Діаріуш або тиск слова

August 15, 2019

Триває правописна епопея

Filed under: Інформація, Правопис — maksymus @ 18:30

 
Сьогодні Окружний адміністративний суд Києва ще раз на місяць відклав розгляд справи про оскарження законності ухвалення нової редакції правопису (тепер до 25 вересня).

А тим часом приватні видавництва не марнують нагоди спіймати хвилю попиту перед початком навчального року. За невичитаною електронною версією вже надруковано не менше трьох самопальних видань («Фоліо», «Центр учбової літератури», в-во «Право»). Ціни від 100 до 250 гривень, непогане покарання публіки за поспішність. Оголошення про терміновий випуск замовленого накладу у вересні виставила й «Наукова думка».

Організатори проведення ЗНО сьогодні ж заявили, що найближчі п’ять років знання новинок не вимагатиметься в абітурієнтів. Цікаве відтермінування, адже вже у вересні з усіма цими заявками на далеке майбутнє (читайте, назавжди) розбиратиметься цілком новий уряд. От тільки витрати публіки й державних коштів на правописний хаос уже сьогодні цілком реальні.
 
Картинка до запису далі…

July 22, 2019

Пам’ятник Кулішеві

Filed under: Інформація, Київ — maksymus @ 06:40

 
Цей рік ювілейний: через кілька днів виповнюється 200 років з дня народження видатного Пантелеймона Куліша (1819–1897).

Збереження історичної пам’яті не є найсильнішою українською здатністю. Навіть для об’єктивно другої постаті нашого XIX сторіччя (другої після Шевченка, що сам ювіляр розумів, але не міг витерпіти) не вистачило національного українського ресурсу, щоб хоча б видати повне зібрання творів. Навіть про хоч скількись помітне відзначення також не йдеться. Можливо, ще через сто років відзначення буде трохи більш шанобливе.

Тим зворушливіше виглядають установлені на громадських засадах пам’ятники. Як-от цей, що сховався у дворику за Святою Софією.
 


Пантелеймон Куліш — мислитель, етнограф, дослідник, мовознавець (Київ, 2018)

Це незвичне погруддя встановили минулого року за будинком по вулиці Стрілецькій 4-6 (на карті).
 
 

July 12, 2019

Розказує фантастичні речі…

 
Сучасні судові рішення бувають не менш цікаві, ніж за часів Гетьманщини. Так збіглося, що законопроект про «дематюкацію» негайно доповнився забавним практичним випадком, що має неодмінно стати мемом.

У містечку Тетіїв на Київщині 5 квітня 2019 року біля річки Роська близько 15 год. 30 хв. (ото вже судова мова яка точна) проходили збори місцевої громади з приводу зариблення річки. Місцевий мешканець, звертаючись до міського голови, назвав того по-простому гандоном, «чим порушив його спокій та громадський порядок».

Ну, назвав і назвав. Звичайна бурхлива громадська політика. Міський же голова виявився справжнім гандоном, подав на мешканця в місцевий суд і виграв. На відповідача було накладено штраф розміром 51 (п’ятдесят одну) гривню. Проте мешканець уже зрозумів, з яким гандоном має справу, і подав апеляцію, де довів, що насправді не лаявся, а порівняв мера-гандона з письменником-фантастом Івом Ґандоном, «оскільки вважав, що його опонент, як французький письменник, розказує фантастичні речі».

Власне, коли цю постанову писали, напевно, ржали всім Київським апеляційним судом:

Читати постанову далі…

July 4, 2019

Мін’юст визнав новий правопис незаконним

 
Під такими, або приблизно такими, «жовтими» заголовками ще з травня мали виходити журналістські тексти про мовну реформу в нашій пресі, якби в Україні існували незалежні мас-медіа. Проте досі українські журналісти не виконують свої функції об’єктивного висвітлення, повторюючи один за одним набридлу дезінформацію окремих кон’юнктурників чи конформістів од філології.

Коли в суспільстві щось не спрацьовує, з необхідністю виниклі лакуни доводиться закривати іншим прошаркам населення. Не спрацьовує військо, знаходяться добровольці та волонтери, не спрацьовує правоохоронна система, знаходяться віджиланти, не спрацьовує урядування, починаються майдани. Коли не працює журналістика, її роль так само змушені виконувати інші; добре, що соцмережі вже дозволяють це робити.

Юрист Ростислав Кравець, адвокат, віце-президент Світового конґресу українських юристів, одержав відповідь з Секретаріату Кабміну про обставини ухвалення сумнозвісної постанови № 437 від 22 травня 2019 року «Про питання українського правопису». Копію експертного висновку він опублікував у своєму фейсбуці. І от виявляється, що вже під час підготовки постанови були висловлені застереження про законність постанови з боку Мін’юсту, підтримані юридичним департаментом Кабміну:
 

«Водночас Мін’юстом висловлено застереження стосовно пункту 1 проекту акта, яким пропонується погодитися з пропозицією МОН та Національної академії наук щодо схвалення Правопису. Мін’юст зазначає, що Законами України відповідних повноважень Уряду не передбачено. (…) Юридичний департамент підтримує застереження Мін’юсту.»

 
Отже, Міністерство юстиції України з підтримкою юридичного департаменту Кабінету міністрів України зауважило, що уряд не мав повноважень затверджувати постанову про схвалення правопису. Далі стає зрозуміло, що фінансовий відділ (за ним Мінфін і Мінекономіки) поклався на запевнення розробників проекту постанови, і повторив: «За інформацією головного розробника, реалізація акта не потребуватиме додаткових витрат з державного бюджету». Проте вже зараз по всій Україні при адміністраціях бюджетники навчають бюджетників новому правопису за бюджетні кошти, ця оцінка виявилася передчасною.

«Проект акта не має регуляторного характеру». Ця оцінка документа мала б остудити тих, хто відчуває якісь зобов’язання змінювати мовні звички.

З відповіді на запит юриста ми також дізнаємося, що на засіданні урядового комітету 2 квітня 2019 року рішення не підтримав міністр соціальної політики Рева А. О., а також заступник міністра юстиції з питань європейської інтеґрації Петухов С. І. Неназвані в документі застереження висловив також представник Президента (Порошенка).

Це та інформація, що повинна була бути оприлюднена значно раніше. Можливо, вона вплинула б на вибори, можливо, на той орфографічний хаос, що вже помітно розпочався, знищуючи офіційно-ділові та наукові перспективи української мови.
 
 
Додаток 9 липня: Висновок Міністерства юстиції за результатами правової експертизи… 22 лютого 2019 року: «До проекту постанови висловлюємо таке застереження:…законами України відповідних повноважень Уряду не передбачено».
 

June 29, 2019

Партійність у мові та інші неприємності

Перенесено з ФБ.
 
Одна з тем мовної реформи мене неабияк турбує. Це тема партійності в мові. Учасники дискусій не усвідомлюють, до чого веде міцно вмонтований в обговорення мотив «репресій», що заступає раціональний підхід, або який наслідок мають дивні порівняння непродуманого, непрорахованого економічно втручання в мовну норму з декомунізацією. (У правописі цитати з твору про товариша Кірова, структуру тексту зберегли від націонал-комуністів 20-х, а повернення до найгірших практик більшовизму подається як декомунізація, авжеж!) І тут навіть не про те, що насправді в історії української мови не було більш відірваного від мовних реалій більшовицького правопису, ніж «скрипниківка». А в тому дивному хуліґанському настрої, як у гашеківського обер-лейтенанта Лукаша, котрий «дивився на чеську національність, ніби на якусь таємну організацію», наче українська досі це така опозиційна партія, що вимагає суто партійного підходу для її просування. Варто опонентам проявити свою належність, скажімо, до БЮТ (навіть до БЮТ!), як це робить усе, що вони кажуть, принципово неприйнятним і в мовному питанні.

І навпаки, переконання, що опоненти реформи не можуть не бути і політичними опонентами, дуже зручне. Воно економить час у колі дебільних прихильників, що не здатні подумати на крок наперед. Але ж коли включається суто партійний захист, партійні способи міркування, як наслідок, має бути очікуваною і втрата всього в разі суто партійного програшу. І це стається якраз через цей партійний підхід.

Та мова — це те, що лежить перед усім, це один з чинників, що формують сам простір дискусій. І улюблене втручання сюди з партійністю і партійними гаслами просто самогубче.

Навколоправописні теми далі…

June 27, 2019

Застереження німецької правописної реформи

 
Про німецьку мовну реформу в нас майже не згадують. Як це вже заведено серед українських реформаторів, котрі обирають приємні й зручні приклади, навіть не намагаючись взяти до уваги чужі невдачі, згадують переважно в стилі «в них теж змінюють орфографії, ми не особливі». Мабуть, не особливі, якщо не вважати українською особливістю притаманне епігонство та вирішальну роль тимчасової політики, вмонтованої в орфографію.

Загальний погляд на німецьку реформу далі…

June 8, 2019

Ще про дезінформацію

Filed under: Інформація, Мова, Правопис, Фонетика — maksymus @ 21:26

 
І знову дивує журналістська непрофесійність.

Багато розбору далі…

June 6, 2019

Коли влада зраджує

 
Перед владою, що цього року йде з політичної сцени, стояло багато неймовірно складних задач. Оборона, міжнародні відносини, відновлення керованості країни після втечі попередників, відбудова розірваної інтервенцією економіки. Те, за що, без сумніву, треба бути дуже вдячними, хай як нам хотілося більшого і легшого.

Але не було зроблено найголовніше…

May 29, 2019

Дезінформація про правопис

Filed under: Інформація, Правопис — maksymus @ 07:42

 
На Бі-бі-сі колись запропонували не вживати популярний іменник «фейк» на позначення старого недоброго явища дезінформації. Вкинута публіці через сучасні всепроникні мас-медіа дезінформація виконує ті ж задачі, що й завжди, — унеможливити прийняття раціональних, компетентних рішень, зняти потребу обґрунтовувати те, що «всім добре відомо», замінити розсудок емоцією.

Типова дезінформація супроводжує чи не кожну новину про правопис, про його кожен проблемний пункт, починаючи з найгучніших. Наприклад, на запитання «Радіо Свобода» відповідає член комісії:
 

«У правописі, який називається Скрипніковським, була «и» на початку слова перед «н»: инший, иноді. І були такі думки повернути це правило: «репресований» правопис, треба відновити справедливість, людей, які цей правопис творили, було знищено». Але люди цього не сприйняли. І в цій редакції в нас залишилося це, як і було. В нас є слова на «и» в цьому правописі: ич, икати, ирій (аналог вирій – ред.), Ирод (аналог Ірод – ред). Ніякого «индика», «гиндика» немає», – сказала Світлана Єрмоленко.

 
Справжній фейк чи дезінформація не в тому, що насправді тепер немає «індика-гиндика» на прохання людей, а в тому, що насправді не було цього і в «скрипниківці». Тодішнє правило однозначне: (§3, п. 2): «В початку слова и ніколи не пишеться, тільки і».

Дезінформація в цьому випадку призначена надавити на емоцію, відкидати раціональний підхід до сучасного мовного унормування. От що можна сказати про компетентність рішення, коли члени комісії, при всіх можливих шануваннях, насправді були дезінформовані? І продовжують мимоволі дезінформувати громадськість, щоб та сприйняла реформу, навіть спростовуючи фейки!

Емоція зробила свою справу — тепер, коли «всім відомо», можна навіть те, що одверто відділяє реформу від «репресованого» правопису, спритним обманом подавати як повернення до нього. Або одверте наближення до російської практики дезінформувати як патріотичний акт. Хто там потім перевірятиме, йдеться ж про відновлення історичної справедливості, та чи це так насправді?..

Картинка до запису далі…

May 27, 2019

Фантастичний міст

Filed under: Інформація, Київ, Розваги — maksymus @ 00:34

 
Міст Кличка підкорив мене, незважаючи на тимчасові недоробки. Тепер київськими пагорбами можна дійти від самої Академії мистецтва до залізної баби, не спускаючись униз, насолоджуючись практично весь час далеким прекрасним краєвидом на Дніпро та Лівий берег.

Міст з Володимирської гірки до оглядового майданчика…

Older Posts »