Діаріуш або тиск слова

February 24, 2021

Злочини без складу злочину

Filed under: Політологія, Різне — maksymus @ 10:41

 
Однією з небезпечних реліктових функцій держави, до яких ми за байдужою інерцією продовжуємо ставитися поблажливо, є опікування моральною складовою підпорядкованого населення. Для феодальних країн, коли влада згори уособлювала батьків, а темні піддані дітей нерозумних, це могло бути нормою. Проте не в наш час людини як відповідальної за себе особи, для котрої влада це чиновники й менеджери.

Так, держави досі опікуються моральним життям горожан, коли криміналізують, скажімо, порнографію на папері чи в інтернеті. Особливо дивно буває дізнаватися, що в країні існують якісь спеціальні силові служби зі званнями і пенсіями за вислугу, що живуть на зібрані з населення податки, маючи своїм службовим обов’язком старанно вираховувати відповідні домашні відеостудії, де знімають «полуничку» для платної демонстрації заможним закордонним глядачам. Злочину як такого немає, але мораль підданих-як-дітей формально захищена.

Складніший випадок ставлення до населення яко до дітей, нездатних до самостійних рішень і відповідальності, коли йдеться про втрачені в результаті нерозумної економічної діяльності гроші. Для прикладу, це так звані обмануті «інвестори», недалекоглядні пайщики, що вкладали кошти в привабливі й ризиковані операції, а потім спокійно собі перекладали свої прорахунки на все суспільство. Держава-як-опікун. Чи ще приклад хитрунів на «євробляхах», котрі поруч з тими, хто платив за розмитнення автомобілей, вирішували економити обманом, вимагаючи потім з боку традиційно патерналістської держави особливого ставлення.

І ще значно складніший випадок, коли людина добровільно віддає гроші шахраям, але потім біжить по допомогу до держави. Цей шаблонний випадок повторюється дуже часто. Минулого тижня у Прилуках літня жінка віддала самозваним гадалкам близько мільйона гривень за «зняття неґативної енергетики». А рік тому на Херсонщині іншій жінці «лікарка» знімала «наврочення» за чверть мільйона. І в обох випадках втручалася держава, захищаючи нерозумних підданих. Такі випадки дуже дивні, бо насправді тут немає складу злочину. Для того, щоб відбулася подібна оборудка, принаймні сторона з грошима повинна щиро вірити в те, що взагалі існують такі речі, як наврочення, причина чи якась невидима погана енергетика. Фактично, з погляду цієї сторони відбувається цілком справедливий обмін грошей на «лікування», в яке сторона щиро вірить. Навіть, якщо після виконання «магічних» операцій проблеми не зникали, все одно, це така ж купівля надії, що й у кожній релігійній організації. (Прайс можна дізнатися на вході.) Неважливо, вірять самі священики в дієвість своїх молитв та замовлянь, чи ні. Для комерційної угоди головне, щоб вірила паства.

Проте з погляду держави ця послуга в якихось окремих випадках вважається одержаною, а в якихось — ні, а тому й угода одержувача такої метафізичної послуги і продавця недійсною й кримінальною. Проте, одержавши за свої гроші бажану послугу, навряд чи справедливо потім вимагати, щоб повернули гроші. Скажімо, я спершу добровільно плачу за спів вуличному музикантові. Потім вирішую, що виконання мені не сподобалося, або що переплатив, то маю йти до держави, щоб та змусила співака повернути гроші? Або я вирішив подарувати комусь певну суму, а потім передумав. Тут добровільність віддачі грошей руйнує весь склад злочину. Адже послуга була одержана, а фізично довести, що «неґативна енеретика» не була знята, абсолютно неможливо. Так само неможливо довести, що я не одержав задоволення від співу або від пожертви.

Людина має право на помилку, і має нести відповідальність за власні хибні й витратні рішення. Напевно, все ж таки, був повністю правий той швидко відставлений мер заваленого снігом техаського містечка Колорадо-сіті Тім Бойд, котрий різко висловився про те, що влада нічого не винна тим, хто має бути сам відповідальний за свій добробут. Бо варто вже знімати з урядувань цю функцію дивної батьківської опіки.
 

February 16, 2021

Трохи пошуку в соцмережі

Filed under: Мережа, Мова, Правопис, Розваги — maksymus @ 11:56

 

У глибинах людського несвідомого криється
всепроникна потреба в існуванні логічного,
осмисленого Всесвіту. Однак реальність
завжди переступає рамки логіки.
Принцеса Ірулан «Слова Муад’Діба»
(Френк Герберт «Дюна»)

 
Бавився з пошуком у Твіттері, закидуючи різноманітні запити. Переважно для того, щоб оглянути україномовне коло користувачів. У тій соцмережі є функція сортування за останнімі «твітами», що дозволяє в масиві реплік переглядати реакцію місцевої спільноти на різноманітні політичні події за ключовими словами. Людське невігластво і нераціональність бувають доволі забавні. Почав пошук з правопису:

«На уроці української мови вчителька висміяла новий правопис разом із моїми однокласниками, для них він смішний і „модний“, їм він ріже вухо, особливо „вольности“, „незалежности“ та ін. Мої друзі теж були в їх числі. Більше у мене немає друзів.»

Що ж, хороші учителі з нормальною реакцією зовсім не рідкість, за опитуванням «Всеосвіти» не сприйняли мовну реформу близько 70% учасників. При тому, що в коротких репліках Твіттера навпаки, помітно переважають типово дезінформовані користувачі з усіх боків, котрі або спрямовують свою ненавість на суд (замість того, щоб звернути увагу на провали влади, що просуває свої рішення з порушеннями, — свіжий твіт адвоката у справі) чи непатріотичне оточення: «правопис, перейменування вулиць, закони… що далі?», або на якісь зовнішні таємні ворожі сили: «правопис це взагалі річ яку нам сорос і геї нав’язують». Трапляються також сумні задумливі записи: «розмовляти то ще ладно, а ось правопис відібрав у мене щось чого вже не повернути». Так, втручання в мовну норму позбавило комфорту не тільки цього дописувача.

Натрапив і на такий коментар про твіт Зеленського китайськими ієрогліфами: «Не хило „новий правопис“ украинский язык поменял».

Сербські та інші південнослов’янські учасники додають жару. Їхньою кирилицею правопис також пишеться правопис, і теми з проблемами до болю упізнавані: «Отвори Правопис мало пре него што отвориш уста ’леба ти»; «передавање о судским органима ми држи неко ко ни правопис не познаје?!»; «И ти си нашао да причаш о правопису а пишеш туђим писмом»
 
* * *
Закинув у пошук запит «протязі», щоб ще раз полюбуватися на кретинів, котрі досі недолуго «виправляють» на протязіпротягом, бо десь щось од когось чули. Приблизно кожний десятий-двадцятий запис, таких у будь-якій соцмережі вистачає: «Викладачка говорить „кожна розумна людина повинна знати біографію Арістотеля“, але при цьому ця розумна людина каже „на протязі“. Ну чи не йолки палки…» А я дивлюся, розумні викладачі ще тримають марку (в хорошій науковій мові, справді, варто віддавати перевагу аналітичним конструкціям як точнішим); звідки ж невігласи беруть оці свої приколи? Хтось далі починає здогадуватися про довільність поради: «От я колись чув, що вживати „на протязі“ неправильно, бо це значить, якщо перекладати на російську, „на сквозняке“, але ж тоді „протягом“ буде перекладатися „сквозняком“. Ну і взагалі я не уявляю сит[у]ацію в житті, коли хто-небудь може вжити „на протязі“ в значенні „на сквозняке“».

Загалом бачу за населенням, що це явно не моя соцмережа.
 

February 6, 2021

Млн зпт млрд зпт трлн тчк смт впрс

Filed under: Історія мови, Мова, Правопис — maksymus @ 11:22

 
Не є секретом, що наші правописні реформатори, не маючи за собою власної наукової традиції дослідження мовної норми, не гребували переписуванням російських рішень. Одна цікава дрібничка заслуговує на окрему згадку. В нині скасований недолугий правопис 2019 року нащось поставили відоме правило російських коректорів про крапку зі скороченнями: «[…] без крапок […] Так само пишемо скорочення грн (гривня), млн (мільйон), млрд (мільярд), трлн (трильйон), смт (селище міського типу)». (Звісно, смт зовсім не належить до попереднього ряду назв, але це типова неакуратність укладачів, що найкраще засвідчує нерозуміння списуваного звідкись; мабуть, була довільна заміна крб проекту.) Наче цього було мало, припис далі повторено в примітці з розлогим роз’ясненням відмінності «стягненого» звукового складу слова (грн, крб, млн  і т. д.; тут крб забули прибрати) і «усіченого», коли крапка все ще має ставитися (коп., тис., дол.). Посилання на публікацію вимог держстандарту 2014 року для бібліографічного опису ніби закриває тему (чому раптом для опису? а якщо треба написати не бібліографічний опис?).

Не вдаючись до питання доречності чи недоречності такого розрізнення і виникаючих практичних проблем «стягнення» непрямих відмінків (якщо район — р-н, а районів — р-нів, то мільйон — млн, а мільйонів — млн, млнв чи все-таки млн.?), буде цікаво звернути увагу на те, що в цьому випадку поступове приведення правила до російської практики відбулося вже за часів незалежності. Причому сталося це не завдяки якимось глибокодумним мовознавчим обговоренням чи ретельним дослідженням, а через намагання узгодити рекомендації правопису з нормами держстандартів. Бо, незважаючи на те, що в російських редакторсько-коректорських порадниках вимога не писати крапку з’явилася ще півсторіччя тому, до українського простору офіційне пунктуаційне розрізнення стягнених та усічених форм за допомогою крапки потрапило тільки в другій половині 90-х, а саме через держстандарт 97-го року для бібліографічного опису. (Надзвичайно цікаво відмітити, що при тому, що в УРСР, відповідно до українських порадників, послідовно трималися крапки після скорочень млн., млрд. та под., знайомство з російськими дискусіями та посібниками того часу демонструють деякі діаспорні видання, де відмову від крапки після млн чи млрд можна доволі точно датувати між 1957 та 1959 роком, судячи з помітного переходу між 2-м та 3-м томом «Енциклопедії українознавства».)

Треба відзначити, що в російській мові немає правопису, є загальні правила та нормативний словник, на написання якого переважно орієнтуються мовці. І різноманітні російські довідники чи порадники ще не означали нормативності, що кілька десятиліть створювало певний різнобій у пунктуації. Норма могла бути змінена хіба що через академічний словник: якщо перше видання словника («Русский орфографический словарь», 1999) подавало скорочення млн., млрд. з крапками, то тільки друге (видання 2005 року) зафіксувало в російській мові сучасне нормативне написання без крапок. Так само і в українській практиці офіційність держстандарту бібліографічного опису 1997 року ще не означала нормативності скорочень (скажімо, з крапкою млн. видано енциклопедію «Українська мова», продовжували виходити підручники з мови).

У цьому дивному плетиві порад, норм і практики важко сказати, якою могла бути норма, якщо підходити суто з погляду розвитку української мови, не зважаючи на російські рішення. І якою їй краще було б бути в цьому випадку. Міркування про «стягнення» виглядає, на перший погляд, логічними, але хіба що для називного відмінка й провалюються на всіх інших. Якщо переглядати вживання скорочень, то крапка, схоже, на практиці найперше починає зникати в подвійних скороченнях (для прикладу, млрд карб. чи млн т.), але помітно переважає в загальному, не такому офіційно-коректорському вжитку.
 

February 4, 2021

Багачі, бідняки

 
По радянському телебаченню часто крутили чотирисерійний фільм «Багач, бідняк» (Литовська кіностудія, 1982 рік) за романом Ірвіна Шоу. Знятий дуже непогано, з якісним підбором акторів, фільм помітно виходив за рамки звичайної критики «загниваючого Заходу». Проте без неї, звісно, не обійшлося. Сам автор роману був лівих поглядів, демонстрував антивоєнні настрої, в часи маккартизму виїхав з США в Європу, критикував «родимі плями капіталізму», — чудовий ідеологічний вибір для радянської екранізації. А ще до титрів фільму було додано такий вражаюче докірливо осуджуючий відеоряд під блискуче підібране виконання пісні «Америко, Америко!», що у цензури взагалі не могло бути жодних претензій.

Та от, переглядаючи його в дитинстві безліч разів з будь-якого місця, мені ніколи не вдавалося повірити в мотиви персонажів. Мирило з цією обставиною тільки те, що це був, по суті, не серіал, а саґа. Історія родини з невдалими та успішними випадковостями. У цьому світлі нелогічні зв’язки ставали наче на місце, але все одно, залишалася якась недомовленість.

Як розбирався з сюжетом далі…

Website Powered by WordPress.com.