Діаріуш або тиск слова

May 4, 2018

По відношенню до прийменника по

Filed under: Культура мови, Мова, Словник — maksymus @ 16:05

 
Прийменник по привернув увагу порадників з культури мови ще в 60-і роки: «Одна з вад нашої писемної мови — зловживання прийменником по. (…) Прийменник по вносить відтінок канцелярської сухості й ускладнює вислів» (А. Коваль, 1966). З того часу мало хто з авторів обходив цю поживну тему, пропонуючи для некнижних стилів різноманітні красиві замінники — від елементарної тотальної підстановки замість по прийменника за до хитромудрих синтетичних конструкцій для уникання небажаних виразів.

Проте до широкого вжитку такий пуржик потрапив тільки в 90-і. Цікаві корпусні дані наводить Марія Шведова:
 

«Виявилось, що „іти по кімнаті“ вже немодно, сучасні автори пишуть „кімнатою“. Порівнювала сполучення дієслів зі значенням спрямованого руху (іти, бігти, вести… — 70 шт.) і слів „кімната“, „хата“. Перший стовпчик — роки, другий — знайдені вирази типу „іти по кімнаті“, третій — вирази типу „іти кімнатою“. Такі справи.
 
1818-1916 |192 | 0
1917-1944 |163 | 1
1945-1969 | 205| 3
1970-1990 | 259| 9
1991-2004 | 77 | 13
2005-2018 | 55 | 80 (60%)»
 
Нові пригоди прийменника „по“ (1 травня 2018).

 

І це не дивно, адже поради інколи набувають загрозливого характеру («Прийменник „по“ — обережно!», 2004). Нині часто можна натрапити в мережі на легковірних адептів такого виправлення заради виправлення.

А починалося все як звичайна мила загальна порада урізноманітнювати мовні засоби, не зациклюватися на прийменнику по, частіше використовувати при нагоді ширший асортимент мовних засобів. Обернулося ж, як завжди в таких випадках, застраханою відмовою від «неправильного» варіанта, — Вкраїнці бояться прийменника „по“ більше, ніж большевицького аероплана.
 

Advertisements

April 18, 2018

Поліцейський інтерфікс

 
Після перейменування міліції на поліцію набув актуальності давно закладений пуржик. Інтерфікс -ей- (житейський, європейський) і раніше привертав увагу пуристів, котрі вбачають у прикметниках з формантом -ейськ-ий наслідок російського втручання. Скажімо, Пономарів безапеляційно стверджував, що «варто віддати перевагу формам біблійний (рідше біблійський), міліційний, поліційний» (Культура слова, К., 1999, С. 160). І хоча змініти міліцейський на міліційний виявилося нереально через поширеність прикметника, з менш уживаними й застарілими біблейський і судейський провернути зміну більш-менш вдалося; відповідні прикметники нині переважають. І це навіть попри наявність у літературній та розмовній мові підтримки розширювача основи -ей- з боку похідних біблеїзм, біблеїстика, судейство, судейський.

З офіційною появою нової назви поліція пуристи пробують повторити подібне переназивання прикметників. Прикладом нестримного бажання позамовного втручання може слугувати чергова безумна порада Городенської (Культура слова, №83, 2015), присвячена заміні «неукраїнської назви» поліцейський на поліційний та поліціянт (підступно просуває ще -ія- замість -іа- — поліціант). Це ще дуже м’яка порада, бо могла б і поліцай чи полісмен запропонувати і так само легко, і так само безглуздо.

Проте перешкодою стає не тільки офіційне законодавство, яке визначає статус і обов’язки українських поліцейських (Закон про національну поліцію, 2015), а й потреба засвоєння запозичених слів. Інтерфікс -ей-, перебраний колись з німецької мови (нім. Polizei), понад століття добре виконував свою функцію (поліцеймейстер, поліцейщина, поліцей-президент), напевно продовжуватиме виконувати її і надалі.
 

February 28, 2018

До біографії слова общерусский

 
До популярних, узагальнюючих працю всього життя тез про походження української мови «Чому общерусский язык, а не вібчоруська мова?», виголошених у Києві 1992 року, Юрій Шевельов написав додаткову статтю, названу ним «семантично-політичною» — Спроба біографії слова общерусский (язык) (1993). Цей додаток, що його потребу автор іронічно виправдав через староукраїнську барокову традицію поєднувати в інтермедіях драматичне дійство з весело-розважальним, насправді надзвичайно важливий. Історія слова й поняття «общерусский» є історією утвердження й руйнування імперського дискурсу, можна сказати, тієї визнаної парадигми, проти якої Шевельов здійснив цілу наукову революцію.

Нам корисно буде простежити за ходом думки й пошуками біографії слова. Починаючи дослідження від використання Шахматовим уже терміналізованого прикметника общерусский, повторюваного наче запобіжник для виходу за встановлені межі дискурсу, Шевельов йде і до витоків першої половини XIX ст., і до послідовного вживання початку XX-го. Не останньою мірою його цікавить політичне підґрунтя, консервативне чи ліберальне, і яким чином, як міняючись, слово з політичного лексикону переходило з табору в табір.

Читати запис про прикметник общерусский далі…

September 29, 2017

Благо з трупним відтінком

Filed under: Значення, Мова, Синоніми, Словник — maksymus @ 17:19

 
Дивна історія трапилася з церковнослов’янським іменником благо «добро», що вже в давньокиївських текстах геть заступив очікуване на східнослов’янському ґрунті болого. Заступив надійно, принісши з півдня в давньоукраїнську мову численні похідні іменники й прикметники: благовіщення, благовірний, благодать, благословіння, благий, блаженний та багато-багато подібних штучних кальок з грецької. (Один лише раз наше повноголосне болого трапляється в списку XIV ст. «Руської Правди» та в сумнівному «Слові о полку».) Іменник був надзвичайно важливий, можна згадати перший же політичний київський текст, що поміщав Київську державу в світову історію нарівні з іншими народами, присвячений закону й благодаті.


Благо і бл̃го в словнику Памва Беринди. (Лексикон словенороський, 1627)

Напевно, саме завдяки цій найвищій церковній важливості чуже для нас слово благо «добро» через табуїстичний ужиток в народній мові ще в давнину перетворилося на свою пряму протилежність. Набуло дзеркальних значень «поганий, слабкий, в’ялий, бідний», з якими навіть потрапило до балтійських мов (лит. blõgas, лат. blāgs). Памво Беринда мав уже докладно розбиратися зі значеннями таких двох, наче однакових, але протилежних іменників: «Благо: ґды пишется без титлы, въ росской мовѣ значитъ: не гараздъ, мдле, недобре, уломне, зимно, лѣниво, гнюсне, неохотне, блѣдо, синє, що трупѣю фарбу маєт». Його красиве рішення — чуже бл̃го під титлом означає «добре», своє розкрите благо має власні «погані» значення, аж до трупної синюшності.

Українська мова прийняла як добрі, так і погані значення. Далі…

July 24, 2017

Україномовний та українськомовний

 
До давно відомих складних прикметників двомовний, багатомовний, чужомовний, іншомовний та под. у мовній практиці другої половини XX ст. додалися нові складно-суфіксальні прикметники з опорним компонентом -мовний: англомовний, франкомовний, іспаномовний, тюркомовний, україномовний, російськомовний та ін., що були утворені зі скороченими основами прикметників — назв народів і мов: англійський, французький, іспанський тощо.

Спорадично вживані в українській літературі з 1950-х, спершу як спеціальні терміни гуманітарних дисциплін, а постійно й широко зі здобуттям незалежності й збільшенням потреби відокремлювати національну належність од мовної, такі прикметники були вперше зафіксовані в орфографічному словнику 1994 року [1], ставши відтоді звичним фактом мовної норми.

УКРАЇНОМОВНИЙ, -а, -е. 1. Який розмовляє, пише українською мовою. 2. Який створюється, видається українською мовою. 3. Населений людьми, які розмовляють українською мовою. [2]

Проте україномовні не були б україномовними, якби не створили чергову проблему на рівному місці, перевертаючи черговий прапор «за феншуєм». Поруч з основним варіантом прикметника україномовний, з’явився альтернативний — українськомовний. Поява варіанта не залишилася непоміченою мовознавцями: Читати про маніяків реформи далі…

January 6, 2016

Називний і політика

Filed under: Політологія, Розваги, Словник — maksymus @ 10:10

Перенесено з ФБ.
 
Коли кока-колу рекламували в називному відмінку, я мовчав…

Коментарі…

March 26, 2015

Цікаві дані про лексику

Filed under: Історія мови, Словник — maksymus @ 11:26

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
У дисертації харківського дослідника Романа Трифонова «Роль мовної дискусії початку ХХ ст. у процесі формування літературних норм української мови», 2000 року були зроблені підрахунки відсотків варіативної лексики початку XX ст., навколо якої точилися дискусії між прихильниками західноукраїнської і великоукраїнської літературних традицій. Сто років тому суперечки про те, яких слів можна уживати, запекло велися в публіцистичних статтях (Грінченко, Нечуй-Левицький, Гнатюк, Грушевський, Кримський).

На матеріалі обсягом 600 позицій наддніпрянської і наддністрянської лексики, що в тодішній полеміці відкидалася протилежною стороною, Трифонов порахував:

«У 39,5% випадків у сучасній мові без істотних стилістичних розрізнень функціонують обидва слова (відносини — стосунки, рахувати — лічити, помешкання — житло тощо). У 27,5% пар мовною нормою став „галицький“ варіант (явище, а не з’явище, пристрасть, а не прилюбність, відокремитись, а не одопрічнитись тощо), а „наддніпрянський“ — у 21,9% (дратуватись, а не дражнитись, незабаром, а не небавом, рідня, а не кревність та ін.). Нарешті, ще одну групу (12,1%) становлять такі пари слів, з яких жодне не стало нормативним, оскільки в дискусії був присутній елемент суб’єктивності.» [Автореферат на сайті НБУВ.]

Це дуже цікавий результат. Значить, після бурхливих соціально-політичних подій і мовних притирань наддніпрянської і наддністрянської норм близько 66% тієї західноукраїнської лексики, що спершу викликала заперечення в наддніпрянських авторів, зрештою усталилися в сучасній літературній мові, з них бл. 40% як прийняті нормою рівноцінні варіанти, бл. 25% як основні словоформи.
 

November 22, 2014

Голодомор і голодомори

Filed under: Неологізми, Словник — maksymus @ 09:52

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
Великий голод 1932 — 1933 років не одразу стали називати Голодомором. Історія появи і вживання цього політичного означення тісно зв’язана з історією поступового визнання голоду, за радянські десятиліття витісненого з пам’яті, стертого до так званої «білої плями», зв’язана з сучасною історією державних комеморативних практик.

До нашого часу подвійний слов’янський іменник goldomorъ «мор, викликаний голодом, страждання від голоду, голодування», складений з коренів goldъ і morъ : merti, був відомий тільки в західних і південних слов’ян: польськ. głodomór, głodomora «той, хто голодує» (діал. głodomórz «бідак, жебрак», діал. głodomer «голод; бідак»); чеськ. hladomor «голод», заст. та поет. «той, хто голодує; в’язниця», слов. hladomor, hladomora «голод, мор, спричинений голодом»; сербськ. і хорв. gladòmor, gladòmora. (Див. F. Sławski. Słownik prasłowiański, 2001, p. 30.) Читати запис далі…

October 6, 2014

Слоні

Filed under: Словник — maksymus @ 19:44

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
Підгледів у спільноті by_mova цікаву тему про слонів. Відомий нам зараз як слон (мн. слони, р. в. слона), елефант цілком міг мати іншу форму в сучасній мові.

Походячи з прасл. *slonъ, він мав через ікавізм набути форми слін. Такий варіант на підросійській Україні був найпоширеніший, зафіксований у словниках кінця XIX — першої третини XX ст. (від Уманця-Спілки до Ізюмова). Як приклад, відома назва байки Л. Боровиковського: «Слін, Свиня і звірі».

З другого боку, польський słoń вплинув на пом’якшення кінцевого приголосного. І з XVI-XVII ст. в текстах, переважно західноукраїнських, постійно трапляється слонь (мн. слóні, р. в. слоня). Для прикладу з різних сторіч, Беринда відмінює слóнями, Антоній Радивиловський в перекладі «Римських діянь» має слоня: «Был еден император, который в оборѣ своей мѣл слоня». Слоня подає в словнику О. Партицький. У такій формі слона вивезли навіть на еміґрацію: «Пишуть на еміграції і „Антон“ — не „Антін“, „Симон“ — не „Симін“, „слонь“ — не „слін“, „Дон“ — не „Дін“ тощо».

Проте, схоже, посередній варіант — *слінь з ікавізмом і пом’якшенням водночас — так і не встиг утворитися. А потім у літературній мові ікавізм знедійснився, і зрештою слон прислонився до книжної мови, без ікавізму й кінцевого пом’якшення. Проте ще сто років тому були відкриті й інші можливості.
 

March 5, 2013

Налагоджування програм

Filed under: Словник, Словотвір — maksymus @ 19:47

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
В одній з гілок цієї спільноти, щоб навести абстрактний приклад халтурного словника, я пригадав побачений колись у мережі незграбно викуваний новоділ зневадження. Якщо не зрозуміли, що воно має означати — справді, зрозуміти досить важко — це така спроба перевигадати давно усталений в інформатиці термін «налагоджування програм». Може, наївним кувателям не було відомо, що налагоджувати програми почали ще в сиву давнину на великих ЕОМ, а українська назва процесу debugging добре простежується з кінця 1960 — початку 1970-х років і нині закріпилася в журналах, енциклопедіях (в УРЕ згадують налагоджування програм в статтях «Автоматизація програмування» та «КОБОЛ»), порадниках, підручниках, словниках. Уже кілька десятиліть налагоджують програми і для проведення лінґвістичних експериментів (Мовознавство, 1986; див. також в ЕУМ статтю «Автоматизація лінгвістичних досліджень»).

Саме викуване слово зневадження, яке за гадкою має означати виправлення вад програми, неможливе за будовою. Префікс зне- при дієсловах утворює значення втрати ознаки дієслівного кореня. Воно не може походити напряму від іменника вада, тільки від гіпотетичного дієслова *зневадити, яке має співвідноситися з відомим вадити «шкодити, завдавати шкоди». І означає тоді буквально «знешкодити програму», що вона комусь вадить чи шкодить. Не кажучи вже, що сам іменник вада жодним чином не означає помилку. Програма з вадами ще перед налагодженням вимагає виправлення.

На моє здивування, чудернацький приклад неможливого дієслова негайно викрив халтуру в кількох нових словниках (*). Немає сумнівів, що укладачі чудово знали звичайний термін, адже іноді подавали його, але сама ідея просування таких вигадок демонструє, що користуватися цими словниками варто дуже обережно, ретельно перевіряючи кожну пропозицію експериментаторів. Власні вигадки, які вводять читачів в оману, є системною вадою цих словників, яку в принципі неможливо «зневадити».

Якщо вже про халтуру, принагідно згадаю недобрим словом розібраний нижче СУМ-20 (нове). Укладачі, як завжди навмання, запропонували в статті відлагодження вираз відлагодження програм. Хоча такий варіант-калька також трапляється в українській спеціальній літературі, кострубата цитата знову сходить до російського джерела. Цього разу це безперечно була російська Вікіпедія (!). Можливо, цитата пройшла через якийсь плаґіаторський студентський реферат, прихований за паспортом «з наук.-попул. літ.». Цікаво, чого чекати від них у статті «налагоджування»?  
 

Older Posts »