Діаріуш або тиск слова

May 16, 2016

Мова нерозрізнення добра і зла

Filed under: Культурологія, Мова — maksymus @ 19:37

 
На російських сторінках ЖЖ промайнула започаткована morreth літературна дискусія фентезійників (авторів і читачів) про нерозрізненість добра і зла в російській культурі. Шкода, що міг ознайомитися лише уривками. Тема глибока, від західного зверхнього опису Мішле з цього приводу про брак “істотної ознаки людяності” до самосхвального розв’язного визнання нерозрізнення росіянами добра і зла в Галковського (“у житті, в слові вони недостатньо розрізняють добро і зло” як схвальний автором “уход від моральнісної дилеми”) можна говорити довго. Ще більше шкода, що дискусія велася не якою іншою, а радянською мовою, де площина ‘правда-неправда’ підмінена ‘вірно-невірно’. Відсилки учасників до кількох фентезійних канонів і їхніх інтерпретацій просто кричать про неможливість вирватися з заданого самою мовою дискурсу. (Сама мова культури нерозрізнення добра і зла не пускатиме!) Колись треба буде повернутися до обговорення більш серйозно.
 

March 22, 2016

Савченко в суді

Перенесено з ФБ.
 

 
У моєму виданні багатотомної енциклопедії World Book стаття про ‘Russia’ містить ілюстрацію жінки в міліцейській формі, як приклад типової росіянки. Упорядники, очевидно, невимушено передали своє стереотипне уявлення про країну вічної несвободи. Ця ж фотографія захопленої терористами Надії Савченко просто дивовижна, вона мала б ілюструвати статтю про історичні українсько-російські відносини. Всі персонажі на фото саме так поводяться, саме так убрані (національний одяг!), як і можна було очікувати.
 

December 27, 2015

Заборона радянської судьби

Перенесено з ФБ.
 
Sergiy Trymbach пише без можливості прокоментувати стороннім: «заборонити фільм “Ирония судьбы, или С легким паром” це не просто чиясь дурнуватість, це маразм.»
На мій погляд, заборона цього найрадянськішого з новорічних фільмів не просто необхідна, а запізнилася на два десятиліття. Гадаю, не було б кожного року в українському ефірі підживлення, відтворення радянщини, відтворення «світської» складової радянського режиму, можливо, і я не мав би сьогодні одягати піксельку. А втім і зараз, під час гібридної війни, що ведеться і телевізором також, на далекому тиловому полігоні, де готують військових, легше подивитися щось російське/радянське.

Коментарі…

November 2, 2015

Чекаючи на Ґодо

Перенесено з ФБ.
 


 
 

 
 

«Чекаючи на Ґодо», Львівський академічний театр імені Леся Курбаса, 1.xi.2015

Коментарі…

December 18, 2014

Претензія культури меншини

Filed under: Культурологія, Політологія — maksymus @ 11:08

 
Про всесвітньо відомого російського письменника Андрія Куркова ходить жарт, що його всі знають, ним всі захоплюються, але ніхто не читав. Я сам належу до тих, хто ніколи не читав його творів, і навряд чи колись зберуся прочитати, тож про письменника Куркова маю уявлення виключно через український медійний образ, створений всюдисущими журналістами навколо обставин його життя й політичної позиції. Це гарний образ, гадаю, росіянам пощастило, що мають ще одного талановитого представника своєї культури за кордоном. На цьому можна було б завершити, якби не одна дрібничка — Андрій Курков наполягає на тому, що він не російський, а український письменник. Отже, визнаний російський талант, котрий здобув популярність у своєї російськомовної аудиторії саме через російську творчість, через цікавість світу до російської культури, через особливості функціонування російського культурного продукту має астрономічні для українських масштабів тиражі й численні переклади на інші мови, зрештою претендує на належність саме до української літератури. Такої собі «теж української», хоч і російськомовної. Наче ожив сюжет з народної казки про рукавичку, тільки в ролі переляканих казкових звірів на російськомовного ведмедя, що десь загубив шлях до свого теремка, здивовано й з одвертим нерозумінням дивляться власне українські мешканці української літературної рукавички. Читати запис далі…

October 31, 2014

Про зовнішнє сприйняття

 
Мережею ходить відеофрагмент шведського гумористичного шоу, де несамовитий Путін несе абракадабру, яку «перекладають» аудиторії наче з російської на зрозумілу мову. Коли рівень несамовитості доходить краю, а оскаженілий актор-Путін стукає кулаками по столу з криком «Да-да-да», його заспокоїти може тільки принесений банан. Досить промовисте іншування, яке виводить ворога за межі адекватності. І це нейтральна Швеція, де тільки цього року суспільна думка почала схилятися до Північно-атлантичного альянсу. Читати запис далі…

October 3, 2014

Етнічність на чужині

Filed under: Історія, Культурологія — maksymus @ 18:01

 
Куди зникає етнічність на чужині? Якщо перше чи друге покоління переселенців ще пам’ятають батьківську мову, зберігають рідні звички, відчувають певну належність до своєї спільноти, то далі зв’язки втрачаються, звичаї змінюються, нащадки адаптуються, асимілюються в новій країні, нових містах і нових спільнотах до невідрізнення. (Що залишається від етнічності на чужині?) Зміну ідентичності прискорює поширене в новій країні ставлення до меншини. Класичним прикладом може слугувати німецька меншина в Сполучених Штатах. Потужна хвиля колонізації, співмірна з ірландською, зберігала надійні зв’язки з материковою Німеччиною, але після Другої світової за історично короткий час наче розчинилася в американському казані. Батько Генрі Хайнца, всесвітньовідомого виробника кетчупів, ще їздив навідувати рідню в Баварії. У Вестфалії залишилися ферми Ґроссштейнбеків, предків письменника Стейнбека. Батько Норберта Вінера, східноєвропейський єврей, перекладав з російської і німецької. А в нащадків навіть акценту не залишалося. Вже за покоління походження ставало малоцікавою деталлю. Актор Девід Духовний був упевнений, що він росіянин з Києва за дідусем. Коли ж йому розповіли, що це українське місто, то він спокійно відповів, що ніколи не пізно дізнатися щось нове про предків. Утім, ізольовані релігійні групи амішів чи менонітів зберегли вивезені мови й культури разом зі своїм суворим «орднунґом» і традиційним побутом. Читати запис далі…

August 8, 2014

Народжені стояти на колінах — не скакатимуть

« Et le mot de la fin ; qui ne saute pas, n’est pas Français ! »

У калейдоскопі подій останнього року незмінною константою приховано присутня одна важлива культурологічна тема, яку чомусь дуже важко вхопити, не забалакавши її до невпізнаності. Тема багатогранна, перед учасниками дискусій, як слон перед сліпими мудрецями, постають кожного разу тільки окремі її аспекти, що нібито ніяк не зводяться до одного загального предмета обговорення. Один намацує змієподібний хобот, другий міцні колони ніг, третій схопив ідею за хвіст. Але попри всю складність, неуникненне її проговорення, обдумування, вироблення моделей розв’язання й реаґування матимуть наслідки для політичного й духовного життя мільйонів людей, котрі занурені в цю, конституюючу ідентичності східнослов’янську тему. Читати запис далі…

July 30, 2014

Чужі люде

Filed under: Культурологія, Мова, Політологія — maksymus @ 18:51

 
Образити українця легко, досить сказати, що він теж росіянин. Жодна пряма образа, яку здатна народити російська уява, — етнічні прізвиська (хохли, черкаси, новітня вигадка — укри), соціальні наліпки (селюки, рогулі, бидло, мужики), політичні звинувачення (мазепинці, петлюрівці, бандерівці), — не справить на українця такого руйнівного й гіркого ефекту, як поблажливе зарахування до російського народу. Не врятують жодні проміжні пом’якшення, які залишають простір для української окремішності, на кшталт історичних малоросіяни, червоноруси чи новороси. Будучи названий росіянином, кацапом чи москалем українець відчуває, що його позбавили чогось дуже важливого, обікрали, принизили і зневажили водночас. Читати запис далі…

July 25, 2014

Голоси Донбасу

Filed under: Культурологія, Політологія — maksymus @ 13:26
«Ой, красиво сбили хунтовский самолет, молодцы наши ДНРовцы».
Донецький хлопчик коментує падіння малайзійського авіалайнера.

Українську блоґосферу розірвало повідомлення дівчини з Тореза про «туш з Амстердама, а точніше, з поля». Нафарбована модною косметикою, щойно знятою з трупів, Катерина Пархоменко спокійно фотографується для друзів у блозі й розповідає в коментарях, що «багато речей по руках пішло, від пінцетів до одягу». Іноземне! А от «від усього українського мене просто нудить і жутко бісить», скаржиться мародерка.

Черговий раз ми почули Донбас і черговий раз жахнулися моральній прірві. А жахатися треба не їхньому, а нашому власному моральному становищу. Як ми можемо жити поруч з дикунами і не помічати їх, вважати це нормою? Адже не від хорошого життя місцеві мешканці кинулися негайно розтягувати дари неба, іноземні скарби, що щасливо звалилися до них у відповідь на молитви. Одяг, косметика, блискучі дрібнички, мобільні телефони, номери яких тепер відповідають родичам «східноєвропейськими голосами», кредитні картки, з яких можна зняти фантастичні для місцевих жебраків суми, дорогоцінний метал, що його можна здати перекупникам і, можливо, прожевріти ще сезон. Ці нещасні забиті й забуті люди, обкрадувані все своє життя місцевими феодалами, просто не можуть чинити інакше. Вони щасливі, що терористи збили літак. Мораль ситих і спокійних місць не для них, мораль не дозволила б таким людям виживати в тих злиденних умовах, в яких перебувають, а ніхто з решти світу їх навіть не пожалів. Ніхто ніколи не чув їхні щоденні людські трагедії. Тож вони і не мають ставитися до класово, етнічно, ідеологічно чужих мертвих якось інакше, ніж до своїх живих.

Почули Донбас? Якщо справді почули, то тепер знаєте, що треба робити. Військова антитерористична операція має закінчитися не тим, що українські війська звільнять міста від російських терористів і підуть собі, а жителі роздовбаних будинків продовжуватимуть харчуватися зі збирання уламків снарядів і техніки на металобрухт. Ця операція має закінчитися повною політичною й культурною інтеґрацією нещасного реґіону в Україну, а через неї і до всього величезного світу. Можливо, тоді, коли хоч трохи зміниться їхнє життя, коли копійчана голландська косметика не видаватиметься недоступними розкошами, і ця нещасна дівчина засоромиться свого теперішнього трофею.
 

« Newer PostsOlder Posts »

Powered by WordPress.com.