Діаріуш або тиск слова

May 10, 2020

Кращого пошукали

Filed under: Життя, Київ, Різне — maksymus @ 13:48

 
Концепція розумного Всесвіту, що пручається перед змінами, знайшла ще одне підтвердження на прикладі мого освітлення загальних сходів. Коли по поверненню з війська встановлював кілька нових світильників замість давно зітлілих радянських, то з цікавістю почав відлік, скільки вони простоять. Те, що не вдалося знищити і вкрасти одразу через доступність на рівні руки, простояло аж три роки. Непоганий результат, хоча могло б й довше. Але вчора в рамках якоїсь свої програми комунальники всі настінні плафони позамінювали на дешеві бляклі квадратики.

Економічна логіка заміни незрозуміла. Міняти якісні світлодіодні на гірші світлодіодні без жодного виграшу в кіловатах тільки через план чи навіть у рамках загальної акції є невиправданою розкішшю. Що ж, подивимося, чи обслуговуватимуть їх так, як я доглядав ці кілька років за своїми. Підозрюю, що коли ці квадратики планово згорять, доведеться знову мені підключатися, якщо знайду крихти бажання й не буде байдуже.
 

April 29, 2020

Стихійне зняття карантину

Filed under: Життя, Київ, Різне — maksymus @ 16:07

 
Другий день у моєму районі поруч з Дарницькою площею мало що нагадує про карантин. Вийшло сонечко і люди наче про все забули. Так, маршрутний транспорт ще не ходить і на зупинках обережно кучкуються люди з пропусками, але потік приватних авто уже звичайний. Мало хто носить маски, і ще менше носять їх не на шиї, багато групок у парках, відновилися вечірні й нічні пиятики.

Інфраструктура району сприяє (див. соціальні спостереження). Тут весь час не припиняли роботу продуктові, наливайки, банки (біля яких черги з пенсіонерів), ломбарди та обмінники, весь час їздять розвозки на велосипедах. А це до трьох четвертих всього місцевого бізнесу.

До самовільного послаблення карантину штовхає, мабуть, що тим, хто через припинення транспортного сполучення втратив роботу, вже набридло самоізолюватися, та й погода кличе. Багато хто вигулює дітей, тварин і себе.

Але вірус про це не знає. От сьогодні зранку на пробіжці бачив швидку біля сусіднього будинку. Життя триває.
 

April 28, 2020

Нові посадки

Filed under: Екологія, Життя, Київ — maksymus @ 07:14

 
Посадив біля під’їзду нові кущики-деревця. Цього разу вирішив спробувати мигдаль, два невеличкі саджанці, вкриті рожевими квітками, та деревце маґнолії. Якщо я не йду до ботанічного саду, хай ботанічний сад приходить до мене.

На диво, всупереч песимістичним очікуванням, за два роки після першої спроби прикрасити під’їзд загинула з природних причин тільки одна сакура; хоча зламаний одразу в перший тиждень ґінкґо також ще не подає ознак життя.
 

March 28, 2020

Зручність автономності

Filed under: Життя, Різне — maksymus @ 08:49

 
Хай як мені подобаються стандартні пропозиції київського хліба, антиринкова соціальна політика місцевої влади, що популістським утриманням ціни змушує виробників порушувати виробничий процес, періодично навмисно погіршуючи якість продукції і зменшуючи різноманітність, нарешті набридла. Коли кілька років тому за якийсь день згнив мій улюблений «Український», зрозумів, що треба вирішувати питання своїми силами. Що ж, купив хлібопічку.

Хлібопічка стала наче вікном у вільний світ. У споживанні хлібної продукції я більше не залежу од зовнішніх примх. Хороше борошно, якісні додаткові інґредієнти, а більше нічого й не треба. Досить заправити пічку ввечері, щоб зранку завжди мати свіжий хліб на мій смак. Житній, білий, паска, будь-який, що спаде на ум.

З проголошенням карантину я ще більше оцінив переваги, що їх надає кустарна автономність домашнього хлібного виробництва. Коли в рекомендаціях, застерігаючи виходити зайвий раз, згадують про хліб, я вже не одразу розумію, навіщо за ним виходити кудись, адже все так зручно. І витрати часу мінімальні. Кількох хвилин вистачає, щоб усе заправити і натиснути потрібні кнопки. Всіляко рекомендую.
 

March 24, 2020

Саморобна пов’язка

Filed under: Життя, Спогади — maksymus @ 13:38

 
З приводу нинішньої карантинної уваги до медичних масок пригадав свою історію.

Сіру буденну внутрішню політику в Радянському Союзі періодично струшували яскраві істеричні кампанії у відповідь на чергові імперіалістичні підступи. Так, після якихось невдалих переговорів з ядерної зброї на початку 80-х партія вирішила, що буде незле всією країною трохи активніше поненавидіти Захід. Це торкалося всіх. Навіть у школу спускалися різні заморочливі програми позакласного виховання. В такі дні ми, школярі, замість уроків йшли малювати крейдою на бетонних плитках внутрішнього дворика антивоєнні картинки, марширували, слухали запрошених ветеранів. Розважалися на повну.

Цього разу всім дали завдання до наступної показухи зробити саморобні марлеві пов’язки. Продемонструвати готовність піонерів до тотальної війни. Мені зробили справжню пов’язищу: кілька шарів марлі, щедро прокладених ватою. Пов’язка надійно зав’язувалася штрипками ззаду й наперехрест зверху голови. Сама краса, що заслужила відмінної оцінки. Цей шедевр кустарного виробництва навіть шкода було викидати, і недарма, вона ще кілька разів з шафи прогулялася на наступні ідеологічні загострення… А потім пов’язка відпрацювала своє під час Чорнобиля.
 

January 5, 2020

Зміна курсу

 
Минулий рік видався дуже особливим для мене. Не так часто з людьми відбуваються настільки радикальні світоглядні зміни, і ще рідше їх вдається «спіймати», щоб спробувати осмислити. Бо кожній людині здається, що вона була однаковою, завжди такою як зараз, хіба що більше знає чи мудрішає з віком. Навряд чи можу докласти останні речі до себе.

Читати багато слів далі…

December 22, 2019

Напередодні лиха все було як завжди

Filed under: Життя — maksymus @ 18:50

 
Знову телефонували з військкомату, все ще хочуть підписати зі мною контракт. Це вже третій раз за останній рік. Пропонували послідовно офіцерські посади в різних підрозділах, од тероборони до ДШВ. Виходить, з людьми в них почалися серйозні проблеми на тлі нової військової політики уряду.

Відповів, щоб турбували, коли буду справді потрібен, а не про всяк випадок. Але це марно. Схоже, кожного разу обдзвонюють узагалі всіх, кого можуть з відповідними ВОСовками.

Деякі песимістичні аналітики прогнозують, що все почнеться за два-три роки, в рамках розв’язування кремлівськими своєї «проблеми 24», проблеми передачі влади. І якщо у нас у середовищі правлячої еліти висновки з попереднього нападу на практично беззахисну країну не будуть зроблені, розшматування продовжиться. Та час насолодитися мирним життям ще є.
 

October 11, 2019

Тиждень відкладеного літа

Filed under: Життя, Подорожі, Розваги — maksymus @ 20:20

 
На вузький мальовничій вуличці південного містечка прочитав напис-графіті «Прокинься!». Внизу в простінках видно море, проглядають залишки стародавніх оборонних укріплень, око радують квітучі екзотичні дерева навколо, в неймовірному повітрі стоїть запах духмяної сосни, схожий на ладан. Це справді наче сон, у якому зовсім не хочеться прокидатися…

Хороший відпочинок на курортах це дуже непросте завдання. Треба мати свого роду туристичну жилку й авантюризм, неабияк тренувати вміння, щоб захотіти кудись їхати з нашого прекрасного Вічного Міста. Я таких не маю, тому останній раз виїжджав дуже, дуже давно. Але от цього року несподівано провів цілий тиждень в Іракліоні на Криті. Збіглося чимало обставин, серед яких не останьою треба згадати «безвіз», до впровадження якого як домосід я ставлюся загалом байдуже. Та саме спрощення бюрократичної мороки переважило багато сумнівів.

Крит подарував кілька неймовірних днів. Діючи більше навмання, по списку найвідоміших пам’яток-розваг острова, побував багато де. Не знаючи напевно, чого хочу, чи моря, чи руїн, чи активного відпочинку, чи кулінарних відкриттів, одержав усе разом. Відвідав кілька музеїв, древніх залишків мінойських «палаців» і венеціанських споруд, згорів на кількох пляжах, прогулявся по мальовничій багатокілометровій ущелині, пройшов узбережжям на поромі, спустився в печеру зі сталактитами, перепробував морської та моєї улюбленої молочної їжі, вперше в житті мав досвід занурення у віртуальну реальність в акваріумі, випробував імітацію землетрусу… Все це у відпочинковому, ненапружуючому режимі в різних кінцях острова. І при цьому зовсім не звертаючись до так званих «турів» у спеціальних групах; надзвичайно розвинута транспортна інфраструктура Криту й сучасні цифрові технології в кишені дозволяють це робити легко.

Незважаючи на довгий список уже побаченого, не менше принад залишилося на потім. Місцеві мешканці розробили їх на будь-який смак спеціально для заохочення відвідувачів. Щедрий клімат подарував для цього все можливе, але наявними природними дібрами ще треба було вміти скористатися, в чому неквапливі, мудрі середземноморці виявилися надзвичайно вправними. Завдяки їхній легкій вдачі туристи з усього світу повертаються додому щасливими. А це зовсім немало.
 
 


Руїни палацу в Фесті (Крит, жовтень 2019)

 

July 5, 2019

Період сутінків у парадному

Filed under: Життя, Київ, Політологія, Різне — maksymus @ 17:41

 
Якось швидко змінився дух часу. Я його помічаю не за якимись загальними великими подіями, а на самому, що тільки може бути, мікрорівні. Помічаю за собою.

Знову вкрали лампочку внизу на сходах у парадному. Цього разу викрутили разом з половиною плафона. Минулого року, навіть не задумуючись, поставив знову, це ж сущі копійки. Але сьогодні пройшов, глянув на порожній патрон, і нічого не відчуваю — байдуже. Так само цілковита байдужість до зламаного теж цими днями саджанця, за яким я доглядав минулий рік. Минулого року одразу замінив, поправив, підв’язав би. Тепер же — нічого.

Здогадуюся, що буде далі. Ніхто ж і не мінятиме. Коли повернувся після мобілізації, бачив наслідок недоглянутості світла в парадному. Варто було тільки рік не ставити нові лампочки, як у сутінках повиростали неприбрані купки вонючого сміття; самі ж люди, що тут живуть, спокійно йдуть і ліниво кидають собі недопалки, пляшки, залишки їжі, інший мотлох під ноги в темні закутки сходів, де «не видно». Поки завдяки мені було щоночі яскраве освітлення, і їм щось заважало, і бомжів не було. Що ж усе повернеться, справа найближчого часу.

І я знаю, за кого вони в переважній більшості голосували, знаю, що навколо мене не просто співмешканці, що бажають того, чого і я, поєднані спільним інтересом жити в доглянутому будинку, а мої громадські вороги. Тому байдуже.

Мабуть, колись знову настрій зміниться. Не може не змінитися.
 

February 11, 2019

Лампове світло

Filed under: Екологія, Життя, Різне — maksymus @ 23:01

 
Виділений магазинами ґарантійний термін першої заміни лампочок розжарювання переважно вже вийшов, можна підбивати підсумки. Перехід на світлодіодні (LED) лампочки виправдав себе повністю. Приблизна економія в платіжках за електроенергію складає кожного місяця 20-25 % попередніх витрат. За цей час кілька лампочок перегоріло, всі були без проблем безкоштовно замінені на аналогічні, кілька лампочок на загальних сходах вкрали нещасні сусіди. Попри додаткові витрати, вже півроку як вийшов у плюс, і виграш усе збільшується.

Окрім суто грошової економії, треба відмітити загальне поліпшення рівня освітлення в квартирі, оскільки тепер можна не зважати на обмеження світильників, добираючи всюди саме такі параметри, які потрібні. У світлодіодних лампочок колір і світловий потік непоєднані, це дозволяє гратися з вибором для конкретних потреб. Великою зручністю також виявилося збереження купи часу на заміну, адже за цей же період довелося б купувати й лазити замінювати десь утричі більше перегорілих вольфрамових.

Світлодіодні добре переносять часте вмикання-вимикання, але гірше тривалу роботу й неякісний струм. Помітив, що практично всі перегорілі лампочки висіли в загальному під’їзді, тобто вони світили по півдоби кожного дня весь час у запліснявілих патронах з поганою комунальною проводкою. (Звісно, в під’їзд я купував найдешевші, що теж, напевно, мало значення.) Згоріла ж передчасно світлодіодна лампочка в квартирі стала сиґналом замінити застаріле підключення.
 

Older Posts »

Powered by WordPress.com.