Діаріуш або тиск слова

October 16, 2014

Словѣне

Filed under: Етимологія — maksymus @ 18:24

Автор beilendekunst. Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

Slavan (agls. slavian), conj. II, still sein, schweigen, σιωπαν: Mc. 9, 34. Luc. 19, 40; slavands, part., still, ήρεμος: Tim. 1, 2, 2. Ana-slavan, still werden, πανεσθαι: Luc. 8, 24. Ga-slavan, schweigen, σιωπαν: Mc. 4, 39.
(Glossarium der gothischen Sprache, by Hans Conon von der Gabelentz, 1843)

Slavan schweigen, vgl. mhl. slūr faulenzen, faulenzer, schw. dial. slummen sehr mager, schwach, norw. dial. sløyma dünn werden vom getreide, auch ags. slúma schlummer und seine verwanted (s. Pesson, Bezz. Beitr. 19, 262). Gewagt.
(Kurzgefasstes etymologisches Wörterbuch der gotischen Sprache, by Christianus Cornelius Uhlenbeck, 1900)

Slawan, vb. to be silent, be still, Mk.9. 34; Lu. 19. 40; pres. pt. slawands, quiet, 1. Тіm. 2. Der. ana-, ga-. [A.S. slawian, to be inert, slow.]
(A Mœso-Gothic Glossary, by Walter William Skeat, 1868)

Тобто, самоназва словен була вочевидь запозичена у готів і вочевидь була подібна до словенської назви німців, чудасія.
 

June 24, 2014

Датчанин

 
Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

«Датчанин добре жеребцює». Іван Котляревський
«Мене носив проклятущий пароход у Шведчину й Датчину». Тарас Шевченко
 
У назвах осіб за місцем проживання або національністю давній суфікс -анин/-чанин в останні десятиліття суттєво втратив свою продуктивність, у сучасній українській мові існує тенденція віддавати перевагу активнішому форманту -ець. У багатьох випадках з варіантами (луганець-луганчанин, дніпропетровець-дніпропетровчанин) завдяки шкільному пуризмові частіше можна почути полтавець, житомирець, ніж полтавчанин, житомирянин. Виняток, де суфікс -анин/-чанин тримається впевнено, становлять назви, утворені від основ, що закінчуються на -ць, -цьк/-ськ (вінничанин, лучанин, мінчанин) та нечисленні традиційні, які історично не мають варіантів з -ець (киянин, сумчанин, роменчанин). Cуфікс -чанин є похідним від -анин, виник завдяки морфологічному перерозкладу основи.

Читати запис далі…

January 28, 2014

Мольфар

Filed under: Етимологія — maksymus @ 11:17

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
У гуцульських, бойківських, покутських говорах є цікава місцева назва для ворожбита — мольфар «чарівник, чаклун, знахар; злий дух, чорт». З похідними: мольфи, мольфа «чаклування, чари», мольфарка «чаклунка, чарівниця», мальфівниця «відьма» (Желех.), мольфарити «чаклувати, ворожити».

Перша гадка очевидна — походження з лат. maleficus «злодій; чародій», можна порівняти з оковита, aqua vita. Але в нас не шукають легких шляхів. Процитований в ЕСУМ Б. В. Кобилянський, спробувавши вивести на власному ґрунті мълва — молварь — молфар, потім відмовився від цієї важкої ідеї, але чомусь на користь італ. malfare «чинити зло, злочин», не подумавши про латинську мову.

Проте місцеве поширення назви мольфар, відсутність надійних паралелей у сусідніх мовах, змушує пошукати ще варіантів. Пробували шукати аж у словенському фольклорі malavar «вуж; василиск» (М. Михайлов). Можна також підняти угорський напрям molnár, діал. mónár «мірошник». Адже мірошників, мельників здавна підозрювали у зв’язках з нечистою силою і надприродних можливостях.
 

January 13, 2014

Іносе

Filed under: Діалектизми, Етимологія — maksymus @ 12:05

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
У літературних творах інколи можна натрапити на застарілий нині східноукраїнський прислівник іносе «хай так, гаразд, згоден, зрозуміло». Його вживали переважно з метою підкреслити простомовність персонажів:
    • Роман: Да іносе. (Василь Гоголь)
    • «Іноси! сількісь! як мовляла», — Юноні Юпітер сказав. (Іван Котляревський)
    • «Іносе, дми собі!» — так Сонечко сказало. (Євген Гребінка)
    • — Іносе, — мовив далі Латка… (Юрій Липа)
    • — Іносе, — промовив Крига якось убік і ніби потемнів на тварі. (Спиридон Черкасенко)

Іносе, іноси, інось утворилося в результаті злиття прислівника іно «тільки, як тільки» та займенника се заст. «це». Основа іно теж вийшла з ужитку, залишивши сліди в стверджувальній частці айно «так» (у закарпатських говорах: а + іно + [се]), залишки в діалектних інот, ізинот тощо. Таким чином сліди простежуються в найвіддаленіших українських діалектах. Можливо, трапляються якісь іще способи утворення ствердження за допомогою іно «тільки»?
 

April 14, 2013

Бульба і бараболя

Filed under: Етимологія — maksymus @ 09:35

Автор almukantar. Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

Скажіть, будь ласка, яка етимологія слів бульба і бараболя?
Що вони означали до ввезення картоплі на наші терени (поч. 19 ст.)?

May 20, 2012

Що було до князя?

Filed under: Етимологія, Різне — maksymus @ 08:37

Автор beilendekunst. Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

Як відомо, стсл. кънязь / псл. *kъnędzь імовірно походить від пгрм. *kuningaz і вочевидь було запозичене під час готського панування. При цьому воно мало б замінити собою якесь інше, питоме слово на позначення чи то військового вождя, чи то варварського короля. Котре швидше за все являло собою щось середнє між лат. rex, гал. -rix, гот. reiks і скажімо санскр. raj-, тобто походило від і.є. *reg-

Чи можемо відновити це гадане слово? Наприклад: лат. emo < *hem > псл. jьmo, лат. rex (regis) < *hregs / reg- > псл. (?)

December 14, 2009

Скасувати vs. Відмінити

Автор gvyntyk. Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

«Відмінити» як синонім «скасувати» — звичайнісінький русизмом?

У Понамаріва написано так:
«Відміняти (відмінювати) і скасовувати
Під упливом рос. отменять недоречно вживають в українській мові слово відміняти (відмінювати), яке означає «робити щось або когось іншим, змінювати»: «Без первісних тілець природа могла б самовільно, не потребуючи праці, усе відміняти на краще» (М. Зеров); «Тепер я наче трохи натуру відмінила» (Леся Українка); «Але сопілки й тамбурини глухий одмінюють мотив» (М. Рильський). На позначення поняття «визнавати, оголошувати щось недійсним, незаконним, припиняти дію чогось» використовуємо слово скасовувати та його похідні: скасовувати (скасувати) закон, указ, вирок, заняття тощо. Напр.: «Коли б уряд про це довідався, він міг би скасувати самий цех за таку постанову» (З. Тулуб); «Заняття в гімназії на цей день були скасовані» (Ю. Смолич); «Звістка про скасування «Життя і слова» була мені сумна не тільки з загальних, але й з особистих причин» (Леся Українка).»

Я нещодавно почув таке: закони відмінюють, укази скасовують :)

June 16, 2009

Коліївщина — колій

Filed under: Етимологія — maksymus @ 21:09

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
Знамените повстання Залізняка і Ґонти 1768 року на Правобережній Україні отримало назви Гайдамаччина, як і інші заворушення, та Коліївщина. Якщо з першим все зрозуміло, то друге має численні етимології.

ЕСУМ, Т. 2, С. 512. Коліївщина — похідне утворення від кіл (род. в. кола), назва зумовлена тим, що кіл був зброєю значної частини повстанців. Див. колоти. Пояснення цілком зрозуміле для радянського видання, але малозадовільне з історичного погляду.

Цей же напрям «колоти» з другого боку обігрує ще одна поширена етимологія, яку Н. Яковенко наводить у підручнику (Нарис…, С. 489-490): «Коліївщина — від слова «колій», яким у Подніпров’ї називають різників, що спеціалізуються на забиванні свиней.» Далі йде гнівна інвектива на адресу «аморальності радянської історіографії», що зводить Коліївщину до кола, дрючка. Ця етимологія підтримується Грінченком, який наводить пояснення (Словарь, Т. 2, С. 269): Колій — 1) м’ясник, що ріже свиней (Херс. губ.); 2) епітет гайдамаків. Але й вона також незадовільна, адже, певно, напрям був зворотній — епітет різника цілком може походити від колія-гайдамаки. (Цікаво, що на основі цієї етимології висловлювалися пропозиції відмовитись від «принизливого» вживання назви Коліївщина. Храбан, 1967.)

Існують і екзотичні версії. Напр., від collega.

Енциклопедія українознавства, випереджуючи радянські тлумачення і дезавуюючи звинувачення Яковенко, дає ту саму «кілкову» етимологію (в гаслі Гайдамаччина: «[коліївщина] від «кіл», якими були озброєні повстанці». ЕУ-II, Т. 1, С. 337). Але, дякуючи широкій ерудиції авторів, виправляється в Т. 3, С. 1082, пояснюючи походження «від слова колії».

І оця етимологія, здається, і є найпевнішою. Її вперше запропонував Володимир Щербина в «Киевской Старине», 1893. Розглядаючи коліївщину передовсім як козацьке повстання, він вибирає для пояснення слово колія «черга» (з польськ. kolej — черга; Беринда, 1627: чреда — черга, переміна, колія), помічаючи, що в сучасних актах XVIII ст. цим словом позначали чергову варту. І шляхта, і піддані відбували різні сторожеві повинності w koley, по черзі. При цьому існували цілі розряди таких чергових, приписані до певної території. Такі колії відповідали попереднім городовим козакам, а отже, Коліївщина виступає синонімом до підзабутого на Правобережжі козацтва. (Де саме ім’я козаків майже зникає, замінюючись гайдамаками.) Цьому припущенню Щербина знаходить такі додаткові підтвердження: унікальність назви, тільки до повстання 1768 року, а також те, що в польську мову термін увійшов спершу у вигляді Koleszczyzna.
До цього ж тлумачення пристав і білорусько-польський етнограф і мовознавець Ян Карлович.
 

April 27, 2009

Про застарілі назви на позначення свояцтва

Filed under: Етимологія, Словник — maksymus @ 15:48

Автор tin_tina. Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

Якщо це питання вже обговорювалося. то перепрошую. Мене зацікавило походження вже рідко вживаних слів: зовиця (сестра чоловіка), ятрівка (дружина чоловікового брата) і свість (сестра дружини). Є ще таке слово, як дівер (здається, брат чоловіка). В сучасній мовній практиці всі ці тонкі відмінності згладжують, обходячись скупим: братова, швагерка чи швагер. Але от  звідки вони взялись? "Свість" часом не є родичкою "своячки" (російською мовою свойственница)?
Зарані вдячна.

April 17, 2009

Вітчизна, -изн

Filed under: Етимологія, Словотвір — maksymus @ 16:41

Автор magner58. Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

Цікаве походження суфікса “-изн” з наголосом на “и” – чи воно західнослов”янське.

Тобто чи являються приміром Вітчизна-Отчизна запозиченням з польської.

Older Posts »