Чимчикування за реакцією

 
У забавний і повчальний скандал втрапила відома вже кілька десятиліть київська рок-група. Учасники гурту «Грін Грей» з моменту заснування працювали переважно на російськомовного слухача; не дивно, що інколи з осудом висловлювалися собі для своїх аудиторій на тему зменшення статусу російської мови в Україні. Цими ж днями з музикантами сталася досить помітна скандальна політична подія. Ще в травні теперішня влада нібито запросила гурт виступити на святкуванні круглого ювілею незалежності України, але в липні запрошення скасували, бо хтось з учасників критично висловився про «мовні» закони.

Партійність у мові та інші неприємності

Перенесено з ФБ.
 
Одна з тем мовної реформи мене неабияк турбує. Це тема партійності в мові. Учасники дискусій не усвідомлюють, до чого веде міцно вмонтований в обговорення мотив «репресій», що заступає раціональний підхід, або який наслідок мають дивні порівняння непродуманого, непрорахованого економічно втручання в мовну норму з декомунізацією. (У правописі цитати з твору про товариша Кірова, структуру тексту зберегли від націонал-комуністів 20-х, а повернення до найгірших практик більшовизму подається як декомунізація, авжеж!) І тут навіть не про те, що насправді в історії української мови не було більш відірваного від мовних реалій більшовицького правопису, ніж «скрипниківка». А в тому дивному хуліґанському настрої, як у гашеківського обер-лейтенанта Лукаша, котрий «дивився на чеську національність, ніби на якусь таємну організацію», наче українська досі це така опозиційна партія, що вимагає суто партійного підходу для її просування. Варто опонентам проявити свою належність, скажімо, до БЮТ (навіть до БЮТ!), як це робить усе, що вони кажуть, принципово неприйнятним і в мовному питанні.

І навпаки, переконання, що опоненти реформи не можуть не бути і політичними опонентами, дуже зручне. Воно економить час у колі дебільних прихильників, що не здатні подумати на крок наперед. Але ж коли включається суто партійний захист, партійні способи міркування, як наслідок, має бути очікуваною і втрата всього в разі суто партійного програшу. І це стається якраз через цей партійний підхід.

Та мова — це те, що лежить перед усім, це один з чинників, що формують сам простір дискусій. І улюблене втручання сюди з партійністю і партійними гаслами просто самогубче.

Хавбек

 
Цікаве слівце з футбольного й хокейного лексикону — хавбек «півзахисник». Очевидно, воно прийшло з англійської мови (half-back) не через тексти, а вживу; -в- та відсутність -л- прямо вказує на розмовне походження.

На Великій Україні перші вживання помітно залежні від російської мови. «Подойдите к группе подмосковной молодежи и прислушайтесь, о чем она разговаривает. В первый момент вам покажется, что это — англичане. До вашего слуха долетят слова: голькипер, форвард, бек, хавбек, хавтайм, рефери, аут, корнер, оф-сайт… Это все — футбольные термины.» («Московская газета», липень 1911).

У той же час ці нові назви починають лунати і в українських містах: хавбек, хавтайм (газета «Полтавский голос» про перший матч у Полтаві, жовтень 1911). Корпус російської мови підказує ще газетні приклади для хавбек: «Мариупольская жизнь» (Маріуполь, вересень 1913), «Утро» (Харків, серпень 1914). На жаль, українські корпуси подають наші перші згадки значно пізніше: хавбек (Ю. Смолич «Наші тайни», 1934). Після Другої світової ця назва, що навіть потрапила як приклад у правопис 1946 року, тривалий час була штучно зістарювана, радянська боротьба з засиллям іншомовних назв вивела на перший план кальку півзахисник.

Цікаво, як і в якому вигляді назва хавбек, хав (та відповідні англійські футбольні назви) потрапила до західноукраїнського вжитку в той же час? Адже перші матчі з футболу, з «копаного м’яча» у підавстрійському Львові відбувалися на кілька років раніше, і назви мали теж якось адаптуватися до місцевого вжитку, проходячи по дорозі не через російську, а через польську чи німецьку.

Футбол у Львові починався наприкінці XIX ст. як забавка створюваних тоді по всій Центрально-Східній Європі за німецьким зразком гімнастичних товариств. (До тих гімнастичних товариств давно привернута увага дослідників націоналізму.) Перший матч у Львові відбувся 14-15 липня 1894 року і тривав шість хвилин. Невідома ще гра з невідомими правилами не одразу здобула визнання. 1906 року її спопуляризував для української громади Іван Боберський, професор німецької мови в єдиній українській гімназії Львова, за сумісництвом учитель гімнастики. Поїздивши свого часу по Європі, він навіть знав, що назву треба правильно вимовляти футболь, а не фотбаль. Він же і вигадав досить поширений потім на західноукраїнських теренах відповідник — копаний м’яч.

Про те, які назви побутували в ті перші роки, можна дізнатися з докладних зіставлень статей І. Процик. Українська футбольна лексика першої половини XX ст… (2016) [1] та Ю. Рисіч. Футбольна термінологія в різних слов’янських мовах… (2011) [2]. Як можна бачити, в західноукраїнському вжитку тоді не зважали на англійську, а обігрували переважно польські й кальковані варіації хавбека: заложник, півзахисник, напівзахисник, оборонець, півоборонець, помічник (пор. польськ. pomocnik), резервіст. (Цікаво: воротар — брамкар, гравець — грач.) Але інколи в західноукраїнських газетних замітках трапляється і назва гальф (мн. гальфи — «Хліборобська правда», травень 1930), свідчення суто книжної передачі (half) з німецькою вимовою.
 

Голодомор і голодомори

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
Великий голод 1932 — 1933 років не одразу стали називати Голодомором. Історія появи і вживання цього політичного означення тісно зв’язана з історією поступового визнання голоду, за радянські десятиліття витісненого з пам’яті, стертого до так званої «білої плями», зв’язана з сучасною історією державних комеморативних практик.

До нашого часу подвійний слов’янський іменник goldomorъ «мор, викликаний голодом, страждання від голоду, голодування», складений з коренів goldъ і morъ : merti, був відомий тільки в західних і південних слов’ян: польськ. głodomór, głodomora «той, хто голодує» (діал. głodomórz «бідак, жебрак», діал. głodomer «голод; бідак»); чеськ. hladomor «голод», заст. та поет. «той, хто голодує; в’язниця», слов. hladomor, hladomora «голод, мор, спричинений голодом»; сербськ. і хорв. gladòmor, gladòmora. (Див. F. Sławski. Słownik prasłowiański, 2001, p. 30.)

Словѣне

Автор beilendekunst. Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

Slavan (agls. slavian), conj. II, still sein, schweigen, σιωπαν: Mc. 9, 34. Luc. 19, 40; slavands, part., still, ήρεμος: Tim. 1, 2, 2. Ana-slavan, still werden, πανεσθαι: Luc. 8, 24. Ga-slavan, schweigen, σιωπαν: Mc. 4, 39.
(Glossarium der gothischen Sprache, by Hans Conon von der Gabelentz, 1843)

Slavan schweigen, vgl. mhl. slūr faulenzen, faulenzer, schw. dial. slummen sehr mager, schwach, norw. dial. sløyma dünn werden vom getreide, auch ags. slúma schlummer und seine verwanted (s. Pesson, Bezz. Beitr. 19, 262). Gewagt.
(Kurzgefasstes etymologisches Wörterbuch der gotischen Sprache, by Christianus Cornelius Uhlenbeck, 1900)

Slawan, vb. to be silent, be still, Mk.9. 34; Lu. 19. 40; pres. pt. slawands, quiet, 1. Тіm. 2. Der. ana-, ga-. [A.S. slawian, to be inert, slow.]
(A Mœso-Gothic Glossary, by Walter William Skeat, 1868)

Тобто, самоназва словен була вочевидь запозичена у готів і вочевидь була подібна до словенської назви німців, чудасія.
 

Датчанин

 
Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

«Датчанин добре жеребцює». Іван Котляревський
«Мене носив проклятущий пароход у Шведчину й Датчину». Тарас Шевченко
 

У назвах осіб за місцем проживання або національністю давній суфікс -анин/-чанин в останні десятиліття суттєво втратив свою продуктивність, у сучасній українській мові існує тенденція віддавати перевагу активнішому форманту -ець. У багатьох випадках з варіантами (луганець-луганчанин, дніпропетровець-дніпропетровчанин) завдяки шкільному пуризмові частіше можна почути полтавець, житомирець, ніж полтавчанин, житомирянин. Виняток, де суфікс -анин/-чанин тримається впевнено, становлять назви, утворені від основ, що закінчуються на -ць, -цьк/-ськ (вінничанин, лучанин, мінчанин) та нечисленні традиційні, які історично не мають варіантів з -ець (киянин, сумчанин, роменчанин). Cуфікс -чанин є похідним від -анин, виник завдяки морфологічному перерозкладу основи.

Мольфар

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
У гуцульських, бойківських, покутських говорах є цікава місцева назва для ворожбита — мольфар «чарівник, чаклун, знахар; злий дух, чорт». З похідними: мольфи, мольфа «чаклування, чари», мольфарка «чаклунка, чарівниця», мальфівниця «відьма» (Желех.), мольфарити «чаклувати, ворожити».

Перша гадка очевидна — походження з лат. maleficus «злодій; чародій», можна порівняти з оковита, aqua vita. Але в нас не шукають легких шляхів. Процитований в ЕСУМ Б. В. Кобилянський, спробувавши вивести на власному ґрунті мълва — молварь — молфар, потім відмовився від цієї важкої ідеї, але чомусь на користь італ. malfare «чинити зло, злочин», не подумавши про латинську мову.

Проте місцеве поширення назви мольфар, відсутність надійних паралелей у сусідніх мовах, змушує пошукати ще варіантів. Пробували шукати аж у словенському фольклорі malavar «вуж; василиск» (М. Михайлов). Можна також підняти угорський напрям molnár, діал. mónár «мірошник». Адже мірошників, мельників здавна підозрювали у зв’язках з нечистою силою і надприродних можливостях.
 

Іносе

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
У літературних творах інколи можна натрапити на застарілий нині східноукраїнський прислівник іносе «хай так, гаразд, згоден, зрозуміло». Його вживали переважно з метою підкреслити простомовність персонажів:
    • Роман: Да іносе. (Василь Гоголь)
    • «Іноси! сількісь! як мовляла», — Юноні Юпітер сказав. (Іван Котляревський)
    • «Іносе, дми собі!» — так Сонечко сказало. (Євген Гребінка)
    • — Іносе, — мовив далі Латка… (Юрій Липа)
    • — Іносе, — промовив Крига якось убік і ніби потемнів на тварі. (Спиридон Черкасенко)

Іносе, іноси, інось утворилося в результаті злиття прислівника іно «тільки, як тільки» та займенника се заст. «це». Основа іно теж вийшла з ужитку, залишивши сліди в стверджувальній частці айно «так» (у закарпатських говорах: а + іно + [се]), залишки в діалектних інот, ізинот тощо. Таким чином сліди простежуються в найвіддаленіших українських діалектах. Можливо, трапляються якісь іще способи утворення ствердження за допомогою іно «тільки»?
 

Бульба і бараболя

Автор almukantar. Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

Скажіть, будь ласка, яка етимологія слів бульба і бараболя?
Що вони означали до ввезення картоплі на наші терени (поч. 19 ст.)?

Що було до князя?

Автор beilendekunst. Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

Як відомо, стсл. кънязь / псл. *kъnędzь імовірно походить від пгрм. *kuningaz і вочевидь було запозичене під час готського панування. При цьому воно мало б замінити собою якесь інше, питоме слово на позначення чи то військового вождя, чи то варварського короля. Котре швидше за все являло собою щось середнє між лат. rex, гал. -rix, гот. reiks і скажімо санскр. raj-, тобто походило від і.є. *reg-

Чи можемо відновити це гадане слово? Наприклад: лат. emo < *hem > псл. jьmo, лат. rex (regis) < *hregs / reg- > псл. (?)