Діаріуш або тиск слова

October 10, 2018

Політика ображеності

 

— Подвиг Армінія, – говорить він, – з погляду тверезого розуму не дав,
можливо, виразних зовнішніх результатів, бо треба визнати, (…)
— Ні, не визнавши. Я цього не визнаю. Ніхто тут не визнає цього.
Я не потерплю цього. Я не бажаю слухати далі.
Ліон Фейхтванґер. «Сім’я Оппенгеймів»

 
Цю широку аморфну інтердисциплінарну сферу вони назвали дослідженнями ображеності (grievance studies) через те, що в ній соціальна ображеність ставиться перед пошуком об’єктивної істини… Але треба почати з кінця.

Троє поважних учених, активістів атеїстичного руху, — американський математик Джеймс Ліндсі, британський культуролог Хелен Плакроуз, яка спеціалізується на дослідженні прав жінок у добу Відродження, і доктор філософських наук Пітер Богоссян, професор Портлендського університету, відомий автор робіт про критичне мислення, — протягом року писали абсурдні статті в різних галузях соціальних наук, надсилали їх під вигаданими іменами в провідні журнали і… здивовано спостерігали за тим, як одверто безглузді тексти з безумними висновками проходили рецензування, були опубліковувані, ба навіть одержували спеціальні відзнаки. Докладніше в електронному журналі «Аеро» (редактор Хелен Плакроуз); особливо цікаво виглядають рецензії.
 


Джеймс Ліндсі, Хелен Плакроуз і Пітер Богоссян («Науковий скандал року: вчені писали фейкові дослідження, аби викрити псевдонауку». Бі-бі-сі, 2018)

 
На такий дивний експеримент вони пішли через переконання, що в окремих галузях знання місце науки посіла увага до зловживань та проявів соціальної несправедливості. І що автори робіт, які належать до досліджень ображеності, прямо чи опосередковано вчиняють політичний тиск на всю наукову сферу, змушуючи редакторів, рецензентів, діячів та організаторів науки висловлювати беззастережну підтримку певним поглядам, при цьому заплющувати очі на їх антинауковість.

Хоч на яку тему зі сфери ображеності трійця писала, про дослідження фемінізму, культуру мужності, расові питання, сексуальну орієнтацію, статті будувалися за схемою висування політично коректної радикально-скептичної теорії, якою засуджувано той чи той «соціальний конструкт». І завдяки правильним словам з правильними висновками певного роду ці статті ставали недосяжними для критики. Адже «боротьба з проявами несправедливості ставиться вище за об’єктивну правду», тож ніхто в ланцюжку публікації не наважувався виступити проти.

На думку авторів, експеримент удався. Але, гадаю, справжній експеримент далеко ще не закінчено. Залишається питання, що далі? Які наслідки для журналів, рецензентів, наслідки для самих скептиків? Наслідки для галузі?

Самі автори зізнаються, що ждуть гіршого — звільнень, обструкцій, негласної заборони викладання тощо. І це побоювання зовсім не пусте, з огляду на те, що за особливу сферу вони досліджували. Щойно відлунав скандал зі статтею Теодора Хілла, де була висунута математична модель «гіпотези варіантності статей». Тоді вже опубліковану роботу в журналі просто замінили під тими ж вихідними даними (нечувана річ!), а співавтори й ґрантодавці перелякано вимагали зняти згадки про себе і свою підтримку. Тиск політики ображеності виливається в пряме втручання в науковий процес.

* * *

На наших теренах прояви політики ображеності відомі давно. Це типові правильні слова псевдонаукових текстів про тисячолітні українські поневіряння, де власне наукові дослідження в гуманітарній сфері підмінюються звинуваченнями споконвічних кривдників, тими ж дослідженнями ображеності, непідлеглими критиці. Правильні безглузді слова і правильні абсурдні висновки в нас можна давно зустріти в історичних, мовних, політологічних, культурологічних, літературознавчих текстах. Для нас це зовсім не далекі смішні відгуки заокеанської возні. Теж мені, забагато лібералізму, нам би їхні проблеми, можна відкинути зверхньо. Але те, що звичне для нас політичне втручання політики ображеності справа повторюватиметься таким же політичним втручанням зліва, вже ніяка не абстракція. І те саме з відставанням пошириться і в нас, навіть через просто звичні канали адаптування, мавпування, плаґіатування західних тем і відповідних практик. Тож як там з проблемою зможуть упоратися сьогодні, визначатиме наше завтра.
 

May 1, 2011

Забобони та ритуали віджилого світу

Filed under: Лібералізм, Політологія — maksymus @ 19:50
Et des boyaux du dernier prêtre
Serrons le cou du dernier roi.

Кожної весни ми переживаємо два тижня безпросвітного панування старих вірувань та ідеологій. Починаючи з релігійних відправ на Великдень, що плавно перетікають у постчорнобильські жалоби, приправлені зіркою-полинню й антитехнологічними завиваннями, продовжуючи соціалістичним шабашем під червоними знаменами на першотравень і закінчуючи переформульованим на новітній російський лад святом з георгіївськими стрічками, яке за кілька останніх років заступило традиційне брежнєвське святкування перемоги радянського народу. А цього року, як навмисно збіглося, до загальної картини поразки розуму штрихами додалися римська беатифікація та пишне святкування англійського ясновельможного весілля, навіщось трансльованого кількома національними каналами. Мертві хапають живих.
 

December 29, 2010

Цей день 185 років тому. Південне товариство

Filed under: Історія, Лібералізм — maksymus @ 18:25

 
29 грудня 1825 р. (за ст. ст.), через два тижні після поразки декабристів в Петербурзі на Сенатській площі, під Білою Церквою в Трилісах на повстання проти самодержавства піднялася 5-а мушкетерська рота Чернігівського полку. Виступ організовувало Південне товариство, очолюване російськими офіцерами різних ранґів. Читати запис далі…

October 19, 2010

Цей день 273 роки тому. Третє століття лібералізму

Filed under: Історія, Лібералізм, Політологія — maksymus @ 10:50

 
В такий саме жовтневий день 1737 року Вольтер написав у листі до прусського короля Фрідріха знаментиту фразу, яку потім переказуватимуть на різні лади:


Je suis tolérant; je trouve très-bon qu’on pense autrement que moi: car que tout soit plein ou non, ne m’importe… Voltaire, Octobre 1737
(Я толерантна людина, і знаходжу дуже добрим, коли люди думають інакше, ніж я: байдуже, це повна нісенітниця, чи ні…)

Здається, це була Таллентайр (письменниця Евелін Голл, «Друзі Вольтера», 1906), яка вклала відомий тепер парафраз у вуста Вольтера: I disapprove of what you say, but I will defend to the death your right to say it. (Я не згоден з тим, що ви говорите, проте захищатиму до смерті ваше право висловлювати це.)

Загострене формулювання принципу індивідуальної свободи думки й висловлювання — до самої смерті, до кінця днів, до останньої краплі крові жертвувати життям за загальнолюдське право — в такому вигляді завжди приваблює прихильників та викликає роздратування критиків.
 

March 9, 2009

195 років

Filed under: Історія, Лібералізм, Русь — maksymus @ 16:19

 


«К топору зовите Русь!». Худ. В. Касіян, 1934

(Про сокиру та гласність.)

Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось. Болить,
Болить, і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Лихої, тяжкої години,
Мабуть, ти ждеш? Добра не жди,
Не жди сподіваної волі —
Вона заснула: цар Микола
Її приспав. А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить,
Та добре вигострить сокиру,
Та й заходиться вже будить.
А то проспить собі небога
До суду Божого страшного!
А панство буде колихать,
Храми, палати муровать,
Любить царя свого п’яного,
Та візантійство прославлять,
Та й більше, бачиться, нічого.

1858. 22 ноября
[Санкт-Петербург]

http://ua-kobzar.livejournal.com/

* * *

«Не увлекайтесь толками о нашем прогрессе, мы все еще стоим на одном месте; во время великого крестьянского вопроса нам дали на потеху, для развлечения нашего внимания безымянную гласность; но чуть дело коснется дела, тут и прихлопнут…
Нет, наше положение ужасно, невыносимо, и только топор может нас избавить, и ничто, кроме топора, не поможет!» (Русский человек [Чернышевский или Добролюбов] — Герцену. «Колокол», 1860, № 64).
 
 

January 9, 2009

Бога, напевно, не існує. Облиште ж тривоги і насолоджуйтесь життям

Filed under: Інформація, Лібералізм, Розваги — maksymus @ 08:27

 
Англійці порадували акуратно сформульованою соціальною рекламою. Ще в жовтні на автобусах з’явилися плакати від Британської гуманістичної організації такого змісту:

There’s probably no God. Now stop worrying and enjoy your life.

Ця соціальна кампанія стала своєрідною відповіддю на серію рекламних акцій євангелістів, які з червня 2008-го року розміщували на автобусах плакати з твердженнями, що всі нехристияни підуть у пекло. Сатирик Аріан Шерін запропонувала позитивну відповідь на страшилки сектантів. З початку акції у жовтні організатори зібрали на її проведення £135000 добровільних пожертв.

У січні першу атеїстичну рекламну кампанію продовжено. Сьогодні зі слоганом «Бога, напевно, не існує. Облиште ж тривоги і насолоджуйтесь життям» курсує 200 автобусів у самому Лондоні та близько півтисячі в інших містах країни, розміщено тисячі плакатів в підземці. Дотепне формулювання з відтінком імовірності сформульоване відповідно до вимог місцевого законодавства про рекламу. Наступного понеділка до цього слогана додадуться висловлювання видатних та популярних діячів: Кетрін Хепберн, Ейнштейна та ін. Приклад автобусної реклами англійців вже наслідують атеїстичні та гуманістичні організації Іспанії, Італії, США.
 

November 3, 2007

Автономія громадянина та проблема визнання Голодомору

1 листопада 2007 року 34-а сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО, до складу якої входять 193 країни, одноголосно прийняла Резолюцію про «Вшанування пам’яті жертв Голодомору в Україні».

Коротка інформація. (проект 34 C/50). Питання вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років та жертв голоду, що також мав місце у Росії, Казахстані та інших частинах колишнього СРСР було внесено Україною у співавторстві з 45 іншими країнами (до складу яких входив Казахстан, але чомусь не Російська Федерація). Ключовим питанням резолюції став заклик поширювати інформацію про Голодомор шляхом її включення до просвітницьких та науково-дослідних програм з метою засвоєння майбутніми поколіннями уроків цієї трагічної сторінки історії. Окрім ухваленої резолюції про вшанування пам’яті жертв, паралельно відбувається визнання нашої національної трагедії геноцидом парламентами дружніх країн (Ухвалили: Естонія, Канада, Арґентина, США, Угорщина, Литва, Грузія, Австралія, Польща, Іспанія, Перу та Еквадор).   Читати запис далі…

February 16, 2007

Квантова держава

…квантовий біт… може зберігати одночасно два інформаційних стани…
Таким чином, атоми речовини перебувають одразу в декількох станах —
теоретично, це може значно прискорити процес паралельних обчислень.
«Освітній портал», 14.II.2007

Розбалансування системи влади в Україні призводить до кумедних ситуацій. Президент зараз створює власну юридичну службу, резонно вважаючи, що у суперечках з Кабміном Міністерство юстиції працюватиме проти нього. У межах існуючої моделі національного державного устрою такі війни небезпечні з усіх поглядів. Двовладдя обертається хаосом на нижніх рівнях; скажімо, породжує боротьбу навколо тарифів, яка здатна зруйнувати комунальну сферу. У програші залишаються всі громадяни, бо вони опинилися у заручниках політичного вибору своїх опонентів-співгромадян.

Громадянство замість держави. Проект

А якою могла б бути ідеальна держава, що задовольняла б усім можливим забаганкам людей? Відкидаючи наперед задані смислові навантаження слова держава називатиму гіпотетичну політичну систему громадянством.

Кожна людина має множинні ідентичності, задані статтю, расою, мовою, віросповіданням, соціальним та майновим статусом, освітою, смаковими забаганками, нарешті. Одному в політиці подобається сильна рука, другому хочеться надавати по такій руці, що тягнеться куди не слід, на його думку. Ідеальною системою громадянства була б така, де людина задовольняла б свої соціально-політичні потреби саме в той спосіб, в який їй подобається найкраще. Щоб кожна окрема людина мала в певний момент свого суспільного життя те ставлення до себе, ті відносини з іншими людьми, які їй вважаються найкращими. Своєрідна квантова держава, яка одночасно перебуває у кількох станах: визначальним є потенційно можливі громадянства, що об’єднують людей, незалежно від їхнього територіального перебування. Щоб одночасно реґіонал у будь-якому кінці світу міг вибирати близьку собі авторитарну владу з кримінальним минулим, яка втім не мала б повноважень над сферою політичного життя нашоукраїнця, наприклад, який мешкає у тому самому місті, але обирає свою суспільну сферу і своє керівництво. Одночасно перебуваючу у кількох станах країну можна уявити належною до різних блоків, різних релігій, різних ідентичностей. В один проміжок часу, на одній географічній території може існувати загальне виборче право в одному громадянстві, та драконівські обмеження для певних категорій в іншому. Кожному по вірі, як кажуть.

Технічний бік справи мене мало цікавить, як в принципі не цікавлять деталі технічної конструкції квантового комп’ютера. Можна припустити, що громадянство матиме суверенітет, повну екстериторіальну владу політичну, економічну тощо, тільки над своїми клієнтами майже у давньоримському значенні. Цілком може бути, що члени сім’ї, або сусіди по будинку належатимуть до різних громадянств, зобов’язані суспільною сферою тільки перед своєю спільнотою. Економіка, мистецтво ведення домашнього господарства, має бути змінена, зрозуміло, так само радикально, як і політична система, оскільки стає не національною, а громадською. Відносини між членами різних громадянств стають таким чином майже «міждержавними». Змінюються і критерії розквіту та занепаду політичних структур. Змінюється уявлення про толерантність та насильство. Обмеження на перехід між громадянствами має бути не більший, але і не менший, ніж на зміну сучасного підданства, можливо, корисною буде і система подвійної належності, з усіма обов’язками. Можуть існувати громадянства, члени якого ніколи один одного не бачили; абсолютна уявлена спільнота.

Зрозуміло, справжня реалізація фантастичної моделі потребуватиме неіснуючих на сьогодні технологій комунікації. А щоб люди стали готовими до сприйняття системи, потрібне повне квантування, індивідуалізація життів людей. Але ж і прототип квантового комп’ютера будувався роками. Почнімо з паралельної юридичної структури при Президенті!
 

May 29, 2005

Московський лібералізм

Filed under: Лібералізм, Московія — maksymus @ 18:37

 
Моє особисте відкриття тижня — сайт http://www.liberal.ru/
Давно і добре мені відомі своїми окремими працями Ігор Яковенко, Андрій Піонтковський, Еміль Паїн, Євген Ясин, зібрані разом чудово структурують той невеликий ліберальний простір північного сусіда, який ще залишився. Сьогодні, коли владу в Україні здобули націонал-демократи, дивно читати про те, що сам по собі наш досвід об’єднання громадянського націоналізму і лібералізму в одному флаконі, такий самоочевидний для західних держав (nation-state), абсолютно не знаходить відгуку в політичній системі Московії.

Особливо цінною є праця Еміля Абрамовича Паїна «Між імперією та нацією». В книзі досліджується основний розлом постімперської метрополії, практично відсутній в нових незалежних республіках, — протистояння між традиціоналістами (імперцями) та модерністами (прибічниками громадянського суспільства) — на тлі сучасних етнополітичних проблем. Хоча сама праця не може вразити дослідника теорії нації глибиною аналітики, проте задіяний ілюстративний матеріал свідчить про детальне опрацювання поставленої проблеми.
Так, скажімо, на стр. 29-30 наведено графік вживання московською пресою знаменитих висловів «в Україні» / «на Україні» з 1995 по 2002 рік, який демонструє, що практика вживання прийменника «в» напряму залежить від процесів зростання етнічної самосвідомості і після кількарічного збільшення зазнала перелому під час так званого патріотичного підйому 1999-2000 рр., а тепер зменшується, поступаючись формі «на». Власне, з подальших розділів стає зрозуміло, що це дія своєрідного етнополітичного маятника, який хитнувся в бік традиційного проекту. Це хитання в бік традиціоналізму, на думку автора, може мати наслідком не бажану демократичну модернізацію держави на основі громадянського суспільства, а більш ймовірну тоталітарну політичну мобілізацію мас за фашистським зразком на основі поширених етнічних та етнорасових фобій.

(Сторінка з графіком.)