Діаріуш або тиск слова

December 15, 2020

Країна неусталеної мови

 
Російські новинні канали зникли з моєї інформаційної бульбашки дуже давно. Ще до Оранжевої революції вони складали мізерну частину; найдовше протримався міжнародний російськомовний канал RTVi, що також на початку десятих пропав з мого кабельного пакета. Можна сказати, що ціле десятиліття практично не стикався з сучасною російською журналістською мовою. Та от нещодавно випадково передивився потрібний сюжет, переглянув ще більше дотичних, і потім довго не міг зрозуміти, що мене непокоїть. Ні, не подача матеріалу, і не вбудована в саму структуру новин пропаґанда. Виявилося, що мене здивувала сама мова. За пару десятків хвилин випуску російських новин я не був заскочений жодною кумедністю чи неправильністю, жодною вигадкою, цілком стандартна мова, стандартна вимова. Така могла бути і десять, і двадцять років тому. Наче не було ніякої перерви.

Натомість українські новини з цього погляду виглядають огидно. І хоча я за останній рік послідовно повимикав уже з кнопок найогидніших мовних експериментаторів, на кшталт «Еспресо» чи «Прямого» (де російськомовні ведучі перший рік прямо в ефірі ділилися «знахідками» кумедного і незвичного, чим вони поповнювали свої знання української), не буває такого дня, щоб на будь-яких каналах диктори не встругнули щось неприємне. Гадаю, вимкни я зараз україномовні канали, через десять років просто нічого не зрозумію.

Так, учора раптом виявив, що назва ожеледь уже не в моді. На «1+1» із якихось запилених словників витягли розмовне слівце «слизота» у значенні «слизькість» і всувають його в усі свої репортажі про міську погоду. (Почув це слівце вперше за все своє життя, аж здригнувся від неприємної несподіванки.) Звісно, десь у словниках воно було. Та якщо вірити цифрам на останніх сторінках пошуку Ґуґла, близько третини всього вжитку (45 зі 119) припадає на минулий тиждень і так чи так сходить до останніх новин ТСН. Тобто джерело розмазування «слизоти» по ефіру напевно відоме.

Досі в україномовному журналістському просторі не можуть позбутися цієї саморуйнівної хвороби росту, проголошуючи безглузде гасло реформаторів усіх часів, що «час розставить на місця». Та не розставить ніколи. Намагаюсь уявити, що змушує до мовних приколів редакції. Сидить такий собі спеціально найнятий копірайтер і випадковим чином замінює все, що йому здається прісним, на найдивніше, найнеочікуваніше? Щоби що? Якась незадоволена потреба має до цього спонукати.
 

11 Comments »

  1. А я не зациклююсь на правописі, тож чудово розумію навіть видання, які з’явились понад півсторіччя тому в діаспорі. Декотрі експерименти навіть сприймаються з інтересом, як цікавий хід думки. Так що змінюйте своє ставлення на терпиміше, вам же від цього буде найбільша користь.

    Comment by criticalthinkerua — December 15, 2020 @ 20:20

    • Це не про правопис. І навіть не про експерименти. Коли в ефір замість стандартної мови, відповідної стилю, аудиторії, місцю, темі тощо, йде «слизота», це про відсутність зв’язку мертвих, живих і ненарождених. Кожне таке викривлення суттєво применшує, знецінює все, що робить і може зробити в просторі української мови, і писемної, і усної, кожний україномовний. Це гучне послання починаючим авторам, інтелектуалам, котрі бажали б виразитися через мову, — переходьте на інші мови, бо в українській у вас не буде ґрунту, тут гибла трясовина.

      Comment by maksymus — December 16, 2020 @ 05:58

      • Можливо, більшість інтелектуалів просто терпиміше ставляться до різних способів вираження. Подумайте, може, там, де ви бачите викривлення, інші бачать припустимий варіант. Крім того комусь варіативність навіть вказує на широкий спектр можливостей виразитися через мову.

        Comment by criticalthinkerua — December 16, 2020 @ 07:22

        • Це припущення легко перевірити по рівню нашого інтелектуального прошарку на тлі інтелектуалів, що зростають у тих мовах, де мовці не страждають від хворобливого бажання самовиражатися незвичним чином при кожному акті комунікації. Ба більше, неждана «слизота» знищує саму можливість адекватно виражатися навіть у тих сферах, де індивідуальне самовираження є основою професії, знищуючи простір порівняння.

          Comment by maksymus — December 16, 2020 @ 08:00

          • Інші мови теж це проходили. Згадується стаття Автономової “Философия и филология”, де, серед іншого, згадується про філософську мову Х.Вольфа: Вольф експериментував, і далеко не завжди вдало, іноді важко визначити, якою мовою написані декотрі пасажі Вольфа. Але вже за часів Фіхте від відчуття неприродності не залишилося й сліду, німецька філософська мова сприймалась як органічна.

            Comment by criticalthinkerua — December 16, 2020 @ 08:15

            • Між експериментом з філософською мовою і бажанням самовиразитися незвичним чином в ефірі масового новинного каналу лежить ціла прірва. Саме тому виділяють стилі, контексти, доречність і недоречність. «Слизота» в ефірі це жахливий наочний симптом негараздів. От ви знову повторюєте ту саму хибну думку про те, що з часом пройдемо (бо інші «проходили»). І ми вже давно це пройшли, але чомусь знову і знову виявляється, що маємо проходити ще раз, і ще раз, не роблячи висновків з пройденого.

              Comment by maksymus — December 16, 2020 @ 08:27

      • “Стандартну мову” скасовано. Городи що хочеш і як хочеш.

        Comment by robofob — December 18, 2020 @ 17:32

  2. Irina Shostinska чергова гидота з ящику

    Maksym Bezruk Для мене звичне лише друге значення – слиз.

    maksymus У таких випадках, коли люди не розрізняють стилів, є завжди рятівне безглуздя — «час розставить на місця». Не розставить.

    Oleksa Nehrebeckyj Менї здалося, що з ужитку журналюг випало слово “гатити”.

    maksymus Так, теж щось давно не чув. Мабуть, ЗМІ таким чином підіграють тому «припиненню вогню».

    Maksym Bezruk О, да! Журналісти останні 5 років гатили, що бобри греблі. Напевно, і забули вже, що зброя взагалі-то стріляє. Дивно, що “смалити” не почали.
    Шаблонні вирази затирають до дір. Он, “ба-більшають” як! Тим паче, а надто, до того ж – усе забуте.

    Лариса Вакульницька нє, досі гатять.

    Maksym Bezruk А бачили, що Язички нащупали різницю між ожеледдю і ожеледицею? Попри словникову тотожність.

    maksymus Ну, будуть потім начотчики бігати по мережі. Не вперше. Хоча така думка зрозуміла. Якщо існує два слова, повинно бути два значення. Нема — треба вигадати.

    Comment by Comments_From_Facebook — December 16, 2020 @ 08:08

    • Пригадався приклад журналістської мови: https://www.istpravda.com.ua/short/2019/11/5/156486/

      Але документальний фільм дійсно проводить чітку межу між прагненням справедливості та розп’яттям невинної людини лише для того, щоб це відповідає меті.

      ЛИШЕ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ЦЕ ВІДПОВІДАЄ МЕТІ!

      Comment by TheDarkMax2 — December 18, 2020 @ 15:57

    • Негребецький мудрагель

      Comment by robofob — December 18, 2020 @ 17:33

      • І це чудово. Нам всім бракує мудрості.

        Comment by maksymus — December 20, 2020 @ 18:11


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

Website Powered by WordPress.com.

%d bloggers like this: