Діаріуш або тиск слова

August 21, 2020

Неофемінативи в сучасній українській мові

Filed under: Мова, Словник, Словотвір, Ґендер — maksymus @ 19:28

 
Запис про дві причини не вживати неофемінативи (в просторіччі — фемінітиви) уже кілька років серед найчастіше відвідуваних у цьому блозі. Помітно менше читають проблемний додаток до запису з досі нерозв’язаними питаннями. Це не повинно дивувати, простіші тексти з полегшеними політичними висновками завжди цікавіші. Тут важливо те, що сама тема незмінно привертає увагу, хай і привертає в її більш популярній інтерпретації. При цьому серйозних досліджень явища фемінізації за ідеологічним шумом дуже бракує.

Помітною подією останнього року стала нова публікація Алли Архангельської, професора кафедри славістики Університету Палацького в Оломоуці (Чехія). На відміну від панівного в українському просторі прескриптивістського підходу і пропонування під виглядом мовознавчих праць не стільки результатів проведених досліджень, скільки особистих поглядів авторів, тут ми маємо справу з добротною класичною роботою від даних до інтерпретацій.
 

Архангельська А. Femina cognita. Українська жінка у слові й словнику. — К.: Вид. дім Дм. Бураго, 2019. — 444 с. (Серія «Студії з українського мовознавства»). — ISBN 978-988-489-480-4.

 
У цьому виданні зведено в цілісну охопну монографію результати кількох вузькоспрямованих авторських досліджень явища моції в українській мові. Підготовлені читачі звернуть увагу на цікаві історичні дані з кінця XIX ст., на нові підходи до вивчення питання «кування» неофемінативів між мовним пуризмом і модою, між стилістикою і словотворчістю. Цікавим для українських читачів буде і параграф про чеську мову, як часто некоректно повторюваний приклад для порівняння з українською. Важливою частиною монографії є розділи про нові опитування суспільної думки. Після добре відомого нам опитування переважно студентської молоді 2013 року було проведено ще кілька відкритих опитувань (2018, 2019) загалу та окремо фахівців-мовників, що дозволяють додати до дослідження картину сучасного стану (не)сприйняття неофемінативів українською мовною спільнотою. (Цікавим є те, що проведення опитувань за різними методиками дало схожі результати.)

Треба зауважити, що досить обтічна загальна рецензія на книгу, надрукована минулого місяця в журналі «Мовознавство» (2020, №3), практично не дає уявлення про справжні здобутки автора в проведеному дослідженні новітнього явища фемінізації українського жіночого лексикону. А от її підтверджені висновки щодо сучасного штучного ширення деякими групами мовців неофемінативів досить тверді:
 

«…суспільна думка схиляється поки що до на загал негативної їх рецепції: і пересічні мовці, й професійні філологи не бачать нагальної потреби у новітніх мовних позначеннях жінки, причиною їх появи вважають моду, переважно негативно ставляться до їх вживання в публічному мовленні й свідомо не вживають самі, вважають, що такі засоби мовної ідентифікації жінки жодним чином не впливають на її суспільний статус, у схвальному контексті віддають виразну перевагу маскулінізмам у генералізувальному значенні, у несхвальному — фемінативам.» (С. 376)

 
Книга надає новий надійний матеріал тим, хто традиційно вважає вживання неофемінативів неприйнятним у певних контекстах, а також мала б спонукати переглянути свої погляди тих, хто вбачає у штучній фемінізації розвиток української мови.
 

7 Comments »

  1. Дрібниці про правописну кухню на С. 324:
    «…М. Стріха стверджує, що дискусії навколо впровадження фемінітивів у новому правописі не було (170 Цей факт публічно підтвердили під час обговорення доповіді про фемінативи, виголошеної нами на пленарному засіданні IV Міжнародної конференції «Людина. Комп’ютер. Комунікація», що проходила 25-27.09.2019 року в Національному університеті «Львівська політехніка», дві її учасниці — члени Комісії з питань правопису, доктори філологічних наук, професори Ірина Олександрівна Голубовська та Алла Анатоліївна Лучик: питання про фемінативи на засіданнях комісії взагалі не піднімалося і не обговорювалося.)»

    Хоча таємниче зникнення правописних прикладів параграфа між електронною та паперовою публікацією досі не висвітлено.

    Comment by maksymus — August 21, 2020 @ 19:55

  2. > також мала б спонукати переглянути свої погляди тих, хто вбачає у штучній фемінізації розвиток української мови.

    Що ж, якби провели опитування не лише про фемінізацію, а загалом й про ставлення до фемінізму, до прав ґендерних меншин, підозрюю, висновки були б теж досить тверді: більшість респондентів поставились би до цих “ґейропейських” впливів радше негативно. За вашою логікою, це мало б спонукати переглянути свої погляди тих, хто вбачає в утвердженні ліберальних цінностей розвиток українського суспільства. Ще не дивилась книги, але якщо там немає опитування, де ставлення до фемінітивів співставлено з рівнем усвідомлення респондентами ґендерної проблематики, то від опитування лише про сприйняття мало користі: негативне ставлення до фемінітивів просто може бути виявом світогляду прихильників традиційних цінностей, які в нашому суспільстві складають значну частку. Я вже десь зазначала, що “на око” складається враження, що фемінітиви користуються найбільшою повагою в ґендерно просунутому середовищі, було б цікаво, якби якесь опитування дозволило з’ясувати, наскільки виправдане таке враження.

    Comment by criticalthinkerua — August 21, 2020 @ 22:21

    • В нових опитуваннях був спеціальний пункт про ставлення до ідей фемінізму. Якщо прочитаєте розбір (а там автор старанно закривала всі можливі напрями дослідження, вивчаючи питання причин явища), зрозумієте, що цей апріорний закид з довільним припущенням не влучає навіть у молоко.

      Comment by maksymus — August 21, 2020 @ 22:45

      • А де ви придбали книжку? Мені вдалось вигуглити лише на сайті видавництва, але там, здається, форма замовлення лише російською, тому це відбило бажання купувати онлайн із сайту.

        Comment by criticalthinkerua — August 22, 2020 @ 21:02

  3. maksymus September 9 •
    Прослухав перші півтори години міжсобойчика ідеологів мовної реформи з так званого круглого столу в Укрінформі. Малограмотні титуловані посадовці з жахливою вимовою висловлювали раз за разом хибні обґрунтування, не здатні були логічно зв’язати висунуті красиві загальні положення і заздалегідь підготовлені висновки. Одверта дезінформація подавалася без тіні сумніву, ба гірше, знову і знову повторювалася наче під копірку наступними учасниками столу, куди взагалі не запросили представників поглядів більшості. Про переважне несприйняття суспільства згадувалося побіжно й з осудом, як про дошкульну перешкоду просуванню вже вирішеного ідеологами питання. Дивився з подивом — це ті люди, котрі планують масштабну мовну реформу!
    Сумно, що українська замість стандартизації для полегшення поширення так просто і буденно навмисно робиться менш привабливою.

    Bohdan Stasiuk Бо немає переважного несприйняття суспільства )) Чи ви все ще гадаєте, що ЗМІ приплачують за вжиток фемінітивів?

    Anatoliy Lustyk а що ні?

    maksymus Я не конспіролог. Перш ніж припускати злий умисел, я думаю про некомпетентність, невігластво і конформізм. На цьому збіговиську все це проявилося повною мірою. Скажімо, коли посилалися на ідеалізовану історію української (помилково посилалися, про що є вже наукові розвідки, але просто подумати б, що посилалися на період суворої ґендерної нерівності!). Або на західний приклад з європейськими документами (це тоді, коли просто на цьому тижні відома актриса вимагає, щоб її називали актором, а значить, для кожної мови свій спосіб!). Говорили про що завгодно, але не по суті, багато хто, окрім упоротих пропаґандистів, одверто не розуміючи, про що говорять.

    maksymus Про несприйняття там теж говорили через раз, не піддаючи сумніву свою культуртреґерську місію, навіть хвалячись, як впроваджують насильно через владні механізми невластиві мовні конструкції в ті ж підручники, долаючи опір редакцій. (Після цього підручники виглядають по-марсіанському, але їх ідеологів реформи не турбує.) Більше того, там хтось з другорядних учасників простодушно зауважив, що треба не можливість, а обов’язковість, от тоді несприняття буде зламане.

    Bohdan Stasiuk Anatoliy Lustyk А шо, да?

    maksymus І ще, несприйняття суспільства, особливо українського, часто проявляється в розриві з офіційним, відході від суспільних справ, у замиканні в локальних групах з думкою, хай вони там показяться собі. (Потім на виборах, коли це загнані в глухий кут політичні питання, раптом 73% нізвідки.) Для мови, що має здобувати мовців, а не відштовхувати, неврахування зворотного зв’язку це катастрофа, наслідки якої проявляться неодмінно. Потім дивуються, чому в кабельному телебаченні дивляться російські канали, або ж плачуться, коли на Ютубі рахують українські облікові записи. А хто це зробив, га?

    Maksym Bezruk Є вузькі кола “інтелектуальних еліт”. Платити їм конкретно за це необов’язково, бо в них месіанство.

    Bohdan Stasiuk Таке враження, що до появи фемінітивів в активному вжитку, українізація відбувалася семимильними кроками )) Ви ж нібито старші від мене і маєте пам’ятати, що запопадливі тактики в стилі “а давайте нічого не міняти, бо відлякнемо потенційних майбутніх україномовних” не працювали ніколи. Не знаю, хто і в яких формулюваннях там говорив про “впровадження насильно через владні механізми невластивих мовних конструкцій”, але це курям на сміх. Зараз десятки незалежних ЗМІ послуговуються фемінітивами, які офіційно впровадили не так давно, НЕ МАЮЧИ ніякого реального впливу на регулювання мови медіа. Є активний вжиток? Є. Є жорстке нормування й регулювання мовлення журналістів? Немає. Значить, був (і є) реальний запит.

    maksymus На моїй пам’яті в перші роки незалежності відбулася шаленими темпами українізація вищої освіти. За пару років з нуля чи близько того до практично 100%. Але перший раз я побачив на практиці, як під час реформи (1990-93) стрибок наче пригальмувався, наче люди почали вичікувати. Нащо напружуватися, коли там вони щось поміняють? І все це під постійні вкидання про чергову безумну зміну під ганебні невіглаські камлання про «живий організм».

    maksymus Не знаю, про які десятки ви говорите. Зазвичай після кількох неприємних мовних кривлянь я вимикаю такі з кнопки, як колись забув, що є таке СТБ, або ж український «Євроньюс», де журналісти на ходу вигадували мову. Взагалі, про мову ЗМІ як виконання запиту глядачів треба говорити обережно, бо в нас немає мас-медіа, що жили б з ефіру, а не з інших джерел, абсолютно незалежних од глядача. От хто фінансує, туди і треба дивитися. Кого влада, того й мова, а не навпаки.

    Anatoliy Lustyk От якраз читаю фінансовий звіт Громадського і пригадую спонсорів конференції щодо просування фемінітивів hromadske.ua/finreports/fin_zvit_2019.pdf

    Bohdan Stasiuk Ще трохи, і ви, як Вакуленко, заговорите про заокеанську правописну мафію ™ Прошу вас, не треба.

    Bohdan Stasiuk Anatoliy Lustyk Дадада, дядям з-за океану це в найпершу чергу треба )) Саме на фемінітиви і не інакше.

    Anatoliy Lustyk всі, хто активно просувають фемінітиви, називають фактично лише одну причину – ідеологічну. Це сприяє рівноправ’ю жінок.

    maksymus При цьому ідеологічну причину обґрунтовують посиланням на чисту дорадянську мову (облудне посилання). Два в одному.

    Maksym Bezruk Anatoliy Lustyk, тільки сприяння умоглядне й потребує додаткових досліджень, особливо в контекстах різних мов.

    maksymus Це ви продовжуєте говорити про мафію. Видно, не побачили зауваження про простіше пояснення.
    Мені не подобається, що ви знову намагаєтеся закрити розмову навмисним руйнуванням дискурсу. Мовляв, проти можуть бути тільки такі й такі, кого можна вивести за межі адекватності простим висміюванням. Ну, саме так робили ідеологи й на згаданому в головному повідомленні заході. Потім же дивуватиметеся, коли забалакана проблема вилазитиме там, де не очікуватимете.

    Eugène Rarement Щодо “облудного посилання”: на які наукові джерела спирається це ваше твердження?

    maksymus На статті в журналі «Мовознавство», на відповідний розділ в згадуваній нещодавно монографії. (Розлогі причинки до запису про фемінітиви)

    Comment by Comments_From_Facebook — September 29, 2020 @ 18:36

  4. maksymus Коли є дані, не варто робити вигляд, що їх немає. Найсмішніше, що навіть промовці в сьогоднішньму відео, розповідаючи про свій досвід засвоєння фемінативів, зауважували, як вони долали оце спрйняття зневаги. Ви не можете не знати особливостей функціонування таких назв у стандартній мові. Не можете не знати, як їх їх сприймають інші. І от тут вирішили пограти в «не все так однозначно», і це, бач, альтернативна думка. Буває.

    Eugène Rarement Слухайте, а коли Малишко написав: “Вчителько моя,…”, він теж зневажав учителя-жінку?

    maksymus Якби Малишко написав це в контексті, що передбачає використання стандартної назви, то це була б явна зневага. Але тут, у давньому вірші з часів, коли про ґендерну рівність ще не чули, це просто залишок зневажливого патріархального словотвору, що досі заважає в побуті простим людям називати професійну жінку лікарем чи вчителем.
    Вам і тут потрібні арґументи? Наведу приклад, що і для Малишка нормою є вчитель: «Україно,— серце моє й рана, Найсвятіша мати, підійди! Ти моя порадниця і вчитель,…»

    Eugène Rarement Не розумію, навіщо завжди апелювати до категорії зневажливості, особливо в контексті минулого, де ту зневажливість ніяк не перевіриш. Наприклад, в актових пам'ятках 16-18 ст. є і аптекарка, і шинкарка, і вівчарка (як жінка), і ще купа фемінітивів. Їх уживано не через ґендер чи зневагу, а просто тому, що була потреба назвати жінку, яка виконує якусь роботу чи пов"язана родинними зв'язками з якимось чоловіком. І не йшлося там про патріархальну зневагу)))

    maksymus Саме про патріархальну зневагу! Коли існує Інший, інше називання, так чи так виникає і явище іншування (othering). Не рівність і справедливість, а прямо протилежне. За зовнішніми, а не професійними, ознаками зауважувати, що це не аптекар, а хіба що аптекарка і т. д. Саме тому в мові, де рід з певних причин важить менше, і де феміністичні рухи з середини 60-х орієнтуються на нейтралізацію, а не на специфікацію, та ж актриса прагне, щоб її називали актором. Бо інша назва — це іншування.
    У нас освічені верстви майже століття проводили політику нейтралізації, керуючись цими чи подібними міркуваннями. Починаючи з тих висміяних Єфремовим «Жінрад», котрі демонстрації проводили, щоб прізвища жінок не фемінізували! І от нерозумний відкат назад…

    Eugène Rarement Як на мене, ви надто теоретизуєте те, що набагато простіше. Саме номінування має на меті назвати, тобто означити якось певний предмет, особу, явище тощо. Коли я називаю стілець стільцем, я не “зневажаю” його порівняно зі столом, а вказую на зв’язки між ними.

    maksymus Коли ви називаєте стілець стільчиком, то зауважуєте його розмір по відношенню до стільців. У випадку професій та под. назв виокремлення жіночої ліґи це навіть з теорії ґендеру зневага подвійна. І з погляду, що ви до когось за зовнішніми ознаками докладаєте закінчень, що мають зневажливу особливість (коли активісти починають рекомендувати добирати суфіксів, що звучать краще, це наче жахливе самовикриття), і те, що бінарністю виключаєте можливість існування інших ґендерів. Там, де є аптекар і аптекарка, немає третього та всіх інших ґендерів. Та це вже те, що мало б бути проговорено саме на цьому клубі уповноваженим з ґендерної політики, а не прострибане просто так, наче неважливе.

    Eugène Rarement Навіщо мені ці всі гендери?! Ми говоримо про словотвір, а не про теорію гендеру.
    Тобто коли хтось каже: До мене підійшла студентка, то він виказує зневагу?

    maksymus Дивлячись, де каже. Тільки-но ви виокремлюєте з групи студентів студенток, ви відкриваєте потенційно шлях до іншування. Студентки, вони ж не такі, не студенти, правда? Наче та «видимість», на якій наполягають реформатори, але вже з навантаженням (принаймні потенційним) інакшого ставлення.

    Bohdan Stasiuk А для вас не аргумент, якщо фемінітиви самі жінки до себе залюбки багато хто вживає?

    maksymus Ні, так само не арґумент, коли в гілку про зневажливу в стандартній мові назву євреїв мені колись кинули міркування поважного Соломона Ґольдельмана. Я от щойно переглянув той свій запис, і навіть дивуюсь, наскільки риторика реформаторів збігається. І про те, що це більшовицький вплив, і посилання на західнослов’янські мови, і на мову діаспори, і на вживання до себе, і на те, що має бути необразливе, хоча для більшості образливе. Способи доведення однакові, не зважають на суспільство, тільки на свою групку.
    Візьміть ту ж назву студент в різних контекстах і функціях; зокрема, в генералізуючій. Студенти, студентство, найкращий студент і т. д. Нерівнозначність студенту студентки, здавалося б, поширеної і часто вживаної без жодної задньої думки назви, яку наче не запідозрити, має стати очевидною. Скажімо, «підійшла найкраща студентка» і «підійшла найкращий студент» це два зовсім різні висловлювання в стандартній мові. Про це теж було на головному відео, але як привід для реформи, а не для зміни поглядів на неї.

    Maksym Bezruk Bohdan Stasiuk і так само є жінки, що виступають проти.

    Comment by Comments_From_Facebook — September 29, 2020 @ 18:37

  5. maksymus Перевірив вжиток автор.* у Лесі Українки. Корпуси — надзвичайна річ. Видно, вона вживала назви приблизно так, як усталилося і в сучасній мові, і записано в порадниках з культури мови. Скажімо, в згаданому листі (1891) пише «Видно, що авторка чимало читала творів чужої літератури», і тут же далі в генералізуючому значенні про того ж автора: «де говориться від автора, там часто пробивається». Або ще один лист (1908) «Сама вона видати не може, та й автори звичайне прибутку…» і тут же «щоб прибуток з нього йшов авторці…», і в цьому ж листі ще двічі перемикається між загальним і конкретним, змінюючи тон, «вони вже дуже мало дадуть, догадавшися, що автор в злиднях» та «так, щоб авторка і не знала».
    А от вона про себе, як про автора: «така критика, як Ваша, то найліпша річ для починаючих авторів». Або знову про себе-автора: «Для Вас було б інтересно знати про мою роботу краще, але се дуже довго і для самого автора скучно розписувать свої літ[ературні] плани, нехай колись потім.» І ще про себе: «Ну та се ж вічна трагедія авторів». Тут «авторка», або ще гірше «авторки і автори» різонули б вухо, це неможливо і в сучасному стандарті. (В опитуваннях, до речі, виявлено, що жінки про інших жінок охочіше вживають фемінізованих назв, ніж до себе.) Це саме той ужиток, що його руйнує штучне, ідеологічно вмотивоване втручання.

    Bohdan Stasiuk Максим Безрук Так у чому проблема? Правопис дозволив і так, і так. Але ж ні, люди, які самі пишуть як заманеться, розповідають про “розгойдування норми”. Тут уже або труси, або хрестик, або жорстке слідування академічному правопису, незалежно від його тупняків, або лояльне ставлення до альтернативних варіантів.

    maksymus Тут ви для риторичного прийому (знову той самий прийом переведення розмови з предмета на особу) плутаєте норму як спущені згори прескриптивно правила і норму як усталений ужиток, як певну систему зі своїми історично усталеними мовними фактами. Якщо про першу можна говорити як про додержання чи недодержання офіційно записаних кимось правил (невідомо ким — невідомо, на якому етапі пропала з видання правопису «філологиня», і невідомо, як у відділах кадрів даватимуть раду з записаною в наказ на основі відсутньої «філологині» «соціологІнею», якщо хтось захоче так приколотися), то про другу тільки в термінах стилю, конексту, діалекту, соціолекту, переважає-трапляється тощо. Можна нелояльно, з огидою ставитися до провалу кодифікації, і цілком лояльно до норми в другому розумінні.
    Ви запитували про літеру ґ. Забавно, що моє правописне опитування виявило, що це питання має більше прихильників, ніж я міг сподіватися. Норма в другому розумінні відкрита до цієї зміни. А от до заміни Е на Є, чи до інших подібних, упроваджених згори змін, спостерігається неприхильність; друга норма тут опиратиметься.

    Maksym Bezruk До слова, учасника нашої спільноти туди не пустили:
    (*)

    maksymus Типово чиновницька організація заходу «для своїх» була зрозуміла з перших кадрів. Але навіть там жінка, котра виступала четвертою чи п’ятою, при стандартних поклонах попереднім авторитетам знайшла в собі сили заперечити можливість утворення альтернативних назв для всієї номенклатури. Це виглядало так, наче натрапили на стійкого учасника психологічного досвіду, де неможливо не повторити помилку за попередніми підставними.

    maksymus Гадаю, дискусії не виходить не тому, що різні погляди, а тому, що різні факти.
    Мені не виходить з голови ця цитата з нещодавньої книги Енн Еплбаум про «Сутінки демократії». Соціальні мережі, групування й миттєвмй доступ до відсепарованої за групами інформації призводять до того, що у людей різняться не погляди, а саме факти. І вони з подивом натрапляють на інших (Інших) хіба що в ситуаціях неуникненної «війни світів».
    (…)
    Bohdan Stasiuk Ооо… тобто ви за те, щоб забороняти людям писати як їм заманеться, в той час, як самі регулярно порушуєте чинні та умовно-чинні норми літературної мови? (Скажімо, літеру ґ ви вживаєте всупереч усім останнім редакціям правопису.)

    maksymus Мені все одно, як люди пишуть, не ображаючи інших при мені.

    Bohdan Stasiuk Справа в тім, що “образи” (як ви їх інтерпретуєте) там в обидві сторони, але ви помічаєте тільки ті, які скеровані проти учасників, чию думку ви підтримуєте. Ну, і те, що ви волієте замовчувати власне порушення (умовно-)чинних норм, говорить про вашу серйозну упередженість.

    maksymus От як вам вдається читати думки?
    Норми для мене не мають великого значення, коли їх почали ламати на початку 90-х. Тоді я, наївний, ще гадав, що там, нагорі небожителі, вони знають, що роблять, коли впроваджують дивне. Цей час давно минув. Я щиро намагався кілька десятиліть триматися штучної норми, якою її записали, скажімо, ламав язика в поширенні «дев’ятки» там, де вона в принципі не могла бути, на кшталт Сірії чи Бразілії, розважався улюбленою літерою хіба що в колі однодумців і власних досужих дописах… Але от минулого року сталося те, що сталося. Норми тепер немає, і не буде ще довго.

    Bohdan Stasiuk Як можна вимагати від інших якої-небудь норми і послідовно її ігнорувати самому?

    maksymus Це питання точно до мене? Може, ви помилилися спрямувати його до членів правописної комісії (Пономарів)? Може вагаєтеся запитати про «стандартування» чи літеру ґ у пані Демської? Я стану в чергу далеко позаду.

    Comment by Comments_From_Facebook — September 29, 2020 @ 18:39


RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

Powered by WordPress.com.

%d bloggers like this: