Діаріуш або тиск слова

September 28, 2019

Прокляття території

Filed under: Інформація, Історія, Різне — maksymus @ 12:58

 
Інколи сухі археологічні дослідження решток давно минулих часів можуть несподівано гостро зачепити цілком сучасні почуття. Вивчаючи особливі мегаструктури в Майданецькому трипільському поселенні, що існувало 4100-3600 до н. е., порівнюючи одержані дані з двома десятками інших давньоєвропейських поселень з подібними будівлями, німецький археолог Роберт Хофманн з колеґами зробили вражаючий висновок-вирок.

Мегаструктури, з усією очевидністю, були не жилими приміщеннями, а використовувалися в якості публічного простору як громадські споруди для різноманітних господарських, ритуальних та політичних цілей. Археологи віднайшли свідчення змін в функціонуванні системи мегаструктур протягом тривалого часу. На нижчих, проміжних рівнях спостерігалося зникнення і занепад менших споруд, що засвідчує посилення централізації влади, яка призвела до втрати керованості гігантськими поселеннями.
 

Р. Хофманн пише: «Після кількох поколінь процвітання, коли кількість мешканців доходила до 10 000 жителів, приваблених з навколишніх громад у Причорноморському лісостепу своїми надзвичайно родючими чорноземними ґрунтами, найстаріші протоміські мегапоселення Європи занепали близько 3700 р. до н. е. Тепер наше міждисциплінарне дослідження виявило одну з причин їх краху: соціальний дисбаланс у процесах прийняття рішень призвів до посилення централізації владних структур, що більше не дозволяло ефективно керувати міськими поселеннями. Отже, ці трипільські мегапоселення є прикладом того, як люди не повинні урядувати. Проте внаслідок цього урбанізм розвинувся в Європі набагато пізніше, ніж на Близькому Сході».
Трипільські «мегаструктури» були древніми громадськми центрами (Phys.org, 25 вересня 2019)

 
Головна думка для мене — трипільські поселення це приклад того, як люди не повинні були урядувати. І за наступні тисячі років можна навести безліч таких прикладів політичного занепаду на цій багатій на ресурси землі. Наче вічне прокляття території: «поганими правителями тут зовсім занедбані дібра, що їх природа так щедро дарувала людині» (Вольтер).
 
Карта-схема до запису далі…

Advertisements

September 22, 2019

Цікавий експеримент з академічної доброчесності

Filed under: Інформація, Розваги, Різне — maksymus @ 08:30

 
Перший український експеримент з публікацією одвертої нісенітниці в наукових виданнях:
 

Чи можуть українські та міжнародні журнали надрукувати статтю з нісенітницями? (перша частина),   (завершення).

 
До редакцій понад двох десятків українських спеціалізованих журналів була надіслана стаття «Неепістемічна генеративна естетика» під псевдонімом Крутієнко Анастасія Василівна з Крижопільського державного педагогічного університету. Текст являв собою набір безглуздих псевдонаукових висловлювань, нелогічних висновків, вигаданих термінів, щедро цитувалися добре відомі літературні персонажі. Оформлення статті навмисно було приведено до загальних вимог, щоб технічні зауваження не спричиняли відмову.

Хоча абсурдність тексту ставала зрозумілою з перших же речень, результати вражають. З 25-ти редакцій опублікували псевдороботу три українські журнали і один закордонний. Героїв-антигероїв варто згадати поіменно: київський науковий вісник «Гілея», науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету з Одеси, полтавський журнал «Філософські обрії» та канадський журнал «Virtus». Відхилили статтю 4 журнали, проіґнорували 9, зацікавилися 7. Але найцікавіше, що дві редакції відправили на доопрацювання, надавши не тільки технічні, але й змістовні (!) зауваження.

Проте серед інших знайшлися і ті, хто статтю вигаданого автора все-таки прочитав. Відповідь з харківської редакції «Вісника ХНУ ім. В.Каразіна» у вигляді кумедного макету засвідчила, що там зрозуміли абсурд і теж не від того, щоб поіронізувати.
 
Докладніше пояснення від автора екперименту.
 

September 4, 2019

Мовний експеримент і результати

Filed under: Інформація, Мережа, Мова — maksymus @ 19:26

 
Мав сумнів, що треба робити рекламу сайту, про існування якого навряд чи хтось з читачів цього запису хоче знати. Проте сама спроба заслуговує на увагу.

Отже, якщо коротко, сайт дніпропетровського телеканалу «Відкритий» (opentv.media) провів своєрідний соціолінґвістичний експеримент. Редактори на місяць відмовилися від публікування новин російською мовою, а потім перевірили відвідуваність. Результати експерименту засвідчили помітне падіння трафіку, що самі експериментатори інтерпретують як провал своєї добровільної самоукраїнізації. Повернувши публікацію матеріалів російською, вони негайно помітили повернення аудиторії. Пояснюють падіння тим, що значна частина трафіку йшла з пошукових запитів Ґуґла, а там у більшості українських користувачів досі встановлена російська мова, що має наслідком і російськомовну видачу пошуку замість україномовної.

Чистота експерименту, звісно, під великим сумнівом. Проводити його в серпні, коли найнижча за весь рік активність, мабуть, було комерційно виправдано, але однозначно не дало справжніх результатів. До того ж, місяця напевно мало, щоб відновити індексування та аудиторію. Та ще й просування в мережі українських сайтів має певні особливості, точно невідомі російськомовним редакторам. Проте результати з багатьма застереженнями дуже схожі на ті, що їх можна було б очікувати. Скажімо, дані в повідомленні наведені цілком правильні. Я роками спостерігаю на своєму спеціалізованому сайті, орієнтованому суто на українську аудиторію й переважно на україномовних, що російська мова встановлена у понад двох третин українських відвідувачів. Цей факт не може не впливати на відвідуваність новинного сайту.

У випадку дніпропетровського телеканалу експеримент припинили через комерційну складову. Виправдання можна зрозуміти, комерційний канал обирає собі сам на чому заробляти. А зміна мовного режиму неодмінно мала відбитися на прибутку. Цей експеримент засвідчив дуже важливий бік проблеми.

Картинка до запису далі…

August 30, 2019

Неявні упередження

Filed under: Інформація, Різне — maksymus @ 08:43

 
Психологи кількох провідних американських університетів розробили дуже хитромудрі тести неявних упереджень — тести неявних асоціацій (Implicit Association Tests). У нашій літературі можна подекуди знайти назву-етранжизм «імпліцитно-асоціативні тести». Познайомитися з незвичним підходом до вивчення упереджень та пройти демонстраційний набір тестів можна на сторінці проекту «Імплісіт» (спільний проект Гарварду, Університету Вірґінії та Вашінґтонського університету).

Дослідники ставлять важливі питання: що таке упередження? звідки вони беруться? як впливають на наші дії? що можна з ними зробити? Докладніше про те, чому це справді важливо.

Тестування неявних асоціацій виглядає перспективним напрямом. Якщо звичайні тести приймають власні відповіді піддослідних й так чи так намагаються інтерпретувати їх, якимось чином згладжуючи можливу нещирість, то тести неявних асоціацій спеціально були розроблені, щоб обходити свідомий контроль людини над відповідями. На звичайних тестах мінімально підготовлена людина вже з перших питань здогадується про намір дослідника й здатна свідомо кориґувати відповіді, проте тут це не так просто.

Заради цікавості пройшов кілька демонстраційних тестів. Розробники ввели умовні точки розділення стандартних відхилень на «легкий» (.15), «помірний» (.35) та «сильний» (.65) рівень упередженості.

Вийшло, що я маю сильне автоматичне упередження на користь білих перед чорношкірими, помірне упередження на користь гетеросексуалів перед гомосексуалами, легке упередження, що жінки зв’язані більше з гуманітарними, а чоловіки з науково-технічними спеціальностями. Забавно, що мої результати показали також легке автоматичне упередження на користь РФ перед США. (Ба в останньому я вже втомився слідкувати за екраном і часто помилявся, треба буде через якийсь час повторити й допройти решту тестів.)

Розробники попереджають, що на цій стадії проекту використовувати результати тестів неявних асоціацій (IAT) треба з розумом: «Використання тестів неявних асоціацій як основи для прийняття важливих рішень про себе чи про інших може призвести до небажаних та невиправданих наслідків».
 

August 29, 2019

Тимчасове блокування

Filed under: Інформація, Мережа, Різне, СУП — maksymus @ 01:15

 
Діаріуш на «тиску слова» пережив перше блокування. Вчора сайт зник з відкритого доступу, а при заході в панель управління я замість стандартного функціонала бачив лякаюче червоне повідомлення з відповідною інструкцією з ким зв’язуватися й як перенести всі дані куди-інде.

На лист із запитом відповідь надійшла через кілька годин. Усе прояснилося; але питання ненадійності цього майданчика для мене залишилося. (Навіть при тому, що всі дані збережено. І це найбільший плюс платформи.) Гучний дзвіночок подумати над майбутнім переїздом на якийсь власний майданчик.
 

August 15, 2019

Триває правописна епопея

Filed under: Інформація, Правопис — maksymus @ 18:30

 
Сьогодні Окружний адміністративний суд Києва ще раз на місяць відклав розгляд справи про оскарження законності ухвалення нової редакції правопису (тепер до 25 вересня).

А тим часом приватні видавництва не марнують нагоди спіймати хвилю попиту перед початком навчального року. За невичитаною електронною версією вже надруковано не менше чотирьох самопальних видань («Фоліо», «Центр учбової літератури», в-во «Право», «Кондор»). Ціни від 100 до 250 гривень, непогане покарання публіки за поспішність. Оголошення про терміновий випуск замовленого накладу у вересні виставила й «Наукова думка».

Організатори проведення ЗНО сьогодні ж заявили, що найближчі п’ять років знання новинок не вимагатиметься в абітурієнтів. Цікаве відтермінування, адже вже у вересні з усіма цими заявками на далеке майбутнє (читайте, назавжди) розбиратиметься цілком новий уряд. От тільки витрати публіки й державних коштів на правописний хаос уже сьогодні цілком реальні.

Додаток. Пройшов непоміченим наказ МОН № 1033 від 29.07.2019 року «Про впровадження нової редакції Українського правопису», де т. в. о. міністра освіти утворює постійну міжвідомчу комісію, яка до 16 вересня має підготувати план заходів з упровадження та розробити інші заходи з накидання правопису в освіті.

 
Картинка до запису далі…

July 22, 2019

Пам’ятник Кулішеві

Filed under: Інформація, Київ — maksymus @ 06:40

 
Цей рік ювілейний: через кілька днів виповнюється 200 років з дня народження видатного Пантелеймона Куліша (1819–1897).

Збереження історичної пам’яті не є найсильнішою українською здатністю. Навіть для об’єктивно другої постаті нашого XIX сторіччя (другої після Шевченка, що сам ювіляр розумів, але не міг витерпіти) не вистачило національного українського ресурсу, щоб хоча б видати повне зібрання творів. Навіть про хоч скількись помітне відзначення також не йдеться. Можливо, ще через сто років відзначення буде трохи більш шанобливе.

Тим зворушливіше виглядають установлені на громадських засадах пам’ятники. Як-от цей, що сховався у дворику за Святою Софією.
 


Пантелеймон Куліш — мислитель, етнограф, дослідник, мовознавець (Київ, 2018)

Це незвичне погруддя встановили минулого року за будинком по вулиці Стрілецькій 4-6 (на карті).
 
 

July 12, 2019

Розказує фантастичні речі…

 
Сучасні судові рішення бувають не менш цікаві, ніж за часів Гетьманщини. Так збіглося, що законопроект про «дематюкацію» негайно доповнився забавним практичним випадком, що має неодмінно стати мемом.

У містечку Тетіїв на Київщині 5 квітня 2019 року біля річки Роська близько 15 год. 30 хв. (ото вже судова мова яка точна) проходили збори місцевої громади з приводу зариблення річки. Місцевий мешканець, звертаючись до міського голови, назвав того по-простому гандоном, «чим порушив його спокій та громадський порядок».

Ну, назвав і назвав. Звичайна бурхлива громадська політика. Міський же голова виявився справжнім гандоном, подав на мешканця в місцевий суд і виграв. На відповідача було накладено штраф розміром 51 (п’ятдесят одну) гривню. Проте мешканець уже зрозумів, з яким гандоном має справу, і подав апеляцію, де довів, що насправді не лаявся, а порівняв мера-гандона з письменником-фантастом Івом Ґандоном, «оскільки вважав, що його опонент, як французький письменник, розказує фантастичні речі».

Власне, коли цю постанову писали, напевно, ржали всім Київським апеляційним судом:

Читати постанову далі…

July 4, 2019

Мін’юст визнав новий правопис незаконним

 
Під такими, або приблизно такими, «жовтими» заголовками ще з травня мали виходити журналістські тексти про мовну реформу в нашій пресі, якби в Україні існували незалежні мас-медіа. Проте досі українські журналісти не виконують свої функції об’єктивного висвітлення, повторюючи один за одним набридлу дезінформацію окремих кон’юнктурників чи конформістів од філології.

Коли в суспільстві щось не спрацьовує, з необхідністю виниклі лакуни доводиться закривати іншим прошаркам населення. Не спрацьовує військо, знаходяться добровольці та волонтери, не спрацьовує правоохоронна система, знаходяться віджиланти, не спрацьовує урядування, починаються майдани. Коли не працює журналістика, її роль так само змушені виконувати інші; добре, що соцмережі вже дозволяють це робити.

Юрист Ростислав Кравець, адвокат, віце-президент Світового конґресу українських юристів, одержав відповідь з Секретаріату Кабміну про обставини ухвалення сумнозвісної постанови № 437 від 22 травня 2019 року «Про питання українського правопису». Копію експертного висновку він опублікував у своєму фейсбуці. І от виявляється, що вже під час підготовки постанови були висловлені застереження про законність постанови з боку Мін’юсту, підтримані юридичним департаментом Кабміну:
 

«Водночас Мін’юстом висловлено застереження стосовно пункту 1 проекту акта, яким пропонується погодитися з пропозицією МОН та Національної академії наук щодо схвалення Правопису. Мін’юст зазначає, що Законами України відповідних повноважень Уряду не передбачено. (…) Юридичний департамент підтримує застереження Мін’юсту.»

 
Отже, Міністерство юстиції України з підтримкою юридичного департаменту Кабінету міністрів України зауважило, що уряд не мав повноважень затверджувати постанову про схвалення правопису. Далі стає зрозуміло, що фінансовий відділ (за ним Мінфін і Мінекономіки) поклався на запевнення розробників проекту постанови, і повторив: «За інформацією головного розробника, реалізація акта не потребуватиме додаткових витрат з державного бюджету». Проте вже зараз по всій Україні при адміністраціях бюджетники навчають бюджетників новому правопису за бюджетні кошти, ця оцінка виявилася передчасною.

«Проект акта не має регуляторного характеру». Ця оцінка документа мала б остудити тих, хто відчуває якісь зобов’язання змінювати мовні звички.

З відповіді на запит юриста ми також дізнаємося, що на засіданні урядового комітету 2 квітня 2019 року рішення не підтримав міністр соціальної політики Рева А. О., а також заступник міністра юстиції з питань європейської інтеґрації Петухов С. І. Неназвані в документі застереження висловив також представник Президента (Порошенка).

Це та інформація, що повинна була бути оприлюднена значно раніше. Можливо, вона вплинула б на вибори, можливо, на той орфографічний хаос, що вже помітно розпочався, знищуючи офіційно-ділові та наукові перспективи української мови.
 
 
Додаток 9 липня: Висновок Міністерства юстиції за результатами правової експертизи… 22 лютого 2019 року: «До проекту постанови висловлюємо таке застереження:…законами України відповідних повноважень Уряду не передбачено».
 

June 29, 2019

Партійність у мові та інші неприємності

Перенесено з ФБ.
 
Одна з тем мовної реформи мене неабияк турбує. Це тема партійності в мові. Учасники дискусій не усвідомлюють, до чого веде міцно вмонтований в обговорення мотив «репресій», що заступає раціональний підхід, або який наслідок мають дивні порівняння непродуманого, непрорахованого економічно втручання в мовну норму з декомунізацією. (У правописі цитати з твору про товариша Кірова, структуру тексту зберегли від націонал-комуністів 20-х, а повернення до найгірших практик більшовизму подається як декомунізація, авжеж!) І тут навіть не про те, що насправді в історії української мови не було більш відірваного від мовних реалій більшовицького правопису, ніж «скрипниківка». А в тому дивному хуліґанському настрої, як у гашеківського обер-лейтенанта Лукаша, котрий «дивився на чеську національність, ніби на якусь таємну організацію», наче українська досі це така опозиційна партія, що вимагає суто партійного підходу для її просування. Варто опонентам проявити свою належність, скажімо, до БЮТ (навіть до БЮТ!), як це робить усе, що вони кажуть, принципово неприйнятним і в мовному питанні.

І навпаки, переконання, що опоненти реформи не можуть не бути і політичними опонентами, дуже зручне. Воно економить час у колі дебільних прихильників, що не здатні подумати на крок наперед. Але ж коли включається суто партійний захист, партійні способи міркування, як наслідок, має бути очікуваною і втрата всього в разі суто партійного програшу. І це стається якраз через цей партійний підхід.

Та мова — це те, що лежить перед усім, це один з чинників, що формують сам простір дискусій. І улюблене втручання сюди з партійністю і партійними гаслами просто самогубче.

Навколоправописні теми далі…

Older Posts »

Powered by WordPress.com.