Діаріуш або тиск слова

February 20, 2020

Моральні наближення

Filed under: Лібералізм, Політологія — maksymus @ 08:28

 
Брайан Каплан, відомий нам автор книги «Міф про раціонального виборця», запропонував цікавий підхід. Розглядати не моральні еквіваленти, а моральні наближення («моральні апроксимати»).
 

«(…) нам ніколи не знайти буквальних моральних еквівалентів у реальному світі. Чому? Тому що в світі безперервних змін одна сторона в будь-якому конфлікті неодмінно буде хоч трішки гіршою. Тим не менш, ретельне вивчення конфліктів у реальному світі інколи виявляє в них, якщо і не моральні еквіваленти, то моральні наближення. Хоча моральний статус обох сторін не є точно рівним, вони морально більш-менш однакові.»
 
«(…) ось три найперші моральні наближення, які я готовий захистити.
 
1. Комунізм і нацизм — це моральні наближення. Чому? Обидві течії були фанатичними спробами побудувати дистопічні суспільства, і обидві самовдоволено знищили десятки мільйонів невинних людей. На відміну від того, що твердить потужна пропаґанда, комуністи не мали хоч скільки помітно кращих мотивів. В обидвох групах уявляли, що певне тоталітарне суспільство стане значним поліпшенням, порівняно з попереднім становищем, і безрозсудно приймали за норму необхідність масових убивств, щоб створити таке.
 
2. Соціалізм і фашизм — це моральні наближення. Чому? Соціалізм — пом’якшена версія комунізму; фашизм — пом’якшена версія нацизму. Як пом’якшені версії, вони націлюються на значно менші задачі, і вбивають набагато менше людей. Проте бачення обох течій — суспільство як велика родина зі спільною метою — залишається дистопічним. І хоча їхні методи набагато менш жорстокі, ніж при комунізмі чи нацизмі, соціалізм і фашизм мимохідь виступають за всеохопний примус з надуманих причин.
 
(Мій головний сумнів тут полягає в тому, що, хоча я неодноразово публічно обговорював соціалістів, я не став би витрачати час на фашистів. Хіба це не свідчення того, що я вважаю фашизм помітно гіршим? Не зовсім. Основна причина, чому я не обговорюю фашистів, — у відкритого фашизму нині настільки низький статус, що його прихильники малоцікаві та залякані. Якби фашисти належали до мейнстріму так, як теперішні соціалісти, я б і їх обговорював).
 
3. Демократична та Республіканська партії США — це моральні наближення. Чому? Обидві догматичні, емоційні та демагогічні . Жодна з партій не усвідомлює максими, що з великою владою приходить велика відповідальність, — або не думає про ймовірність того, що вони можуть жорстоко поводитися з людьми, котрі з ними не згодні. Обидві партії проголошують, що хочуть різних радикальних змін, багато з яких здаються дуже поганими. Проте політика, яку демократи і республіканці насправді нав’язують, коли вони при владі, однаково посередня, хоча це не заважає їм риторично роздувати її важливість. Наприклад, щодо імміґрації демократично-республіканська дискусія в основному зводиться до того, чи має бути кордон закритим на 98% чи на 99%. Хоча я віддаю перевагу першому, це приблизно те саме.»
 
Брайан Каплан. Моральні наближення («Еконліб», лютий 2020).

 

February 5, 2020

Сфальшований електронний перепис

Filed under: Інформація, Політологія — maksymus @ 06:31

 
Про скандальність результатів «електронної оцінки» кількості населення України соціологи зауважили одразу: «Паніотто підкреслив, що у дослідженні Кабміну не враховано дані реєстру ЦВК, які зокрема використовують соціологи. Згідно з цим реєстром, в Україні більше 35 мільйонів виборців. Тобто тих, хто старше 18 років. Населення молодше 18 років становить приблизно 20%. Якщо рахувати, виходить загальна кількість українців не 37 млн, а 44 млн. Це значна різниця.» Такі дані електронної оцінки, якби вони були близькі до реальних, означають, що в реєстрах ЦВК, грубо кажучи, висить понад два мільйони «мертвих душ», що можуть інколи вирішувати вибори.

Але при ближчому розгляді колонок цифр уважні статистики побачили неймовірне — примітивну підробку! Фальсифікацію цілковито в стилі тих, хто малював референдуми в окупованих українських областях. Виявилося, що під виглядом оцінки кількості населення публіці представили дані Держстату, помножені на коефіцієнт 0,888…
 

«…підведемо підсумки. По-перше, п. Дубілет та його команда сфальсифікували загальнонаціональне дослідження, свідомо ввівши в оману всю Україну. По-друге, зробили це тупо і недолуго.»
Український центр суспільних даних

 
Це катастрофа державного управління. Влада має приймати відповідальні рішення, що стосуються життя людей, але при цьому в самій владі вважається припустимим підробляти дані, на основі яких потім мають прийматися ці рішення. А сама підробка подається як використання новітніх інформаційних технологій.

Це питання навіть не звільнення одного міністра. Скандал такого рівня, що у відставку має йти щонайменше Кабмін.
 
Додаток. Дубілет ще виправдовується, демонструючи катастрофічне нерозуміння мети дослідження. І це недолуге виправдання виглядає ще гірше, ніж сам проступок підробки результатів. Б’ють не за те, що програв, а за те, що намагався відігратися.
 

February 1, 2020

Капіталізм пошибає соціалізм. Навіть утопічний

Filed under: Лібералізм, Політологія — maksymus @ 21:30

 
У блискучій іронічній манері в нарисах «Чому б не капіталізм?» (Why not capitalism?, 2014) американський політичний філософ Джейсон Бреннан, спародіювавши провідного філософа-марксиста Джеральда Аллана «Джеррі» Коена з його роботою «Чому б не соціалізм?» (Why not socialism?, 2009), показав, що перевага капіталізму над соціалізмом не тільки в тому, що він краще працює в реальному світі неідеальних людей, але й те, що капіталізм з усіх поглядів перевершує соціалізм і в ідеальному світі. Як дотепно зауважив автор, був використаний прийом «філософського айкідо», де кожне твердження марксиста на користь соціалізму обертається на ще кращий доказ на користь капіталізму.

Та вийшовши далеко за межі пародії, Бреннан цілком серйозно обґрунтував, що навіть, якби всі люди були високоморально досконалими створіннями, приватна власність та вільні ринки були б кращими для ідеалу соціальної справедливості, взаємної кооперації та процвітання.
 
Багато цитат про перевагу капіталізму далі…

January 5, 2020

Зміна курсу

 
Минулий рік видався дуже особливим для мене. Не так часто з людьми відбуваються настільки радикальні світоглядні зміни, і ще рідше їх вдається «спіймати», щоб спробувати осмислити. Бо кожній людині здається, що вона була однаковою, завжди такою як зараз, хіба що більше знає чи мудрішає з віком. Навряд чи можу докласти останні речі до себе.

Читати багато слів далі…

January 2, 2020

Новорічний телевізійний морозильник

Filed under: Московія, Політологія, Розваги — maksymus @ 06:54

 
У критському готелі було два десятки каналів, кілька місцевих та загальногрецьких, кілька міжнародних англійських, багато німецьких, італійських і аж чотири російських та ще й з англомовним «Раша тудей». Перше, що кинулося в очі, — російські канали, окрім висвітлення України, основної невідв’язливої теми кожного дня, виглядають наче віртуальна машина часу. Програми наче не мінялися десятиліттями: постарілі й зів’ялі зірки 90-х всюди; я був у шоці, коли побачив щойно знятий випуск «Що? Де? Коли?» з командами у складі середини 80-х! Час наче зупинився.

А сьогодні, на новорічні свята, крутив українські канали. Ну, боротьба президентських привітань, це зрозуміло, політика. Але перше розважальне, що побачив, — «Кролікі». Кролікі, Карл! Новорічні ефіри завжди трохи ностальґійні, підіграють мрійливому настрою глядачів у пригадуванні найкращого в минулому, що разом пережили за рік чи більше. Але комік-дует Кролікі, зірки понад двадцятилітньої свіжості, що останні роки війни виступали виключно в РФ, мене вбили. Справжнє дно.

Вибір редакцій кількох каналів не випадковий. Мотив цього нового року, настрій байдужого конформізму, дуже тонко відчутий Президентом, — «яка різниця, якщо…»? І справжня різниця, різниця смаку, етики, раціональності, ображено відходить у тінь, пропонуючи байдужим окунутися з головою у її відсутність. Якщо немає різниці, то от вам «Кролікі».
 

December 20, 2019

Виявили недовіру населенню

Filed under: Вибори, Політологія — maksymus @ 19:22

 
Верховна Рада абсолютною більшістю голосів усіх фракцій ухвалила новий виборчий кодекс з модифікованою партійною системою, якою українців знову позбавили безпосереднього представництва, як колись на початку 2000-х.

Ну, не довіряє в нас патерналістська держава своїм горожанам. Бач які, купуються на гречку й обіцянки, не розбираються в людях. Ще не тих виберуть. Ось вам, панове, ще одне опосередковування, ще додаткові стримування і противаги проти вашої жадібності й дурості… Замість людини, що представлятиме особисто вас, за партійний ярличок голосуватимете, щоб тільки не напружувалися. Далі можна як у деяких країнах Латинської Америки у бюлетені замість тексту веселі кольорові картинки, а потім швидкий спуск униз.

Проблема, яку намагаються подолати цією системою, або зовсім не справжня проблема, як підкуп гречкою, або розв’язується ідіотично, через намагання перекласти невігластво значної частини виборців при загальному виборчому праві на всіх.
 

December 17, 2019

Символічний програш українських церковників

 
У вирі подій останнього тижня мало хто відмітив тяжку символічну поразку українського православ’я. Сьогодні Верховний Суд України дозволив УПЦ (МП) зберегти теперішню назву. Звісно, в формальній, офіційній назві, яку їм дозволили зберегти, немає ніякого додатка (МП), це відмітка суто для зручності зовнішньої політичної ідентифікації. Тобто за Московською патріархією і надалі в Україні зберігається єдина можлива назва для гіпотетичної, але недосяжної незалежної української ієрархії.

Читати запис далі…

December 14, 2019

Скандали іншого рівня

 
Поки в наших відсталих широтах вирують дешеві скандали тубільців, зв’язані з недієздатністю гілок влади, далеко-далеко, наче в іншій галактиці, проблеми значно серйозніші.

Не так давно навчальні заклади США в рамках програми компенсаційної дискримінації почали вимагати від кандидатів на посади та подекуди абітурієнтів так звану декларацію різноманітності (diversity statement).

Про скандал навколо відкритого листа далі…

November 25, 2019

Голоси на продаж

 
Загальна думка обивателів одностайна — продаж голосів на виборах це погано, аморально, недемократично. Це ж очевидно несправедливо, щоб багатії скупали собі вибори, викривляючи народну волю, якою вона є. Під уже традиційні згадки гречки та продуктових наборів, комунальних ремонтів, передвиборчих внесків од заможних кандидатів та подібних лякалок наша виборча система все далі втрачає одну з найважливіших рис — прямий зв’язок виборця з представником. Бо якщо ми справді бажаємо знищити підкуп, саме знищення зв’язку з виборцями і може виглядати тим гаданим виходом. (Про те, що при цьому руйнується система представництва, уже не йдеться.)

А якщо звернутися прямо до витоків проблеми. Не бігти від неї, обмежуючи свободу виборця розпоряджатися своїм голосом, а прийняти як належне? Чи може вийти так, що продаж, от саме буквальний продаж голосів за гроші, послуги чи «гречку» і є порятунком демократії, що падає? Емпірічні дослідження показують, що заможніші є більш освіченими, більш компетентними виборцями, а бідні часто знають менше, ніж нічого, тобто, віддаючи голос, ласі до гречки злидарі не здатні зв’язати мету і засоби, за які голосують. Таким чином опосередковуючий фактор продажу голосів зовсім не псує, не спотворює вибір суспільства, а навпаки, рятує демократичну систему від падіння, дозволяючи демократії працювати краще, ніж вона мала б при її недоліках.

Уже відомий у цьому блозі Джейсон Бреннан, з пропозицією епістократії якого ми вже знайомі, якраз пропонує повернутися обличчям до проблеми, щоб побачити, в чому саме продаж голосів виборців може бути суспільним добром, або принаймні не злом.

Читати запис про етичність продажу голосів далі…

November 15, 2019

Капіталізм та кооперація

Filed under: Лібералізм, Політологія — maksymus @ 05:58

 
Можна багато говорити про високу духовність економічно невільних країн, будувати величні повітряні замки абстрактних ідей. Але емпіричні дані ставлять усе на своє місце.
 


Класифікація країн за економічною свободою, добродійністю, ВВП на душу населення та щастям. (Арео, «Кооперативна природа капіталізму», 2019):

 
«Цифри ніколи не брешуть. Капіталізм — це система кооперації, за якої люди мають можливість робити речі самостійно для інших. Він не тільки вивільняє потужні сили індивідуальних стимулів, але створює місце для співчуття та милосердя через добровільну допомогу. Вільні суспільства досягають економічного процвітання, що, в свою чергу, каталізує щастя в їхньому населенні (до певної міри). Соціальні системи, засновані на примусі, породжують протилежний результат.»
 

Older Posts »

Powered by WordPress.com.