Діаріуш або тиск слова

May 24, 2020

Зрізані стовбури

Filed under: Екологія, Київ, Різне — maksymus @ 13:32

 
Чарівна київська весна закінчується. Полетів пух, пішла алергія. Комунальщики достригають траву…

Недарма газонокосильщика у відомому фільмі жахів зробили розумово відсталим. Те, що його колеґи роблять на наших газонах, інакше, ніж розумовою відсталістю, не пояснити. Після їхньої роботи вирослі за весну зелені килими перетворюються на якісь неприємні плями. Місцями траву вирвано до оголеної землі, місцями залишаються півзасохлі кущики.

Цього разу газонокосильщик знищив один з моїх найкращих саджанців. На рівні стрижки у маленького ґінкґо було вирвано кільце кори зі стовбура. Оперезування означає, що деревце невдовзі загине. От і вирішую собі, чи пересадити одразу, чи ризикнути діждатися нових пагінців од коріння.

Пройшовся по розкішному Русанівському каналу, де вчора попрацювала ціла компанія таких халтурних косильщиків. Звернув увагу, що дуже мало дерев на березі та схилах не мають отих характерних слідів од косилки на рівні зрізання трави. Багато молодих рослин серйозно пошкоджені й перебуватимуть наступний сезон на межі виживання, на старих добре видно сліди заживших ран. Байдужі кретини щороку так знищують насадження.

Не зважаючи на прикрі перешкоди, мешканці продовжують саджати улюблені рослини, вирощуючи навколо будинків сади. Бо чудова погода, київський м’який клімат, родючий ґрунт і трішки ентузіазму не можуть програти якійсь людській халатності.

Картинка до запису далі…

May 10, 2020

Кращого пошукали

Filed under: Життя, Київ, Різне — maksymus @ 13:48

 
Концепція розумного Всесвіту, що пручається перед змінами, знайшла ще одне підтвердження на прикладі мого освітлення загальних сходів. Коли по поверненню з війська встановлював кілька нових світильників замість давно зітлілих радянських, то з цікавістю почав відлік, скільки вони простоять. Те, що не вдалося знищити і вкрасти одразу через доступність на рівні руки, простояло аж три роки. Непоганий результат, хоча могло б й довше. Але вчора в рамках якоїсь свої програми комунальники всі настінні плафони позамінювали на дешеві бляклі квадратики.

Економічна логіка заміни незрозуміла. Міняти якісні світлодіодні на гірші світлодіодні без жодного виграшу в кіловатах тільки через план чи навіть у рамках загальної акції є невиправданою розкішшю. Що ж, подивимося, чи обслуговуватимуть їх так, як я доглядав ці кілька років за своїми. Підозрюю, що коли ці квадратики планово згорять, доведеться знову мені підключатися, якщо знайду крихти бажання й не буде байдуже.
 

May 6, 2020

Незірваний бузок

Filed under: Екологія, Київ, Розваги — maksymus @ 08:25

 
Маленький позитивний наслідок карантину. Щойно розквітлий бузок у Дарниці не зривають в перший же день. Мабуть, окрім того, що менше виходять на вулицю, цього року «врожай» важче продати, ринки ж поки не працюють.
 
Картинка до запису далі…

April 29, 2020

Стихійне зняття карантину

Filed under: Життя, Київ, Різне — maksymus @ 16:07

 
Другий день у моєму районі поруч з Дарницькою площею мало що нагадує про карантин. Вийшло сонечко і люди наче про все забули. Так, маршрутний транспорт ще не ходить і на зупинках обережно кучкуються люди з пропусками, але потік приватних авто уже звичайний. Мало хто носить маски, і ще менше носять їх не на шиї, багато групок у парках, відновилися вечірні й нічні пиятики.

Інфраструктура району сприяє (див. соціальні спостереження). Тут весь час не припиняли роботу продуктові, наливайки, банки (біля яких черги з пенсіонерів), ломбарди та обмінники, весь час їздять розвозки на велосипедах. А це до трьох четвертих всього місцевого бізнесу.

До самовільного послаблення карантину штовхає, мабуть, що тим, хто через припинення транспортного сполучення втратив роботу, вже набридло самоізолюватися, та й погода кличе. Багато хто вигулює дітей, тварин і себе.

Але вірус про це не знає. От сьогодні зранку на пробіжці бачив швидку біля сусіднього будинку. Життя триває.
 

April 28, 2020

Нові посадки

Filed under: Екологія, Життя, Київ — maksymus @ 07:14

 
Посадив біля під’їзду нові кущики-деревця. Цього разу вирішив спробувати мигдаль, два невеличкі саджанці, вкриті рожевими квітками, та деревце маґнолії. Якщо я не йду до ботанічного саду, хай ботанічний сад приходить до мене.

На диво, всупереч песимістичним очікуванням, за два роки після першої спроби прикрасити під’їзд загинула з природних причин тільки одна сакура; хоча зламаний одразу в перший тиждень ґінкґо також ще не подає ознак життя.
 

April 21, 2020

Київський Ботанічний сад півстоліття тому

Filed under: Історія, Київ, Розваги, Різне — maksymus @ 17:38

 
Дуже хочеться в Ботанічний сад… Та хоч почитаю про нього в газеті 42 року.

Я. Малина. Київський рай проф. Р. Травтфеттера // «Кремянецький вісник». № 53 від 02.07.1942. С. 3.

Читати стару газетну замітку далі…

February 10, 2020

Нова експозиція Івана Марчука

Filed under: Київ, Розваги, Різне — maksymus @ 17:20

 
Побував на виставці робіт Івана Марчука в центрі «Артареа» на Софіївській, 11-15. Блискучий проект «Секрети геніальності», в якому організатори поєднали як традиційну експозицію картин, так і аудіовізуальне представлення, відео-арт за мотивами «12 циклів» творчості. Друге для мене було цікавою новинкою; на стіни, стелю й підлогу виставкового приміщення в півтемряві під музику транслювали проекцію частково мультиплікованих картин, фотографій, відеофрагментів.

Кілька фотографій з виставки Марчука далі…

January 29, 2020

Музей Грушевського

Filed under: Історія, Київ, Розваги — maksymus @ 09:28

 
Побував у музеї Грушевського на Паньківській, 9. Експозиція цього історико-меморіального музею є частиною комплексу вже згаданого Музею історії Києва, розкиданого після переїзду з Печерська по різних точках.

Дивна іронія. Михайло Грушевський у свій час був дуже заможною людиною. Пригадую, як у перший свій приїзд з полігона до Львова завітав у меморіальний музей Івана Франка, де був приємно вражений прекрасно збереженою колекцією; так там не обійшли увагою історію про те, як багатій Грушевський жив у своїй віллі поруч з замерзаючими і тому хворіючими Франками, які не мали коштів навіть на ремонт опалення. Зате, якщо порівняти сучасну обстановку львівського музею Франка і сучасну обстановку київського музею Грушевського, може скластися враження, що все було зовсім навпаки, і що це Михайло Сергійович жив у злиднях, порівняно з багатієм Франком.

Знову ж таки, працівники музею дуже стараються. Це чудово видно з перших кроків, як вони дбайливо організували бідну експозицію, що, на жаль, поки складається переважно з репродукцій, списаної з бібліотек старої літератури та відновлених схематично за фотографіями меблів та оздоблення кімнат. Музей має дуже мало справжніх предметів старовини, і ще менше з них можна зв’язати з видатним істориком. Картина Труша на стіні чи справжнє ліжко Грушевського, видобуте десь Миколою Томенком, виглядають наче якісь перлини. Але це не заважає музейникам проводити захопливі екскурсії, організовувати щотижня цікаві культурні заходи, вони завжди готові розповісти більше тим, хто слухатиме. І це прекрасно.
 

January 8, 2020

Трохи київського музею

 
Побував у Музеї історії Києва на «Театральній», у тому скандальному будинку, побудованому прямо над конструкційними порожнинами метрополітену. Музей з Печерська колись вигнали, передавши натомість поверх у небезпечній споруді, і під якою, і поруч з якою проходити якось страшнувато.

Колекція дуже маленька, зате помітний брак експонатів та простору для експозиції дбайливо замінили докладними текстовими описами, стендами, подекуди електронними, на яких миготять картинки та пояснення. Потроху з кожного періоду, починаючи з доісторичних кісток мамонта та трипільських знахідок, аж до Першої світової та Визвольних змагань.

Кілька знімків далі…

December 29, 2019

Київська омела

Filed under: Екологія, Київ, Різне — maksymus @ 18:05

 
Деревам у зеленому Києві стало некомфортно. Якщо негаразди міського управління десь і проявляються, то найнаочніше саме в зелених насадженнях. Просто перед будівлею Київради кілька років стирчали згнилі та поїдені хворобами недорозвинуті каштани, корупційний скандал з посадкою і закупівлею яких стався ще за минулої влади. Їх наче зібралися міняти навесні, але, напевно, за остаточним принципом.

Місто втрачає зелені насадження з багатьох причин, серед яких зміна клімату, забрудненість повітря, але головне — недбале ставлення до озеленення з боку міської влади та байдужість мешканців. Рідко на якій вулиці можна знайти здорове дерево. Побіті моллю, покриті пліснявою, обрубані неакуратним обрізанням, з розчавленими автомобілями на газонах корінням. Але найчастіше це всюдисуща омела, що покриває більшість дерев, добиваючи їх остаточно.

Напевно, пустити команди озеленювачів з підйомниками це дуже дорого для бюджету. Напевно.

Картинка до запису далі…

Older Posts »

Powered by WordPress.com.