Діаріуш або тиск слова

February 29, 2020

Визвольні змагання

Filed under: Значення, Мова, Фразеологізми — maksymus @ 07:12

 
Сполучення «визвольні змагання» вживається з кінця XIX ст. в науковій літературі. Спершу у значенні, що його сьогодні ми передали б як «визвольні устремління, прагнення».

На цей ужиток звернув увагу класик І. Нечуй-Левицький (1907 рік!): «Ще треба додать, що в нових газетах та журналах часто трапляються такі галицькі слова, як от — змагання. В Галичині це значиться те, що по-российський — усиліе, усилія, а на Украіні це значиться, — змажка, гризня, трохи не лайка. Це страшенно збивае с пантилику читалників. «Гром. Думка» цітуе, що небіжчик Ром. Сембратович писав «Про визвольні змагання на Вкраіні». В Галичині це значиться: «Про освободительныя усилія (или стремленія) на Украинѣ». В нас скажуть; що Сембратович написав книжку «Про освободительные споры» або «Про освободительную ругань на Украинѣ». От що виходе по-украінський! По-украінський треба сказать так: «Про визвóльницькі силкування на Украіні». (…) Все це чудно для нас, а незвичних до галицькоі мови читалників просто таки збивае с пантилику».

Це хороше свідчення, що змагати, як певне префіксальне утворення від праслов’янського кореня «діяти силою, тягти», ще сто років тому не всюди було відоме в однаковому значенні. Скажімо, Іван Огієнко зауважив, що в «укр. говорах Закарпаття слово змагатися (позмагатися) з давніх-давен уживається для визначення статевого акту» (ЕССУМ, Т. 2, С. 115).

Саме у значенні «трохи не лайки» вживав змагання сам Нечуй-Левицький, також Куліш, Панас Мирний, Кониський та інші великоукраїнські автори. Але вже Франко і за ним Драгоманов та молодші діячі, як Леся Українка, Кримський, Грушевський, знають практично сучасне значення «прагнень, зусиль», вживаючи сполучень наукові, національні, природні, праведні, українофільські тощо змагання.

Проте і нині давно стандартний вираз визвольні змагання має досить відчутний реґіональний відтінок, зауважений Нечуєм; звучить наче «несерйозно», наче визвольна боротьба це так собі, вийшли позмагатися, але не дуже й хотілося.
 

January 22, 2020

Переклади в природному стані

Filed under: Переклади, Розваги, Фразеологізми — maksymus @ 17:51

 
Коли мова заходить про Томаса Гоббса, пересічна освічена людина легко пригадає назву «Левіафан», поняття «війни всіх проти всіх», «природний стан» та напевно знамениту цитату про життя людини в ньому (and the life of man, solitary, poor, nasty, brutish, and short). При цьому пригадає цитату однозначно не з українського перекладу («життя людини — самотнє, бідне, безпросвітне, тупе й коротке»), що був випущений 2000 року.

Бо для українських авторів та перекладачів попередників наче не існує. Заради цікавості легко виписав кільканадцять варіантів:
 

життя людини [в природному стані є]
 
самотнє, бідне, безпросвітне, тупе й коротке — книжковий переклад
самотнє, бідне, безпросвітне, тупе й короткочасне
самотнє, бідне, безпросвітне, звірине й короткочасне
самотнє, бідне, бридке, брутальне та коротке
самотнє, бідне, мерзенне, грубе й коротке
самотнє, бідне, мерзенне, звіряче і коротке
самотнє, бідне, огидне, жорстоке й коротке
самотнім, бідним, брудним, тваринним та коротким
самотнє, безпросвітне та короткочасне
самітнє, вбоге, мізерне, брутальне і коротке
сповнене самотності, горя та нещасть, грубе та короткочасне
самотність, жебрацтво, тваринну тупість і короткочасність
одиноким та короткочасним
одиноким, бідним, гидким, жорстоким і коротким
одиноке, бідне, безпроглядне, тупе і короткочасне
одиноким, бідним, короткочасним
ницим, брутальним і коротким
брудне, жорстоке і коротке
тупе, короткочасне, бідне, безпросвітне
усамітнене, вбоге, жахливе, звірине й коротке
усамітненим, бідним, огидним, жорстоким і коротким

 
Можна продовжувати цей список далі. В нас не довіряють українським перекладам настільки, що перевірити не вважають за потрібне.
 

May 11, 2019

Запона перекладу

 
Розбирався з українськими відповідниками групи слів ignorance, ignorant. (Поки не розібрався, але тут більше справа контексту. Словники подають «незнання, необізнаність; неуцтво, неосвіченість; нехтування, іґнорування, відхилення; невігластво; нетям».) Зрозуміло, поліз у доступну перекладну літературу, і одразу зачепився за приклад з українського перекладу Джона Роулза — the veil of ignorance «запона незнання». Думав, що це тільки я такий ignorant, не розумію глибини творчої думки, яка призвела до вибору слівця, що його, може, чував раз у житті. Але ж, ні:
 

«Одним з ключових елементів Ролзового термінологічного каркасу є поняття „the veil of ignorance“, еквівалентом якого в перекладі О. Мокровольського виступає вираз „запона незнання“. Однак, запропонований в даному випадку варіант, на наш погляд, не може бути визнаний адекватним. (…) Індивіди ніби знаходяться за напівпрозорою завісою – і це є саме та асоціація, яку Дж. Ролз має на меті закріпити за винайденим ним терміном. Тому, на нашу думку, адекватним перекладом для „the veil of ignorance“ буде „завіса незнання“, яка на противагу непрозорій „запоні“ дещо все ж таки залишає видимим, тобто відомим, для індивідів.»
(Наталя Кудрявцева. Специфічні особливості перекладу філософських текстів.)

 
Практика — критерій істини. Перевірка вживаності виразів, перекладного запона незнання та зрозуміло очікуваного завіса незнання, унаочнює, що українська термінологія усталюється поза перекладами. Два переклади Роулза (під іменем Ролза) вийшли друком майже двадцять років тому. За цей час дивацька запона була згадана у наукових статтях «Академії» тільки двічі, а в загальному пошуку менше десяти разів. Завіса незнання два десятки та півтори сотні разів відповідно. Це означає, що ці українські переклади не читали. Просто не читали, або свідомо не зважали на перекладацькі кумедності.

Це просто приклад, як щире прагнення відроджувати мову проти течії призводить до протилежного результату, до розривів українського гуманітарного простору, де взагалі неважливо, що і хто робить. Через граничну роздрібненість поглядів і можливостей для просування відхилень не усталюються власні назви, калейдоскоп термінів. І кожній дійовій особі на цьому просторі доводиться починати все з початку, починаючи з мови, не відчуваючи жодної надійності зробленого попередниками.
 

March 13, 2019

Кольору солі з перцем

Filed under: Мова, Фразеологізми — maksymus @ 09:28

 
До попереднього запису треба дещо зауважити про колір poivre et sel.

Про те, що в українській може бути свій — позичений з європейських мов — колір солі з перцем, мені нагадала Tin-tina. Цікаво було прослідкувати нечасте, хоч і тривале, вживання цього виразу в нашій перекладній літературі:
 

• …бо конче треба було тому псові надати кольору солі з перцем. (Ярослав Гашек. Пригоди бравого вояка Швейка, 1970; пер. С. Масляк);
• Він їздив на полювання в куртці кольору перцю з сіллю і був одним із найкращих рибалок у графстві… (Вільям Теккерей. Ярмарок Суєти, 1979; пер. О. Сенюк);
• Останнім часом Рогоза якось швидко посивів, навіть кущуваті брови зробилися, як кажуть, кольору солі з перцем. (Силаєв Борис. Червоний день. Прапор, 1981; пер. Ю. Стадниченко);
• Округлий, приземкуватий, волосся кольору солі з перцем наїжачене щіткою,… (Марчелло Вентурі. Ляж і замри. Всесвіт, 1998; пер. А. Перепадя);
• …і засаленим кінським хвостом кольору солі з перцем… (Стівен Кінг. Зона покриття, 2008; пер. О. Любенко);
• У покривало були загорнуті: пороховик (кольору перцю і солі, вже дуже поношений)… (Герта Мюллер. Гойдалка дихання, 2011; пер. Н. Сняданко);
• …гладячи волосся кольору солі з перцем… (Стівен Кінг. Протистояння. Том 1, 2017; пер. С. Крикун, Г. Яновська);
• У нього було гарно підстрижене волосся кольору солі з перцем… (Джоджо Мойєс. Після тебе, 2017; пер. Т. Івченко);
• Його борода кольору сіль із перцем скидалася не так на мужньо-лісорубську, як на розкошлану бороду якогось одноногого морського капітана. (Стівен Кінг. Сплячі красуні, 2018; пер. О. Красюк);
• У нього було волосся кольору «сіль із перцем» і вуса,… (Томас Фрідман. Дякую за запізнення: керівництво для оптимістів сучасності, 2018; пер. Л. Герасимчук).
 
Також трапляється у своїй літературі:
• Літній чоловік, грубенький, в золотих окулярах, з сивим, сіль з перцем, волоссям… (Віктор Петров (Домонтович). Дівчина з ведмедиком, 1928);
• …обдарував Степана Григоровича… і тією сивиною, яку в народі спочатку називають «перець з сіллю», згодом вже й «сіль із перцем». (Ольга Слоньовська. «Я — син свого часу…», 2004)
• Коротке сивувате волосся, як кажуть, — сіль із перцем. (Лариса Денисенко. Нова стара баба, 2012);
• Тривалий час колір батькового волосся підпадав під визначення «перець із сіллю». Зараз, на жаль, це вже «сіль із перцем». (Ольга Слоньовська. Дівчинка на кулі, 2012);
• Літня пані зі зморшкуватою шкірою на обличчі та руках, із сиво-чорними дрібними, «сіль з перцем», кучериками… (Галина Вдовиченко. Інші пів’яблука, 2013);
• Він був живий, ще не старий, у нього було розтріпане чорно-сиве волосся, як сіль із перцем,… (Захарченко Олена. ВЕРТЕП. #РоманПроМайдан, 2016);
• …у вухах і ніздрях прокурора кущилося сивувате — сіль з перцем — волосся. (Сергій Батурин. Операція «Вишиванка», 2018);
• …навіть на смаглявому животі, куди спускалося мисом з грудей кучеряве волосся кольору солі з перцем. (Яна Дубинянська. Листи до полковника, 2018).

 
«Вислів „колір перцю із сіллю”, що виникає за аналогією „колір кави з молоком”, має гумористичний відтінок», — стверджує І. Наконечна, розбираючи особливості гумористичних новоутворень у мові Ч. Діккенса. Проте тут, звісно, йдеться про вже усталений вираз salt and pepper/pepper and salt, поширений і в інших мовах.
 
Картинка до запису…

January 3, 2019

Слуга народу

Filed under: Мова, Політологія, Фразеологізми — maksymus @ 11:35

 
До вічно відстаючих українців світова думка доходить з величезним запізненням. Скажімо, вираз слуга народу, створений колись під кінець епохи слуг та панів, насправді докотився до нас тільки тепер. Не бракує бажаючих послужити.

«Король — перший слуга народу», — повторював за Руссо Фрідріх Великий. Напередодні Великої французької революції преподобний Роберт Нерс (Nares), розглядаючи нову популярну думку про те, що король теж перебуває на службі держави, чи не перший і заперечив її. У книзі з яскравою назвою «Принципи урядування, виведені розумом, підтримані англійським досвідом та з урахуванням французьких помилок» (1792) Нерс твердив: «Це фальшива, облудна й дуже згубна тенденція звати короля слугою держави. (…) помилка виникає через сплутування ідеї служіння та виконання службових обов’язків». Він доводив, що король здійснює обов’язки перед державою пануючи, а не служачи. Та вже в той час у літературному журналі (The Monthly review, 1794) проґресивні критики ніяк не погоджувалися з автором, вперше вживши вираз слуга народу: «(…) Король, на нашу думку, є слугою народу (servant of the nation) не тільки тому, що перебуває на народній службі (national service), але тому, що народ є його господарем (master)». Хоч як дивно, французькі революціонери пішли ще далі, доводячи ідею служіння народу до кінця; Робесп’єр у запалі заявив: «Я не слуга народу, не його суддя, не його трибун, не його адвокат — я сам народ!»

Коли падав старий режим, ця плідна ідея, що верховна влада теж перебуває в безумовних відносинах служіння-підпорядкування була приємною для всіх. Недарма і Наполеон, і мексиканський повстанець Хосе Марія Морелос (пом. 1811) прямо називали себе «слугами народу» (El Siervo de la Nación). Це хотілося чути публіці. Не втримався назвати себе «слугою народу» і Авраам Лінкольн (1852), втім, обумовивши умову служби обов’язком, накладеним Конституцією США. У посібнику для домашніх служок Семюеля та Сари Адамсів «Досконалий слуга» (1825) ідея висловлена як сама собою зрозуміла: «Дворяни та державні міністри є підлеглі короля, а король сам є слугою народу, й мудро підпорядковується національним законам. Божественний порядок виявляється в тому, що суспільство таким чином складається з підлеглих та панівних класів».

В українську мову вираз слуга народу прийшов значно пізніше, коли у всьому світі штамп давно втратив пряме значення, добряче потріпався й набув помітних жартівливих відтінків. Не випадково, він відмічається вперше в перекладі Марка Твена: «Але слуга народу не зазнає спокою» («Збôрка начеркôвъ» Марка Твейна, 1900). Згодом серйозність надовго повернулася в сталінські часи; радянські народні депутати, вірні «слуги народу» за посадою не жартували про свою роль. Іронія відновилася тільки в часи розпаду СРСР й не залишає вираз до нашого часу.
 
Картинка до запису…

October 13, 2017

Доброго дня

 
Про цікавий забобон дізнався сьогодні. Почув, як звичайно в таких випадках, від неофітів-начотників, які ревно виправляють усе, що не вкладається в їхній підручник. Виявляється, дехто вважає вітання «доброго дня» неправильним, бо допускається тільки називний відмінок «добрий день», і тільки родовий «доброго ранку». Оскільки свого часу найповажаніший мною літредактор завжди вітався з колективом «доброго дня», і таку звичку я перейняв у нього, зацікавили корені цього зауваження.

Швидкий пошук вивів на блоґ Пономаріва, що одразу перевело припис у розряд комічних пуржиків:

«Щодо формул вітання я вже неодноразово писав: доброго ранку, добрий день (добридень), добрий вечір (добривечір), добраніч (на добраніч) — це давно усталені формули. Гадаю, їх не варто міняти на штучні: доброго дня, доброго вечора. Так можна казати, коли при цих сполуках маємо ще дієслово: бажаю вам (тобі) доброго дня, доброго вечора

Приєднується до заборони Петро Федотюк:

«На мій «добридень» знайома поетеса щоразу з притиском відказує «доброго дня» – мовби правильно вітається вона, а не я. Але для мене мій варіант звучить природніше. Тим часом не тільки ця знайома – дедалі частіше також і в ефірі лунає «доброго дня», «доброго вечора» – простежується тенденція до витіснення форми «добрий день», «добрий вечір»… Втім, хоч в 11-томному СУМі є «добридень», «добрий день», «доброго дня» та «Добривечір», «добрий вечір», «доброго вечора», а також «добрий ранок» і «доброго ранку», Словник Грінченка фіксує тільки «доброго ранку» (є ще й «добридосвіток») та «добридень» […] » («Вітчизна», 2007, № 1-2).

Проте і та, і та форма правильна. Адже, як слушно зауважила Галина Голосовська:

«Є суперечки, як правильно — „Добрий день“ чи „Доброго дня“. Дехто намагається довести тільки один варіант. Насправді правильні обидва. […] Стилістично нейтральними є такі форми привітань: „Добрий день“, „Доброго дня“, „Добрий ранок“, „Доброго ранку“, „Добрий вечір“, „Доброго вечора“ та стягнені „Добридень“ і „Добривечір“. Так вітаються всі до всіх. Якщо зазирнути в походження, то „Добрий день“ — теж уже скорочена від ширших форм „Дай, Боже, добрий день“, „Дай, Боже, добрий вечір“. Ще стягнена форма є „Добраніч“ від „На добраніч“ „Доброї ночі“ стали вітатися журналісти зі своїми нічними глядачами. […]» (Gazeta.ua)

У літературі простежуються ці різні форми, і в називному, і в родовому, і стягнені, і неповні, аж до перших увічливих привітань. У словнику Кримського (1924) особливо зауважено, що «доброго ранку» є тільки в інтеліґентів. Огієнко додає спостережень:

«[…] літературна мова вживає тільки форми добридень, добривечір. Жива мова знає різні варіанти: добрий день, добрий вечір, день добрий (часте на Київщині, але немає вечір добрий, тільки добривечір); рідко: доброго дня, доброго вечора (з опущенням „бажаю вам“). На Київщині цікаве розрізнення: зранку кажуть добридень (російське „доброго утра“), а далі тільки день добрий (російське „здравствуйте“).» (Етимологічно-семантичний словник, Т. 1, С. 343)

Сфера ритуалів завжди навантажується різноманітними забобонами. Скажімо, може бути визначений ранок до дванадцятої, а вечір після шостої, і всі чекають, що привітання буде ранкове, денне й вечірнє. Але немає жодних причин вигадувати ще одне обмеження на відмінок увічливого привітання. Правильними є і «добрий день», і «доброго дня», і «добрий ранок», і «доброго ранку».
 

June 25, 2015

Облавок

Filed under: Неологізми, Фразеологізми — maksymus @ 11:11

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
У журналістському жарґоні набуває популярності новинка, що з’явилася рік чи два тому з подачі служби новин каналу «1+1». Замість усталеного виразу на борту (судна) в сюжетах тепер часто можна почути на облавку.

Неологізм продовжує кумедні спроби освіжити журналістську мову, як та ж троща. Поява застарілого облавок з новим переносним значенням забавна, але зрозуміла. При гортанні словників усі переклади здаються рівноцінними, проте це зовсім не так у випадку облавка, що має тільки конкретне значення «бортик, край, стінка невеликого судна», але не переносне значення борт як власне саме «судно», а особливо «повітряне судно», авіалайнер. Різницю можна добре продемонструвати на старих цитатах: «підійшов до бортика і в задумі зіперся на облавок»; «хапався за бік баркаса і піднімався разом з ним догори, мов краб, приліплений до кораблевого облавка».

Ботрпровідники, бортінженери, бортмеханіки, бортлікарі, мабуть, нервово гортають свої бортжурнали, адже скоро і до них доберуться.
 

February 3, 2014

Триста як скло

Filed under: Фразеологізми — maksymus @ 13:32

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
Дуже часто хороші запитання проходять повз нашу спільноту. Таке запитання, де потрібна «допомога залу», прийшло на пошту. Пропоную його на відкрите обговорення.

Отже, мова буде про Шевченків За байраком байрак
є там одне темне для мене місце, де я спотикаюся, немов об камінь на шляху:
        Нас тут триста як скло!
        Товариства лягло!
        І земля не приймає.
“як скло” – я не відчуваю цієї метафори, нема ради ! тобто, звичайно, можу собі щось таке приблизно уявити (як це роблять, скажімо, Грабович або Забужко), але то була би чиста “міфотворчість” незгірша від поетової, а не адекватний переклад !
Мені здається натомість вартою уваги версія Шевельова, де він висловлює думку, що то якийсь відозмінений архаїзм із затертим значенням, щось від “стікло” у значенні дієслова – тобто “зникло”, щось такого….

Маю слабку надію, що хтось таки розтлумачить мені це місце.

Традиційне тлумачення «в лоб» відоме, порівняння зі склом трапляються в літературі часто: гладенький, як скло; чистий, як скло; тверезий, як скло; прозорий, як скло; розбилося, як скло; хрумтить, як скло тощо. Шевченків приклад наводиться в СУМ-11 на підтвердження тлумачення «Як скло — бездоганний у моральному відношенні». Так само традиційно це тлумачення розуміє Григорій Грабович. Але Оксана Забужко наводить заперечення, «що в самому вірші нема й натяку ані на яку таку „чистоту“: порівняння „як скло“ граматично радше стосується до дієслова — „лягло“ […], воно насамперед крихке, битке, легко трощиться […]». Юрій Шевельов теж заперечує «чистоту» шевченкового порівняння «як скло», але пропонує своє тлумачення: «скло» як розмовна форма староукраїнського стькло (від «зникати, сходити нанівець», пор. стікати «захиріти», Грінченко, Т. 4, С. 206).
 

December 7, 2011

Бути правим, мати рацію, мати слушність

Filed under: Культура мови, Фразеологізми — maksymus @ 09:40

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

«Часто, коли хочеться бути правим,
треба перенести непопулярність». М. Драгоманов

Одну поширену кумедну помилкову мовностилістичну пораду мені вдалося прослідкувати тільки до «Культури слова» О. Пономаріва. Звучить вона так:

«Мати рацію, а не бути правим. В Україні є чимало людей, які через життєві обставини не могли ознайомитися з тонкощами рідної мови. За бажання цю прогалину зможуть заповнити всі. Але нерідко буває так, що носій мови задовольняється тим лексичним запасом, на який спромігся, а решту слів оголошує незрозумілими, штучними, а то й непотрібними, вартими глузування. Під обстріл таких «цінувальників» час від часу потрапляє вислів мати рацію. «Хай з раціями ходять полісмени, а коли людина права, то так і треба казати», — заявляють «дотепники». […] Натомість прихильники зближення мов обстоювали та обстоюють калькований російський вислів ви праві, хоч основними значеннями слова правий у нашій мові є «справедливий, праведний, безгрішний, невинний», а не «слушний» […] Отже, повноцінними українськими відповідниками російського вислову Вы (ты) правы (прав) є Ви (ти) маєте (маєш) рацію; Ваша (твоя) правда. […] Варіантові Ви (ти) праві (правий) віддають перевагу ті, які дякують Вас (замість вам), заключають (замість укладають) угоди, голосують за змішану (замість мішану) виборчу систему, вимовляють свої прізвища Алексєєнко, Крáвець, Логвін, Пєхота, Кутовой (замість нормальних Олексієнко, Кравéць, Логвин, Піхота, Кутовий).   .»

Варто звернути увагу, як автор подає заборону. Схема досить типова для пуристичних порад, вона ґрунтується на відштовхуванні від загрозливої мови та супровідних риторичних прийомах. Вислювлюється цілком слушне твердження, що вираз мати рацію через омонімічність з радіоприладом потрапляє під обстріл «дотепників», але далі робиться зовсім нелогічний перехід до твердження, що бути правим це неправильний вираз, і що його варто уникати. А прогалини цього переходу заповнюються сторонніми міркуваннями про тих, хто «дякують Вас» та вимовляють свої прізвища на російський кшталт. Таке доведення «від зворотнього» нічим не краще за глузування з рації.

Насправді, ця порада відмовитися від виразу бути правим не ґрунтується ні на чому, окрім своєрідного мовного смаку Пономаріва. Вирази бути правим, мати рацію, мати слушність, ваша правда рівноцінні, цілком можуть вживатися в потрібних контекстах. Те, що вираз мати рацію може здаватися комусь незвичним, іноді потребує тлумачення (як у Фразеологічному словнику (1993, С. 474): «мати рацію — бути правим; правильно, слушно думати, говорити, діяти»), не означає, що треба забороняти вираз бути правим, або навпаки. На все є свій час та місце.

Цитати…

September 19, 2011

Міжповерховий Чахлик-відбувайло

Filed under: Культура мови, Фразеологізми — maksymus @ 07:18

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
Усе частіше помічаю, що жартівливі колись вигадки, ніколи не існуючі назви Чахлик Невмирущий і цап-відбувайло цілком серйозно за різних обставин замінюють стандартні літературні Кощій Безсмертний і козел відпущення (офірний козел).

Напевно, ці вирази виникали так само, як інші кпини над українською. Як відоме класичне «Хай дуфає Сруль на Пана», що колись ввело в оману навіть Франка, котрий сприйняв наклеп про кулішів переклад за чисту монету. Чи приписуваний Старицькому рядок «Бути чи не бути — ось де заковика». Або як новіші інтернетівські приклади «смішності» української мови, на кшталт пісунковий злодій чи міжповерховий дротохід.

Чи може, я щось пропустив, і справді ці вирази вже потрапили якимось чином в літературну мову?
 

Older Posts »

Powered by WordPress.com.