Діаріуш або тиск слова

July 7, 2017

Окупаційна археологія

    
Російські окупанти продовжують вивозити з Криму та частини Донбасу цінності, що належать українському народу. З підприємств, заводів, музеїв, галерей, дістають із землі. Нарешті в наших міністерствах слідом за військовими та артистами звернули увагу на заблукалих в Україні злочинних археологів.

«Культурні цінності, що знаходяться у музеях Автономної Республіки Крим, це музейні предмети, які є невід’ємною частиною державної частини Музейного фонду України і є власністю держави Україна, національним багатством, невід’ємною складовою культурної спадщини України та охороняються міжнародним та національним законодавством. Незаконно вивезені з території України культурні цінності підлягають поверненню в Україну. […]
Проведення будь-яких археологічних досліджень на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь становить порушення норм міжнародного та національного законодавства України. […]
Міністерство культури України закликає країну-агресора негайно припинити міжнародні правопорушення, а також вкотре звертається до міжнародних організацій з проханням вжити заходів до країни-порушника.»
(Заява Міністерства культури України, 3 липня 2017 р.)

Плани звернутися до міжнародних організацій з приводу незаконних розкопок на території окупованого Криму нарешті набувають перших вагомих обрисів у власних українських діях проти порушників. Якщо російські вчені, які раніше вільно проводили дослідження з дозволу добросусідської України, нині самі не розуміють, чи вдають нерозуміння того, що після окупації перетворилися на «чорних» археологів на окупованій території, то їм про це мають нагадати, як уже нагадують російським артистам. Проте злочини археологів-грабіжників значно серйозніші, це вже не перетин кордону, а грабунок. Як тут не згадати про німецьку нацистську археологію часів Другої світової, коли відомства Гіммлера і Розенберґа відправляли експедиції в Крим та Дніпропетровськ у пошуках ґотських старожитностей для обґрунтування витоків німецької історії. Ті окупанти в нас теж не своє шукали…

«Україна готується порушити кримінальні справи проти російських археологів, які з 2014 року в порушення міжнародних конвенцій і українського законодавства про охорону пам’яток проводять розкопки в окупованому Криму.»
(Список з 35 осіб окупантів передано в прокуратуру.)

Сумна доля історичних знахідок і на окупованих територіях східноукраїнських областей. Що залишиться після пограбування росіянами музеїв Донецька й Луганська, можна бачити на прикладі уже розграбованих підприємств. …На картинці…

June 28, 2017

Ахматова. Чи надовго?

Filed under: Київ, Московія, Політологія — maksymus @ 09:02

 

У мене в Києві було дуже важкe життя, і я країну ту не полюбила і мову… «Мамо», «ходімо», — вона скривилася, — не люблю.

У Києві росіяни віджали ще одну точку міського простору. В Маріїнському парку, традиційному місці українофобських зібрань, «група киян» з каналу «Інтер» установила півтонний пам’ятник Анні Ахматовій з написом російською: «Великий поэт. Навеки».

Канал «Інтер», що досі є потужним провідником московського впливу, навіть після скандалів із українофобними випусковими редакторами, дивом залишається в українському ефірі, і ще більшим дивом має можливість встановлювати тут знаки огидного російського світу.

Як відбувається присвоєння і маркування колорадськими кольорами київського простору, підлотне протягування верблюдів крізь голчане вушко, найкраще розповість пряма мова з урочистого відкриття:

«Мені здається, дуже символічно, що саме в наші дні, в наш час, ми відкриваємо цей пам’ятник, — сказала Ганна Безлюдна, керівник Inter Media Group. — На жаль, наша країна і наше місто переживають скрутні часи, коли багато хто відрікається від свого минулого і від свого коріння. Багато хто, але не всі. В Ахматової є вірші, які всім нам необхідно перечитати сьогодні. Своєю творчістю, своїм життям вона показала, що таке вірність. Анна Ахматова була вірна собі, своєму таланту, своїй Батьківщині, і жодного разу, ні за яких обставин цьому не зрадила. І я дуже рада, що сьогодні в центрі Києва з’явився пам’ятник Анні Ахматовій. Спасибі всім причетним до цього.»

Гібридна війна РФ проти України з тисячами загиблих була названа «скрутними часами», в які дехто «відрікається від свого минулого», і тому треба брати приклад з російського поета-українофоба, яка була «вірна собі, своєму таланту, своїй Батьківщині». Хіба не зрозуміло, що тут названо «Батьківщиною», що «своїм минулим», а що таке «наша країна»? Гібридна війна не потребує прямого називання, поети й письменники чудово дотягуються туди, куди не дострілюють бандити.

«Важливо пам’ятати, що ми живемо в тому числі і в місті Анни Ахматової, — зазначив Антон Нікітін, головний редактор телеканалу „Інтер“.»

Ні, це не так. Ми живемо в місті анти-Ахматової, яке досі не видралося, і так важко видирається з колоніального світу російських поетів і письменників. Проти нас, проти нашого — не їхнього! — світу, проти нашої — не їхньої! — історії і пам’яті вони ведуть свою інформаційну війну на знищення. І встановлення чергового пам’ятного знаку російської колоніальної присутності є свідченням, що кияни досі системно не здатні відбивати цілком зримі гібридні військові дії в самісінькому центрі Міста. За наслідками, встановлення таких пам’ятників виглядає сумніше за вибухи легкових автомобілів полковників спецслужб.

Це, звісно, не назавжди, як сподіваються ті, хто веде проти нас таку гібридну війну, але це ще надовго. Колись знесення цього пам’ятника найкраще засвідчить нашу перемогу. Назавжди.
 
 
Потрібний коментар: Контекст для монумента.
  

March 18, 2017

Новини 1917-го року

Filed under: Московія, Розваги — maksymus @ 07:08

 
Блискуча ідея постановочних новин про лютневі події в Петербурзі сторічної давнини. І тема чудова — на руйнування імперії можна дивитися нескінченно.

https://youtu.be/VDjCjzrQBno
https://youtu.be/lJNTPdoLKc4

Але не міг зрозуміти, що з цими роліками не так. Спершу гадав, напруга виникає через разючий анахронізм, проте це ж і було основним захоплюючим моментом. Зрештою збагнув — справа в тому, що автори вигаданих новин і репортажів порушують елементарні журналістські професійні правила. Причому роблять це абсолютно несвідомо, наслідуючи сучасні російські ЗМІ, де таке порушення є нормою у суцільно викривленому інформпросторі.
 

January 13, 2017

Дощить

Filed under: Московія, Політологія — maksymus @ 08:58

 
Шкода, що скандал з сексуальними пригодами Дональда Трампа в Москві перекрив інформаційним шумом більш значущу подію — останню промову Обами на посаді президента. Барак Обама з тих рідкісних яскравих політиків, в існування яких неможливо повірити на теренах розвалених політично, економічно, морально задвірків вільного світу. Його виступи перед різними аудиторіями, з трибун, на ток-шоу, які інколи переглядав, справляли враження, що дивишся на щось фантастичне, на вершечок бездоганної політичної машини, за яким вгадувалася величезна, надійно працююча система, що її конструкція безкінечно обігнала всі інші.

Прощальну промову Обами, звернену до будучини, можна розбирати на цитати: «Зрозумійте, демократія не вимагає однаковості […] демократія вимагає елементарного почуття згуртованості — ідеї, що попри всі наші зовнішні відмінності ми всі разом, що ми разом піднімаємося чи падаємо. […] Тому що попри всі наші зовнішні відмінності ми носимо спільну горду назву: горожани. […] Якщо ви розчаровані вашими обраними посадовцями, беріть ручку й папір, збирайте підписи та балотуйтеся самостійно. Заявіть про себе. Почніть кампанію. Наполегливо домагайтеся. Іноді ви виграватимете. Іноді будете програвати». Виявляється, і для Сполучених Штатів це був радше виняток.


Передова шпальта швейцарської газети Tages-Anzeiger

 

На контрасті перше велике інтерв’ю Трампа, що звелося до обговорення розваг з повіями в московському готелі, ще раз засвідчило унікальність попередника. Виправдання спійманого за шкодою нахабного школяра: це не я, розмовляйте з рукою. Весь світ побачив дуже посередню людину в досить неприємній ситуації, за яку соромно більше глядачам, ніж самому персонажу. Хоча тут нема чого дивуватися, «шити аморалку» спецслужби вчаться з перших курсів своїх закладів, а надто російські, де тільки за останні роки на опозиційних політиків «аморалку» вкидали кілька разів. І було щось, чи не було, неважливо. Для шоумена скандальні історії зараховуються тільки в позитив, для політика вимагають відповіді. Як влучно помічають коментатори, відмитися від російського «золотого дощу» Трамп може тільки в єдиний спосіб — зайняти чітку позицію по дражливих для Кремля питаннях: по аґресії в Україні, по військових злочинах у Сирії, по Грузії і т. д.

* * *

Тим часом в Україні нарешті заборонили трансляцію ще одного російського каналу. Тут вже не золотий, а просто «Дождь». Опозиційний російський телеканал своєю угодовською політикою унаочнює просту думку, що незалежних ЗМІ в РФ не буває, так чи так вони транслюватимуть і ретранслюватимуть те, що потрібно режиму. Просто виконуючи реґуляторні вимоги.
 

December 21, 2016

Трохи світла на події в найдовшу ніч

Filed under: Інформація, Московія — maksymus @ 20:15

 

Bellingcat підготував детальний звіт про війну РФ проти України у 2014 році
http://www.pravda.com.ua/news/2016/12/21/7130561/

        Російська артилерія влітку 2014 року здійснювала масштабні обстріли прикордонних територій Донецької і Луганської областей.
        Про це йдеться у звіті міжнародної команди розслідувачів Bellingcat, опублікованому в середу.

У звіті зазначається

December 16, 2016

Нові жертви

Filed under: Московія — maksymus @ 06:28

 
Цього разу чергову червону лінію РФ перетнула в Сирії, влаштувавши криваву бійню в Алеппо. Міжнародна реакція очікувана — глибока стурбованість світового співтовариства, але накладання санкцій за нові злочини не на часі. Усе дуже знайомо, але був зроблений ще один помітний крок по застосуванню важкої зброї. (Червона ріка.)


«Зрештою, червона лінія Обами в Сирії переворилася на ріку людської крові.»

 

Не буде помітних наслідків — наступні російські злочини треба чекати деінде. Знову в Україні чи Грузії? В Білорусі? В Казахстані? В Азербайджані? Тільки справа часу, коли безкарні варвари влізуть у чергову війну.

Додаток. «Чотири сирійські організації звинуватили Росію в скоєнні або співучасті у воєнних злочинах у Сирії. […] Лист підписаний Сирійським пошуково-рятувальним загоном цивільної оборони, більше відомим як «Білі шоломи», Сирійською мережею з прав людини, Незалежною лікарською асоціацією та Центром документації порушень.» Радіо «Свобода».
 

November 8, 2016

Другий Київ

Filed under: Московія, Політологія — maksymus @ 16:04

 
При конструюванні історичної пам’яті, при усвідомленому конструюванні національної міфології, забування відіграє не меншу роль, ніж пригадування чи вигадування. Найвправнішим чином здійснене забування стирає з колективної пам’яті не тільки те, що ідеологи воліють забути, а й усе з цим зв’язане, саму площину оруеллівської «неподії», «нелюдини», «немісця» в цілісному наративі. Щоб на «білі плями» взагалі не було можливості наштовхнутися зсередини комфорту власної культури. І пробувати щасливо жити в ній. Читати запис далі…

October 28, 2016

З верху до низу — самі раби

Filed under: Московія, Розваги — maksymus @ 18:18

 
Благогон смалить. У сусідів, як завжди, два продають по ціні одного:

«Рабська психологія — це не якийсь прихований підтекст, а норма світовідчуття для православного християнина. […] Лише виховавши в собі рабську психологію, ми не тільки зможемо відродити ту Росію, яку не зберегли, а й увійти в Царство Небесне, куди закриті двері для всіх «вільних» не у Христі.»

 

October 29, 2015

Книги повторюються

Filed under: Московія — maksymus @ 17:05

 
«Якби вічний мандрівник вирушив у дорогу в будь-якому напрямку, він зміг би переконатися після століть мандрів, що ті ж книги повторюються в тому ж безладді (який, будучи повторенням, стає порядком).» (Борхес, Вавилонська бібліотека)


І ця книга повторюється…

 

July 10, 2015

Контора пише

Filed under: Мова, Московія, Розваги — maksymus @ 15:54

 
Коли депутатам нема чого робити, вони починають займатися силовим адмініструванням мови. Здавалося б, уся увага суспільства прикута до конституційної реформи, пробуксовують зміни виборчого законодавства, кінь не валявся в судовому болоті. Кожне засідання Ради чи міністерське зібрання транслюють одразу на кількох інформаційних каналах, важливість і потрібність якнайскоріших змін розуміє кожен. Очікування неймовірні. Найменші позитивні зміни, як та ж нова форма патрульної міліції, викликають загальне захоплення. Зате влада, не виконуючи головного призначення, має собі багато часу на розваги; Кабмін минулого місяця поновив склад Правописної комісії, а в Раді знову з’являються проекти, якими збираються приписувати словам і об’єктам нових назв. Читати запис далі…

Older Posts »