Діаріуш або тиск слова

April 10, 2021

Страх має значення

 
Наша влада через свою традиційну некомпетентність провалила масову вакцинацію, — єдиний науково обґрунтований спосіб подолання пандемії, якщо відкласти в сторону питання природного колективного імунітету, — і тепер чиновникам доводиться старанно робити вигляд важливої урядової діяльності, запроваджуючи навмання локдауни з блокуваннями, — підтверджено неефективно витратний спосіб з численними побічними наслідками для економіки та здоров’я населення. Оскільки попередні хвилі ковід минулого року проявили сезонність, незалежно від урядових нефармацевтичних заходів, значить, не сподіваючись на доступну вакцину, нам залишається ждати хіба що зміни погоди. В буквальному розумінні погоди: на середину травня зі зростанням середньодобової температури та зміні вологості повітря рівень захворюваності, як можна гадати, знову повернеться до свого, тепер уже природного й назавжди, мінімуму. А поки бережіть себе! Бо ніхто більше цього не забезпечить. Найкращий спосіб боротьби з пандемією відомий — не заразитися самим.

Тим часом дивна тяганина навколо державної закупівлі вакцин (як виявилося, закупили і не ориґінальну, і не найкращу, і з такими побічними ефектами, що змушують більш вправні в медичній торгівлі урядування відмовлятися від неї) сколихнула хвилю побоювання серед населення самої ідеї вакцинації. Зрозуміло, принципові анивакцинатори завжди були й будуть. Можна пригадати численні попередні скандали з купівлею довідок для шкіл та под. Хоча варто особливо наголосити, це має бути невід’ємним правом людини — що вживати, а чого не вживати, що робити зі своїм тілом, а чого не робити; остаточне рішення має бути за окремою особою. Страх же завжди збільшує обережність перед невідомим і відключає розум, теж зрозуміло.

І от саме в цьому місці, в площині страхів виникає цікаве зіткнення. На нього побіжно звернув увагу Дональд Будро, котрий під час цьогорічного вражаючого згортання прав і свобод людини у світовому масштабі гучно закликає класичних лібералів принаймні не мовчати. Відібрані так просто права і свободи не повернуться просто з панської милості, це вже нова реальність з новими обмеженнями та перешкодами, додатковими паспортами, кордонами та заборонами. Відповідаючи на чергову критику, він слушно зуаважив:
 

«Якщо є прийнятним, як тепер, діяти так, щоб уникати навіть найменшого ризику, спричиненого коронавірусом, то чому неприпустимо діяти так, щоб уникати навіть найменшого ризику, спричиненого вакцинами? Якщо гідно похвали, як тепер, ставитися до навіть дуже незначної перспективи постраждати від ковід так, ніби ризик величезний, то чому гідно осуду ставитися навіть до дуже незначної перспективи постраждати від вакцинації так, ніби ризик величезний?
 
Я особисто не виступаю проти вакцинації. Але жодна вакцина — як і все суще в земній юдолі — не є безризиковою. Таким чином, надзвичайне лицемірство виказують ті, чий страх перед ковід змушує їх вважати, що навіть зникомо малі ризики шкоди від коронавірусу виправдовують уникання захворювання будь-якою ціною, але хто потім засуджує інших, чий страх перед вакцинацією призводить до віри в те, що навіть зникомо малі ризики заподіяння шкоди вакциною виправдовують уникання вакцинації будь-якою ціною.»

 
Питання дуже цікаве тим, що людські страхи, фобії ніколи неможливо порівняти на вагах раціональності. І навіть з найкращими, найдобрішими намірами не можна їх зверхньо іґнорувати.

P. s. На цьому тижні федеральний американський Центр з контролю та профілактики захворювань визнав, що ризик заразитися ковід через поверхні мінімальний, і ретельне прибирання відповідними дезінфікуючими засобами було зайве. Тим не менш, фіксація на дезінфекції поверхонь, гігієнічна показуха, уже призвела по всьому світу до надмірних витрат. Чергових непотрібних витрат, накладених урядуваннями, що змушені робити щось, щоби хоч щось робити.
 

March 28, 2021

У березневому київському лісі

Filed under: Екологія, Життя, Київ, Розваги, Різне — maksymus @ 18:50

 
Прогулявся по чудовому весняному лісу. Наче все готове до зеленого перевдягнення в найближчі пару тижнів. Деінде залишилися маленькі снігові плямки, ще стоїть крига на озері, але весна вже готується взяти своє.

Кілька картинок з лісу далі…

March 19, 2021

Імітація урядової турботи

Filed under: Лібералізм, Політологія, Різне — maksymus @ 09:08

 
Погано, коли влада злочинна, дуже погано. Але чи виправдовує це владу халтурників їй на заміну, просто некомпетентну владу з її щирим бажанням робити добро? Гадаю, навряд чи. Межа між злочинним наміром та незумисним злочином через некомпетентність не є такою вже чіткою.

Останній приклад вражаючої владної некомпетентності — нове накладання суворих обмежень на економічну діяльність у Києві на три тижні, з 20 березня по 9 квітня. Цілий рік проваленого світового експерименту з упровадження локдаунів проти ковід у різних частинах світу, з українським досвідом також, для наших чиновників досі нічого не варті, досвід інших нічого не навчив, а отже маємо перевірити ще раз, набивши собі власні ґулі. Локдауни не працюють. Ніде не працюють. Ба все більше вражаючих даних, що їх шкідливість проявляється — і ще проявлятиметься! — у несподівано величезних втратах в інших сферах суспільства й економіки, перекладаючи непропорційні витрати і добробуту, і життів на найбільш знедолені й незахищені прошарки населення. Свідчення надходять з усіх усюд. На десятки тисяч збільшення дитячої смертності в Південно-Східній Азії, збільшення на чверть самогубств серед підлітків у США і т. д.

Але чи можна звинувачувати наших можновладців у черговому провалі урядування, якщо їм немає на що спертися, а необхідність негайних дій заради дій є відомою особливістю демократичної політики. Виборці все одно не оцінять зроблене представниками, покарають же за щось, що зовсім не стосується повноважень, як завжди.

Тим часом тверезі відповідальні політики навіть за цих несприятливих для розуму і раціональних урядувань обставин мають можливість проявити компетентність. Одним з прикладів успіху неочевидних політичних рішень під час пандемії демонструє американський штат Флоріда, де губернатор всупереч спокусі простого закриття економіки локдауном запровадив цілий комплекс заходів, спрямованих на певні групи, а не на всю громаду. Розшифровку та відео останнього круглого столу науковців, зібраного губернатором Рональдом Десантісом, варто переглянути, щоб оцінити, що навіть в умовах непевності й вимушеного політичного ризику можуть робити компетентні урядовці для визначення політики.
 

March 4, 2021

Біблія в науковому виданні

Filed under: Літературознавство, Різне — maksymus @ 19:00

 
Переглядаю чудову публікацію Чарльза Дарвіна «Походження видів» за редакцією Морса Пекхема з підведенням варіантів (a variorum text), призначену не стільки для читання, скільки для кращого розуміння ходу думки великого вченого на протязі багатьох років постійної переробки прижиттєвих перевидань основної праці. Уважний і надзвичайно ретельний редактор як професійний літературознавець знайшов особливий продуктивний формат розбору історії ідеї геніальної теорії Дарвіна через варіанти публікації автором її ключового тексту, зовсім не втручаючись в наявний матеріал.

І тут мені спало на ум, що інколи для довідки потребую не просто текст як є, а належним чином відкоментоване наукове видання біблійних текстів, Старого чи Нового завітів, апокрифів тощо. Не тлумачення, не черговий віросповідальний катехізис чи щось подібне, підготовлене в межах численних конфесій професійними богословами чи священиками, для котрих це богонатхненне Священне письмо, а також не забавні розваги критиків, на кшталт Таксилевих, а саме відсторонений науковий історичний, літературознавчий, філологічний, перекладацький тощо коментар тексту серед текстів з підведенням варіантів, з розбором відповідних зв’язків та под.

Напевно, такі видання існують. Не можуть же не існувати.
 

February 24, 2021

Злочини без складу злочину

Filed under: Політологія, Різне — maksymus @ 10:41

 
Однією з небезпечних реліктових функцій держави, до яких ми за байдужою інерцією продовжуємо ставитися поблажливо, є опікування моральною складовою підпорядкованого населення. Для феодальних країн, коли влада згори уособлювала батьків, а темні піддані дітей нерозумних, це могло бути нормою. Проте не в наш час людини як відповідальної за себе особи, для котрої влада це чиновники й менеджери.

Так, держави досі опікуються моральним життям горожан, коли криміналізують, скажімо, порнографію на папері чи в інтернеті. Особливо дивно буває дізнаватися, що в країні існують якісь спеціальні силові служби зі званнями і пенсіями за вислугу, що живуть на зібрані з населення податки, маючи своїм службовим обов’язком старанно вираховувати відповідні домашні відеостудії, де знімають «полуничку» для платної демонстрації заможним закордонним глядачам. Злочину як такого немає, але мораль підданих-як-дітей формально захищена.

Складніший випадок ставлення до населення яко до дітей, нездатних до самостійних рішень і відповідальності, коли йдеться про втрачені в результаті нерозумної економічної діяльності гроші. Для прикладу, це так звані обмануті «інвестори», недалекоглядні пайщики, що вкладали кошти в привабливі й ризиковані операції, а потім спокійно собі перекладали свої прорахунки на все суспільство. Держава-як-опікун. Чи ще приклад хитрунів на «євробляхах», котрі поруч з тими, хто платив за розмитнення автомобілей, вирішували економити обманом, вимагаючи потім з боку традиційно патерналістської держави особливого ставлення.

І ще значно складніший випадок, коли людина добровільно віддає гроші шахраям, але потім біжить по допомогу до держави. Цей шаблонний випадок повторюється дуже часто. Минулого тижня у Прилуках літня жінка віддала самозваним гадалкам близько мільйона гривень за «зняття неґативної енергетики». А рік тому на Херсонщині іншій жінці «лікарка» знімала «наврочення» за чверть мільйона. І в обох випадках втручалася держава, захищаючи нерозумних підданих. Такі випадки дуже дивні, бо насправді тут немає складу злочину. Для того, щоб відбулася подібна оборудка, принаймні сторона з грошима повинна щиро вірити в те, що взагалі існують такі речі, як наврочення, причина чи якась невидима погана енергетика. Фактично, з погляду цієї сторони відбувається цілком справедливий обмін грошей на «лікування», в яке сторона щиро вірить. Навіть, якщо після виконання «магічних» операцій проблеми не зникали, все одно, це така ж купівля надії, що й у кожній релігійній організації. (Прайс можна дізнатися на вході.) Неважливо, вірять самі священики в дієвість своїх молитв та замовлянь, чи ні. Для комерційної угоди головне, щоб вірила паства.

Проте з погляду держави ця послуга в якихось окремих випадках вважається одержаною, а в якихось — ні, а тому й угода одержувача такої метафізичної послуги і продавця недійсною й кримінальною. Проте, одержавши за свої гроші бажану послугу, навряд чи справедливо потім вимагати, щоб повернули гроші. Скажімо, я спершу добровільно плачу за спів вуличному музикантові. Потім вирішую, що виконання мені не сподобалося, або що переплатив, то маю йти до держави, щоб та змусила співака повернути гроші? Або я вирішив подарувати комусь певну суму, а потім передумав. Тут добровільність віддачі грошей руйнує весь склад злочину. Адже послуга була одержана, а фізично довести, що «неґативна енеретика» не була знята, абсолютно неможливо. Так само неможливо довести, що я не одержав задоволення від співу або від пожертви.

Людина має право на помилку, і має нести відповідальність за власні хибні й витратні рішення. Напевно, все ж таки, був повністю правий той швидко відставлений мер заваленого снігом техаського містечка Колорадо-сіті Тім Бойд, котрий різко висловився про те, що влада нічого не винна тим, хто має бути сам відповідальний за свій добробут. Бо варто вже знімати з урядувань цю функцію дивної батьківської опіки.
 

February 4, 2021

Багачі, бідняки

 
По радянському телебаченню часто крутили чотирисерійний фільм «Багач, бідняк» (Литовська кіностудія, 1982 рік) за романом Ірвіна Шоу. Знятий дуже непогано, з якісним підбором акторів, фільм помітно виходив за рамки звичайної критики «загниваючого Заходу». Проте без неї, звісно, не обійшлося. Сам автор роману був лівих поглядів, демонстрував антивоєнні настрої, в часи маккартизму виїхав з США в Європу, критикував «родимі плями капіталізму», — чудовий ідеологічний вибір для радянської екранізації. А ще до титрів фільму було додано такий вражаюче докірливо осуджуючий відеоряд під блискуче підібране виконання пісні «Америко, Америко!», що у цензури взагалі не могло бути жодних претензій.

Та от, переглядаючи його в дитинстві безліч разів з будь-якого місця, мені ніколи не вдавалося повірити в мотиви персонажів. Мирило з цією обставиною тільки те, що це був, по суті, не серіал, а саґа. Історія родини з невдалими та успішними випадковостями. У цьому світлі нелогічні зв’язки ставали наче на місце, але все одно, залишалася якась недомовленість.

Як розбирався з сюжетом далі…

December 25, 2020

Простий олівець

 
Одне з класичних есе на тему «невидимої руки» ринку. З часом стає тільки кращим, переливається новими барвами.
 

Я, ОЛІВЕЦЬ
Моє родинне дерево у викладі Леонарда Е. Ріда
 
 
        Я — олівець. Звичайний дерев’яний олівець, знайомий всім людям, дітям та дорослим, хто вміє читати та писати.
        Для мене писати — це і професія, і покликання; тільки цим і займаюсь.
        Навіщо мені писати про своє походження, запитаєте ви? Ну, для початку моя історія цікава. А ще я — справжня таємниця, більш захоплююча, ніж ріст дерева, захід сонця чи навіть спалах блискавки. Але, на жаль, ті, хто користується мною, сприймають мене як щось само собою зрозуміле, наче я виник зовсім випадково, без жодних на те причин. На їхній зверхній погляд моє існування зведене до чогось зовсім буденного. Та це одна з тих серйозних помилок, припускаючись котрої, людство наражає себе на небезпеку. (. . .)

 
Леонард Е. Рід. Я, Олівець (1958)
 

December 21, 2020

Зближення Юпітера і Сатурна 21 грудня

Filed under: Інформація, Київ, Розваги, Різне — maksymus @ 17:08

 
У Місті зимовий туман і мряка. На небі зірок узагалі не видно. Тому цікаве сьогоднішнє небесне явище — зближення найбільших планет, Юпітера і Сатурна, Велике з’єднання (лат. Coniunctio magna), назване журналістами «Вифлеємською зіркою», — доводиться спостерігати через програму на планшеті. Найближче ці планети зійдуться через пару годин у південно-західній частині неба, коли в наших широтах вони вже підуть за горизонт.
 


Юпітер і Сатурн зближаються (21 грудня 2020, 16:14)

 
Картинки зоряного неба далі…

December 16, 2020

Документальний серіал про Рейґана

 
Новий документальний чотирисерійний серіал про американського президента Рональда Рейґана («Рейґани», The Reagans, 2020) я почав дивитися тільки для проформи. Думаю собі, не завадить, документалка дозволить закрити пробіли у візуальному сприйнятті того заокеанського періоду, що його знаю тільки через чорно-білий радянський телевізор і через призму протистояння часів «холодної війни». На якісь особливі відкриття не сподівався.

Читати про Рейґанів та спробу їх розвінчання далі…

December 11, 2020

Розподіл дефіцитної вакцини

Filed under: Лібералізм, Політологія, Різне — maksymus @ 10:31

 
На цьому тижні почалася перша в світі масштабна вакцинація проти ковід. Закупівля у виробників і розподіл фармацевтичної продукції з самого початку були взяті під контроль державами, де створюють списки, процедури, протоколи масової вакцинації. У новинах з Великої Британії нам показують перших вакцинованих, чиновники запевняють, що нікому не робитимуть поступок, сама королівська родина сумирно займає свою чергу, препарати розподілятимуться тільки по визначених групах населення і тільки по черзі… На перший погляд усе виглядає дуже справедливо і практично, поки одне підступне питання не псує всю зворушливу картину. А чому це раптом британські пенсіонери одержують рятівну вакцину першими? Вже одержують.

Про несправделивість державного розподілу далі…

Older Posts »

Website Powered by WordPress.com.