Діаріуш або тиск слова

October 28, 2019

Протиріччя популізму

Filed under: Арґо, Політологія, Різне — maksymus @ 15:25

 
Зеленський запевняє співбесідника у Золотому, що він не лох. Це запевнення Президента звучить дисонансом. Таке повторюване самовивищення виглядає дивно, адже основний посил кампанії та спорадичне спілкування обраного Президента та його команди з публікою (важко сказати, що це спілкування з пресою) полягає в тому, щоб подавати його яко звичайну, пересічну людину, свого в дошку хлопця, чувака серед чуваків, котрий до всіх звертається «на ти» не через хамство, а суто через наївність, через яку порушує протокол, їздить на велосипеді і т. д., і т. п. Одним словом, професійний образ простого безхитрісного мужика. Власне, «простий мужик» це і є буквальне означення для лоха: «Лохъ — мужикъ»тлумачить давній словник жарґонне слівце.

От ті, хто вірять у спеціально створюваний образ простого мужика, і намагаються пояснити йому при особистих зустрічах небезпеки тієї чи тієї дії чи заяви про здачу українських інтересів, інакше ніж лохівством яку не назвати. Обертається саме так, як це бачимо на відео, де Зеленському намагаються донести щось, що в принципі не мав би знати мужик-лох. Але той раптом розвертається звичайним владним оскалом і злобно відповідає, що «не лох», чим створює нерозв’язне протиріччя між старанно створюваним образом та реальністю. Якщо не лох, то хто? А якщо, все-таки, лох, то що робити?
 
 
Анекдот на додаток. За новими правилами правопису назва лохотрон пишеться через дефіс.
 

May 23, 2012

Залобо

Filed under: Арґо, Значення — maksymus @ 10:42

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

 
У моєму дитинстві серед київської вуличної дітвори було поширене виразне слово зáлобо (зáлабо). Воно означало приблизно, що щось «легко, без проблем, без напруження» можна зробити. — Я зроблю це залобо! Він залобо переможе!

Виявив, що тепер не кожен зрозуміє, а швидкий перегляд мережевих пошуків свідчить, що його вживають переважно кияни мого покоління (школярі кінця 70-х — початку 90-х). Значення завжди асоціювалося з залюбки. Чи вживається зараз, і чи може виводитися якось інакше?
 

September 15, 2006

Таємна лебійська мова

Filed under: Арґо — maksymus @ 21:07

Перенесено із ЖЖ-спільноти ua_etymology.

На зламі XIX-XX ст. українські фольклористи записали дуже незвичну таємну мову лебіїв (лірників, дідів), що вона ними зберігалася у таємниці від сторонніх. Як швидко виявилося — і це просто вразило дослідників — ця таємна мова була поширена на величезній території, від Галичини та Західного Поділля, аж до Могилева та Брянська. (А численні слова грецького походження можна знайти у мові російських офенів!) Це спільне арґо вживали гендлярі, шаповали, лірники, кобзарі, тобто всі більш-менш організовані жебрацькі корпорації. Фонетична і граматична основа збігалася з територією побутування, тобто сама таємна мова залежала від основного говору населення, серед якого жебракували її носії, поділяючись таким чином на діалекти. Загадкою залишається походження основного масиву лексики. Проте, можна помітити (О. Горбач), що часто вона складається з кількох частин: 1) вставка додаткового елементу до звичайних слів (всі — бівсі); 2) фонетичне деформування (каша — ашоха); 3) метафоричні та метонімні утворення (годинник — цибуля); 4) іншомовні запозичення (охвес — ό θεός — бог).

Деякі слова сьогодні відомі багатьом як блатні: лох (мужик), гальомий (великий !), хаза (хата).

СЛОВНИК ТАЄМНОЇ МОВИ

Які будуть міркування щодо походження основного складу словника жебраків?

Кілька статей, що містять словники цієї загадкової мови:
Боржковский В. Лирники // Киевская старина. — 1889. — Т.26. — №9. — С.653-708.
Гнатюк В. Лірники // Етнографічний збірник. — 1896. — Т.2.
Николайчик Ф. Отголосок лирницкого языка (К статье Валериана Боржковского «Лирники») // Киевская старина. — 1890. — Т.29. — №4. — С.121-130.
Andrij Hornjatkevyč. The Secret Speech of Lirnyky and Kobzari Encoding a Life Style // Folklorica. — 2004. — Vol. IX. — No. 2. — P.32-54. (з розбором словника Горбача)
Лукашанец А. Г. Жарґон і арґо ў Беларусі.

Шукаю статті:
Горбач Олекса. Арґо українських лірників // Наукові записки Українського вільного університету. — 1957. — Т.1. — С.7-44.
Студинський Кирило. Лірники // Зоря. — Львів, 1894. — Т.11. — С.257-261; Т.12. — С.284-286; Т.14. — С.324-326; Т.15. — С.345; Т.16. — С.365-366; Т.17. — С.385-387; Т.18. — С.425-426.
Романов Е. Р. Белорусский сборник. Вып. 9. Опыт словаря условных языков Белоруссии: С параллелями великорусскими, малорусскими и польскими. Вильна, 1912.
Александровіч С. Кравецкі жарґон // Беларусь. 1946. № 5–6.

Powered by WordPress.com.