Діаріуш або тиск слова

January 30, 2021

Перші дані про суспільне ставлення щодо скасування правопису

 
Якщо подивитися на коментарі в соцмережах про скасування незаконної постанови про правопис, то чудово видно, що ЗМІ знову провалили задачу об’єктивного інформування, замінивши її для величезної кількості дописувачів ганебною пропаґандою. От кілька типових реплік, що їх назбирав з твітів:
 

«Чому якийсь довбаний суд відміняє норми українського правопису […] ?»
«[…] після правопису ОАСК скасує також табличку множення, теорему Піфагора і таблицю Менделєєва»
«Цей суд просто філіал ворога»
«[ганьба …] всій тій роснявій шушвалі, яка проти нового правопису» (у цьому коментарі обсценний нік автора дуже відповідає мудацькому змісту)
«[Уявіть собі,] в чаті мого універу радіють скасуванню нового правопису»
«тепер вони і до правопису дійшли»
«Очевидно, прагнення позбутися правопису, який очищує українську від зросійщувальних елементів, зумовлене політичною позицією.»
«Руки геть від правопису виродки»
І т. д.

 
Власне, така наївна реакція пересічних дописувачів цілком зрозуміла. Вони з нашого викривленого інформаційного поля, ще й зручно перебуваючи у власних бульбашках, не мали жодної можливості одержати перевірену інформацію про те, чому постанова Гройсмана незаконна, чому втручання в правопис не має нічого спільного з українізацією та деросійщенням, чому взагалі цим повинен займатися суд і чому саме цей суд…

Звісно, в соцмережах також щедро представлений протилежний погляд, що виражається в репліках на кшталт «ну слава богу, хоч хтось скасував цю шизофренічну дурню». Проте погляди з цієї сторони також часто ґрунтуються на приналежності до групи і випадкових прихильностях, а не на належному розумінні, чому втручання в мовну норму було катастрофічно неякісне, виходило з хибних передумов, не було належним чином апробоване, зрештою, не спиралося на суспільну думку.

От на останнє, на суспільну думку, і треба звертати значно більше уваги, щоб не заганяти питання ще глибше в глухий кут. Адже розумно було б виправляти хибні рішення, не збільшуючи нікому не потрібну руйнівну напругу через чергові помилкові прескриптивні рішення, спущені згори.

З певними припущеннями несприятливе ставлення до пропозицій реформи нам добре відоме (див. результати опитування 2018 року). Виникає закономірне питання: якою є тепер, через два роки впровадження реформи суспільна думка? Наскільки змінилося ставлення, і чи були сприйняті зміни? Випадково, завдяки надзвичайно популярному вчорашньому посту у фейсбук-групі педагогів «Всеосвіта» ми маємо перші приблизні дані, що добре співвідносяться з минулими: «А яка ваша думка — підтримуєте рішення Окружного суду чи ні?» Результат у форматі соцмережі виражається в формі «лайків»: понад 1000 учасників, 722 «за скасування нового правопису», 298 «проти» (цифри на 9:00, 30 січня). [11 лютого 2021 року: 1445 учасників, 991 за скасування, 436 проти.] Виходить, приблизно ті ж 70% так само не підтримують зміни, що й два роки тому.

Як же виходити з цього становища, в якому ми опинилися через неякісне урядування й провалене намагання накинути мовну норму згори? Реформатори пропонують силове рішення, продовжувати ламати мовну норму ще далі, скажімо, підключивши нові повноваження Національної комісії зі стандартів державної мови для ще суворішого затискування реформованої норми в мовний простір, що їй помітно опирається (не дійшовши за два роки навіть до урядових текстів!). А втім, цей шлях веде в нікуди. Для належного рішення потрібні певні інтелектуальні зусилля, нові інтелектуальні підходи, можливо, нові люди, і — головне! — постійна належна комунікація влади і суспільства. Не спільноти, не групи, а саме суспільства!
 

42 Comments »

  1. Правильні думки. Схоже на те, що в Україні відкрилися вакансія лузера, і “потрібні люди” нас туди старанно скеровують. Задурманені міфологемами люди, як це повелося, слухняно виконують настанови…
    Я також висловлював свої міркування з цього приводу: https://site.ua/maxvakul/33419-iz-garmati-po-gorobtsyah-ni-z-kabinetu-ministriv—po-semiklasnitsi/.

    Comment by Maksym Vakulenko — January 30, 2021 @ 09:43

    • Судячи з першої реакції на скасування чиновників від мови, варто готуватися до неприємних несподіванок. І хоча в тривалій перспективі я оптиміст, бо накинути щось невластиве мові в принципі не вдасться, хоч десятиліттями записувати в словники та порадники, але от щодо здатності спільноти вийти з цієї правописної колотнечі з мінімальними втратами зовсім не впевнений.

      Тут куля на боці реформаторів. Треба визнати, що реформа знову не вдалася, і шукати способів укласти мовний кодекс на цілковито нових підставах.

      Comment by maksymus — January 30, 2021 @ 09:56

  2. Ваша риторика цілком і повністю відповідає риториці водятлів щодо створення вулиць, вільних від машин у Києві.

    ще й зручно перебуваючи у власних бульбашках, не мали жодної можливості одержати перевірену інформацію про те, чому постанова [Кличка про перетворення Сагайдачного на пішохідну] незаконна, чому втручання в [транспортний рух] не має нічого спільного з [створенням міста для людей] та [зменшенням шкідливих викидів], чому взагалі цим повинен займатися суд і чому саме цей суд…

    І рішення про скасування тієї постанови КМДА приймав той самий ОАСК, і те рішення ОАСК було так само неправосудним
    https://nashigroshi.org/2020/05/22/oask-skasuvav-rozporiadzhennia-kmda-pro-pishokhidnu-zonu-na-kontraktoviy-ploshchi-i-vulytsi-sahaydachnoho/
    і очевидне рішення в апеляції https://hmarochos.kiev.ua/2021/01/27/kontraktova-ploshha-ta-vulytsya-sagajdachnogo-zalyshatsya-pishohidnymy-rishennya-sudu/

    Comment by Andrii Z — January 30, 2021 @ 11:47

    • Пізніше в.о. першого заступника голови КМДА Валентин Мондриївський у відповідь на рішення ОАСК заявив, що позиція Києва щодо пішохідної зони не змінилася і не залежатиме від рішення суду.

      Аналогічним є підхід і до цього, вкотре неправосудного, рішення ОАСК

      Comment by Andrii Z — January 30, 2021 @ 11:49

    • Не знаю конкретних обставин щодо пішохідної зони на Сагайдачного. Можливо, це для людей, а може статися, що й не для людей, а для ганебного популізму й дешевої гри на невігластві публіки, як у нас часто грають політики. Мені невідомі розрахунки можливих витрат і вигод з перекриття вулиць (якщо взяти до уваги перевантаження об’їзних маршрутів, коли викиди в заторах збільшуються, певні комерційні питання обслуговування прилеглих до перекритої вулиці будинків, через які люди страждатимуть, тощо).

      А от про незаконність постанови про правопис Мін’юст зауважував ще до її підписання. Якщо ж апеляція буде задоволена, або ж якісь державні установи продовжуватимуть наполягати, що постанова все одно законна, це точно не піде на користь україномовному простору, що потребує нормального правопису.

      Comment by maksymus — January 30, 2021 @ 12:14

      • А установам і не треба підтверджувати, що постанова чинна. НацКомісії достатньо повторно затвердити сам правопис (а не постанову), та й по всьому, всі ці неправосудні рішення ставленики Портнова зможуть забути.

        Comment by Andrii Z — January 30, 2021 @ 14:00

      • І ще, якщо ви чіпляєтеся до формальних підстав. А чи мав КабМін право приймати постанову 1993 року? Чи були у нього на те повноваження?

        Comment by Andrii Z — January 30, 2021 @ 15:27

        • Так, тоді Кабмін мав такі повноваження. Мені не подобається, що ви нащось згадали Портнова. Таким чином ви робите собі свого роду партійний мислестоп, що закриває можливість розуміння.

          Якщо Нацкомісія і зробить таку підлотну дурницю, що йде врозріз з очікуваннями більшості мовців, тоді суспільству, щоб повернутися до норми доведеться робити щось іще, аж до референдумів (он, нещодавно відкрили таку можливість). Але в цьому випадку, все одно, цей неякісний правопис буде нечинний, адже текст наче заново доведеться проводити через кола затвердження, цього разу в Нацкомісії. І якщо від попередньої Комісії не залишилося відкритих стенограм, щоб перевірити, хто і за які дурні втручання в норму голосував, то цього разу, з меншим колом учасників, відповідальні будуть публічно відомі.

          Comment by maksymus — January 30, 2021 @ 16:04

          • >>Так, тоді Кабмін мав такі повноваження.
            Можна посилання на норму закону?
            >>Мені не подобається, що ви нащось згадали Портнова.
            ОАСК давно має бути скасований, бубочка навіть запустив цей процес. Портнов же через цей ручний суд проводить зручні для його та його кодла рішення.

            >>що йде врозріз з очікуваннями більшості мовців
            Можна посилання на на дослідження? Чи це в рамках вашої бульбашки є такі очікування? Тоді це пояснює.

            >>тоді суспільству, щоб повернутися до норми доведеться
            Норма – це правопис 1993?
            >> адже текст наче заново доведеться проводити через кола затвердження
            З чого ви це взяли?

            Comment by Andrii Z — January 30, 2021 @ 17:28

            • Норма — це не правопис. Можете пошукати у мене в блозі. Я не витрачатиму час.

              І ваше, і моє ставлення до конкретного суду, до конкретного політика, до конкретного судді тощо не має значення. Має значення процедура. Якщо свою роботу з унормування провалили на рівні Комісії, на рівні НАН, на рівні МОН, на рівні Кабіміну, то у людей залишається мало інструментів повернутися до норми. Серед цих інструментів суд найкращий. Бо після суду починаються несистемні способи.

              Про дані перечитайте повідомлення, де ви коментуєте.

              Comment by maksymus — January 30, 2021 @ 17:36

              • >>Має значення процедура.
                О, які любителі процедури до найменших дрібниць серед антивацинаторів (закреслено) антиковідників (закреслено) антиправописників.

                А може копнемо далі? Чи були повноваження у ВР УРСР приймати Акт про Незалежність? Точно були?
                Чи надавала Конституція УРСР повноваження ВР приймати нову Конституцію?

                >>Серед цих інструментів суд найкращий. Бо після суду починаються несистемні способи.
                В 2010 році суд подібним чином скасував конституційну реформу 2004 року. За аналогічних підстав.
                Результатом стала узурпація влади Януковичем.

                Власне, після цього стала судова практика наступна – скасування закону не призводить до автоматичного поновлення в дії попереднього (після скасування закону КаКі закон про мови УРСР не відновив дію – це як приклад).
                Тобто, скасування постанови КМУ матиме один наслідок – в Україні не буде жодного правопису взагалі.

                Comment by Andrii Z — January 31, 2021 @ 12:01

                • Проголошення незалежності було абсолютно бездоганним. Кравчук убезпечив це за допомогою референдуму. До процедури тоді ставилися з більшою пошаною. Також нагадаю, узурпація влади Януковичем стала можливою завдяки порушенням процедури при розпуску (Ющенком) того складу Ради. Порушення тягне порушення, це навіть смішно заперечувати.

                  Якщо не буде правопису взагалі, можливо, це підштовхне чиновників од мовознавства ретельніше ставитися до своїх обов’язків. А можливо, правопису взагалі й не потрібно. Все одно, його ніхто не додержуватиметься. Як не додержувалися того, що був ухвалений під час реформи 90-93 рр., так не додержувалися і паскудства 2019-го року.

                  Comment by maksymus — January 31, 2021 @ 14:10

                  • >>Проголошення незалежності було абсолютно бездоганним. Кравчук убезпечив це за допомогою референдуму. До процедури тоді ставилися з більшою пошаною.
                    Ні, це зовсім не так.
                    https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD_%D0%A1%D0%A1%D0%A1%D0%A0_%D0%BE%D1%82_03.04.1990_%E2%84%96_1409-I
                    Референдум проводится тайным голосованием не ранее чем через шесть и не позднее чем через девять месяцев после принятия решения о постановке вопроса о выходе союзной республики из СССР.
                    від 24 серпня до 1 грудня пройшло лише 3 місяці. Порушена процедура, хіба ні?

                    >>Якщо не буде правопису взагалі, можливо, це підштовхне чиновників од мовознавства ретельніше ставитися до своїх обов’язків.
                    Маніловщина

                    Comment by Andrii Z — February 1, 2021 @ 09:57

                    • Як у тому мемі «Я був там, Ґендальфе. Це було 3000 років тому…» Це ви мені, котрий голосував уперше саме в грудні 91-го, розповідатимете про обставини посиланням на Вікіпедію. Кумедно.

                      Відсутність правопису не є чимось особливим. В російській мові, скажімо, немає правопису, є збірка положень ще 50-х років та базовий словник. У нас це неможливо тільки тому, що досі існують групи реформаторів, котрі згори бажають нав’язати суспісльству те, що мові невластиве. Втім, що це неможливо, показали ці півтора року.

                      Comment by maksymus — February 1, 2021 @ 10:04

  3. Треба зауважити, що свого роду «голосування» при відповіді на це питання «Всеосвіти» наче розмазалося по соцмережі, коли учасники натискали кнопу «Поділитися». Наприклад, просто випадково вибрана група для вчителів, де співвідношення доходить до 90% за скасування.

    Comment by maksymus — January 30, 2021 @ 17:10

    • Там пряме бажання скасувати всі зміни, починаючи з 1989 року.

      >>Нехай ще відмінять це дебільне змінення у словах іноземного походження : Гельсінкі, Гіларі Клінтон, Г’юстон і т. д. !

      Comment by Andrii Z — January 30, 2021 @ 17:33

      • Моє ставлення до «гекання» відоме. Звісно, Хілларі, звісно, Хельсінкі. Продовжувати цю середньовічну (в буквальному розумінні середньовічну) традицію, коли люди мають можливість чути справжню вимову, немає сенсу.

        Comment by maksymus — January 30, 2021 @ 17:39

        • Ви чіпляєтеся на гачки. Я саме про бажання відкинути все, що було змінене з 1989 року. Воно чітко проявляється в антиправописниках.

          А що до h, так вибачте, а де ви там чуєте х? Там або жодного звуку в розумінні української мови (просто дихання), або г. Я щодня пару годин говорю з американцями по роботі, і мені смішно, коли хто розказує про [х] як передачу h – нема там і близько такого звуку, казатимете [x] – вас просто не розумітимуть.
          А якщо брати до уваги, як (нібито) чують мешканці України, то матимемо th = з, як-от ethernet => “езернет”

          Comment by Andrii Z — January 31, 2021 @ 11:56

          • З приводу того, «як чують», обережніше треба. Скажімо, елементарна перевірка підтверджує, що українці схиляються до ф, коли чують грецькі назви з цим звуком. А опитування про Хоббіта чудово підтвердило, котру з назв обрали б українці.

            Якщо іноземці легко розуміють ваше [г] на місці їхнього [h], то, скоріше за все, ви вимовляєте якось по-своєму, індивідуальна вимова. Уже почали досліджувати це питаня не тільки з патріотичними гаслами, а й з вимірювальними приладами. В одному із записів про передачу h у мене було про це докладніше.

            Comment by maksymus — January 31, 2021 @ 14:31

            • >>А опитування про Хоббіта чудово підтвердило, котру з назв обрали б українці.
              Ееее… Що? 52-48 в нерепрезентативному інтернет-опитування щось показує? Серйозно?
              >>Уже почали досліджувати це питаня не тільки з патріотичними гаслами, а й з вимірювальними приладами.
              А навіщо? Щоб зрозуміти, наскільки це не такі звуки, як в українській, досить мати в команді американців і британців одночасно. В американців h ближче до г, у британців до х, кого вимірювати будемо?

              Comment by Andrii Z — February 1, 2021 @ 10:03

              • Проведіть репрезентативне. Подивлюся, як ви визначатимете генеральну сукупність, щоб посміятися.

                Comment by maksymus — February 1, 2021 @ 10:06

          • Ви зараз намагаєтеся узагальнити якийсь одиничний факт, можливо, з вашого особистого досвіду. А в цілому це не так. Зрештою, інструментальні методи для того й придумали, щоб обійти суб’єктивізм.
            На тему передачі “h” тут було знаменне обговорення у великому колі фахівців (також на Xmova). Почитайте допис “Останні новини про г-концепцію” (https://site.ua/maxvakul/30612-ostanni-novini-pro-g-kontseptsiyu-serpen-2020/).

            Comment by Maksym Vakulenko — February 1, 2021 @ 21:03

            • Пане Максиме, називання масових явищ одиничними фактами не робить вам честі.

              У нашому випадку «відсутність наукових підстав» полягає не в тому, що їх у принципі нема, а в тому, що цим ніхто не займається та серйозні дослідження зроблені лише однією стороною. Ви ж самі почали виходити на будь-яких незручних запитаннях. Типу хай будуть наукові статті. Звісно, хай, тільки коли вони будуть, то там може з’явитись і про поширеність підглухуватих /г/ від Києва до Запоріжжя щонайменше, так і поширеністю дзвінкуватих /h/ особливо в піснях.

              А у вас чомусь завжди нема академічних праць — нема явища. Ні, не робить честі.

              Comment by drewndia — February 5, 2021 @ 02:24

        • Як приклад, в темі про передачу h

          Наукове обгрунтування “букви ГЕ” (ну не хочу я шукати у себе на комп’ютері, як цій буквы “гачок наверх” намалювати!) є ВИКЛЮЧНО ТАКЕ:
          “Подалі від Російської!!!”

          https://www.facebook.com/groups/314070194112/permalink/10159693392864113/

          Тобто, мета антиправописників – повернути все до 1989 (а краще – до 1933, щоб навіть пальто не відмінялося)

          Comment by Andrii Z — January 31, 2021 @ 12:10

          • Не знаю, звідки ви взяли цифру 1989. Була ціла реформа 90-93 рр., що проходила в два прийоми. Щоб засвоїти її досить незначні зміни, україномовному простору знадобилося близько двадцяти років. Поки накопичилися потрібні словники, довідники тощо. Скажімо, до деяких втручань тієї реформи я досі ставлюся як до чудернацьких вивертів.

            «Подалі від російської» — це гасло не української, а антиросійської мови. Ну, створіть собі таку мову, але до української вона не матиме жодного стосунку.

            Comment by maksymus — January 31, 2021 @ 14:04

            • 1989 – тобто, до будь-яких “нацюківських” змін “правильного”, “совєцького” правопису.
              >>«Подалі від російської» — це гасло не української, а антиросійської мови. Ну, створіть собі таку мову, але до української вона не матиме жодного стосунку.
              Пробачте, ви що не те розумієте. Це гасло накидають прихильникам нового правопису прихильники совєцьких покручів. Яким муляє навіть літера ґ

              Comment by Andrii Z — February 1, 2021 @ 10:05

              • Мені стає нудно, коли вдаються до такої тупуватої риторики, що підкріплює хибні погляди на мовну норму псевдопатріотичними гаслами. Не робіть так більше, будь ласка.

                Comment by maksymus — February 1, 2021 @ 10:08

              • Міфи про “совєцькі покручі” – то політика, а не мовознавство. Фаріонщина чи мояпідпільнагуманітарщина, якщо хочете. Ви думаєте, в “запорєбріку” про це не знають і ніяк не використовують?
                Якщо так, то раджу подумати про те, як би ви особисто використовували так званих “корисних ідіотів”, якби були особою, відповідальною за розкол українського суспільства за мовною ознакою і за псування українського правопису. Уявіть, що вам платять за це високу зарплату і ви повинні діяти ефективно.
                Вам варто також вдумливо прочитати допис “Правопис з обманом”: https://site.ua/maxvakul/20348-pravopis-z-obmanom/. Спробуйте проаналізувати дії російської пропаганди. І дії наших псевдопатріотів.
                До речі, в тому дописі є і про “ґ”. Як виявилося, вона завжди муляла українцям, і в 1928 році теж.

                Comment by Maksym Vakulenko — February 4, 2021 @ 13:07

        • Мають. Я ж пропонував тоді приклад з однією такої вже бородатої гри: https://youtu.be/w_iz-z-Ll0g?t=41 Невже не чуєте, що ті два входження /h/ доволі різні?

          NB! Тут зараз не про репрезентативність, тут про елементарне розрізнення варіантів.

          Comment by drewndia — February 5, 2021 @ 02:30

  4. Чому б не брати не “випадково вибрані” групи, а спільноти з великою кількістю учасників? Як ця, де 519 проти скасування при 286 за. https://www.facebook.com/groups/pusatupravylnoucrainskoyu/permalink/1574415559430255/
    А, тоді ж просто руйнується міф про “приблизно ті ж 70% “.

    Comment by Павло Литвинчук — January 31, 2021 @ 22:38

    • За вашим посиланням «Content Not Found». Якщо вважаєте, що охоплення величезної педагогічної спільноти з понад сотнею поширень опитування недостатнє, поширте і ви там, де вважаєте за потрібне.

      У будь-якому разі суспільна думка має передувати реформі, а не наздоганяти у вигляді незадоволення.

      Comment by maksymus — February 1, 2021 @ 07:18

    • “Цей матеріал недоступний”. Значить, відсікається значна частина людей.

      Comment by TheDarkMax2 — February 1, 2021 @ 19:27

  5. Опитування: «Скасування нового українського правопису. Що про це думають вінничани?» («20 хвилин», Вінниця, 2 лютого 2021).
    Всього голосів: 131
    Підтримуєте відміну нового українського правопису 2019 року?
    Ні, я за новий правопис 18.32%
    Підтримую, не потрібно його було вводити 68.70%
    А був новий правопис? 12.98%

    Опитування: Андронік В. Суд проти українського правопису… («Сьогодні», 2 лютого 2021)
    Всього проголосувало 44
    Чи підтримуєте ви зміни в українському правописі?
    Ні, мені не подобаються зміни у правописі 70.45%
    Так. Давно потрібно було повернути те, що властиво українській мові 18.18%
    Не підтримую зміни до правопису, оскільки потрібно було повернути значно більше норм Харківського правопису 11.36%
    Так, але мені поки складно звикнути до змін 0.00%

    Comment by maksymus — February 3, 2021 @ 13:26

  6. Пани чубляться…

    Нещодавно між українцями спалахнула полеміка. Причиною стало скасування окружним адміністративним судом Києва постанови Кабміну про запровадження нового Українського правопису. Пропоную повернутися до джерел історії. До введення нового, функціонував скрипниківський правопис, затверджений радянською владою у 1928 році. Його називають «скрипниківським» або «харківським». Бо його ухвалили в Харкові за тодішнього народного комісара освіти Миколи Скрипника. Він задовольняв усі фонетичні та орфографічні особливості української мови й загалом був доволі якісним. Однак тодішня влада почала відчувати зависокий тиск українізації, а чинний правопис нарекли «націоналістичним». Ба більше, внесли у нього власні корективи, які максимально наблизили українську лексику до російської мови. Харківський правопис проіснував лише до 1933, а його існування продовжили українські діаспоряни в Канаді, куди не сягала рука СРСР. З плином часу радянський союз розпався і правопис якісно трансформувався, однак деякі нелогічні зміни все ж збереглися. Опоненти нового правопису висувають свої контраргументи, з-поміж яких:

    1. Стабільність правопису — ознака зрілої нації. Зверніть увагу на правопис Великобританії, який не зазнавав змін вже декілька століть поспіль, обурюються опоненти. Але чому ви забуваєте про те, що англійці змагаються за спрощення та зміну правопису вже декілька століть. А на тлі цієї ситуації у носіїв виникають проблеми, з-поміж яких: поява у дітей дислексії, а також повільніше і важче опанування рідної мови, у порівнянні з досвідом інших європейських країн. Еластична стабільність мови і періодична зміна правопису, за словами вітчизняних мовознавців — це практика всіх розвинених мов. Це ознака того, що мова живий організм!
    2. Запроваджена в правописі варіантність, за словами противників правопису, буде створювати непорозуміння та плутанину. Особливо для тих, у кого українська мова — друга. Однак кожен з нас живе в демократичному світі, де має право на вибір. То чи не краще мати альтернативу, аніж бути закутим у догмах, не маючи права на волевиявлення. До того ж варіантність полегшує сприйняття інновацій та дає час на їхнє освоєння. Сприяє плавному переходу із розряду незвичного в загальноприйняте.
    3. Попередня редакція правопису має право на існування! Новий правопис — зло! Тоді чому за старою редакцією було прийнято писати готель (з англійського hotel), але хостел (з англійського hostel із такою ж першою літерою у слові)? Чому траєкторія – з «є» після голосного звуку, а проект – без? То може стара редакція не така вже й однозначна?
    4. Кожна мова має прямувати шляхом спрощення, а новий правопис — то лише зайві ускладнення. А як щодо нового правила написання слів із частиною пів/напів, яке замінило колишні три? Правила старої редакції правопису лише ускладнювали роботу багатьом літредакторам, вчителям та навіть бідолашним учасникам ЗНО. То ж хіба зміни нового правопису не зважають на прагматичний складник та не спрощують вживання української мови?
    5. Так не говорили адепти української літератури, як-от: Леся Українка, Тарас Шевченко чи Франко. А чому ж ви забули «ненависні» фемінізми, якими часто послуговувалися класики. Пригадати хоча б героїнь Шевченкових творів, з-поміж яких: царівна, генеральша, попівна, артистка, крамарівна та швачка, якій було присвячено окремий вірш. Чому весь світ вживає Атени, натомість ми з росіянами Афіни? Ще свого часу видатні письменники використовували етер, а не ефір. Іван Франко писав: «Де житє, там і поезія, але житє тільки там, де ідея — і зловити гру житя значить зловити невидимий і пахучий етер ідеї»; «Пливе етер, струмує вітер» (Павло Тичина), «І гори хмар на піднебессі, і світу голубий етер» (Дмитро Павличко). М. Зеров писав: «Ми скрізь були, нас вабив спів сирен, Сарматський степ і мармури Атен».

    Дискусії точаться, опоненти сиплють контраргументи, натомість прихильники правопису слізно захищають його й навіть виходять на мітинги, сподіваючись бути почутими. І все це продовжуватиметься доти, доки народ не зрозуміє, що вкотре став заручником політичних ігор. Комусь просто стало вигідно розбурхати в суспільстві неспокій та тимчасово створити полуду в очах населення, скасувавши новий правопис. У цьому і полягає брак української впертості та відсутності бодай найменшої зацікавленості рідною мовою. Адже й донині деякі люди здивовано блимають, коли дізнаються про скасування нового правопису й ба більше, його існування! Отож, допоки серед народу зберігатиметься латентна невизначеність та байдужість до своєї мови, доти ми залишатимемося найвигіднішою мішенню для спекуляцій та маніпуляцій в очах ворога і, на жаль, деяких представників нашої влади.

    Comment by navishemirskaya — February 10, 2021 @ 19:56

    • У цьому коментарі помилка на помилці, зібрано чи не всі дурниці й дезінформацію навколо правопису. Щедро додано нечесну політику.
      Розгрібу трохи цього наваленого купою бруду, що так часто повторюється в нашому інформаційному просторі.

      Про «джерела історії». «Скрипниківка» не задовольняла фонетичні особливості української. Правопис 1928 року готувався більшовицькими партійними крикунами й виявився настільки неякісним, що його не сприймали ані на Великій Україні (Ю. Шевельов: «типово анемічний, безкровний фабрикат кабінетних теоретиків, не придатний для щоденного життя»), ані на Західній Україні (М. Рудницький: «Уважна лектура правил т. зв. державного правопису не полишає ніяких сумнівів щодо одного: вони не є вислідом якогось спільного порозуміння фільольоґів про бажану еволюцію нашої літературної мови.») Проти правопису 1928 року виступило учительство, практикуючи так званий «учительський правопис». Виправлення було тільки справою часу, що і було зроблено після війни, 1946 року, коли першу редакцію нового правопису підготували провідні українські мовознавці і літератори.

      І правопис 1928, і його деяке виправлення 1933-го виходили згори, від радянської влади. І авторів першого, і авторів другого правопису однаково репресували за «націоналізм», не розрізняючи їхніх поглядів на українську. Протиставляти їх немає ані фактичних, ані моральних підстав.

      В діаспорі продовжили існування не правопису 1928-го року, а правопису Зілинського 1942-го року, прийнятому в колі Кубійовича в Генерал-губернаторстві під німцями. Проте наші невігласи бажають не згадувати цю темну обставину про так званий «діаспорний» правопис (насправді, правописи).

      Мова — не живий організм. Образна маячня про якусь «живість» мови згадується переважно тоді, коли публіці бажають викотити якесь чергове паскудство, якогось чергового монстра.

      Варіантність у правописному кодексі — це не демократичність, це анархія. Впроваджувана в кодексі варіантність знищує саму норму як таку. Дивовижно безглуздо вважати нормальною практикою намагання просувати «інновації» за допомогою правопису. Найбільшою дурницею є те, що можна прийняти «перехідний» правопис, а потім колись, коли все розв’яжеться, хороший. Так не буває! Правопис це інтелектуальна розмова минулого з майбутнім. Ця розмова не може бути перехідною з розрахунком на якесь чудесне вирішення.

      Чому готель, але хостел? (Так не «гостель» же, а хостел, без м’якшення.) А тому, що один, але єдиний, а не «одиний». Це тому що запозичення відбувалися в різні часи і з різних мов за різних обставин. Традиційна передача назв з літерою h.

      Про те, чому проект, написав вичерпно. Тому що в українській панівним є фонематичний орфографічний принцип, а не морфологічний, як у російській. Пишучи -є- замість -е- в назвах на кшталт проект чи траекторія, слідують за російською орфографією, а не за українською. Також спрощення і спростачення це різні речі.

      Правило для пів-, чи не єдине суто орфографічне втручання серед втручань у мову, не спрощує письмо жодним чином.

      Питання фемінативів не є питанням правопису, це питання стилістики: Дві причини не вживати фемінітиви, Розлогі причинки до запису про фемінітиви. Посилання на авторів, котрі вживали назви, на кшталт «генеральша», для того, щоб виправдати якусь чергову -иню, — типова спроба підміни предмета обговорення.

      Comment by maksymus — February 11, 2021 @ 08:19

      • Ой-йой, а які деталі відомі про правила правопису Зілинського?

        Comment by drewndia — February 12, 2021 @ 11:14

        • Там не було апострофа та під західноукраїнську традицію, викладену в його правописі 1922 року, було виправлено деякі іншомовні назви. У 1943-44 рр. в Генерал-губернаторстві вийшли дещо виправлені видання правопису І. Зілинського, де були внесені зміни в бік східноукраїнських норм. Фактично, на еміґрацію вивезли не чисту «скрипниківку», а різноманітні варіанти, що сходили до тих рішень 40-х.

          Comment by maksymus — February 12, 2021 @ 11:28

  7. Чому нашому правопису бути?
    Нині покійний Олександр Пономарів колись сказав, що «медики не запитують у мас, яку кістку треба видаляти в людини, а яку ні. Правопис рано чи пізно міняють всі». Тож компетентними у вирішенні правописних питань залишаються філологи. ОАСК не скасував український правопис, оскільки це питання перебуває поза межами компетенції українських суддів, він лише скасував постанову КМУ №437 про затвердження переходу на український правопис. Правопис затвердили президія НАН і профільна колегія МОН, а їхнє рішення ніхто не скасовував.
    Чому правопис нам необхідний?
    Нова редакція правопису повертає особливості української мови, які були закріплені «харківським» («скрипниківським») правописом 1928 року. Тоді радянська влада заборонила цю редакцію та намагалась максимально асимілювати українську мову до російської, що й зберігалося у правописі від 1992 року. Наш новий правопис повертає нас до «споконвічної» української мови (якою, до речі, говорить діаспора).
    Важливо, що кожна мова у світі оновлюється. Навіть греки в минулому столітті внесли зміни до правопису, якому було понад три тисячі років! І вони зробили це, пройшли хвилю обурень і нарешті звикли. За визначенням українського мовознавця, професора Богдана Ажнюка в сучасному світі лише дві мови не зазнають змін – латинська і санскрит, бо це мертві мови. А жива мова (як наша українська!) має розвиватися.
    Чи справді так багато змін, які доведеться довго вчити?
    Насправді, якщо вникнути і справді прочитати правопис (до речі, це можна зробити тут: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/%202019.pdf або прочитати короткий варіант ось: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/osnovni-zminy%202019.pdf ), то в 2019 році ми отримали нову редакцію правопису (а не новий правопис як такий), у якому 95% відсотків норм залишилися такими, що й були. Нові зміни певною мірою спрощують життя. Наприклад, ми отримали одне правило написання пів з іменниками замість трьох. Хіба не спрощення? А ще значно розширений перелік компонентів, які пишуться із словами разом (раніше багато з них писалося через дефіс, тому й виникала плутанина).
    Чи такі страшні зміни, як їх описують?
    Вас лякають Атени замість Афін? А ви знали, що «Афінами» грецьку столицю ніхто, крім росіян, не називає? Навіть найближчі сусіди греків, слов’яни болгари, кажуть «Атіна».
    В українській мова грецька літера θ передається найчастіше саме літерою т (астма, бібліотека, театр). Новий правопис дозволяє писати всі слова за єдиним правилом (через т), зберігаючи при цьому старе написання як паралельну форму. Крім того, таке написання (наприклад, у випадку з Атенами) побутувало ще в староукраїнській мові принаймні з часів Петра Могили. І в 20 столітті теж було, наприклад, у драматичній поемі Лесі Українки «Оргія»: «в атенській академії купити двох лауреатів можна за обол…». Як бачимо, усе цілком логічно й зручно, а головне ми повертаємо те, що притаманне саме нашій мові.
    А Ви ще й досі боїтеся любови, вірности замість любові й вірності? Спробуйте промовити слова в обох варіантах і побачите, що вам легше вимовити! Сподіваюся, Ви зрозуміли, що ми хочемо спрощення й легкості, тому не варто нічого боятися!
    Чому ми не маємо права позбутися від правопису?
    Ми маємо сказати новому українському духу ПРАВОПИСу ТАК, бо якщо ми скажемо ПРАВОПИСу НІ, ми знищимо наше споконвічне й знову уподібнимося до інших. А ми цього хочемо?

    Comment by Таня — February 11, 2021 @ 10:54

    • Продовжується тиражування помилок та одвертої дезінформації. Так, медики не запитують, яку кістку видаляти, але людина має дати згоду на видалення після того, як медики щось запропонують, це називається медицинською етикою згоди, інакше це буде насильство. Людина може обирати, до котрого з медиків звертатися, або взагалі звертатися не до медиків, а до так званих народних цілителів.
      Питання правопису це не справа тільки науковців чи фахівців, як не справа, скажімо, тільки фізиків погоджувати без вас, що треба побудувати реактор біля вашого будинку. Це — справа суспільна! Неможливо вирішити проблеми правопису «через міцну руку державного насильства».

      Правопис не повертає особливості «скрипниківки», навпаки, в більшості випадків, починаючи з дивної варіантності, втручання недолугої реформи 2019 року віддаляє навіть від тих небагатьох розумніших рішень більшовицького правопису 29-го, орієнтуючись на російські рішення.

      Діаспора не говорить якоюсь «споконвічною» мовою. Це дивовижна дурниця! Еміґранти хіба що в першому-другому поколінні ще зберігають вивезені діалекти; питання літературної мови вирішується на «материковій» території.

      Мова оновлюється, але ж не поверненням до відкинутих сотню років тому проблемних питань. Ця теза або невігластво, або свідома маніпуляція. Мовляв, мова оновлюється, тому давайте хитро всунемо щось із відкинутого сто років тому. Наприклад, згадано хитання Афіни-Атени, хитання між церковнослов’янською та польською традиціями, що в літературній мові розв’язане на користь Афін. (Опитування на сприйняття сучасного звука θ (th) в грецькій мові.) А недолуга реформа впроваджує ще й варіантність у цьому випадку. От як її розуміти? Можна в одному тексті написати один раз Афіни, а другий Атени? Можна написати в одному документі, на одному бланку? Чи може бути «атенянин» з «Афін»? Впізнає хтось монастир на «Атосі»? А на Афоні? Питання варіантності лукаве, воно передбачає багато непроговорених обмежень, що розв’язуватимуться хаотично в момент письмової комунікації. Повторю ще одну думку Шевельова: правопис не має воювати з мовою, «не є завданням правопису усунути непослідовність між, скажімо, бібліотека і Афіни».

      Зміни не спрощують життя освіченим мовцям, а ускладнюють, позбавляючи всього попереднього корпусу довідникової літератури. Нині, коли зміни 19-го року ще не до кінця скасовані через очікувану з боку Кабміну апеляцію, українська мова належить до невнормованих мов, бо тепер вона не має словника, енциклопедії, ба елементарно довідника з культури мови.

      Також не треба боятися діалектного -и в родовому відмінку. Це явище в українській мові було більш характерне для давнього періоду. Але от що каже історична фонетика: «…в історичному розвитку бачимо, як послідовно й поступово в цьому типі відміни іменників усуваються в різних відмінках форми на -и, — спершу в давальному й місцевому однини, пізніше в називному відмінку множини, а в новіші часи — і в останньому бастіоні форм на -и, в родовому відмінку однини. Хоч київські нормалізатори виходили, імовірно, не з історичних тенденцій української мови, а просто взорувалися на російській мові […], але їхня норма тут збіглася з історичною тенденцією, яка полягає в тому, щоб максимально наблизити відмінювання іменників жіночого роду на приголосний до відмінювання іменників типу земля» (Ю. Шевельов). Тож чи варто повертатися навіть у варіантах до відкинутої три чверті століття тому норми, щоб історичні тенденції знову поставили перед вже вирішеним питанням?

      Реформа 2019 року була проведена недолуго, з порушеннями процедури, без опертя на якісь дослідження, з помітною орієнтацією на російську мову, зі зверхньою зневагою до широкого україномовного простору і з підступними політичними мотивами. Цій реформі треба сказати однозначне НІ!

      Comment by maksymus — February 11, 2021 @ 11:44

      • До речі, дуже гарно нагадали. Коли Гайдукевич брав інтерв’ю у Філатова (мера Дніпра), то у вступі опинилися поряд Атени і Карфаген. Не звучить. З цього (і тілологів) випливає, що до таких змін треба докладати вичерпний словничок, щоб вони могли поширитися не лише не дюжину правописних слів, бо інакше результат набагато гірший за попередній стан.

        Comment by drewndia — February 12, 2021 @ 11:37

    • > Наприклад, ми отримали одне правило написання пів з іменниками замість трьох.
      А скільки тепер правил про написання «слів», які в іншій мові становлять кілька окремих слів? «Рок-музика», але «попмузика» це нормально? Коли подібні проблеми розв’язують протилежним чином — це й є ознакою поганості.

      > у якому 95% відсотків норм залишилися такими, що й були
      Різниця між людиною та людиноподібними мавпами в ДНК менша за 5%.

      Comment by drewndia — February 12, 2021 @ 11:43


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

Website Powered by WordPress.com.

%d bloggers like this: