Діаріуш або тиск слова

July 3, 2017

Контекст для монумента

Filed under: Мережа, Політологія — maksymus @ 07:02

   
Попередній запис про пам’ятник російському поету несподівано зібрав найбільшу разову читацьку аудиторію, яку я коли-небудь мав. Внутрішня статистика системи засвідчила за кілька днів понад півтори тисячі відвідувачів з усього світу, які прийшли переважно з понад семи десятків перепостів у Фейсбуку.

Читачі загалом вірно зрозуміли основний посил про гібридну війну і її різноманітні прояви. Але частково російська задумка спрацювала саме так, як і планувалося групою впливу, — обговорення часто переходило в площину визнання абстрактної загальносвітової геніальності використаного як зброя поета, занурювалося в походження чи біографію, а отже російська аґресія в такому дискурсі кудись дивом зникала, українці опинялися самі в «скрутні часи», згадуючи знову ганебний виступ з відкриття, наодинці зі «своїм минулим» і «своїм корінням», ще раз розділені по новому розлому в «своїй Батьківщині» на хороших, і поганих, цього разу відносно ставлення до «свого таланту». Тобто, як і задумували організатори.

Треба зауважити головне. Не має значення талант і геніальність, не має значення українська етнічність персонажа чи причетність до місцевості, не потрібна дискусія про перекладаність поетів між культурами. Ба навіть не має значення конкретне ім’я, адже росіяни в гібридній війні легко використовують що завгодно, від київських князів і княгинь до Шевченка. Має значення контекст, котрий і перетворює встановлений бюст на зброю, на монументальну пропаґанду.

Уже пропущений якимось чином київськими службами удар завдав шкоди. Однаково поганими були і встановлення, поганою буде і присутність, і погано виглядатиме знесення. Проте це питання тільки способів ведення гібридної війни. І таких способів існує стільки, скільки підкаже фантазія. Скажімо, мінімізуючи наслідки, київська влада може урочисто подарувати пам’ятник українській школі чи українській бібліотеці в Москві, легко обертаючи ворожу дію навспак.
   

May 18, 2017

Віртуальний рів пролягає по мові

Filed under: Мережа, Мова, Політологія — maksymus @ 17:44

  
Новина про адміністративне впровадження обмеження доступу українських користувачів усесвітньої мережі до провідних російських сайтів захопила зненацька. Була настільки неждана, що досі не віриться в спроможність нашої влади довести це важливе політичне рішення до якогось вагомого результату. Обмежити доступ до ресурсів, що нині охоплюють понад дві третини української інтернет-аудиторії, означає зовнішнім втручанням змінити топографію національної мережі, що своєю чергою напевно змінить економічний, політичний, ба навіть культурний ландшафт країни. Адже ця віртуальна зміна зрештою мінятиме і весь простір українських медіа. Наважитися на такі радикальні дії можна тільки маючи залізобетонну впевненість у суспільній підтримці самої ідеї розірвання цього зв’язку.

Для українського інтернету ця заборона є шансом народитися нарешті. Досі, за два десятиліття, наша мережа хаотично розвивалася як складова частина російської, як одне з відгалужень рунету. І війна цьому ніяк не заважала. Тому що кордони в мережі проходять єдиним чином — по мові. Маючи багато років константою 7-10% україномовних проявів користувачів (відповідно, такий відсоток українських з територіального походження порталів, сайтів, блоґерів, вибору мови операційних систем, користувачів Вікіпедії), просто нереально було сподіватися на механізми самореґулювання окремого самодостатнього українського ринку.

Рунет, маючи всі можливі переваги, першим пропонував російськомовним у всьому світі системоутворюючі ресурси: пошук, пошту, вільний хостинґ, соціальні мережі, файлообмінники, хмари тощо тощо. Пересічний український користувач міг весь час проводити в російській мережі, задовольняючи геть усі свої запити.

Відсутність належної за рівнем української пропозиції проявляється в найрізноманітніших сферах. Скажімо, колись морфологічний аналізатор новоствореного Яндекса, що на кілька років випередив алгоритми Ґуґла, допоміг створити Національний корпус російської мови, досі відсутній для української. На київському муніципальному каналі ведучі ранкової програми розповідають про трафік на вулицях міста, демонструючи на весь екран відповідну яндексівську карту заторів. У військовій частині офіційне листування ведеться через Мейл.ру, а солдати переписуються через мережу Вконтакті. Українські аналоги в умовах захопленого ринку елементарно неконкурентні.

Тепер українська мережа завдяки владному протекціонізму одержує шанс перерозподілити ці дві третини своєї потенційної аудиторії. Частина, звісно, знайде обхідні шляхи, частина піде на світові майданчики, але, гадають, якась частина залишиться. А от яка саме частина, залежить переважно від того, як розв’язуватиметься гравцями ринку в українській мережі мовне питання. Якщо користувач і далі не матиме можливості повністю зануритися в українське середовище, якщо відсоток мовної пропозиції залишатиметься на тому ж рівні однієї десятої, то заборона навіть провідних російських ресурсів рівно нічого не дасть. Користувачі залишатимуться в рунеті, тільки змінять точки входу. Чужа мова чужого ринку визначатиме обмеження нашого, і з цим ніяка заборона нічого не поробить.
  

May 16, 2017

Все своє ношу з собою

Filed under: Мережа — maksymus @ 19:38

 
Переїзд став неминучим після накидання користувачам ЖЖ нової ліцензійної угоди і переведення серверів до РФ. Переніс на цей новий майданчик записи зі свого журналу http://maksymus.livejournal.com/ та найцікавіші теми зі спільнот, потроху починаю обживатися. Хоча збіг з сьогоднішньою ухвалою Верховною Радою обмежень провідних російських інтернет-ресурсів і випадковий, але мені сподобався.

Для переїзду використав модифіковану програму LJArchive, редактор XMLPad, трохи команд xslt та вбудований вордпрессівський імпотер. Стиль журналу навмисно був обраний архаїчний, щоб не надто відрізнявся; згодом пригляну щось веселіше.
 

April 18, 2014

Чому Україна?

Filed under: Мережа, Політологія — maksymus @ 17:09

 
Ткніть пальцем у будь-яку точку на карті світу і запитайте, чому та чи та територія зафарбована саме так, а не інакше. Чому Чернігів, чому Вінниця, чому Миколаїв, чому Львів, чому Перемишль, чому Краснодар?… Відповідей на кожен випадок буде багато, від пороху старовинних карт до електронних результатів опитувань населення. Але цинічна правда в тому, що від переконливості відповіді на це питання і для вас особисто, і для вашого уряду, і для мешканців тих місць у критичний момент залежатиме, скільки смертей своїх і чужих, військових і цивільних, зможете «пробачити» задля зафарбовування території певним кольором. Україна на практиці, діями своїх тимчасових представників довела, що задля утримання Криму українці не готові були на жодні людські жертви, на відміну від росіян. (Зауважу, я відчуваю певне моральне задоволення, що були не готові, коли йшлося про Крим.) А тепер на кону тероризовані заколотниками Донецьк і Луганськ… Якою фарбою ці області замальовуватимуться, залежить од того, яку відповідь ми всі, починаючи з місцевих жителів, даємо сьогодні. Власне, питання тільки в тому, наскільки належність цих територій варта людських життів.

<lj-poll-1965016> http://www.livejournal.com/poll/?id=1965016

З огляду на дражливість питання, результати закриті.
 

April 12, 2013

До мишей

Filed under: Мережа — maksymus @ 13:46
…Вікіпедія з Ґуґлом (прем’єр-міністр Азаров)

Із справжнім захопленням спостерігаю за людьми, для яких книжна культура це порожній звук. Розмова з ними, наче з представниками якоїсь чужої раси, з якою я не маю і не хочу мати нічого спільного. Зовсім інші способи і підстави мислення, обірвані на півслові непродумані думки, абсолютна відсутність того, на що можна було б спертися разом. Це я знову нащось заліз в український розділ Вікіпедії. Цього разу зачепився випадково, коли шукав посилання для запису (нове) про налагоджування програм в спільноті ua_etymology і натрапив на одну з багатьох спроб випадкових тверезих учасників повернути статті про debugging нормальну назву: Перейменування статей… налагодження

Гадана простота виправлень у проекті Вейлза знову зіграла зі мною злий жарт, змусила на мить забути про те, що основний континґент цього відкритого ресурсу в українському розділі це люди вкрай неграмотні і байдужі, а головне, нездатні організувати адекватне адміністрування і перевірку знань. Спершу наївно здалося, що патрульні просто прогледіли просування мовними маніяками кумедного дивогляду «зневадження», але виявилося, що пересічні учасники вже кілька років ставили перейменування, але воно блокувалося на рівні бюрократів: ну, низенько, але ж крокодил літає, тому статтю назвемо «Літаючий крокодил». І це нічого, що на підтвердження не здатні навести жодного джерела. Головне в українському розділі це наближеність до «кнопки».

Додаток. Цитата, що зробила мій день: «Обґрунтуйте, чому треба спиратися на найусталенішу назву». Страшне перо не в гусака.
 

December 28, 2012

Досучасні правописи

Filed under: Мережа, Мова — maksymus @ 08:11

 
У блозі http://korchiwjaka.blogspot.com/ розміщено кілька сканів рідкісних видань старих правописів:

        Український правопис 1933
        Український правопис 1928
        Найголовніші правила українського правопису 1925
 

November 23, 2012

Експеримент на вживання граматичного роду

Filed under: Мережа, Мова, Опитування, Ґендер — maksymus @ 03:19

Автор irengloria. Перенесено із ЖЖ-спільноти sociolingvistik.

Шановні учасники, хочу запропонувати невеличкий експеримент. Спробуйте максимально наочно уявити такі ситуації (на візуалізацію кожної з них достатньо 10-15 секунд):

1 – юрбу мітингувальників
2 – шахтарів у шахті
3 – слухачів курсів секретарів-референтів на заняттях
4 – вчителів на педраді
5 – журналістів на прес-конференції
6 – вболівальників на трибунах

Уявили?

А тепер запитання – який статевий розподіл учасників в кожній із уявлених вами ситуацій? Наприклад, в ситуації 1 і 5 я уявляю приблизно однакову кількість чоловіків і жінок, в ситуації 2 всі учасники – чоловіки, в 3 – тільки жінки, в 4 – переважають жінки, але трапляються чоловіки, в 6 – переважають чоловіки, але трапляються жінки. А як уявили ви?

Попередній запис в цій спільноті нагадав мені дещо контроверсійну статтю Олени Синчак "Як мова вбиває експерток" // Критика, 2011, № 11-12 – с. 33-35. На жаль, окремого посилання немає, але можна знайти у відповідному номері (5 Mb)
На початку зазначено, що коли йдеться про представників обох статей, вживається чоловічий рід. Серед іншого, з цього виводиться і такий висновок "Приміром, науковий колектив, у якому переважають науковиці, але також є кілька чоловіків, робить гучний винахід. Звичайно, його охарактеризують як винахід науковців. А через кілька десятків років, коли події забудуться, хтось неодмінно скаже, що жінки в цій царині нічого не досягли, ні на що не спромоглися" (с.33).
Однак підозрюю, що більшість учасників експерименту, як і я, уявлятиме серед учасників ситуацій 3 і 4 переважно (або й повністю) жінок, тож проблема не у вживанні чоловічого роду.

Так само, Хто з нас бодай раз у житті не бився об заклад? і подальші твердження особисто я сприймаю як гендерно нейтральні. Згадка ж про жінок належить до іншого контексту. Скажімо, якби хтось стверджував, що в певному кафе на розі завжди людно, туди заходять працівники сусіднього банку, торговці найближчого ринку, бувають студенти та навіть школярі, а от кого там можна рідко побачити, то це астматиків (бо в згаданому кафе зазвичай накурено) – навряд чи ця фраза розглядалась би як недоречна (тобто, навряд чи комусь спало б на думку вивести з неї, що астматики виключаються з числа працівників банку, торговців, школярів чи студентів).
 

November 16, 2012

Ім’я македонянина

Filed under: Мережа, Мова — maksymus @ 21:27
Оно конечно, Александр Македонский герой,
но зачем же стулья ломать? (Н. Гоголь, «Ревизор»)

З ім’ям великого завойовника сталася в українській мові звичайна халепа. Зіткнулися дві традиції — української адаптації та передачі за загальними правилами для іншомовних імен. Причому зіткнення почалося ще задовго до унормувань 1920-х років, де зупинилися на Олександрі. Швидкий пошук знаходить Александра у Котляревського, Франка і Драгоманова, а Олександра у Грушевського (ІУР) та у виданнях «Київської старовини» («Олександер Македонський, великий войовник» Грінченка, 1906). Не згадуватиму і про хитання Олександр-Олександер-Олександро, однозначно розв’язане пізніше, це тільки ускладнить проблему. Мало того, різнобій у написаннях почався за сотні років до того, Александр і Олександр паралельно пишуться в давньокиївських текстах. (Порівняйте Іпат. літопис: 852 та 1096.) І різнобій, підтриманий правописом і порадниками, триває. Наприклад, в СУМ-11 можна знайти як Александра, так і спорадично Олександра. Те саме в новому халтурному СУМ-20 (абрикос — Олександр, вознесіння — Александр, «Александрія», великомучениці — Александрія, восьмискладовий — олександрійський.)  

Якщо підходити академічно, то згідно з правописом неслов’янських власних назв початкове А- треба зберігати, але найофіційніші довідники з правопису (три перевидання «Довідника» за ред. А. Бурячка з 1964 р.) рекомендували Олександр Македонський (також Костянтин Багрянородний (*), а не Константин, Олена Прекрасна (**), а не Єлена). Мене так і навчали свого часу, хоча в різних джерелах цілого останнього століття перевага очевидно віддавалася Александру.

А якому варіанту ви віддаєте перевагу?

<lj-poll-1879249> http://www.livejournal.com/poll/?id=1879249
 

November 14, 2012

Електоральні карти кампанії 2012

Filed under: Мережа, Політологія — maksymus @ 19:08

 
У блозі easternwestern і на окремому сайті http://statistika.in.ua/ автор реґулярно викладає карти України, на яких в інтерактивній інфографіці подаються результати останніх парламентських виборів. Дані враховуються до виборчої дільниці. Можна знайти як карти підтримки політичних сил, так і карти фальсифікацій (відсотки обчислюються на основі відхилень у розподілу явки).

На останній карті підтримку влади і опозиції було розкладено в три групи за результатами виборів. В окрему групу були виділені території, де провладні й опозиційні партії мали близькі результати. Коментуючи розподіл кольорів, автор слушно помічає очікувану тенденцію заміни територіального протистояння українських географічних полюсів на соціально-політичне. Тобто, ознаки початку розділення електорату на звичайну для національних демократій ліберальну (освічені-молоді-забезпечені-міські виборці) та консервативну (неосвічені-літні-бідні-сільські) частини.
 

November 6, 2012

База репресованих

Filed under: Історія, Життя, Мережа — maksymus @ 11:35

 
Натрапив на записи про своїх родичів на сайті «Реабілітовані історією». Національний банк репресованих (http://www.reabit.org.ua/nbr/). Всього записів у базі даних: 91710.

Колись виставляв тут кільканадцять родинних фотографій. Можу тепер дещо додати до портретів.

(Фотокартки і картки репресованих.) Читати запис далі…

Older Posts »