Україномовний та українськомовний

 
До давно відомих складних прикметників двомовний, багатомовний, чужомовний, іншомовний та под. у мовній практиці другої половини XX ст. додалися нові складно-суфіксальні прикметники з опорним компонентом -мовний: англомовний, франкомовний, іспаномовний, тюркомовний, україномовний, російськомовний та ін., що були утворені зі скороченими основами прикметників — назв народів і мов: англійський, французький, іспанський тощо.

Спорадично вживані в українській літературі з 1950-х, спершу як спеціальні терміни гуманітарних дисциплін, а постійно й широко зі здобуттям незалежності й збільшенням потреби відокремлювати національну належність од мовної, такі прикметники були вперше зафіксовані в орфографічному словнику 1994 року [1], ставши відтоді звичним фактом мовної норми.

УКРАЇНОМОВНИЙ, -а, -е. 1. Який розмовляє, пише українською мовою. 2. Який створюється, видається українською мовою. 3. Населений людьми, які розмовляють українською мовою. [2]

Проте україномовні не були б україномовними, якби не створили чергову проблему на рівному місці, перевертаючи черговий прапор «за феншуєм». Поруч з основним варіантом прикметника україномовний, з’явився альтернативний — українськомовний. Поява варіанта не залишилася непоміченою мовознавцями:

Чи відмінюваний іменник жожоба?

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
Жожоба своїм іноземним походженням і наголосом на останньому складі має ознаки невідмінюваного іменника. Але чи є так насправді, як здається?
<lj-poll-2065893> http://www.livejournal.com/poll/?id=2065893
 

Днювальний

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

У наряді (днюючи? днюваючи?) маю відчуття неправильності кальки.

Лиє та лляє

Автор irengloria. Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

Один з френдів, пишучи про зливу, в назві запису сказав, що дощ лиє, а в тегах було лляє. Спершу подумала, що це першоквітневе знущання над грамнаці, але все ж обидві ці форми змушують замислитись – як вони виникли, і чому, зрештою, найпоширенішим варіантом стала не котрась із них, а ллє?

Самопоміч

Автор sergius_l. Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

Самопоміч це ж суржик ?

Ебола

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
Коли спеціальні назви з якихось причин потрапляють до широкого загалу, з ними відбуваються цікаві речі.

Вірус Еболи, відомий вузьким фахівцям з середини 70-х років, потрапивши в інформаційний простір, почав змінювати назву відповідно до уявлень про передачу іншомовних запозичень.

В українському вжитку цікаво проявилися кілька особливостей зміни запозичень. Перша зміна завдячує тенденції невідмінювання іншомовних слів на голосний. Хоча випадок кінцевого -а формалізований тільки для запозичень з попереднім голосним (амплуа, боа, УП, § 100, п. 2), але трапляються й інші невідмінювані, переважно з французької (бра, па, Дюма, Нана), а також виникають нові випадки невідмінювання, як у рекламних назвах торговельних марок. Ця зміна перетворює лихоманку Еболи, що одержала назву від річки Ебола, на невідмінювану лихоманку Ебола. Можливо, у цьому випадку назва річки помилково сприймається як прізвище ученого.

Друга зміна зсуває наголос. Причини, чому назву Ебола інколи озвучують як Ебола, загадкові. Навряд чи тут впливає на нас звучання піренейських Éboli. Щось іще серед загальних принципів засвоювання іншомовних назв спонукає зсувати наголос.

Ще одна зміна перетворює власну назву на загальну. Завдяки поширеності, лихоманка Еболи засвоюється просто як ебола (захворіти еболою, перевіритися на еболу, вакцина від еболи).

Отже, річка Ебола, з назви якої пішов вірус Еболи, що спричняє лихоманку Еболи, уже майже забута. Невідмінюваність, наголос і апелятивація зрештою створюють хитання, наслідок яких для нормалізації назви хвороби в майбутньому ще невідомий.
 

Шуміла троща

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
У літературній українській мові немає одного слова на позначення корабельної аварії, корабельної катастрофи, розбиття корабля (рос. кораблекрушение, англ. wreck, shipwrecking, фр. naufrage). Проте впливові мови змушують раз у раз ентузіастів пропонувати публіці власні варіанти. Одну з таких спроб викувати український відповідник можна бачити в експериментальному словнику Кримського (1924-), де упорядники, схоже, просто вигадали та скалькували навмання кілька слів для перекладу: рос. Кораблекрушение — троща, потрощення, розбиття, аварія корабля, кораблегибель, кораблегин.

Чому виникає підозра про вигадування навмання? Бо запропоновані переклади не трапляються в літературі, яку могли мати упорядники, а також добре видно прозору логіку наївних пуристів крушити-трощити-троща, гинути-кораблегибель-(*кораблезагин)-кораблегин. При цьому наявність власне української народної трощі «очерет, тростина» кувальники зовсім не брали до уваги, при швидкому вигадуванні завжди не до того.
 

Укотре

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

Прислівник вкотре (укотре) «в якийсь раз, не в перший раз, багато разів», очевидно, походить з виразу в котрий раз. З’являється в українській літературі з середини 1950-х років. Його ще не одразу прийняли, часто трапляється написання окремо (варіанти: в котре, у котре). Хоча прислівник широко вживається вже півстоліття, до словників його почали включати тільки в останні років десять. (Принаймні, я не знайшов раніше початку 2000-х.)

Старші класики знають тільки вираз в котрий раз:

Відкриє очі й пітьму хатню огляне в котрий раз. (Іван Ле, 1949)
І Луценко знову — в котрий раз! — починав розповідати про кумедний випадок, який трапився з сапером Кузнецовим (Олесь Гончар, 1951)
Знов молодим завзяттям закипає — В котрий це раз! — збентежена душа… (Іван Кочерга, 1951)
Рипів сніг під ногами вартових, що в котрий раз відміряли широкими кроками одну і ту ж віддаль… (Натан Рибак, 1953)
…раптом вловивши (вже в котрий раз) спрямований на перелаз погляд Жили… (Юрій Мушкетик, 1957)

Вкотре, укотре

…серце фон Штейніца сповнилося піднесенням і вдячністю фюреру, якого — вкотре вже! — осяяло провидіння. (Петро Гуріненко, 1956)
А Корній уже вкотре розказує, як до нього, напівзадубілого й змореного, наблизився під час переходу в Альпах фельдмаршал Суворов і сказав… (Панас Кочура, 1960)
Затиснувши зубами шпильки, уже вкотре пожаліла, що обрізала коси. (Анатолій Дімаров, 1960)
Та чула, — вихнула збірчатими спідницями дівчина, — вже вкотре й чую. (Людмила Коваленко, 1964)
…і вже вкотре розповідав Федорові Несторовичу подробиці того, як у їхню хату влучила бомба (Григір Тютюнник, 1966)
Субота. Не знаю укотре оце в мойому житті зачинаю писати щоденник, чи б пак записник. (Нестор Ріпецький, 1967)
…і ще раз — вже вкотре — здивувала його своєю проникливістю. (Павло Загребельний, 1968)
Переконався вкотре: те, що видиме, що зверху, зовні, є лиш облуда; вся суть у ядрі, яке заховане під шкаралупою. (Василь Шевчук, 1969)
Згорить усе те, заради чого природа протягом цілого року ще раз — укотре вже! — відроджувала себе, наче й не мала уявлення про Сізіфові марнощі своїх зусиль. (Євген Гуцало, 1969)

В котре, у котре

В котре гортає Чубар рішення ХІІІ з’їзду партії, жовтневого Пленуму ЦК РКП(б)… (Трохим Кольяк, 1967)
Запаливши люльку, дільничний вже у котре міряв відстань від дверей до столу. (Віктор Безорудько», 1970; у перевиданні 1981 р. вкотре разом).
І знову Мігель Хуанес починав — уже в котре! — перевіряти свої міркування (Володимир Владко, 1959, опубл. 1971; у перевиданнях разом)
Уже в котре я подумки дякував долі… (Микола Скоморохов, 1974)
…відразу пригадала останні партійні збори, де в котре говорили про цукрові буряки… (Яків Мотієнко, 1982)
…уже в котре за цю довгу дорогу… (Микола Сиротюк, 1983)

Жіночий і чоловічий рід іменників

Автор irengloria. Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

Прихильники ґендерної коректності часто виступають за вживання паралельних форм замість використання лише форм чоловічого роду. Хоча на наших теренах ґендерна проблематика обговорюється порівняно недавно, і вживання фраз дослідник чи дослідниця або він чи вона (замість типових дослідник чи він) для багатьох виглядає незвично, однак є принаймні одна галузь, де вживання паралельних варіантів досить помітно було присутнє ще за радянських часів – з дитинства пригадую в різних бланках використання форм типу громадянин(ка) чи уклав(ла). На рівні суто інтуїтивної реакції це викликало у мене двоїсте враження: з одного боку, добре, що присутній жіночий варіант, але з іншого – він ішов другим. Тим більш, жіноче закінчення після слова в чоловічому роді часто виглядало дивакувато, адже у вищенавединих прикладах перше сприйняття було громадянинка чи уклавла, і хоча правильний варіант зринав у пам’яті за якусь частку секунди, однак все одно він ішов після неправильного. Цей ефект я відчувала задовго до ознайомлення із ґендерними дослідженнями. Він не створював помітного дискомфорту, загалом, враження, що жіночий варіант вторинний, було дуже розпливчастим, але тим не менш, воно виникло до того, коли почала свідомо звертати увагу на ґендерні некоректності. Пізніше, коли вже в англомовних працях натрапляла на he or she, або ж вітчизняні автори намагались впровадити використання обох родів, іноді здавалось, що це може мати побічний ефект: якщо жіночий відповідник стоїть на другому місці, цим підкреслюється вторинність жінок.

Хотілось би поцікавитись в учасників: які враження виникають у вас, коли натрапляєте на форми типу громадянин(ка)? Ви це сприймаєте  як підкреслення рівноправності чи, навпаки, вторинності? Якщо присутні обидва протилежні ефекти, який відчуваєте сильніше? Можливо, комусь траплялись якісь дослідження з цього приводу?

Чому чмо не відміняється в множині?

Автор irengloria. Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

Іноді в побутових розмовах натрапляю на спроби утворити відмінки від чмо в множині: чми, чмами, чмам. Сподіваючись, що існує очевидна відповідь, спробувала дізнатись, в чому річ, однак в обговоренні виявилось, що ситуація складніша. Зазвичай форм множини не мають абстрактні поняття, назви речовин, збірних понять, явищ природи і под., але ж чмо до них не належить, і хоч не існує однозначної етимології (нове), але складається враження, що чмо не підпадає під жоден з вказаних випадків. Мабуть, спроби таки провідміняти його в множині це підтверджують, навіть якщо вони не відповідають правилам. Коли розглянути ситуацію зі словами, подібними за значенням до чмо, вимальовується цікава картина: бидло не утворює множини (бо збірне) не раз чула, як падло намагаються відміняти (падли, падл), хоча воно теж збірне, а от у випадку мурла можна було б сподіватись, що воно без проблем утворюватиме множину, за тим же зразком, що й одоробло, однак чомусь це не спостерігається.

До речі, щодо абстрактних понять спадає на думку приклад класика, коли зло утворює множину
Забери з собою всі лиха, всі зла
Та й і з добром подібна ситуація, можна натрапити на вживання, наприклад, дібр як синонім до благ.
Але чомусь цей вжиток дуже рідкісний.

Отже, як би ви прокоментували ці випадки загалом; і, зокрема, чи є спроба утворити множину від чмо однозначно помилковою?