Діаріуш або тиск слова

May 24, 2020

Зрізані стовбури

Filed under: Екологія, Київ, Різне — maksymus @ 13:32

 
Чарівна київська весна закінчується. Полетів пух, пішла алергія. Комунальщики достригають траву…

Недарма газонокосильщика у відомому фільмі жахів зробили розумово відсталим. Те, що його колеґи роблять на наших газонах, інакше, ніж розумовою відсталістю, не пояснити. Після їхньої роботи вирослі за весну зелені килими перетворюються на якісь неприємні плями. Місцями траву вирвано до оголеної землі, місцями залишаються півзасохлі кущики.

Цього разу газонокосильщик знищив один з моїх найкращих саджанців. На рівні стрижки у маленького ґінкґо було вирвано кільце кори зі стовбура. Оперезування означає, що деревце невдовзі загине. От і вирішую собі, чи пересадити одразу, чи ризикнути діждатися нових пагінців од коріння.

Пройшовся по розкішному Русанівському каналу, де вчора попрацювала ціла компанія таких халтурних косильщиків. Звернув увагу, що дуже мало дерев на березі та схилах не мають отих характерних слідів од косилки на рівні зрізання трави. Багато молодих рослин серйозно пошкоджені й перебуватимуть наступний сезон на межі виживання, на старих добре видно сліди заживших ран. Байдужі кретини щороку так знищують насадження.

Не зважаючи на прикрі перешкоди, мешканці продовжують саджати улюблені рослини, вирощуючи навколо будинків сади. Бо чудова погода, київський м’який клімат, родючий ґрунт і трішки ентузіазму не можуть програти якійсь людській халатності.

Картинка до запису далі…

May 13, 2020

Гіпотетичний напис на руїнах цивілізації

Filed under: Політологія, Розваги, Різне — maksymus @ 16:30

 
Майкл Х’юмер пригадав давню мислену забавку Річарда Фейнмана: якби наша цивілізація зникла в результаті якогось катаклізму, але ви мали б можливість передати майбутньому поколінню людства тільки одне речення, то яким би воно могло бути?

Сам Фейнман, знаменитий фізик, запропонував речення, в якому стисло викладено атомну теорію: «Всі речі складаються з атомів, маленьких частинок, що рухаються в безкінечному русі, притягуючись, коли вони знаходятся на невеликій відстані, але відштовхуючись при зіткненні».

Така відповідь, що зводиться до передачі знання про фізику, філософа Х’юмера не задовольняє, і він ставить питання ширше: «…що є тим найважливішим, чого навчилася наша цивілізація? Або, що є найважливішою ідеєю, котру ми могли б донести до членів випадкового людського суспільства?»

Можливі варіанти, зібрані в імпровізованому опитуванні, переважно зводилися до того, що хвилює окрему людину просто зараз, вони не універсальні. Хтось запропонував передати теорему Байєса, як базове твердження епістемології, хтось пропонував політичні речення, на кшталт «немає авторитетів» чи «люди мають право жити так, як бажають, при умові, що вони не порушують права інших». Інші пропонували речення про розум та знання: «знання походять з розуму та спостереження», «доброчесність — це раціональність».

Не зупиняючись на цьому варіанті як найкращому, Х’юмер, теж у рамаках умови задачі передачі найважливішого знання, запропонував записати: «Ваші апріорні припущення занадто завищені». Проте пояснення цього речення зайняло ще сторінку. Перед тим він відкинув як погані твердження, що можуть здатися беззмістовними, на кшталт речення-питання «Чому?» А от мене ці «беззмістовні» відповіді привабили більше напрямом думки. Бо сам міркую в цьому напрямі.

Непросто сформулювати свою відповідь. Я уявив, що читаю таке речення зниклої цивілізації, щось на кшталт напису «Кроатон» на дереві, і всі ці запропоновані речення про теорії та знання виглядають надто дрібними. Формулювання атомної теорії? Основи епістемології? Вони ж, звісно, нічого не варті без цілого величезного поля думки, в якому виникли, а за умовами задачі це тільки одне речення. Фактично, це задача, оберенена тій, що її сфантазував Роберт Шеклі в оповіданні «Вірне запитання»; щоб правильно поставити запитання, треба знати більшу частину відповіді. Щоб речення було цінним, майбутнє покоління після уявного катаклізму має бути здебільшого таким же, як наше. І якщо ні, то наведені відповіді, в яких в одному реченні сконцентровано якісь особливі локальні знання, будуть абсолютно непотрібні. А що можна передати через такий високий бар’єр?

Все, що могла б передати зникла цивілізація в будучину, це загальне уявлення про те, якими ми були, що рухало нами, що ми хотіли б увічнити. Причому зрозуміле в рамках інших наукових, етичних, світоглядних систем, а втім в яких залишаються вічні речі. І тут у мене вимальовується тільки одна відповідь. Це речення має бути своєрідним зверненням-посланням, що говорило б тільки про нас самих: «Будьте достойними людьми».
 

May 10, 2020

Кращого пошукали

Filed under: Життя, Київ, Різне — maksymus @ 13:48

 
Концепція розумного Всесвіту, що пручається перед змінами, знайшла ще одне підтвердження на прикладі мого освітлення загальних сходів. Коли по поверненню з війська встановлював кілька нових світильників замість давно зітлілих радянських, то з цікавістю почав відлік, скільки вони простоять. Те, що не вдалося знищити і вкрасти одразу через доступність на рівні руки, простояло аж три роки. Непоганий результат, хоча могло б й довше. Але вчора в рамках якоїсь свої програми комунальники всі настінні плафони позамінювали на дешеві бляклі квадратики.

Економічна логіка заміни незрозуміла. Міняти якісні світлодіодні на гірші світлодіодні без жодного виграшу в кіловатах тільки через план чи навіть у рамках загальної акції є невиправданою розкішшю. Що ж, подивимося, чи обслуговуватимуть їх так, як я доглядав ці кілька років за своїми. Підозрюю, що коли ці квадратики планово згорять, доведеться знову мені підключатися, якщо знайду крихти бажання й не буде байдуже.
 

April 29, 2020

Стихійне зняття карантину

Filed under: Життя, Київ, Різне — maksymus @ 16:07

 
Другий день у моєму районі поруч з Дарницькою площею мало що нагадує про карантин. Вийшло сонечко і люди наче про все забули. Так, маршрутний транспорт ще не ходить і на зупинках обережно кучкуються люди з пропусками, але потік приватних авто уже звичайний. Мало хто носить маски, і ще менше носять їх не на шиї, багато групок у парках, відновилися вечірні й нічні пиятики.

Інфраструктура району сприяє (див. соціальні спостереження). Тут весь час не припиняли роботу продуктові, наливайки, банки (біля яких черги з пенсіонерів), ломбарди та обмінники, весь час їздять розвозки на велосипедах. А це до трьох четвертих всього місцевого бізнесу.

До самовільного послаблення карантину штовхає, мабуть, що тим, хто через припинення транспортного сполучення втратив роботу, вже набридло самоізолюватися, та й погода кличе. Багато хто вигулює дітей, тварин і себе.

Але вірус про це не знає. От сьогодні зранку на пробіжці бачив швидку біля сусіднього будинку. Життя триває.
 

April 21, 2020

Київський Ботанічний сад півстоліття тому

Filed under: Історія, Київ, Розваги, Різне — maksymus @ 17:38

 
Дуже хочеться в Ботанічний сад… Та хоч почитаю про нього в газеті 42 року.

Я. Малина. Київський рай проф. Р. Травтфеттера // «Кремянецький вісник». № 53 від 02.07.1942. С. 3.

Читати стару газетну замітку далі…

April 9, 2020

Різноманітні знахідки в газетному архіві

 
Не сьогодні-завтра електронний архів «Libraria» знову закриють. Та навіть швидкий вибірковий пошук практично навмання приніс мені багато цікавинок.

Випадковий набір знахідок далі…

April 3, 2020

Коля Герасимов, у котрого вийшло

Filed under: Московія, Розваги, Різне — maksymus @ 20:20

 
Радянський дитячий телефільм «Гостя з майбутнього» весною 1985 року став неймовірною подією. Весна, канікули, ось-ось почнеться остання відлига, так звана «Перебудова»; чудово поставлений фільм потрапив саме в той невидимий тон епохи, в який потрапляють ідеальні твори. Серіал негайно розійшовся на цитати, сюжет дитячою фантазією був розібраний до ниточки. Вдячні глядачі дивувалися таким «звичайним» талантам дівчинки з майбутнього, співчували роботу-романтику, посміювалися над недалеким, але відповідальним Колею з його пляшками з-під кефіру, нездатному навіть полетіти кудись за межі Землі. А якби він все-таки полетів?…

Сам Кір Буличов, автор повісті, за мотивами якої було знято телефільм, авантюрного Колю Герасимова (у тексті Наумова) недолюблював. Як другорядний персонаж оповідання про Алісу, Коля перебував переважно в ролі сірого статиста. Більш-менш героїчним для нас його зробили вже телесценаристи, пригладивши логічні нерівності авторського тексту й додавши Колі риси значно позитивнішого Пашки Гераскіна, постійного книжкового супутника Аліси. Книга і фільм закінчується прощанням теперішнього і майбутнього, прохід закривається. Далі своїм ходом. А чи могло все бути інакше? І наче відповідаючи на незадоволений читацький запит про нашого сучасника в майбутньому, автор, напевно, вирішив поставити чіткішу крапку в цьому сюжеті, в одному з пострадянських продовжень повісті відправивши на сто років уперед іще одного мандрівника. Але якого!

Тест на готовність до майбутнього далі…

March 28, 2020

Зручність автономності

Filed under: Життя, Різне — maksymus @ 08:49

 
Хай як мені подобаються стандартні пропозиції київського хліба, антиринкова соціальна політика місцевої влади, що популістським утриманням ціни змушує виробників порушувати виробничий процес, періодично навмисно погіршуючи якість продукції і зменшуючи різноманітність, нарешті набридла. Коли кілька років тому за якийсь день згнив мій улюблений «Український», зрозумів, що треба вирішувати питання своїми силами. Що ж, купив хлібопічку.

Хлібопічка стала наче вікном у вільний світ. У споживанні хлібної продукції я більше не залежу од зовнішніх примх. Хороше борошно, якісні додаткові інґредієнти, а більше нічого й не треба. Досить заправити пічку ввечері, щоб зранку завжди мати свіжий хліб на мій смак. Житній, білий, паска, будь-який, що спаде на ум.

З проголошенням карантину я ще більше оцінив переваги, що їх надає кустарна автономність домашнього хлібного виробництва. Коли в рекомендаціях, застерігаючи виходити зайвий раз, згадують про хліб, я вже не одразу розумію, навіщо за ним виходити кудись, адже все так зручно. І витрати часу мінімальні. Кількох хвилин вистачає, щоб усе заправити і натиснути потрібні кнопки. Всіляко рекомендую.
 

February 12, 2020

Чи великі філософи були поганими мислителями?

Filed under: Інформація, Мережа, Різне — maksymus @ 07:57

 
У студентські часи мене неабияк дратувала манера сучасних авторів, надто радянських чи пострадянських з єдино вірним ученням, давати зверхню оцінку великим мислителям. У багатьох роботах рівня шкільної стенгазети можна подибати прекраснонаївні пасажі про те, що великі тут помиляються, тут має бути зовсім інакше, а тут вони не довели думку до кінця. Фактично, історія філософії поставала послідовністю помилок, що їх робили самі дурні. І здавалося, що от такий проникливий автор, котрий це наважується написати, точно вже має бути всесвітньо відомим видатним мислителем. Відчуття ніяковості за таких дописувачів не полишає досі.

Але чи справді визнані великі філософи були хорошими мислителями? Цікава дискусія розгорнулася на цьому тижні в американському академічному середовищі.

Майкл Х’юмер з Університету Колорадо повернувся до шкільної теми про помилки великих філософів і висунув провокаційну тезу, що найвеличніші філософи минулого, визнані й відомі мислителі були зазвичай поганими філософами. Перевіряє він твердження на прикладі помилок Платона, Г’юма, Канта, доводячи, що велич філософа зовсім не в тому, що великі мислили добре, а в їхньому впливі на думку: «…велич це переважно про вплив. Західна філософія — це тривала, двохтисячолітня бесіда. „Великі“ філософи — це ті її учасники, котрі найбільш вплинули на цю розмову. Вони говорили те, що було цікаво іншим людям, і про що ті продовжували думати й розповідати іншим на протязі століть після смерті великих філософів. От хто є „великим“ філософом, а не ті, котрі наговорили багато правильних речей на основі поважних причин».

Тему підхопив Кевін Вальє з Університету Боулінґ-Ґрін. Він зауважив, що великі мислителі схожі на архітекторів: «Вони зосереджені в першу чергу на створенні цілісної системи думок, на відміну від побудови чітких арґументативних зв’язків між різними окремими частинами їх концептуальної структури, і багато з цих зв’язків є еластичними».

Ерік Швіцґебель з Каліфорнійського університету в Ріверсайді перепитує «Чому великі філософи поділяють такі схиблені погляди? Бо наш світ схиблений». Але, зауважує він, Х’юмер не пояснює відсутність у каноні «хороших» філософів. Якщо згадані Платон, Г’юм чи Кант погані, то де поруч з ними їхні історичні сучасники, що добре мислили, нормально арґументували, не припускалися таких помилок? Хоч кого згадати, вони не задовольнять вимогливий підхід Х’юмера. А це тому, що «великі філософи приймають химерні погляди, тому що наше розуміння світу з погляду здорового глузду настільки докорінно недостатнє, що жодний не химерний погляд не може бути обґрунтованим чи рівним, як тільки намагаються конкретизувати деталі, послідовно викладені. Великі філософи протистоять цій химерності, захищаючи свої найкращі здогадки непевними арґументативними інструментами, котрими вони володіють, штовхаючи нас уперед у дивну невідомість».

Джейсон Бреннан з Джорджтаунського університету («Займатися філософією означає помилятися, але помилятися стильно») солідаризується з Х’юмером, застосовуючи приклади людської упередженості до сприйняття філософських ідей. Він наводить дані опитувань, що свідчать, «якщо в якомусь питанні є три основні позиції, ви побачите, що кожну позицію обстоює приблизно третина учасників».
 

February 10, 2020

Нова експозиція Івана Марчука

Filed under: Київ, Розваги, Різне — maksymus @ 17:20

 
Побував на виставці робіт Івана Марчука в центрі «Артареа» на Софіївській, 11-15. Блискучий проект «Секрети геніальності», в якому організатори поєднали як традиційну експозицію картин, так і аудіовізуальне представлення, відео-арт за мотивами «12 циклів» творчості. Друге для мене було цікавою новинкою; на стіни, стелю й підлогу виставкового приміщення в півтемряві під музику транслювали проекцію частково мультиплікованих картин, фотографій, відеофрагментів.

Кілька фотографій з виставки Марчука далі…

Older Posts »

Powered by WordPress.com.