Діаріуш або тиск слова

September 8, 2018

Результати веб-опитування про проект правопису

 
З 16 серпня по 7 вересня 2018 року відкриту онлайн-анкету заповнили 3183 респондентів. Докладні результати в таблицях і рисунках.

Найбільш несприйнятою, як можна було очікувати, виявилася зміна написання іменника проект на проєкт всупереч усталеній вимові (82% проти). Далі була непідтримана ідея додаткового паралельного перезапозичення грецьких назв (77% проти), несприйнято впровадження варіантів з -ав- (76% проти), відкинуто втручання в назви з початковим і- (75% проти) та закінчення деяких відмінків (71% проти), заперечено розширення простору «дев’ятки» на д, т (не підтримали 62%).

Голоси учасників розділилися приблизно порівну на питаннях написання пів окремо від іменника (43% за, 53% проти), неподвоєння літери к в назвах з традиційним подвоєнням (46% за, 49% проти), написання назв без вставного й (49% за, 47% проти).

Надто несподіваний для мене результат був одержаний у відповідях на питання про передачу іншомовних власних назв зі звуком [g] (Гегель-Геґель; підтримали 50%, проти — 46%). І ще більш несподівано виявилося, що ті ж учасники опитування значно менше, ніж для іншомовних, підтримують написання літери ґ в деяких українських власних назвах (Ґонта; підтримують 41%, не підтримують 53%). Хоча, здавалося, мало б бути навпаки, адже в українських загальних назвах літеру давно внормували.

Можна було очікувати, що запитання про велику літеру в релігійних поняттях матиме значну підтримку. Це єдине питання анкети, на яке була одержана позитивна відповідь (74% за). Зате тут цікаво було подивитися на групи опитаних. Ті, хто зарахували себе до групи учасників з науковим ступенем, дали найменшу підтримку цьому пункту. Також збільшення поваги до релігійних назв найменш підтримали кияни, зате найбільш побожними виявилися учасники віком 55-64 роки.

Цікаво відзначити, що реґіональний розподіл не дав особливих відхилень у відповідях, на які можна було сподіватися через звичайні стереотипи.

Картинка з опитування…

August 15, 2018

Кілька корпусів української мови

Filed under: Інформація, Мережа, Мова, Словник — maksymus @ 07:54

 
За останні роки справа створення і збирання національних корпусів української мови просунулася далеко вперед. І це прекрасно, що нарешті з’явилися такі потрібні зручні системи:
 

  – Лінґвістичний портал Mova.info. Корпус української мови пропонує пошук тільки по підкорпусах (разом поки недоступно). Також розробники зґенерували частотні словники по кількох розділах та авторах, що подаються окремо.
  – Корпус української мови ГРАК (Генеральний реґіонально анотований корпус української мови, uacorpus.org). У корпусі зібрано близько 25 тисяч текстів обсягом до 200 млн. слів. Є розвинутий пошук по всіх текстах, частотний словник та інші корисні додатки.
  – Цікавий величезний корпус українських інтернет-текстів зібрано в Лейпцизькому університеті. За розміром майже на порядок перевищує попередні. В результатах видачі подає приклади, сполучуваність, навіть тривимірний граф сполучуваності.

 

July 23, 2018

Просто вебсеріал

Filed under: Інформація, Мережа, Розваги, Різне — maksymus @ 17:33

 
Відеокамера й обдарованість — таке поєднання завжди рідкісне. А коли трапляється, то звичайна шкільна самодіяльність сама собою перетворюється на якісний продукт. Отак просто новозеландець Пітер Хейнс (Peter Haynes) написав, поставив і зрежисерував прекрасний любительський вебсеріал «Не за комп’ютером» (AFK: The Webseries, 2015-).

Дія вебсеріалу відбувається у всесвіті популярної рольової онлайн-гри, яка за сюжетом стає реальністю для гравців, що потрапили в неї. Шість персонажів прокидаються в цій реальності, щоб знайти свій шлях в незнайомому світі. Кожна серія необтяжливо триває 9-15 хвилин, тим не менш, повністю занурюючи в сюжет прекрасною грою залучених акторів-любителів.
 


Пілотна серія («Не за комп’ютером», серія 1-2, 2015). Посилання: https://www.youtube.com/watch?v=-6d0PlFmCko
«Дезорієнтовані та спантеличені в хаотичному новому світі ґеймери швидко заводять нових друзів та нових ворогів.»

З перших кадрів помітно, наскільки такі, нічим не примітні, навіть цілком самодіяльні відеовитвори перевершують більшість української сучасної телевізійної продукції своїм класом. Це гарний приклад, що великі бюджети не ґарантують результат, і навпаки, можливо, це свідчення того, що наші любителі різноманітних світів та (рольових) ігор не повною мірою використовують популярну нині технологію відеороликів, котра тепер надає талановитій людині чудовий майданчик для негайної реалізації своїх фантазій.

Зацікавлені знайдуть посилання на окремий канал вебсеріалу (не варто дивитися трейлер на їхній головній сторінці — спойлери!), вебсайт та сторінки в соцмережах.
 

March 17, 2018

Заклик чи доля?

 
Цікавий зсув помітив у статистиці «Ізборника». Багато років Шевченківські дні виводили на перше місце за відвідуваністю «Заповіт». Але цієї весни з подвійним відривом лідирує «Сон» («У всякого своя доля…»), на другому місці «І мертвим, і живим…». Можливо, наслідок якихось перестановок у шкільній програмі, але хотілося б думати, що це відбиток поки непомітних суспільних змін.

А може, просто така погода: «…бо холодно, Мороз розум будить.»
 

January 22, 2018

Відлуння Наполеона

 
Нещодавно видана в Москві багатосторінкова праця про Наполеона з новим поглядом і несподіваними акцентами сколихнула мережу настільки, що хвилі пробилися і до мене через політичні й мовні бар’єри. Звісно, книгу Є. Понасенкова «Первая научная история войны 1812 года» не читав, і навряд чи читатиму через брак спеціального інтересу до літератури ревізіонізму, але тут мене зацікавила не сама книга, а реакція на неї. «Значення — це відповідь», стверджував Морс Пекхем. Цього разу відповідь широкої публіки на нудне наукове дослідження подій двохсотрічної давнини перевищила всі найсміливіші сподівання на славу науковців будь-яких історичних періодів.

І що дивно, найбільше несприйняття й обурення російської публіки викликали звичайні прохідні тези про те, що основною ідеєю, майже нав’язливою ідеєю Наполеона з самого консульства було бажання миру та союзництва з Російською імперією. Що імперії абсолютно не мали принципових протиріч, їхні геополітичні інтереси майже не перетиналися; Російська імперія приєднувала Фінляндію і воювала з турками, Французька ж мала принципового ворога — Британію. Що так палко бажані Наполеоном союзи Петербурґа та Парижа руйнувалися з ініціативи російської сторони, яка і виступала аґресором, а зовсім не жертвою.

Фактично, Понасенков як вправний публіцист привніс до навколонаукового дискурсу про ті далекі часи чималу долю «антипатріотичних» художніх оцінок Різуном/Суворовим Другої світової. І публіка, незнайома навіть із загальною канвою подій 1812 року, кинулася запекло обстоювати принципову правильність своєї уявної спільноти, права вона, чи ні.
 

December 2, 2017

Віртуальні картки

Filed under: Інформація, Мережа, Розваги, Різне — maksymus @ 17:14

 
З купівлею через інтернет у мене завжди якось не складалося. Здається, зручний і швидкий спосіб поєднати продаж і купівлю, але кожного разу якісь банківські ускладення й побоювання шахраювання зупиняли бажання осучаснитися. Долати непотрібні перешкоди не хотілося, за єдиним винятком — книжки з Амазону, яким користуюся з далекого 98-го року. Тоді, для найпершої покупки відкрив свою першу пластикову картку, але хоча на всіх етапах повідомляв банківським працівникам Промінвесту, що картка мені потрібна виключно для розрахунків у мережі, зрештою через невідповідність класу жодного разу нею не зміг провести платіж. Як я потім тільки не переводив гроші, навіть випало скористатися банківським чеком. Багато коштів втрачалося на самих операціях, щоб називати інтернет-купівлю стандартною зручністю.

Усе-таки, цивілізація дійшла й до мене…

October 8, 2017

Народні депутати доби Відродження

Filed under: Мережа, Політологія, Розваги — maksymus @ 17:36

 
Киплячі пристрасті під час боротьби за владу в нашій Верховній Раді часто дають дивовижні картинки, гідні пензля старих майстрів. Справді, як відмічають медіа і соцмережі, на фотографіях просто довершені композиції:

Картинки. Читати запис далі…

July 3, 2017

Контекст для монумента

Filed under: Мережа, Політологія — maksymus @ 07:02

   
Попередній запис про пам’ятник російському поету несподівано зібрав найбільшу разову читацьку аудиторію, яку я коли-небудь мав. Внутрішня статистика системи засвідчила за кілька днів понад півтори тисячі відвідувачів з усього світу, які прийшли переважно з понад семи десятків перепостів у Фейсбуку.

Читачі загалом вірно зрозуміли основний посил про гібридну війну і її різноманітні прояви. Але частково російська задумка спрацювала саме так, як і планувалося групою впливу, — обговорення часто переходило в площину визнання абстрактної загальносвітової геніальності використаного як зброя поета, занурювалося в походження чи біографію, а отже російська аґресія в такому дискурсі кудись дивом зникала, українці опинялися самі в «скрутні часи», згадуючи знову ганебний виступ з відкриття, наодинці зі «своїм минулим» і «своїм корінням», ще раз розділені по новому розлому в «своїй Батьківщині» на хороших, і поганих, цього разу відносно ставлення до «свого таланту». Тобто, як і задумували організатори.

Треба зауважити головне. Не має значення талант і геніальність, не має значення українська етнічність персонажа чи причетність до місцевості, не потрібна дискусія про перекладаність поетів між культурами. Ба навіть не має значення конкретне ім’я, адже росіяни в гібридній війні легко використовують що завгодно, від київських князів і княгинь до Шевченка. Має значення контекст, котрий і перетворює встановлений бюст на зброю, на монументальну пропаґанду.

Уже пропущений якимось чином київськими службами удар завдав шкоди. Однаково поганими були і встановлення, поганою буде і присутність, і погано виглядатиме знесення. Проте це питання тільки способів ведення гібридної війни. І таких способів існує стільки, скільки підкаже фантазія. Скажімо, мінімізуючи наслідки, київська влада може урочисто подарувати пам’ятник українській школі чи українській бібліотеці в Москві, легко обертаючи ворожу дію навспак.
   

May 18, 2017

Віртуальний рів пролягає по мові

Filed under: Мережа, Мова, Політологія — maksymus @ 17:44

  
Новина про адміністративне впровадження обмеження доступу українських користувачів усесвітньої мережі до провідних російських сайтів захопила зненацька. Була настільки неждана, що досі не віриться в спроможність нашої влади довести це важливе політичне рішення до якогось вагомого результату. Обмежити доступ до ресурсів, що нині охоплюють понад дві третини української інтернет-аудиторії, означає зовнішнім втручанням змінити топографію національної мережі, що своєю чергою напевно змінить економічний, політичний, ба навіть культурний ландшафт країни. Адже ця віртуальна зміна зрештою мінятиме і весь простір українських медіа. Наважитися на такі радикальні дії можна тільки маючи залізобетонну впевненість у суспільній підтримці самої ідеї розірвання цього зв’язку.

Для українського інтернету ця заборона є шансом народитися нарешті. Досі, за два десятиліття, наша мережа хаотично розвивалася як складова частина російської, як одне з відгалужень рунету. І війна цьому ніяк не заважала. Тому що кордони в мережі проходять єдиним чином — по мові. Маючи багато років константою 7-10% україномовних проявів користувачів (відповідно, такий відсоток українських з територіального походження порталів, сайтів, блоґерів, вибору мови операційних систем, користувачів Вікіпедії), просто нереально було сподіватися на механізми самореґулювання окремого самодостатнього українського ринку.

Рунет, маючи всі можливі переваги, першим пропонував російськомовним у всьому світі системоутворюючі ресурси: пошук, пошту, вільний хостинґ, соціальні мережі, файлообмінники, хмари тощо тощо. Пересічний український користувач міг весь час проводити в російській мережі, задовольняючи геть усі свої запити.

Відсутність належної за рівнем української пропозиції проявляється в найрізноманітніших сферах. Скажімо, колись морфологічний аналізатор новоствореного Яндекса, що на кілька років випередив алгоритми Ґуґла, допоміг створити Національний корпус російської мови, досі відсутній для української. На київському муніципальному каналі ведучі ранкової програми розповідають про трафік на вулицях міста, демонструючи на весь екран відповідну яндексівську карту заторів. У військовій частині офіційне листування ведеться через Мейл.ру, а солдати переписуються через мережу Вконтакті. Українські аналоги в умовах захопленого ринку елементарно неконкурентні.

Тепер українська мережа завдяки владному протекціонізму одержує шанс перерозподілити ці дві третини своєї потенційної аудиторії. Частина, звісно, знайде обхідні шляхи, частина піде на світові майданчики, але, гадають, якась частина залишиться. А от яка саме частина, залежить переважно від того, як розв’язуватиметься гравцями ринку в українській мережі мовне питання. Якщо користувач і далі не матиме можливості повністю зануритися в українське середовище, якщо відсоток мовної пропозиції залишатиметься на тому ж рівні однієї десятої, то заборона навіть провідних російських ресурсів рівно нічого не дасть. Користувачі залишатимуться в рунеті, тільки змінять точки входу. Чужа мова чужого ринку визначатиме обмеження нашого, і з цим ніяка заборона нічого не поробить.
  

May 16, 2017

Все своє ношу з собою

Filed under: Мережа — maksymus @ 19:38

 
Переїзд став неминучим після накидання користувачам ЖЖ нової ліцензійної угоди і переведення серверів до РФ. Переніс на цей новий майданчик записи зі свого журналу http://maksymus.livejournal.com/ та найцікавіші теми зі спільнот, потроху починаю обживатися. Хоча збіг з сьогоднішньою ухвалою Верховною Радою обмежень провідних російських інтернет-ресурсів і випадковий, але мені сподобався.

Для переїзду використав модифіковану програму LJArchive, редактор XMLPad, трохи команд xslt та вбудований вордпрессівський імпотер. Стиль журналу навмисно був обраний архаїчний, щоб не надто відрізнявся; згодом пригляну щось веселіше.
 

Older Posts »