Діаріуш або тиск слова

April 30, 2021

Філософські погляди та психологічні риси

Filed under: Інформація, Політологія, Різне — maksymus @ 22:22

 
Чудове інтердисциплінарне дослідження провели психолог Девід Яден та філософ Дерек Андерсон. Вони задалися питанням: «Чи визначають психологічні риси філосософські погляди?» «…як філософські погляди… співвідносяться з психологічними рисами у професійних філософів…».

Основні результати надзвичайно цікаві. Не було виявлено помітної кореляції між філософськими поглядами і основними демографічними характеристиками, такими як вік, стать, сімейний статус, дохід, етнічність, професійний статус. Також з конкретними філософськими поглядами не виявилася зв’язана жодна з п’яти модельних характеристик особистості (відкритість досвіду, добросовісність, екстраверсивність, погоджуваність та невротизм).

Натомість були виявлені наступні кореляції:
– теїзм зв’язаний з погоджуваністю;
– жорсткий детермінізм з низькою задоволеністю життям та депресивними станами;
– консеквенціалізм, реалізм, фізикалізм та кореспондентна теорія істини зв’язані з більшим інтересом до нумерології;
– віра в метафізичну можливість «філософських зомбі» зв’язана з добросовісністю;
– теїзм та ідеалізм, прийняття некласичної логіки зв’язані з переживанням власного трансцендентного досвіду;
– не-реалізм по відношенню до естетики та моралі з уживанням психоактивних речовин;
і т. д.
(«Психологія філософії: Зв’язок філософських поглядів з психологічними рисами у професійних філософів»; див. короткий опис з посиланнями на текст роботи).

Автори роблять висновок, що «між філософськими поглядами та різними психологічними рисами можуть існувати важливі взаємозв’язки. Отже, ці результати можуть викликати сумніви в адекватності суто раціоналістичної концепції переконань».

Додатково дослідники виявили, що праві політичні погляди зв’язані з кількома філософськими поглядами, такими як теїзм, лібералізм свободної волі, нефізикалізм та кореспондентна теорія істини.
 

April 28, 2021

Незнання і влада

Filed under: Лібералізм, Політологія, Різне — maksymus @ 09:58

 

Non inutile est desiderium in oblatione

 
Незнання наше і оточуючих, здається, не є проблемою саме по собі. Ба більше, проблема в побуті часто навіть не усвідомлюється, або сприймається яко неважлива. Справді, ми всі так чи так переконані, що одна, навіть найрозвинутіша людина, знає зовсім небагато, тоді як усі разом знають усе. Мають же знати, як стверджує відома приказка. Досить порадитися, обмінятися думками, щоб усі залишилися у виграші. А раптом навпаки, раптом «усі разом», коли ці всі збираються разом, не просто не знають усього, а й знають менше, ніж нічого, тобто мають у спільності абсолютно помилкові знання, помиляються систематично?

Про незнання, управління та карантини далі…

April 10, 2021

Страх має значення

 
Наша влада через свою традиційну некомпетентність провалила масову вакцинацію, — єдиний науково обґрунтований спосіб подолання пандемії, якщо відкласти в сторону питання природного колективного імунітету, — і тепер чиновникам доводиться старанно робити вигляд важливої урядової діяльності, запроваджуючи навмання локдауни з блокуваннями, — підтверджено неефективно витратний спосіб з численними побічними наслідками для економіки та здоров’я населення. Оскільки попередні хвилі ковід минулого року проявили сезонність, незалежно від урядових нефармацевтичних заходів, значить, не сподіваючись на доступну вакцину, нам залишається ждати хіба що зміни погоди. В буквальному розумінні погоди: на середину травня зі зростанням середньодобової температури та зміні вологості повітря рівень захворюваності, як можна гадати, знову повернеться до свого, тепер уже природного й назавжди, мінімуму. А поки бережіть себе! Бо ніхто більше цього не забезпечить. Найкращий спосіб боротьби з пандемією відомий — не заразитися самим.

Тим часом дивна тяганина навколо державної закупівлі вакцин (як виявилося, закупили і не ориґінальну, і не найкращу, і з такими побічними ефектами, що змушують більш вправні в медичній торгівлі урядування відмовлятися від неї) сколихнула хвилю побоювання серед населення самої ідеї вакцинації. Зрозуміло, принципові анивакцинатори завжди були й будуть. Можна пригадати численні попередні скандали з купівлею довідок для шкіл та под. Хоча варто особливо наголосити, це має бути невід’ємним правом людини — що вживати, а чого не вживати, що робити зі своїм тілом, а чого не робити; остаточне рішення має бути за окремою особою. Страх же завжди збільшує обережність перед невідомим і відключає розум, теж зрозуміло.

І от саме в цьому місці, в площині страхів виникає цікаве зіткнення. На нього побіжно звернув увагу Дональд Будро, котрий під час цьогорічного вражаючого згортання прав і свобод людини у світовому масштабі гучно закликає класичних лібералів принаймні не мовчати. Відібрані так просто права і свободи не повернуться просто з панської милості, це вже нова реальність з новими обмеженнями та перешкодами, додатковими паспортами, кордонами та заборонами. Відповідаючи на чергову критику, він слушно зуаважив:
 

«Якщо є прийнятним, як тепер, діяти так, щоб уникати навіть найменшого ризику, спричиненого коронавірусом, то чому неприпустимо діяти так, щоб уникати навіть найменшого ризику, спричиненого вакцинами? Якщо гідно похвали, як тепер, ставитися до навіть дуже незначної перспективи постраждати від ковід так, ніби ризик величезний, то чому гідно осуду ставитися навіть до дуже незначної перспективи постраждати від вакцинації так, ніби ризик величезний?
 
Я особисто не виступаю проти вакцинації. Але жодна вакцина — як і все суще в земній юдолі — не є безризиковою. Таким чином, надзвичайне лицемірство виказують ті, чий страх перед ковід змушує їх вважати, що навіть зникомо малі ризики шкоди від коронавірусу виправдовують уникання захворювання будь-якою ціною, але хто потім засуджує інших, чий страх перед вакцинацією призводить до віри в те, що навіть зникомо малі ризики заподіяння шкоди вакциною виправдовують уникання вакцинації будь-якою ціною.»

 
Питання дуже цікаве тим, що людські страхи, фобії ніколи неможливо порівняти на вагах раціональності. І навіть з найкращими, найдобрішими намірами не можна їх зверхньо іґнорувати.

P. s. На цьому тижні федеральний американський Центр з контролю та профілактики захворювань визнав, що ризик заразитися ковід через поверхні мінімальний, і ретельне прибирання відповідними дезінфікуючими засобами було зайве. Тим не менш, фіксація на дезінфекції поверхонь, гігієнічна показуха, уже призвела по всьому світу до надмірних витрат. Чергових непотрібних витрат, накладених урядуваннями, що змушені робити щось, щоби хоч щось робити.
 

Website Powered by WordPress.com.