Діаріуш або тиск слова

May 29, 2020

На роковини правопису

Filed under: Мова, Політологія, Правопис — maksymus @ 13:34

 
Треба щось написати на роковини правописного безладу, запущеного незаконною постановою Гройсмана. Звісно, якісь висновки робити ще зарано, бо добре пам’ятаю реформу початку 90-х, що і через десять років не була завершена при значно послідовніших зусиллях з її упровадження. Тому лише кілька загальних спостережень.

Суд ще не завершився, а з цим карантином невідомо навіть, коли відбудеться наступне засідання. Та і без цього уряди Зеленського постанову просто проіґнорували. Можливо, розумно оминають закладений попередниками підступ (зачепи тільки мовне питання!), можливо, просто байдужі. Якщо ж подивитися на сайти Кабміну, Верховної Ради, взагалі на урядові текстові ресурси, для яких, власне кажучи, і ухвалювалася постанова про стандартну мову, то в них навіть елементи реформи важко знайти. Сайт НАНУ, чиї представники брали участь, також переважно залишився в нормальній орфографії, хоча тут відхилення трапляються помітно частіше, особливо в передрукованих матеріалах. Єдині представники влади, що старанно виконують незаконну постанову, — МОН; напевно, кілька швидкозмінених керівників міністерства не встигли замінити старий технічний персонал.

По приватних інформаційних ресурсах ламання мови проходить якось непослідовно, хвилями. Якісь елементи редакції підхоплюють, якісь не помічають. Суб’єктивно спостерігаю, що на катастрофічний правопис найповніше переходять переважно групи з російськомовними авторами, редакторами і ведучими; пояснити це можна тим, що вони не впевнені в своїй українській, і намагаються точніше слідувати за тим, що хтось десь називає «правильним». Абсолютно те ж явище псування мови спостерігав по пресі 20-х, коли спущені згори норми першими підхоплювали «українізовані», а не українці.

Зі свого глядацького боку ще задовго до останньої правописної катастрофи виробив мовну гігієну — просто вимикаю канали і відкладаю книги, де бачу неподобство, до якого насправді ніщо не зобов’язує. А взагалі нічого дивного, бо в нашому інформаційному просторі завжди непросто було знайти акуратно вичитані тексти.
 

May 14, 2020

Граматичний рід назви ковід

 
Перебуваючи на сторожі чистоти мови, Французька академія випустила роз’яснення, що назву covid слід вважати іменником жіночого роду і вживати разом з ним артикль la. «Безсмертні» постановили, що правильно la covid 19, а не le covid 19, адже йдеться про хворобу. Логіка бездоганна, covid це абревіатура англійського виразу corona virus disease, а оскільки ключове слово виразу жіночого роду, то й абревіатура має відповідно жіночий граматичний рід.
 

«Отже, слід називати la covid 19, оскільки ключове слово є еквівалентом французької назви жіночого роду maladie. Чому ж тоді часто вживають у чоловічому роді le covid 19? Тому що до поширення цієї абревіатури ми в основному говорили про коронавірус (du corona virus), словосполучення, що завдяки викладеним вище принципам зобов’язане своїм граматичним родом назві чоловічого роду вірус (virus). Згодом за метонімією хвороба отримала рід збудника, що її викликає. Тим не менш, слід віддавати перевагу використанню цієї назви в жіночому роді, і, можливо, ще не пізно повернути абревіатурі належний їй граматичний рід.»
 
(Le covid 19 ou La covid 19. Французька академія, 7 травня 2020)

 
В українській мові, де існує та ж проблема роду іменників, як заведено, порадники прокинуться, коли вже буде пізно, і тоді намагатимуться зламати давно усталений ужиток через коліно. Або взагалі не звертатимуть уваги, як у випадку лихоманки Еболи. А питання ж нагальне. Різнобій незасвоєної назви зрозумілий. Якщо не зважати на неакуратний вжиток латинки в українському тексті, що інколи по-англійськи пишеться ще великими літерами (COVID-19), можна бачити, як одні вживають назву ковід-19 як невідмінювану (або в очікуваному жіночому роді): «ліків в світі проти ковід немає», «щодо поширеності КОВІД-19», «симптоми КОВІД», «всі симптоми ковід». (Як мовна гра трапляється відмінювання підкреслено по жіночому типу: «Подивіться, добрі люди, ковіди не маю!».) Але також відмінюється як чоловічого роду, причому зі звичним хитанням відмінків а-у: «при лікуванні ковіда», «зареєстровано 46 випадків ковіда-19», «виходимо на питання «Ковіда»»; «заяву щодо Ковіду», «постраждали від ковіду», «спалах ковіду» і т. д. Часто залишають абревіатуру як особливу власну назву і пишуть великими літерами.

Міркування французьких академіків цілком годяться і для української. Отже, якщо взяти до уваги цей розумний підхід, то коронавірус чоловічого роду, але хвороба ковід, ковід-19 — назва жіночого роду.
 

April 15, 2020

Вимова назви проект на записах Форво

Filed under: Мова, Фонетика — maksymus @ 14:57

 
В якості невеличкої розважальної вправи перевірив звучання назви проект на «Форво». Звісно, вимова випадкової однієї людини для кожної мови буде дуже грубим наближенням, але загальна задача в тому, щоб перевірити, як поводить себе інтервокальний, якщо він узагалі є, в мовах, де в орфографіях зберігається. Припускаю, якщо не доведено протилежне, що учасники проекту «Форво» впевені в правильності своєї вимови.

Щоб не орієнтуватися тільки на слух, до кожної вимови додав простеньку спектрограму за допомогою програми SFS/Eswin. Виходить цікава картина.
 
Спектрограми назви проект у різних мовах далі…

April 13, 2020

Соціалізм і бріліанти на йолку

Filed under: Історія мови, Мова, Розваги, Фонетика — maksymus @ 13:36

 
Порпання в електронному архіві старої преси дозволило мені під новим кутом поглянути на ідіосинкратичне питання інтервокального в іншомовних назвах. Під час останньої недолугої реформи грубо втрутилися в назви з е після голосних, намагаючись накинути невластиву вимову цілому класу слів, але реформатори поки зупинилися перед впровадженням -ія-кання, відклавши псування до наступного разу.

Кілька вирізок та спостережень далі…

April 9, 2020

Різноманітні знахідки в газетному архіві

 
Не сьогодні-завтра електронний архів «Libraria» знову закриють. Та навіть швидкий вибірковий пошук практично навмання приніс мені багато цікавинок.

Випадковий набір знахідок далі…

April 8, 2020

Заручники відлуння далекої війни

Filed under: Історія мови, Мова, Правопис — maksymus @ 17:09

 
Переглядаючи масив газет архіву «Libraria», я зловив себе на думці, що з текстів вимальовується досить цілісна картина того, що сталося з українською мовою на протязі першої половини XX ст. Я навіть для зручності зібрав деякі замітки разом, щоб ще раз об’ємно глянути:
 

Газетні замітки про правопис 1907-1944 рр.

 

Про пропаґанду воєнного часу далі…

April 4, 2020

Реформа правопису під німецькою окупацією

 
Як люб’язно інформує ГРАК (сторінка спільноти корпусу), електронна бібліотека https://libraria.ua відкрила доступ до свого архіву української преси до 10 квітня.

Знайшов цікаві газетні повідомлення про своїх родичів на Вінниччині та Київщині (якщо навіть не просто про них, то доторкнувся до атмосфери, в якій вони жили в 1910-20-і рр.).

Кілька випадково вибраних статей про правописну реформу під німцями:
* «Комісія для перегляду українського правопису в Києві». Ніжинські вісті: Часопис для міста і села. 5 серпня 1942 року. № 38, С. 4 (посилання, розшифровка нижче).
* «—”—». Дніпрова хвиля: Кременчуцький округовий часопис. 6 серпня 1942 року. № 4, С. 2 (посилання).
* «Доповідь про правопис». Львівські вісті: Щоденник для дистрикту Галичини. 9 лютого 1943 року. № 27 (447), С. 3 (посилання, розшифровка нижче).
* Проф. М. І. «Український правопис на новому етапі». Донецкий вестник: Воскресное издание для области. 8 августа 1943 года. № 82 (201), С. 3 (посилання).

Читати розшифровку статей далі…

February 29, 2020

Визвольні змагання

Filed under: Значення, Мова, Фразеологізми — maksymus @ 07:12

 
Сполучення «визвольні змагання» вживається з кінця XIX ст. в науковій літературі. Спершу у значенні, що його сьогодні ми передали б як «визвольні устремління, прагнення».

На цей ужиток звернув увагу класик І. Нечуй-Левицький (1907 рік!): «Ще треба додать, що в нових газетах та журналах часто трапляються такі галицькі слова, як от — змагання. В Галичині це значиться те, що по-российський — усиліе, усилія, а на Украіні це значиться, — змажка, гризня, трохи не лайка. Це страшенно збивае с пантилику читалників. «Гром. Думка» цітуе, що небіжчик Ром. Сембратович писав «Про визвольні змагання на Вкраіні». В Галичині це значиться: «Про освободительныя усилія (или стремленія) на Украинѣ». В нас скажуть; що Сембратович написав книжку «Про освободительные споры» або «Про освободительную ругань на Украинѣ». От що виходе по-украінський! По-украінський треба сказать так: «Про визвóльницькі силкування на Украіні». (…) Все це чудно для нас, а незвичних до галицькоі мови читалників просто таки збивае с пантилику».

Це хороше свідчення, що змагати, як певне префіксальне утворення від праслов’янського кореня «діяти силою, тягти», ще сто років тому не всюди було відоме в однаковому значенні. Скажімо, Іван Огієнко зауважив, що в «укр. говорах Закарпаття слово змагатися (позмагатися) з давніх-давен уживається для визначення статевого акту» (ЕССУМ, Т. 2, С. 115).

Саме у значенні «трохи не лайки» вживав змагання сам Нечуй-Левицький, також Куліш, Панас Мирний, Кониський та інші великоукраїнські автори. Але вже Франко і за ним Драгоманов та молодші діячі, як Леся Українка, Кримський, Грушевський, знають практично сучасне значення «прагнень, зусиль», вживаючи сполучень наукові, національні, природні, праведні, українофільські тощо змагання.

Проте і нині давно стандартний вираз визвольні змагання має досить відчутний реґіональний відтінок, зауважений Нечуєм; звучить наче «несерйозно», наче визвольна боротьба це так собі, вийшли позмагатися, але не дуже й хотілося.
 

February 18, 2020

Мозаїка тижня. Наголоси та назви

 
Буває ж таке. Сьогодні в рекламі фільму за мотивами Джека Лондона вперше в житті почув назву Юкон з наголосом на Ю, а не на О, як звик з дитинства. Поліз по українських словниках… Зовсім не здивований, що знайшов і перший, і другий наголос. Сувора реальність війни всіх проти всіх.

А як в англійській? Транскрипції різних систем наче підтверджують наголос на Ю ([ˈjuːkɒn], [yōō΄kon]). Але хоч як слухати Форво чи Ютуб, в особливостях вимови виразно чую тільки Юкóн.

І от чому вірити? Своєму «вуху» і давно засвоєній практиці (що однозначно впливає на «вухо») чи якійсь абстракції «правильної» вимови за схемою?

* * *

Ще одна іншомовна власна назва, що суто через правописні негаразди ніколи не усталиться в україномовному вжитку.
Тедрос наш, Аданом (голова ВООЗ) має чудове традиційне для Ефіопії подвійне ім’я зі значенням «слуга Ісуса» (Gebre + Yesus, склеєне в англ. Ghebreyesus).
Написати «Ґебреісус» неможливо через обов’язкове -еї-, більш адекватне «Ґебрейєсус» неодмінно спростачать до «Ґебреєсуса». Можливо, варто писати б з дефісом «Ґебре-Ісус», або навіть окремо, «Ґебре Ієсус» як звали більш відомого Афеуорка (УЛЕ, Т. 2).
Але бачу, вже почали переганяти з англійської через російську. Як завжди.

* * *

Бачив суперечку про те, як по-новому писати рос. прізвище Толстой. Якщо Лев Толстой у винятках, то Олексій Толстий — ні. (Укладачі правопису, напевно, не здогадувалися, що -ой цих російських прізвищ це важливий соціальний маркер, а не привід до незграбного втручання.)
 

February 4, 2020

Опитування про вигадану назву

 
Запрошую взяти участь у новому короткому опитуванні про назву The Hobbit.
 


посилання

 
Цікаве спостереження першого тижня далі…

Older Posts »

Powered by WordPress.com.