Діаріуш або тиск слова

August 11, 2018

Вуличний побут під вікном

Filed under: Антропологія, Київ, Розваги, Різне — maksymus @ 09:38

 
Один дніпро[петро]вський фотограф десять років знімав лавочку перед вікном. На прикольних знімках закохані та сумні, молодь та пенсіонери, просто випадкові відпочиваючі. Найбільш колоритні кадри п’яничок та безпритульних, котрі як тільки не використовували місце відпочинку біля смітника.

Проте мене така десятирічна панорама міського вуличного життя зовсім не вразила. Бо тут під будинком навіть не лавочка, а ціла жердина-огорожа, на якій весь набір кадрів можна зняти за день. Через те, що мав необачність посадити поруч деревця, ця необладнана нічим ділянка за зупинкою автобусів мимоволі потрапляє до моєї уваги частіше, ніж звичайно. Тож постійно бачу, як на жердинці коїться таке, що звичайній людині не уявити; сам собою прокидається внутрішній антрополог. Можна бачити, як з першими променями сонця жебраки збирають вторинну сировину й пробуть на міцність металеві деталі всього навколо, щоб відірвати. Можна поспівчувати нещасній молоді, якій нема більше куди піти, щоб просто посидіти пару годин удень між уроками та заняттями. Можна вітати втомлених працівників сусідніх точок і закладів, котрі вибігають на хвилинку подихати повітрям. Можна посердитися на варварів, котрі кидають просто під ноги залишки життєдіяльності. Можна покепкувати з нетерплячих дикунів, які вважають, що знайшли тихе місце для задоволення природних потреб. Можна послухати нічний концерт п’яничок. Можна оцінити переходи лайки автомобілістів, що вони не змогли поділити обмежене місце стоянки…

Гадаю, якщо поставити відеокамеру, то цілодобово в об’єктив потраплятимуть шедеври з міського вуличного низового побуту. Вотъ она, жисть-то человѣческая!
 

June 4, 2012

У парку паркан

Filed under: Антропологія, Київ — maksymus @ 21:17

 
Новенькі паркани навколо адміністративних будівель уже не дивують, вони чудово вписуються в сучасний український міський ландшафт. Паркани, огорожі, високі стіни й подібні обмеження суть зримі втілення складних стосунків людей з суспільним простором. Ходу немає, заборонено, об’єкт під охороною… Взаємна недовіра, побоювання, страх безперешкодного і безкарного втручання у власний простір робить немарковані загорожами площі небезпечними, люди закриваються від суспільного світу за броньованими дверима квартир, занехаявши свої захезані під’їзди. А як огидно виглядають українські кладовища, перегороджені хоч символічно, але все через ту ж недовіру, з того самого страху, що і цей клаптик землі сильні світу можуть відібрати. Влада захищається від людей, люди один від одного. Мури огороджують і від того, що зовні, і від того, що всередині. Читати запис далі…

November 30, 2007

Залежність уявлень про світ від місця проживання

Filed under: Антропологія, Мапи — maksymus @ 14:15

Représentations de l’ici et de l’ailleurs.
Toute l’histoire de la cartographie, de l’antiquité grecque à nos jours, montre que le planisphère est toujours centré sur le territoire de la société qui le dessine. N’est-ce pas la version cartographique de cet imaginaire de la centralité dont on se passe difficilement ? T. Saarinen a fait dessiner des cartes du monde à des milliers de personnes domiciliées dans 49 pays. A partir de ce matériau, il montre aisément que le planisphère est centré différemment selon le lieu de résidence de la personne interrogée [Saarinen T., 1988, Centering of mental maps of the world, National Geographic Research, 4 (1), P. 112–127.].

Подається за вид.: Antoine Bailly, Robert Ferras, Denise Pumain (dir.), Encyclopédie de Géographie, Economica, Paris, 1992, P. 902.

June 8, 2005

«Коли на лірі грав Гомер…»

Filed under: Антропологія, Мова — maksymus @ 19:11

Мене завжди дивували своєю невимушеною наївністю та водночас недосяжною глибиною абстракції античні космогонії, особливо ті, що були оформлені як філософські концепції первісної субстанції. Це була ідея першого в світі філософа Фалеса, який вибрав за першостихію або першооснову воду. Інтуїція не підвела першого в світі вченого, — водень — найпоширеніший елемент у Всесвіті; навіть цілком наукові теорії кінця XIX ст. все ще стверджували, що все складається з водню, продовжуючи таким чином пошуки мілетця.

Об’єднав окремі припущення попередників Емпедокл, зафіксувавши на наступні тисячу років незмінні чотири стихії, повітря, вогонь, землю, воду, «корені всіх речей», яких комбінації силою Любові й Ненависті створюють нові якості, що уможливлює не лише незмінність, а й рух. Емпедоклові ж належить і абсолютно страхітлива для уяви сучасної людини концепція формування живих істот з окремих частин тіла, що у віршованому вигляді (а саме так тоді творили) звучить як сценарій для фільму жахів:

Багато з землі виростало голів, що без ший пребували, позбавлені пліч,
тут очі блукали самотньо, котрим бракувало чола.

А далі Емпедокл так само у віршах виклав античну теорію еволюції. Дивовижні монстри, які постають з випадкового сполучення частин, непристосовані до життя, гинуть, залишаються лише ті, що здатні до самостійного існування.

Виявляється, ця концепція має глибокі корені в грецькій культурі. Наприклад, «у Гомера немає ніяких спеціальних слів на позначення рук та ніг; він говорить про кисті рук, плечі, передпліччя, ступні ніг, литки та стегна. Немає також загального терміна на позначення цілого тулуба.» (Снелл, 1960) *. Антична людина уявлалась як механічне поєднання кінцівок, тулуба, шиї.

[*] «To be precise, Homer does not even have any word for the arms and the legs; he speaks of hands, lower arms, upper arms, feet, calves, and thighs. Nor is there a comprehensive term for the trunk» (Snell B. The Discovery of the Mind, 1960, Ch. 7, footnote 7.) Цитата змусила замислитись над тим, що наша культура також не відокремлює поняття руки з передпліччям (arm) та без (hand) і можливо, наше поняття руки ближче до грецького χείρ, χειρός. Здавалося б дрібниці, але це пряме свідчення того, що навіть найточніший переклад буде невірний з антропологічного погляду.