїх синів» було замінено на «у всіх наших серцях». (Бі-бі-сі, 9 лютого 2018)

Мені подобається такий хід думки й відповідна розумна політична дія. Український національний гімн теж містить звертання чомусь тільки до братів, а це в українській мові найбільш підкреслений розділенням лексичний спосіб граматичного роду. Впевнений, колись дійде черга і до нашого виправлення. Як міг би виглядати нейтралізований текст…

November 21, 2017

Розлогі причинки до запису про фемінітиви

Filed under: Мова, Політологія, Словотвір, Ґендер — maksymus @ 05:25

 
Хочу тут зауважити те, чого мені дуже бракувало для попереднього запису про стратегію специфікації, і що довго ще залишатиметься тільки побажанням на майбутнє.

Основне, з чим стикається будь-хто, кого цікавить тема фемінітивів в українській, це майже тотальна відсутність хоч скількись серйозних досліджень на межі мовознавства й політики. Зате пропаґанди навколо — на будь-який смак. Уявіть собі, системна мовна реформа, що безпосередньо стосується доброго десятка тисяч іменників, а значить, і відповідних прикметників, дієслів, їх узгодження, стилістики тощо тощо, подається навмання, на самих загальних уявленнях! Це виглядає неймовірно, але досі немає твердої відповіді на кілька важливих питань.

Читати запис про питання без відповіді далі…

November 9, 2017

Дві причини не вживати фемінітиви

Filed under: Мова, Ґендер — maksymus @ 07:05

 
Дві причини, чому не варто вживати фемінітиви в нейтральних контекстах. Не три, не п’ять, не дев’ять причин. Не п’ятдесят з гаком, що їх можна сфантазувати хоч за круглим числом, хоч за кількістю можливих ґендерів для користувачів, запропонованих колись Фейсбуком. Чим більша кількість, тим виглядатиме переконливіше, чи не так? Ні, не так! У питаннях зміни мови, мовних засобів, можуть бути всього дві причини — одна є наслідком узагальненого теоретизування й умоглядних висновків, а друга походить з мовних реалій, з практики. Теоретичний підхід, зовнішній щодо мови, це підхід з боку ідеологій, з погляду мовного планування ідеальної мови. Практика ж надає внутрішньомовну причину, це підхід з боку мовної ситуації, якою вона є чи могла б стати.

Отже, причин вживати чи не вживати фемінітиви, як і при обговоренні будь-якого мовного питання, існують усього дві — теоретична та практична. Почну з теорії.

I. Що каже теорія
В основі сучасного ідеологічного підходу, що нас цікавить, лежить відома гіпотеза про те, що кожна мова має свою власну структуру мовних категорій, яка й визначає мислення і сприйняття реальності. А отже, ставлення людини до простору, часу, кольору, кількості, цінності та всього-всього іншого, і не в останню чергу ґендера, залежить переважно від категорій рідної мови. Мова, таким чином, виявляється придатним інструментом зміни соціальних практик. Сама можливість мовними засобами змінити, ба хоч підтримати, бажані переміни на краще в незадовільному соціокультурному стані речей виглядає надто привабливою і легкоздійсненною річчю, щоб нею знехтувати.

Порівняльні дослідження сотень мов світу з увагою до граматичного роду незаперечно засвідчили існування майже у всіх мовах більшої або меншої ґендерної асиметрії в бік чоловіків, що проявляється на всіх рівнях мовних систем. Виходить, зауваживши в сторону всі можливі зв’язки й відмінності між родом, ґендером і статтю, це мови створюють андроцентричні картини світу, де жінка постає «другою», «іншою», «гіршою», або ж узагалі зникає. А значить, просто необхідно здійснювати свідому працю з виправлення мовної несправедливості, щоби прибрати традиційні бар’єри між статями.

Метою змін визнають вирівнювання асиметрії мовних практик щодо жінок і чоловіків, а також усіх ґендерних ідентичностей. Для цього було запропоновано дві базові стратегії: робити жінок видимими в мові нарівні з чоловіками, водночас зменшуючи лінґвістичну видимість чоловіків.

Читати запис про мовні стратегії та практики далі…

October 30, 2017

Як відучають від фемінітивів

Filed under: Мова, Розваги, Словотвір, Ґендер — maksymus @ 21:23

 
Класичний приклад голлівудівської соціальної реклами ґендерно-нейтральної мови. Персонаж, котрий ставить під сумнів професійну назву, намагаючись утворити недоречний фемінітив, один з найогидніших у картині. Надійні художні образи, позитивний і неґативний, добре запам’ятовуються, а сам діалог з приводу професіоналізмів стає впізнаваним штампом американського (=загальносвітового) кінематографа.


Фрагмент к/ф «З мене досить» (Falling Down, 1993). Посилання: https://www.youtube.com/watch?v=t0-tMiWTEsI (2:42)
 
— Я — офіцер поліції, — жінка пред’являє документи. — Шукаю одного чоловіка. […]
— Послухай, скажи мені дещо. Чому вас не звуть… офіцерками?
— Даруйте?
— Ну, знаєш, як акторок? Типу того? Щось має вказувати на…, — показує на фігуру жінки, — самі знаєте.
— Гадаю, це тому, що офіцер поліції — це офіцер поліції, а не… «самі знаєте». Дякую за співпрацю, сер.
— Звиняй, не можу нічим більше допомогти, офіцер… ка.

Словникова довідка:
officeress (archaic or humorous): A female officer. Origin: officer +‎ -ess. Mid 19th century; earliest use found in Fraser’s Magazine for Town and Country (1839).

Маючи настільки потужні художні й реальні приклади відстоювання професійної рівності засобами нейтралізації мови, здається, обернути таку чи подібну ситуацію на користь фемінітивів практично неможливо.
 

January 25, 2017

Ставлення до фемінітивів української освіченої молоді

Filed under: Мова, Ґендер — maksymus @ 13:45

Перенесено із ЖЖ-спільноти sociolingvistik.
 
За посиланням на обговорення фемінітивів у спільноті ua-etymology вийшов на цікаву фактичним матеріалом статтю А. М. Архангельської («Мовознавство», 2014, № З). Сама автор схиляється до поширення фемінитивів, через це цитата з мого запису, згаданого у статті, помилково була зарахована на користь мовних інновацій. Попри це, в першій описовій і оглядовій частини чудово зафіксовано теперішній стан дискусій, поширення фемінітивів у словниках, цікаво розглянуто варіанти новотворів, накреслено основні обґрунтування змін і проблемні моменти.

Значно цікавішою є друга частина, де наведено результати опитування:
Опитування про фемінітиви серед студентів, слухачів та службовців…

November 20, 2014

Пані студент

Filed under: Мова, Ґендер — maksymus @ 19:08

Перенесено із ЖЖ-спільноти sociolingvistik.
 
Тема однакових ґендерно-нейтральних назв професій у мовах з граматичним родом має продовження. Поки в Лейпциґу триває експеримент з «паном професоринею» в офіційних документах вишу на іншому кінці світу, в Вологодському університеті пішли традиційнішим шляхом.

У Вологодському державному університеті видали постанову, що забороняє використовувати у внутрішній і офіційній документації слово «студентка». Тепер учнів як чоловічої, так і жіночої статі називатимуть тільки студентами. «Надати студенту академічну відпустку з причини вагітності та пологів», — такі формулювання вже використовують в університетських наказах.

СеверИнформ

 

October 10, 2013

Жіночі прізвища

Filed under: Власні назви, Ґендер — maksymus @ 06:34

Автор beilendekunst. Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

Поруч з Симоном Петлюрою на Монпарнасі поховані його дружина й дочка, про що свідчать дещо незвичні для сучасного читача написи з надгробку:

Ольга Петлюрова (1885-1959)
Леся Петлюрівна (1911-1942)

Що стало з українськими жіночими прізвищами? Ким, коли і нащо вони були скасовані? Або навпаки, чому не були впорядковані?

Жіночий і чоловічий рід іменників

Filed under: Словотвір, Ґендер — maksymus @ 05:05

Автор irengloria. Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

Прихильники ґендерної коректності часто виступають за вживання паралельних форм замість використання лише форм чоловічого роду. Хоча на наших теренах ґендерна проблематика обговорюється порівняно недавно, і вживання фраз дослідник чи дослідниця або він чи вона (замість типових дослідник чи він) для багатьох виглядає незвично, однак є принаймні одна галузь, де вживання паралельних варіантів досить помітно було присутнє ще за радянських часів – з дитинства пригадую в різних бланках використання форм типу громадянин(ка) чи уклав(ла). На рівні суто інтуїтивної реакції це викликало у мене двоїсте враження: з одного боку, добре, що присутній жіночий варіант, але з іншого – він ішов другим. Тим більш, жіноче закінчення після слова в чоловічому роді часто виглядало дивакувато, адже у вищенавединих прикладах перше сприйняття було громадянинка чи уклавла, і хоча правильний варіант зринав у пам’яті за якусь частку секунди, однак все одно він ішов після неправильного. Цей ефект я відчувала задовго до ознайомлення із ґендерними дослідженнями. Він не створював помітного дискомфорту, загалом, враження, що жіночий варіант вторинний, було дуже розпливчастим, але тим не менш, воно виникло до того, коли почала свідомо звертати увагу на ґендерні некоректності. Пізніше, коли вже в англомовних працях натрапляла на he or she, або ж вітчизняні автори намагались впровадити використання обох родів, іноді здавалось, що це може мати побічний ефект: якщо жіночий відповідник стоїть на другому місці, цим підкреслюється вторинність жінок.

Хотілось би поцікавитись в учасників: які враження виникають у вас, коли натрапляєте на форми типу громадянин(ка)? Ви це сприймаєте  як підкреслення рівноправності чи, навпаки, вторинності? Якщо присутні обидва протилежні ефекти, який відчуваєте сильніше? Можливо, комусь траплялись якісь дослідження з цього приводу?

Older Posts »